ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/9275/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд»
до Приватного акціонерного товариства «Метробуд»
про стягнення 2 786 859,08 грн.
за участю представників:
від позивача: Гончар Л.В.
від відповідача: Кравченко Р.М.
Приватне підприємство "Ресурс Буд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Метробуд" про стягнення 2 786 589,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 05.01.2022 № РББ-220038.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.
Позивачем 07.08.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заяву про розподіл судових витрат.
Відповідачем 13.08.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позов із запереченнями.
Позивачем 18.08.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.10.2025.
Відповідачем 13.10.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заяву про надання часу для складання та надання проекту мирової угоди.
Позивачем 14.10.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заяву про заміну сторони її правонаступником.
Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав у судовому засіданні оголошену перерву до 28.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 замінено позивача Приватне підприємство "Ресурс Буд" (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, 34; ідентифікаційний номер 36506383) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Буд" (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; ідентифікаційний номер 36506383).
Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2025 просив суд відкласти розгляд справи з метою надання часу для укладання мирової угоди.
Судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання з огляду на його необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 05.01.2022 укладено договір № РББ-220038, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію, а відповідач - оплатити її вартість.
Згідно з пунктами 1.2-1.4 договору, предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті. Ціна, кількість, асортимент продукції та ціна послуг з поставки продукції вказується в рахунках-фактурах, що виписуються позивачем до відвантаження продукції. Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що оформлюються сторонами під час дії договору та на дату укладання договору орієнтовно складає 50 000 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 4.4 - 4.7 договору, по факту відвантаження продукції позивач складає видаткову накладну та надає її на підпис відповідачу. Відповідач зобов'язався підписати видаткову накладну протягом 3 робочих днів з дати надання (надіслання) позивачем. При поставці продукції позивач складає товарно-транспортну накладну. В разі надання послуг з поставки замовленої продукції, позивач складає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надає його на підпис відповідачу. Відповідач зобов'язався підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 3 робочих днів з дати надання (надіслання) позивачем. Перехід права власності на продукцію від позивача до відповідача відбувається після передачі продукції, про що сторони підписують видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2022 року, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 8.1 договору).
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин містить елементи змішаного договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем поставлено відповідачу товар та надано послуги на загальну суму 3 192 626,72 грн., на підтвердження чого долучено видаткові накладні № РБК-000018 від 05.01.2022 на суму 50 519,70 грн., № РБК-000018-2 від 06.01.22 на суму 218 918,70 грн., № РБК-000026 від 06.01.2022 на суму 30 384,90 грн., № РБК-000075 від 11.01.2022 на суму 33 423,40 грн., № РБК-000053 від 11.01.2022 на суму 83 376,84 грн., № РБК-000053-2 від 12.01.2022 на суму 171 658,20 грн., № РБК-000164 від 17.01.2022 на суму 34 436,22 грн., № РБК-000276 від 21.01.2022 на суму 30 384,90 грн., № РБК-000329 від 23.01.2022 на суму 220 703,40 грн., № РБК-000380 від 25.01.2022 на суму 24 307,92 грн., № РБК-000442 від 26.01.2022 на суму 245 226,00 грн., № РБК-000486 від 29.01.2022 на суму 245 226,00 грн., № БК-000493 від 29.01.2022 на суму 26 333,58 грн., № РБК-000552 від 31.01.2022 на суму 250 130,52 грн. № РБК-000552-2 від 31.01.2022 на суму 132 422,04 грн., №РБК-000630 від 02.02.2022 на суму 269 748,60 грн., № РБК-000673 від 03.02.2022 на суму 27 346,42 грн., № РБК-000683 від 05.02.2022 на суму 267 296,34 грн., № РБК-000746 від 07.02.2022 на суму 269 748,60 грн., № РБК-000779 від 09.02.2022 на суму 26 974,86 грн., № РБК-000779-2 від 09.02.2022 на суму 284 462,16 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РБК-000018 на суму 4 478,04 грн., №РБК-000018-2 на суму 19 404,84 грн., №РБК-000026 на суму 3 198,60 грн., №РБК-000075 на суму 3 518,46 грн., №РБК-000053 на суму 7 250,16 грн., №РБК-000053-2 на суму 14 926,80 грн., №РБК-000164 на суму 3 625,08 грн., №РБК-000276 на суму 3 198,60 грн., №РБК-000329 на суму 19 191,60 грн., №РБК-000380 на суму 2 558,88 грн., №РБК-000442 на суму 21 324,00 грн., №РБК-000486 на суму 21 324,00 грн., №РБК-000493 на суму 2 985,36 грн., №РБК-000552 на суму 21 750,48 грн., №РБК-000630 на суму 23 456,40 грн., №РБК-000673 на суму 2 985,36 грн., №РБК-000683 на суму 23 243,16 грн., №РБК-000746 на суму 23 456,40 грн., №РБК-000779 на суму 2 985,36 грн., №РБК-000779-2 на суму 24 735,84 грн.
Зазначені видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з боку відповідача.
Таким чином, товар є таким, що поставлений, а послуги - прийняті відповідачем.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 3.1 - 3.2 договору визначено, що оплата продукції та послуг здійснюється відповідачем на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуг здійснюється відповідачем протягом 7 банківських днів з моменту складання видаткової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем.
Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар та отримані послуги у розмірі 1 892 626,72 грн. Поставлений товар та надані послуги вартістю 1 300 000,00 грн. не оплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати відповідачем до суду не подано.
Судом враховано заперечення відповідача, якими останній посилається на пункт 3.3 договору в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 3.3 договору, сума заборгованості відповідача за договором не повинна перевищувати 1 000 000,00 грн.
Закріплена сторонами наведена умова договору не нівелює та не обмежує право позивача поставити відповідачу товар та надати послуги з поставки без попередньої оплати на суму більшу 1 000 000,00 грн. Так само, вона не нівелює та не скасовує обов'язок відповідача здійснити оплату отриманих товару та послуг у розмірі більше ніж 1 000 000,00 грн.
Отже, заперчення відповідача в цій частині є необгрунтованими та такими, які спростовуються наявними матеріалами справи.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та заперечень, нівелюючих докази, надані позивачем, не подав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені у розмірі 1 300 000,00 грн.
Щодо дотримання строків звернення до суду слід зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
З долучених позивачем доказів вбачається, що періодом виникнення заборгованості відповідача є січень - лютий 2022 року.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356). Закон № № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.
Підсумовуючи, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04 вересня 2025 року.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Враховуючи вищенаведене, позовна давність за зобов'язаннями з оплати поставленої продукції та наданих послуг за період часу з січня по лютий 2022 року, не спливла і перебіг цього строку на момент звернення позивачем до суду із даним позовом був зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у розмірі 1 300 000,00 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.5 договору передбачено, у випадку прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції відповідно до умов договору, відповідач сплачує штраф позивачу у розмірі 50% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 650 000,00 грн.
Відповідач заперечує проти нарахованого штрафу з посиланням на неузгодження сторонами застосування збільшеного строку позовної давності до даного виду штрафу.
Відповідно до пункту 6.3 договору сторонами узгоджено, що не зважаючи на вимоги статті 258 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність про сплату штрафу, пені встановлюється сторонами в межах терміну загальної позовної давності - три року.
Таким чином, сторонами узгоджено застосування до правовідносин не спеціальної позовної давності строком один рік, а загальної позовної давності - три роки.
Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням встановлених судом термінів зупинення перебігу позовної давності, суд встановив, що позовні вимоги, в частині стягнення штрафу підлягають повному задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 133 454,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 703 404,29 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, у межах періоду розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є нормативно обґрунтованими та арифметично вірними і тому підлягають повному задоволенню.
У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві та заяві про розподіл судових витрат від 07.08.2025 просить суд стягнути з відповідача 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідачем не надано заперечення щодо відшкодування зазначених витрат.
У матеріалах справи містяться ордер № 1883369, виданий адвокату Гончар Людмилі Вікторівні та договір від 29.04.2025 № 29/04 про надання правничої допомоги, укладений позивачем та Адвокатським бюро "Гончар та партнери".
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до акту надання послуг від 30.07.2025 № 30 та детальному опису робіт (наданих послуг) від 24.07.2025, Адвокатське бюро "Гончар та партнери" надало позивачу правничу допомогу, загальною вартістю 14 000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги та її вартість.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, керуючись принципом справедливості та верховенства права, встановив, що розмір витрат на адвоката, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, є співрозмірним із складністю справи та часом, витраченим адвокатом, а також, ціною позову.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Метробуд» (03148, місто Київ, проспект Леся Курбаса, 2Б, офіс 11а; ідентифікаційний код 32961977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Буд» (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; ідентифікаційний номер 36506383) 1 300 000,00 грн. основного боргу, 650 000,00 грн. штрафу, 703 404,29 грн. інфляційних втрат, 133 454,79 грн. трьох відсотків річних, 41 802,90 грн. судового збору та 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк