номер провадження справи 5/141/25
03.11.2025 Справа № 908/2719/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “МетаБанк» (пр. Металургів, буд. 30, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 20496061)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Оркіна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 58 367,14 грн.
Без участі представників сторін
01.09.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «МетаБанк» до Оркіна Сергія Михайловича про стягнення 58 367,14 грн.
01.09.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2719/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.10.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
31.10.2025 від Акціонерного товариства “МетаБанк» до суду надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві, відповідно до якої позивач зазначив, що у вступній частині позовної заяви вказано відповідача - Оркіна Сергія Михайловича без статусу фізичної особи - підприємця. Крім цього, у п. 2 прохальної частини позовної заяви АТ “МетаБанк» допущено описку, у зв'язку з чим просить суд вважати вірним вимогу про стягнення з фізичної особи - підприємця Оркіна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк» (пр. Металургів, буд. 30, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 20496061) сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити статус відповідача - “Фізична особа - підприємець Оркін Сергій Михайлович» (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 20.02.2007 між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» (Позивач, АТ “МетаБанк», Банк) та Приватним підприємцем Оркіним Сергієм Михайловичем (Відповідач, Позичальник) укладений кредитний договір № 32-14-07/0020-К, на виконання якого Банк надав Позичальнику довгостроковий кредит на придбання обладнання у сумі 255 000,00 грн. на термін по 15.02.2010 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 року по справі № 8/146/10 задоволено позов ПАТ «МетаБанк» та стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Оркіна Сергія Михайловича на користь Публічного акціонерного товариства “МетаБанк» заборгованість за кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007 у розмірі 208 593,55 грн., державне мито на суму 2 086,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового у розмірі 236,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснюється погашення заборгованості за кредитним договором та не виконується добровільно рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 року по справі № 8/146/10, АТ “МетаБанк» просить суд стягнути з відповідача додатково 3% річних за період прострочення з 01.05.2017 по 31.01.2022 на суму 2 143,22 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2017 по січень 2022 у розмірі 56 223,92 грн. На підставі викладеного, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ФОП Оркіна С.М. 3% річних на суму 2 143,22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 56 223,92 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до даних “Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у фізичної особи-підприємця Оркіна Сергія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно відповіді з Єдиного держаного демографічного реєстру за № 1733687 від 03.09.2025, місцезнаходженням ФОП Оркіна С.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2719/25 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2719/25, яка направлена судом на вищевказану адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ “Укрпошта» причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/2719/25 в суді.
Станом на 03.11.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2719/25 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
03.11.2025 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
20.02.2007 між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» (Позивач, АТ “МетаБанк», Банк) та Приватним підприємцем Оркіним Сергієм Михайловичем (Відповідач, Позичальник) укладений кредитний договір № 32-14-07/0020-К (Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, Банк надав Позичальнику довгостроковий кредит у сумі 255 000,00 грн. на термін по 15.02.2010 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Кредит надається Позичальнику на цілі: придбання обладнання (п. 1.2. договору).
Пунктом 1.3. договору сторони передбачили, що забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є застава обладнання згідно з договором, що укладається між Позичальником та Банком.
Згідно з п. 2.1.1. договору, Банк зобов'язався видати Позичальнику кредит у розмірі, передбаченому в п.1.1. цього договору, в повному обсязі або частинами після набуття чинності договорів, які зазначені у п. 1.3. цього договору.
Відповідно до розділу 3.1. договору, позичальник зобов'язався: забезпечити виконання своїх зобов'язань за цим договором способом, передбаченим у п. 1.3. цього договору. Використовувати кредит у відповідності з цільовим призначенням, визначеним в п. 1.2. цього договору (п.п. 3.1.1.); повністю погасити Банку кредит, отриманий за цим договором, згідно наступного графіку:
- щомісяця, починаючи з травня 2007 року, погашати по 7 400,00 (сім тисяч чотириста гривень 00 коп.) гривень у термін не пізніше передостаннього робочого дня місяця;
- у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1. цього договору - залишок заборгованості.
Згідно з п. 5.1. договору, в разі невиконання чи неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані цим збитки. Збитки стягуються в повній сумі понад суми неустойки (штрафу, пені) «…».
Пунктом 6.2. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків, заподіяних Банку «…».
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 14.05.2010 ПАТ «МетаБанк» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Оркіна Сергія Михайловича про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007.
За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 по справі № 8/146/10 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Оркіна Сергія Михайловича про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені у повному обсязі. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Оркіна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідент. № НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ “Мета банк» МФО 313582 ЄДРПОУ 20496061) на користь Публічного акціонерного товариства “МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд.30, рахунок НОМЕР_3 в АТ “МетаБанк», МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) заборгованість за кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007 в сумі 208 593 (двісті вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 55 коп., 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Вищевказане рішення набрало законної сили 26.07.2010.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 по справі № 8/146/10 встановлено: «20.02.2007 між Акціонерним банком “Металург», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “МетаБанк» (позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Оркіним Сергієм Михайловичем укладений кредитний договір № 32-14-07/0020-К (далі -Договір), згідно пп. 1.1 банк надає позичальнику кредит у сумі 255 000,00 грн. на строк до 15.02.2010 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20,5% річних (п. 4.2) та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн. (п..4.3). Договір діє в редакції додаткових угод №1 від 29.11.2007 р. та №5 від 05.03.2009 р.
Позивач свої зобов'язання виконав, факт одержання відповідачем обумовленої суми кредиту підтверджується платіжним дорученням № 1 від 20.02.2010 р.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не здійснював, що підтверджується вимогами позивача від 10.02.2009р. та 25.02.2010р.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, перевіреного в судовому засіданні, заборгованість відповідача по кредиту становить 135713 грн. 71 коп., заборгованість по процентам станом на 23.02.2010 р. - 15020 грн. 65 коп. СПД Оркін не спростував наведеного розрахунку боргу.
Відповідачем доводи позивача не спростовані, доказів виконання умов кредитного договору суду не надано».
Відповідно до ч. ч. 4 та 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Враховуючи, що відповідачем не здійснюється погашення заборгованості за Кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007 року та не виконується рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 по справі № 8/146/10, на залишок суми основної заборгованості у розмірі 150 734,36 грн. позивачем нараховано 3% річних за період прострочення з 01.05.2017 по 31.01.2022 на суму 2 143,22 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2017 по січень 2022 у розмірі 56 223,92 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, судове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 по справі № 8/146/10 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов'язання перед позивачем за кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням вищенаведених обставин справи, факт прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 32-14-07/0020-К від 20.02.2007 встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 07.07.2010 по справі № 8/146/10.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 01.05.2017 по 31.01.2022 на суму 2 143,22 грн. та інфляційних витрати за період з травня 2017 по січень 2022 у розмірі 56 223,92 грн. допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Оркіна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк» (пр. Металургів, буд. 30, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 20496061) заборгованість у розмірі 58 367 (п'ятдесят вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 14 коп., яка складається з 3 % річних у розмірі 2 143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 22 коп. та інфляційних витрат на суму 56 223 (п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять три) грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.