номер провадження справи 6/150/25
03.11.2025 Справа № 908/2495/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2495/25
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТРОЙТРАНС» (69120, м. Запоріжжя, вул. Богдана завади, буд. 22, кв. 72)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРА ГРУП»(69096, м. Запоріжжя, вул. Пам'ятна, буд. 3-а, офіс 20)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальнідії по справі.
15.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2731/08-07/25, документ сформовано в системі Електронний суд 15.08.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТРОЙТРАНС» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРА ГРУП» про стягнення суми 437 722,39 грн, яка складається з: 271 815,20 грн - основний борг, 26 601,38 грн - інфляційні втрати, 6163,06 грн - 3% річних, 60 658,70 грн - пеня, 27 181,52 грн - 10% штраф, 45 302,53 грн - штраф в розмірі 20% ПДВ від суми заборгованості.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.08.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2495/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 20.08.2025 позовну заяву ТОВ «СПЕЦСТРОЙТРАНС» (вхід. № 2731/08-07/25 від 15.08.2025) залишено без руху, надано позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
01.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 17547/08-08/25, документ направлений засобами поштового зв'язку 27.08.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач надав докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2495/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/150/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2495/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою(ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/2495/25 від 03.09.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 03.09.2025: позивачем о 22 год. 00 хв., а відповідачем о 20 год. 03 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 03.10.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 03.11.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором №0105/23 про надання послуг від 01.05.2023. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав, надавши відповідачу обумовлені в договорі послуги, про що сторонами підписані Акти надання послуг. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг виконав частково, сплативши 77344,40 грн. Заборгованість за надані послуги складає 271 815,20 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, нарахував та заявив до стягнення суму пені та 3% річних за період з 12.11.2024 по 14.08.2025, суму інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2024 по липень 2025. Також, позивачем за умовами п.п. 6.5 та 6.11 договору, у зв'язку з простроченням строків оплати, нараховані та заявлені до стягнення штрафу у розмірі 10% та 20% від суми заборгованості.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТРОЙТРАНС» (Виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНДРА ГРУП» (Замовник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг №0105/23 (надалі - договір), за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги вантажними самоскидам у міському, приміському й міжміському сполученні, з перевезенням вантажу (асфальтобетонної суміші, вапняку, розкривних порід, будівельного сміття, щебеневої продукції, відсіву, піску, шлаку тощо) надалі автомобільні послуги, а Замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
У порядку та на умовах, визначених цим договором Виконавець надає Замовнику послуги будівельної техніки (екскаватора-навантажувача, грейдера, катка, екскаватора, фрези дорожньої тощо) на об'єктах Замовника, а Замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору (п. 1.2 договору).
У пункті 2.1 договору сторонами погоджено, що розрахунковим періодом за умовами дійсного договору є фактичне надання Виконавцем послуг Замовнику.
Вартість наданих Послуг визначається Виконавцем на підставі додаткових угод про договірну ціну до договору, які визначені у Додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього дійсного договору (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щотижня протягом двох робочих днів, з моменту отримання Замовником рахунку на оплату послуг та Акту здачі-приймання наданих послуг або змінного рапорту згідно із умовами пункту 3.1 договору.
Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Актів виконаних робіт (надання послуг) (п. 2.6 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання Актів здачі-приймання наданих послуг або Змінних рапортів після надання послуг. Для цього Виконавець подає на розгляд та погодження Замовника на наступний день після надання послуг Акт/рапорт, в якому фіксується загальний обсяг наданих Виконавцем послуг, замовник впродовж двох календарних днів з моменту отримання Акту/рапорту від Виконавця підписує Акт/рапорт або надає обґрунтовану відмову від підписання Акту/рапорту.
Фактом, що підтверджує передачу Виконавцем та прийняття Замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є Акт/рапорт, який датується днем надання послуг (п. 3.3 договору).
Згідно з п.5.3.1 договору Замовник зобов'язаний вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості належним чиномнаданих Виконавцем і прийнятих Замовником Послуг у порядку, передбаченому цимДоговором.
У п. 6.4 договору сторонами погоджено, що у випадку несплати та прострочення сплати за отриманні послуги згідно п.1.1, п. 1.2, п. 5.1, п. 5.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) (на дату виникнення боргу), від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Пунктом 6.5 сторони погодили, що в разі прострочення, не більше ніж на 30 днів, Замовником строку оплати виконаних послуг Виконавцем, вказаного в п. 1 та п. 4 договору, він зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості - якщо сума простроченої заборгованості становить більше 100 000,00 грн гривень. Якщо сума заборгованості менше 100 000,00 гривень, штраф складає фіксовану суму 10000,00 грн.
У пункті 6.11 договору встановлено, що у випадку, якщо замовник прострочив оплату за надані послуги Виконавцю за цим договором на 15 та більше календарних днів, то замовник зобов'язаний компенсувати виконавцю 20 відсотків ПДВ від суми заборгованості, шляхом перерахування вказаної компенсації на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання їх сторонами. В разі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, договір вважається пролонгованим на кожній наступний рік, з « 1» січня по « 31» грудня, включно.
Сторони даного договору оформлюють рахунки, акти надання послуг, акти звірки, договори, додатки, додаткові угоди, видаткові накладні та інші документи за договором в електронному вигляді - як електронні документи у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (п. 12.1 договору).
Відповідно до п. 12.2 договору Акти надання послуг, рахунки, договори, додаткові угоди, видаткові накладні та інші документи оформлені в електронному вигляді, являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні документи містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також деякі інші реквізити.
01.05.2023 учасниками правочину було підписано Додаткову угоду № 1 до договору, яка є додатком № 1 до Договору, відповідно до змісту якої сторонами було узгоджено вартість (ціну): послуг з експлуатації катка дорожнього на об'єкті(ах) Замовника, яка складає - 1500,00 грн без ПДВ за 1 (одну) машино/годину експлуатації спецтехніки зоператором/водієм Виконавця з паливом, при роботі не менше ніж вісім годин надень (зміна). Доставки катка дорожнього на/з об'єкт(а) Замовника - 10 000,00 грн безПДВ.
Додатковою угодою № 2 від 03 липня 2023 року, сторонами узгоджено вартість (ціну): доставку катка дорожнього на об'єкт Замовника, яка складає - 30 000,00 грн безПДВ.
Додатковою угодою № 3 від 03 липня 2023 року, сторонами узгоджено вартість (ціну): експлуатації екскаватора колісного Volvo EW205D (д.н. НОМЕР_1 ) на об'єкті(ах) Замовника, яка складає 1800,00 грн з ПДВ за 1 машино/годину експлуатації спецтехніки з паливом та машиністом Виконавця, при роботі не менше ніж вісім годин на день (зміна); вартість послуг експлуатації навантажувача колісного SEM656D (д.н. НОМЕР_2 ) - 1704,00 грн з ПДВ за 1 машино/годину експлуатації спецтехніки з паливом та машиністом Виконавця, при роботі не менше ніж вісім годинна день (зміна); доставку на об'єкт Замовника екскаватора колісного Volvo EW205D - 12 000,00 грн з ПДВ; доставку на об'єкт Замовника навантажувача колісного SEM656D складає - 12 000,00 грн з ПДВ.
Додатковою угодою № 4 від 01 червня 2023 року, сторонами було узгоджено вартість (ціну): автопослуги по перевезенню вантажу Замовника транспортними засобами Виконавця з 01.06.2023 року у розмірі - 1 000,00 грн без ПДВ за 1 (одну) машино/годину.
Додатковою угодою № 5 від 01 серпня 2023 року сторонами узгоджено вартість (ціну): автопослуги по перевезенню вантажу Замовника транспортними засобами Виконавця з 01.08.2023 року у розмірі - 8 750,00 грн без ПДВ за 1 (одну) послугу (ходку); автопослуги по перевезенню вантажу Замовника транспортними засобами Виконавцяз 01.08.2023 року у розмірі - 1000,00 грн без ПДВ за 1 (одну) послугу (ходку).
Додатковою угодою № 6 від 02 серпня 2023року сторонами було узгоджено вартість (ціну) надання послуг: автопослуг по перевезенню вантажу - вапняковий відсів фр. 0-20 транспортними засобами Виконавця у розмірі - 566,67 грн без ПДВ за одну (1) тону вантажу.
Додатковою угодою № 7 від 10 серпня 2023 року узгоджено вартість (ціну) надання послуг: послуги екскаватора-навантажувача САТ 428 у розмірі - 1 000,00 грн без ПДВ за 1 (одну) машино/годину.
За результатами наданих позивачем послуг спецтехнікою, у відповідності до п. 3.1 договору, були складені акти надання послуг на загальну суму 349 159,60 грн, а саме:
- акт надання послуг № 1189 від 07.11.2024 на суму 39 339,20 грн;
- акт надання послуг № 28 від 15.01.2025 на суму 26 628,80 грн;
- акт надання послуг № 1155 від 24.10.2024 на суму 52 543,60 грн;
- акт надання послуг № 1148 від 24.10.2024 на суму 25 772,00 грн;
- акт надання послуг № 1110 від 11.10.2024 на суму 54 923,60 грн;
- акт надання послуг № 1142 від 23.10.2024 на суму 24 058,40 грн;
- акт надання послуг № 1094 від 03.10.2024 на суму 36 108,00 грн;
- акт надання послуг № 1082 від 28.09 2024 на суму 15 667,20 грн;
- акт надання послуг № 1061 від 21.09.2024 на суму 15 694,40 грн;
- акт надання послуг № 1080 від 26.09.2024 на суму 16 714,40 грн;
- акт надання послуг № 848 від 13.08.2024 на суму 25 513,60 грн;
- акт надання послуг № 771 від 31.07.2024 на суму 16 136,40 грн.
Вказані акти підписані представниками обох сторін договору без зауважень, скріплені печатками. На оплату наданих послуг позивачем були виставлені рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Також факт виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується підписаними обома сторонами Актом звірки за період 01.07.2024-10.09.2024 на суму 41650,00 грн та Актом звірки за період 1 квартал 2025 на суму 271815,20 грн.
Суду надані докази оформлення та реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на виконання вимог ст. 201 ПК України та п. 3.2 договору.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши перерахування на користь позивача грошових коштів за надану ним послугу в сумі 77 344,40 грн згідно таких платіжних інструкцій: № 134 від 17 вересня 2024 на суму 10 000,00 грн; № 146 від 24 вересня 2024 на суму 10 000,00 грн; № 258 від 05 листопада 2024 на суму 37 344,40 грн; № 346 від 11 грудня 2024р. на суму 20 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія-вимога №12/06/25 від 12.06.2025 про сплату заборгованості в розмірі 271815,20 грн у строк до 20.06.2025.
Претензія залишена відповідачем без реагування, сума боргу в добровільному порядку не оплачена.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати наданих йому послуг за договором №0105/23 від 01.05.2023 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів погашення суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про надання послуг №0105/23 від 01.05.2023.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість сторін, спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як було зазначено та встановлено судом вище, у п. 2.3 договору сторонами, зокрема, погоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щотижня протягом двох банківських днів з моменту отримання замовником рахунку на оплату та Акту здачі-приймання наданих послуг.
Суду надані докази виконання позивачем зобов'язань за вказаним договором (з урахуванням умов додаткових угод до нього) на загальну суму 349159,60 грн, а саме підписані обома сторонами Акти надання послуг. Також матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем вартості отриманих послуг (77344,40 грн).
Аналіз наявних документів свідчить про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отримані ним послуги за договором №0105/23 від 01.05.2023 в сумі 271 815,20 грн.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих послуг суду не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 271 815,20 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач згідно з п.п.6.4, 6.5, 6.11 Договору заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 60 658,70 грн та 3% річних у розмірі 6163,06 грн за період прострочення з 12.11.2024 по 14.08.2025, 10% штрафу в розмірі 27181,52 грн, 20% ПДВ від суми заборгованості в розмірі 45302,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 26601,38 грн за загальний період прострочення з листопада 2024 по липень 2025 (включно).
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 60658,70 грн за період прострочення з 12.11.2024 по 14.08.2025 суд зазначає таке.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання доведений матеріалами справи. Тому суд погоджується з правомірністю застосування до порушника господарських санкцій у вигляді пені.
Як вбачається з розрахунку пені, наведеного позивачем у позові, останній нарахував відповідачеві пеню за період з 12.11.2024 на суму 271 815,20 грн, тобто за усіма актами, які були підписані сторонами до договору про надання послуг. Втім, за актом наданих послуг №28 від 15.01.2025 на суму 26 628,80 грн станом на 12.11.2024 не настав строк оплати. Отже, ураховуючи положення пункту 2.3 договору, правомірним є нарахування відповідачеві пені на заборгованість в сумі 245186,40 грн з 12.11.2024, а на суму 26 628,80 грн - з 18.01.2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та у період, за який нарахована пеня) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 6.4 договору сторонами погоджено, що у випадку несплати та прострочення сплати за отриманні послуги згідно п.1.1, п. 1.2, п. 5.1, п. 5.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) (на дату виникнення боргу), від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Виходячи з аналізу умов договору сторони погодили період нарахування штрафних санкцій у відповідності до чинного законодавства - положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
Беручи до уваги наведені вище норми права суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог частини 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 12.11.2024 по 12.05.2025 грн на суму основного боргу 245 186,40 грн, розмір якої за розрахунком суду складає 35155,00 грн, та за період з 18.01.2025 по 18.07.2025 на суму основного боргу 26 628,80 грн, розмір якої за розрахунком суду складає 4038,82 грн. Розрахунок пені здійснений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство».
Відтак, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 39193,82 грн.
В іншій частині вимог про стягнення пені (21464,88 грн) суд відмовляє, оскільки такі вимоги є безпідставними.
Щодо вимог про стягнення 3% річних за період прострочення з 12.11.2024 по 14.08.2025 в сумі 6163,06 грн та інфляційних втрат за загальний період прострочення з листопада 2024 по липень 2025 (включно) в сумі 26601,38 грн суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданих доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг доведений та підтверджений відповідачем.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за період прострочення з 12.11.2024 по 14.08.2025, а інфляційні втрати з листопада 2024 по липень 2025 включно.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд ураховує, що за актом наданих послуг №28 від 15.01.2025 на суму 26 628,80 грн станом на 12.11.2024 не настав строк оплати. Відтак, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням зазначених вище висновків, суд зазначає, що такі розрахунки виконані позивачем неправильно внаслідок нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, строк оплати якої станом на 12.11.2024 не настав.
За розрахунком суду, правомірним є стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 6016,71 грн (за період з 12.11.2024 по 14.08.2025 на суму 245186,40 грн та за період з 18.01.2025 по 14.08.2025 на суму 26628,80 грн) та інфляційних втрат в сумі 24765,73 грн (за період з листопада 2024 р. по січень 2025 р. на суму 245186,40 грн та за період з лютого 2025 р. по липень 2025 р. на суму 26628,80 грн). В частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 146,35 грн та інфляційних втрат в сумі 1835,65 грн суд відмовляє за необґрунтованістю.
Щодо вимог про стягнення 10% штрафу в розмірі 27181,52 грн та 20% компенсації суми ПДВ від суми заборгованості в розмірі 45302,53 грн суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
У пункті 6.5 договору сторонами погоджено, що в разі прострочення, не більше ніж на 30 днів, Замовником строку оплати виконаних послуг Виконавцем, вказаного в п. 1 та п. 4 договору, він зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості - якщо сума простроченої заборгованості становить більше 100 000,00 грн гривень. Якщо сума заборгованості менше 100 000,00 гривень, штраф складає фіксовану суму 10000,00 грн.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих за договором послуг підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ст. 549, 611 ЦК України та п. 6.5 укладеного між сторонами договору.
Здійснений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, що складає 27181,52 грн є правильним, відтак в цій частині позовні вимоги судом задовольняються.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, суд зазначає таке.
В пункті 6.11 договору сторони погодили, що у випадку, якщо замовник прострочив оплату за надані послуги Виконавцю за цим договором на 15 та більше календарних днів, то замовник зобов'язаний компенсувати виконавцю 20 відсотків ПДВ від суми заборгованості, шляхом перерахування вказаної компенсації на поточний рахунок постачальника.
Приписами частин 2, 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України встановлено, що сторонни мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Отже, сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Дослідивши зміст прав та обов'язки сторін у цій справі суд зазначає, що між сторонами укладений договір, який за правовою природою є господарським договором про надання послуг.
При цьому договором визначено, зокрема, санкції, які застосовуються до замовника за порушення строку оплати за надані послуги.
Так,умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості за прострочення відповідачем строку оплати виконаних послуг на строк не більше ніж на 30 днів (п. 6.5), та додатково обов'язок замовника компенсувати виконавцю 20% ПДВ від суми заборгованості у випадку прострочення оплати понад 15 та більше календарних днів (п. 6.11).
Таким чином, наведеними пунктами договору передбачена можливість нарахування відповідачеві штрафних санкцій в розмірі 10% та 20% за порушення строку оплати наданих позивачем послуг.
Однак стягнення штрафу за прострочення оплати на строк на 15 календарних днів та більше та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк не більше ніж на 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, оскільки, відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в несвоєчасній оплаті наданих послуг за договором на строк понад 15 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк менший ніж 30 календарних днів.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 15 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк не більше ніж на 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.
Відтак, суд виснує, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 20% ПДВ від суми заборгованості за прострочення оплати наданих послуг на строк 15 та більше календарних днів. Отже, в цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 4427,68 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРА ГРУП» (69096, м. Запоріжжя, вул. Пам'ятна, буд. 3-а, офіс 20, ідентифікаційний код юридичної особи 44277029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТРОЙТРАНС» (69120, м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, буд. 22, кв. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 41423550) 271815,20 грн (двісті сімдесят одну тисячу вісімсот п'ятнадцять гривень 20 коп.) основного боргу, 39193,82 грн (тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто три гривні 82 коп.) пені, 27181,52 грн (двадцять сім тисяч сто вісімдесят одну гривню 52 коп.) 10% штрафу, 24765,73 грн (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень 73 коп.) інфляційних втрат, 6016,71 грн (шість тисяч шістнадцять гривень 71 коп.) 3% річних та судовий збір в розмірі 4427,68 грн (чотири тисячі чотириста двадцять сім гривень 68 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько