Справа № 909/1020/25
29.10.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретаря судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"
про стягнення 261 960 грн збитків у розмірі суми ПДВ,
представники сторін не з'явилися,
ухвалив таке рішення.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
Державне підприємство "Добропіллявугілля-Видобуток" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" про стягнення 261 960 грн збитків у розмірі суми ПДВ.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 26.08.2025 суд залишив без руху позовну заяву.
Після усунення недоліків позовної заяви, суд ухвалою від 01.09.2025 постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 29.09.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від представника заявника про розгляд справи без участі (вх. №14619/25 від 08.09.2025).
Протокольною ухвалою від 29.09.2025 судове засідання відкладено на 29.10.2025.
Учасників справи повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних по виконаних зобов'язаннях за договором №67-23 ШУД-ШУН від 12.01.2023 про закупівлю товару, внаслідок чого позивач позбавлений права на здійснення нарахування податкового кредиту у розмірі 261 960 грн.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На виконання умов Договору відповідачем здійснено поставку продукції, про що свідчать накладні: № 65 від 31.03.2023, (квитанція про зупинення від 31.03.23 № 30), № 69 від 31.03.2023 (квитанція про зупинення від 31.03.23 № 34) , № 67 від 31.03.2023 (квитанція про зупинення від 31.03.23 № 29), № 68 від 31.03.2023 (квитанція про зупинення від 31.03.23 № 33), № 66 від 31.03.2023 (квитанція про зупинення від 31.03.23 № 31), № 76 від 20.04.2023 (квитанція про зупинення від 20.04.23 №16). Платіжними інструкціями, видатковими накладними та виписками з банку (долученими до справи) доводиться, що відповідачем поставлено, а позивачем прийнято продукцію.
Як стверджує позивач, в порушення вимог чинного податкового законодавства, відповідачем не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу, позбавило ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» права на податковий кредит, тобто бездіяльність відповідача призвела до завдання позивачу збитків у розмірі неотриманого податкового кредиту - 261 960 грн.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на подав не подав.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
За приписами ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Підставою позову є неналежне виконання умов договору укладеного між сторонами в частині реєстрації податкових накладних.
ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Так, згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як заявляє позивач і не спростовано відповідачем, між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного договору №67-23 ШУД-ШУН від 12.01.2023 про закупівлю товару.
На виконання вказаного договору, як стверджує позивач і не спростовано відповідачем, останній поставив заявлену продукцію виробничо-технічного призначення.
Враховуючи викладене та те, що відповідач доводів позивача належними і допустимими доказами не спростував, відповідно, не довів безпідставності вимог позивача, позов є обґрунтованим.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
За приписами пп. а) п. 198. 1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Враховуючи вищезазначене, відповідач як платник ПДВ на дату виникнення податкових зобов'язань повинен був скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації в порядку, визначеному законодавством. Однак відповідач цих зобов'язань не виконав.
Внаслідок недотримання відповідачем вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних позивач був позбавлений можливості при сплаті або відшкодуванні ПДВ врахувати податковий кредит на суму 261 960 грн, що завдало йому збитків у формі втрати цих коштів.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Суд вважає, що позивач довів наявність всіх елементів складу господарського правопорушення.
В постанові ВП ВС від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, а також в постанові КГС ВС від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 зазначено, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Матеріалами справи доводиться і не спростовано відповідачем: Товариство з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" не виконало обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, призвело до збитків у розмірі 261 960 грн.
Враховуючи вищевикладене, правомірність стягнення з відповідача збитків в сумі 261 960 грн слідує з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав.
За таких обставин, вимога позивача - обґрунтована та належить до задоволення
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 143 грн 52 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4944 від 20.08.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 3 143 грн 52 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" про стягнення 261 960 грн збитків у розмірі суми ПДВ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (код ЄДРПОУ: 42513220, адреса: 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 2б, кабінет, 26Б) на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" (код ЄДРПОУ: 43895975, адреса: 85001, Донецька обл., м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2) - 261 960 (двісті шістдесят одну тисячу дев'ятсот шістдесят) грн збитків та 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Суддя Т. В. Стефанів