номер провадження справи 3/166/25
03.11.2025 Справа №908/2720/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІФТОВИК ЗП» (Хортицьке шосе, буд. 1, м. Запоріжжя, 69123; ідентифікаційний код юридичної особи 2829482)
до відповідача: ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (вул. Задніпровська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 20511272)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
01.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІФТОВИК ЗП» (скорочене найменування - ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП») до відповідача - ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (скорочене найменування - ЖБК-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»), про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів №109.19-ЗП від 01.11.2019 в розмірі 93 776,00 грн.
Судові витрати у справі зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 справу №908/2720/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2720/25 та присвоєний справі номер провадження 3/166/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2720/25 від 04.09.2025) відповідачу 08.09.2025 (а.с.55).
В установлений ухвалою суду строк відзив до суду від відповідача не надійшов.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору №109.19-ЗП від 01.11.2019 щодо оплати послуг з технічного обслуговування ліфтів в розмірі 93 776,00 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг стало підставою звернення із даним позовом до господарського суду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів №109.19-ЗП від 01.11.2019 в розмірі 93 776,00 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи були надані послуги, на яку суму; в які строки і в якому розмірі послуги мали бути оплачені, чи була часткова оплата послуг), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.11.2019 між ЖБК-14 «Запоріжсталь» (Замовник, відповідач у справі) та ТОВ «Ліфтовик ЗП» (Виконавець, позивач у справі) укладено договір №109.19-ЗП про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів згідно ПББЕЛ, Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні КД 36.1-001-2000, ДСТУ 22845-85 «Ліфти електричні, пасажирські, вантажні. Правила організації виробництва приймання монтажних робіт», ДСТУ 22011-95 «Ліфти пасажирські та вантажні. Технічні умови», положення про технічне обслуговування, ремонт та реконструкцію (відновлення) систем ОДС на об'єктах Замовника.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, час виконання робіт згідно з графіком технічного обслуговування ліфтів, який узгоджено з Замовником.
Вартість договору складає добуток терміну дії договору та погодженої щомісячної суми оплати робіт, яка наведена у Додатку №1 (п. 2.1 Договору).
У п.2.2 Договору сторонами узгоджено, що відомість визначеної погодженої щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, і на день укладення договору складає 4028 грн. 00 коп. (без ПДВ).
Згідно з п.п. 3.1.1. Договору Виконавець має право отримувати оплату за надані Замовнику послуги згідно умов цього договору.
У кінці поточного місяця, Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт з зазначенням їх вартості (п. 5.1. Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору Замовник підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у 3-х денний термін повертає Акти Виконавцю.
Оплата виконаних робіт Виконавцю проводиться Замовником не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним і здійснюється на підставі Акту виконаних робіт (п. 5.3. Договору).
Строк дії договору №109.19-ЗП з 01.11.2019 по 31.12.2021 (п. 9.1).
01.12.2020 сторонами підписана Додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої пункт 2.2. викладено у новій редакції: «Відомість визначеної погодженої щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 01.12.2020, який є невід'ємною частиною Договору, і на день укладення договору складає 4832 грн. 00 коп. (без ПДВ).
Сторонами підписано додаток до договору № 1 «Відомість визначеної погодженої щомісячної вартості» від 01.11.2019 та додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 01.12.2020 «Відомість визначеної погодженої щомісячної вартості».
01.05.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №109.19-ЗП від 01.11.2019, якою сторони домовились зменшити суму раніше погодженої місячної вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів у зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України та запровадженням комендантської години у місті Запоріжжі (п. 1 додаткової угоди).
Згідно з п.2 Додаткової угоди № 2 від 01.05.2022 сторони погодили додаток №1 до цієї Додаткової угоди «Відомість визначеної погодженої щомісячної вартості» викласти в редакції, що додається і є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди до договору.
У пункті 4 Додаткової угоди № 2 від 01.05.2022 сторони погодили, що пункти 1, 2 цієї Додаткової угоди діють до моменту скасування комендантської години у місті Запоріжжя. Додаткова угода складена українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та набирає чинності з 01.05.2022.
Також викладено в новій редакції Додаток №1 «Відомість визначеної погодженої щомісячної вартості» до Договору №109.19-ЗП від 01.11.2019, яким встановлено щомісячну оплату в розмірі 4512 грн, без ПДВ.
Зокрема, вказані обставини встановленні рішеннями Господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 у справі №908/3290/21, від 25.04.2023 у справі №908/578/23 за участю тих самих сторін.
Рішенням суду від 17.01.2022 у справі №908/3290/21 з ЖБК-14 «Запоріжсталь» на користь ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП» 45 380,00 грн основного боргу, 2270,00 грн судового збору та витрати на надання правової допомоги у розмірі 2500,00 грн.
Рішенням суду від 25.04.2023 у справі №908/578/23 стягнуто з ЖБК-14 «Запоріжсталь» на користь ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП» заборгованість за період з 31.10.2021 по 31.01.2023 в розмірі 51 768,00 грн основного боргу, 2684,00 грн судового збору, 3000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
У примусовому порядку заборгованість за вказаними судовими рішення стягнута з відповідача повністю.
