вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/765/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
Розглянув матеріали справи
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво», м Ужгород
про стягнення 50 233,65 грн, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво» 46 626,89 грн заборгованості з орендної плати за період грудень 2024 року - травень 2025 року та 3606,76 грн пені, нарахованої за період з 16.01.2025 до 02.07.2025, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 08.08.2022 № 1193/0.
Крім того позивач просить суд:
- розірвати договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 08.08.2022 № 1193/0.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віво» повернути за актом приймання-передачі департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об'єкт оренди - торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/765/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року..
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15 липня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установленому порядку та строк, суд, ухвалою від 21 липня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив у справі підготовче засідання на 11 вересня 2025 року.
Підготовче засідання 11 вересня 2025 року відкладалося на 02 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2025 підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд справи по суті на 30.10.2025 на 14:00 год.
В судове засідання 30.10.2025 представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Позивачем 30.10.2025 подано суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, за змістом якого позивач зазначає також про підтримку заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник ні в підготовче засідання, а ні під час розгляду справи по суті в судові засідання жодного разу не з'явився.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.07.2025, ухвала про відкладення підготовчого засідання від 11.09.2025 та ухвала від 02.10.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до її розгляду по суті, які надсилалися судом на встановлену з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача (88000, м. Ужгород, вул. Антонівська, буд. 2, кв. 21) повернуті без Товариству з обмеженою відповідальністю «Віво» із зазначенням причини невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номерами 0601172748191, 0601192443630, R067014179272 та вбачається відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 0601172748191, 0601192443630, R067014179272.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0 в частині своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво» виникла заборгованість зі сплати орендної плати за період з грудня 2024 року до травня 2025 року включно в розмірі 46 626,89 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 3606,76 грн пені з вимогами про стягнення яких заявлено даний позов до господарського суду.
Окрім того, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати позивач просить суд розірвати Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0 та зобов'язати відповідача повернути за актом приймання-передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об'єкт оренди - торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч).
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву відповідно до приписів ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
08 серпня 2022 року між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віво», як Орендарем укладено Договір нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород №1193/0 (надалі - Договір), за змістом п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч) для використання за будь-яким цільовим призначенням відповідно до переліку категорій за цільовим призначенням об'єктів оренди (додаток 3 до Порядку).
Відповідно до п. 2.1. Договору вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).
Згідно з Актом прийняття-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності міста Ужгород від 08.08.2022 на виконання умов Договору торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч) позивачем передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Віво».
Відповідно до п. 3.1. Договору він укладається на строк з 08.08.2022 року до 08.08.2027 року.
Положеннями п.п. 3.4., 3.5. Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю комунального майна в розмірі 100% орендної плати у сумі 6001,00 грн. на відповідні рахунки. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди.
У п.п. 4.1., 4.2. Договору визначено, що розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону 09.06.2022 на підставі Протоколу №LLE001-UA-20220518-27843 і становить 6001,00 грн в місяць (з ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
За умовами пункту 4.5. Договору орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 30.06.2025 стверджує, що Орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування орендованим майном за період з грудня 2024 року по травень 2025 року включно, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 46 626,89 грн, стягнення якої є предметом позовних вимог в даній справі.
Судом також встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з серпня 2022 року по листопад 2024 року включно була предметом судового розгляду в Господарського суді Закарпатської області у справі №907/4/25, рішенням від 09.04.2025 у якій позовні вимоги судом задоволено та вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 4.8. Договору в разі несплати орендної плати протягом трьох місяців Орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши Орендаря письмово.
У разі припинення договору оренди, Орендар протягом трьох календарних днів зобов'язаний повернути Орендодавцеві об'єкт по акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду з урахуванням природнього зносу об'єкту оренди. Нарахування орендної плати за об'єкт, що орендується, припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта (п. 9.3. Договору).
З урахуванням наведеного, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0 та зобов'язати відповідача повернути Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за актом приймання-передачі об'єкт оренди - торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч).
Щодо вимог про стягнення орендної плати.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України - тут і надалі ГК України в редакції на час існування спірних правовідносин між сторонами).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування ним торговим павільйоном автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч), який був переданий в оренду на підставі Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалося вище, пунктами 4.1., 4.2., 4.5. Договору сторонами погоджено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди - 6001,00 грн, порядок її нарахування (за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) та строк сплати - не пізніше 15 числа наступного місяця.
Обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування об'єктом оренди визначений в п. 5.2. Договору.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування об'єктом оренди за період з грудня 2024 року по травень 2025 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши таким чином, заборгованість перед позивачем, яка на час прийняття даного рішення за означений період становить 46 626,89 грн.
І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво» 46 626,89 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу, як Орендарю пені за кожен місяць заборгованості по орендній платі окремо (з грудня 2024 року по травень 2025 року включно) за період з 16.01.2025 по 02.07.2025 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру такої заборгованості за кожний день прострочення в сумі 3606,76 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Щодо розірвання договору.
За загальним правилом, встановленим статтею 188 ГК України, розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зокрема, за змістом частини 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Таким чином, підстави для розірвання договору оренди мають бути визначені або безпосередньо договором оренди або приписами законодавства.
Відповідно до приписів п. 9.1. Договору він може бути розірваний за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін Договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди та інших підстав, передбачених законодавством України.
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокової згоди сторін або на підставі рішення суду та з інших підстав, передбачених законом або Договором (п. 9.2. Договору).
При цьому, за змістом п. 4.8. Договору в разі несплати орендної плати протягом трьох місяців Орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши Орендаря письмово.
Як обґрунтовано зазначає позивач у позові, укладаючи Договір, Департамент, як повноважний представник органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах розраховував, перш за все, на те, що Орендар буде систематично вносити плату за використання орендованого майна.
Натомість, позивач протягом тривалого періоду у повному обсязі орендні платежі не одержує та не має можливості надати спірний об'єкт в оренду будь-яким іншим юридичним або фізичним особам задля належного та систематичного отримання надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлене судом порушення відповідачем істотних умов Договору в частині систематичної несплати орендної плати, що вбачається з матеріалів даної справи та судового рішення у справі №907/4/25, зважаючи що право позивача на розірвання Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0 з наведених підстав визначено умовами п.п. 4.8., 9.1. Договору, а відтак, позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в цій частині задовольняються судом як правомірні, обґрунтовані та документально доведені.
Щодо повернення орендованого майна.
Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Крім того, за змістом частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 9.3. Договору сторонами передбачено, що у разі припинення договору оренди, Орендар протягом трьох календарних днів зобов'язаний повернути Орендодавцеві об'єкт по акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду з урахуванням природнього зносу об'єкту оренди. Нарахування орендної плати за об'єкт, що орендується, припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта.
Відповідний обов'язок Орендарю повернути Об'єкт оренди у разі припинення Договору визначений також в п. 5.14. Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок розірвання Договору у судовому порядку, відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно, а відтак до задоволення підлягають позовні вимоги про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Віво» повернути за актом приймання-передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об'єкт оренди - торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво» (88000, м. Ужгород, вул. Антонівська, буд. 2, кв. 21, код ЄДРПОУ 44772831) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 46 626,89 грн (сорок шість тисяч шістсот двадцять шість гривень 89 копійок) заборгованості, 3606,76 грн (три тисячі шістсот шість гривень 76 копійок) пені та 9084,00 грн (дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. Розірвати Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода від 08.08.2022 № 1193/0, укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віво».
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віво» (88000, м. Ужгород, вул. Антонівська, буд. 2, кв. 21, код ЄДРПОУ 44772831) повернути за актом приймання-передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) об'єкт оренди - торговий павільйон автобусної зупинки-комплексу площею 29,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля в/ч).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03 листопада 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.