Разом з тим, на теперішній час з боку ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП» надано послуги ЖБК-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» за період з 01.02.2023 до 31.12.2024 на загальну суму 103 776,00 грн, що підтверджується підписаними актами надання послуг термін оплати по яким настав, а саме: № 166 від 28.02.2023 на суму 4512,00 грн; №257 від 31.03.2023 на суму 4512,00 грн; №370 від 30.04.2023 на суму 4512,00 грн; №467 від 31.05.2023 на суму 4512,00 грн; №589 від 30.06.2023 на суму 4512,00 грн; №717 від 31.07.2023 на суму 4512,00 грн; №812 від 31.08.2023 на суму 4512,00 грн; №883 від 30.09.2023 на суму 4512,00 грн; №980 від 31.10.2023 на суму 4512,00 грн; №1086 від 30.11.2023 на суму 4512,00 грн; №1184 від 31.12.2023 на суму 4512,00 грн; №68 від 31.01.2024 на суму 4512,00 грн; №162 від 28.02.2024 на суму 4512,00 грн; №260 від 31.03.2024 на суму 4512,00 грн; №349 від 30.04.2024 на суму 4512,00 грн; №470 від 31.05.2024 на суму 4512,00 грн; №567 від 30.06.2024 на суму 4512,00 грн; №677 від 31.07.2024 на суму 4512,00 грн; №780 від 31.08.2024 на суму 4512,00 грн; №875 від 30.09.2024 на суму 4512,00 грн; №979 від 31.10.2024 на суму 4512,00 грн; №1083 від 30.11.2024 на суму 4512,00 грн; №1175 від 31.12.2024 на суму 4512,00 грн.
Проте відповідачем сплачено лише 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №580 від 07.03.2023 на суму 10 000,00 грн.
Таким чином за період з 01.02.2023 до 31.12.2024 борг ЖБК-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» перед ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП» за Договором №109.19-ЗП від 01.11.2019 становить 93 776,00 грн
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати послуг в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів №109.19-ЗП від 01.11.2019 в розмірі 93 776,00 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором послуги.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Додатковою угодою № 2 від 01.05.2022 в редакції Додатку №1 «Відомість визначеної погодженої щомісячної вартості» до Договору №109.19-ЗП від 01.11.2019 сторони погодили щомісячну оплату за послуги технічного обслуговування ліфтів в розмірі 4512 грн, без ПДВ.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору, що підтверджується відповідними актами надання послуг (а.с.26-37), за період 01.02.2023-31.12.2024 надано послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 103 776,00 грн.
За умовами Договору (п. 5.2) оплата виконаних позивачем робіт проводиться відповідачем не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним і здійснюється на підставі Акту виконаних робіт.
Відповідачем послуги оплачено частково в розмірі 10 000,00, що підтверджується платіжною інструкцією №580 від 07.03.2023 на суму 10 000,00 грн.
Отже, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати послуг в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 93 776,00 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано наявність боргу, не надано власного розрахунку, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із ним, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 93 776,00 грн обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором про надання послуг з технічного обслуговування №109.19-ЗП від 01.11.2019 з додатковим №1 до нього та додатковими угодами №1 від 01.12.2020, №2 від 01.05.2022 з додатками до них (а.с.8-15), актами надання послуг (а.с.26-37), платіжною інструкцією №580 від 07.03.2023 щодо часткової оплати послуг (а.с.38).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю в розмірі 93 776,00 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Щодо правничої допомоги.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Ураховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 01.08.2025 між адвокатом Шкабуро Ольгою Миколаївною (Адвокат) та ТОВ «ЛІФТОВИК ЗП»» (Клієнт) укладено Договір про надання правничої, відповідно до п.1.1. предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом, відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах. Визначених Договором.
Зміст та вид послуг визначено в п. 2.1 Договору про надання правничої 01.08.2025.
Вартість послуг визначена в додатку №1 до Договору про надання правничої 01.08.2025. Зокрема, судове провадження щодо складання позовної заяви становить 5000,00 грн.
Даний договір діє до 31.12.2026, про що узгоджено в пункті 4.1 Договору про надання правничої 01.08.2025.
Підписаним між сторонами актом приймання-передачі послуг від 25.08.2025 сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 5000,00 грн. Адвокат надав, а Клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до договору про надання послуг з правничої допомоги від 01.08.2025 у формі підготовка позовної заяви про стягнення з ЖБК-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» коштів в розмірі 93 776 грн за договором №109.19-ЗП від 01.11.2019 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів.
Цим Актом Сторони також підтверджують, що жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у Сторін немає.
При цьому згідно з платіжною інструкцією №755 від 27.08.2025 позивач сплатив 5000,00 грн на користь ФОП Шкабуро О.М. за юридичні послуги згідно з актом від 25.08.2025.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 5000,00 грн.
Оскільки позов у справі задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (вул. Задніпровська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 20511272) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІФТОВИК ЗП» (Хортицьке шосе, буд. 1, м. Запоріжжя, 69123; ідентифікаційний код юридичної особи 2829482) заборгованість за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів №109.19-ЗП від 01.11.2019 за період 01.02.2023-31.12.2024 в розмірі 93 776,00 грн (дев'яносто три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 00 коп. Видати наказ.
Стягнути з ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ-14 «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (вул. Задніпровська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 20511272) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІФТОВИК ЗП» (Хортицьке шосе, буд. 1, м. Запоріжжя, 69123; ідентифікаційний код юридичної особи 2829482) суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 03.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич