майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
23 жовтня 2025 р. Справа № 906/665/25.
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
розглянувши заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/134/25 від 14.10.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства
про стягнення 6 487 939,15грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.09.2025 по справі №906/665/25 позов задоволено; стягнуто з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 6 487 939,15грн основного боргу, 77 855,27грн судового збору.
14.10.2025 за вх.№01-19/134/25 до суду надійшла заява Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2025 по справі №906/665/25 на один рік, до 16 вересня 2026 року.
Ухвалою від 15.10.2025 суд прийняв до розгляду вказану заяву та призначив судове засідання для її розгляду на 23.10.2025 о 12:50.
16.10.2025 за вх.№13145 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якого останній вважає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду та не доводять неможливості виконання рішення суду у даній справі. Згідно відзиву позивач просить відмовити в задоволенні вказаної заяви.
В судове засідання 23.10.2025 сторони повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 15.10.2025 в їх електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (а.с. 105-105 на звороті).
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення у справі №906/665/25, суд встановив наступне.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.2, ч.1 ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є принцип обов'язковості судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
В обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник) посилається на значне скорочення доходів, що призвело до негативного фінансового стану та збитковості підприємства. Разом з тим, відповідач вказує, що є надавачем послуг населенню с.Новогуйвинське з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг. Проте поточний фінансовий стан відповідача та необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу відразу виконати рішення суду в повному обсязі.
Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду заперечив, зауваживши у відзиві від 16.10.2025 на тому, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду та не доводять неможливості виконання рішення суду у даній справі. За наведених обставин, просить відмовити в задоволенні заяви.
Із аналізу положень ГПК України вбачається, що задоволення заяв, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Крім того, наведеними вище нормами ГПК України встановлено, що розстрочка або відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Оскільки, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
Зокрема, за приписами ч.1, 3 ст.13, ст.73, ч.1 ст.74, ст.76-79, ч.1, 2 ст.86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 16.09.2025 по справі №906/665/25, заявник долучив до заяви довідку про дебіторську заборгованість станом на 01.10.2025, довідку про кредиторську заборгованість станом на 01.10.2025, фінансовий звіт від 01.07.2025.
На думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Також, вирішуючи питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, суд повинен враховувати інтереси позивача (стягувача), зокрема й категоричну незгоду останнього на надання відповідачу такої відстрочки або розстрочки.
Судом враховано, що позивач (стягувач) у своєму письмовому відзиві заперечив щодо задоволення заяви відповідача (боржника).
Крім того, суд звертає увагу заявника, що останнім не надано жодних гарантій, що рішення суду буде ним виконуватись, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу тощо.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/134/25 від 14.10.2025) у справі №906/665/25.
Водночас, зазначене не перешкоджає повторно звернутись до суду із заявою в порядку ст. 331 ГПК України, надавши відповідні докази.
Керуючись статтями 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/134/25 від 14.10.2025) у справі №906/665/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 30.10.25.
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- позивачу в кабінет "Електронного суду"
2 - представнику позивача - Рильцовій Є.Ю. в кабінет "Електронного суду"
3 - відповідачу в кабінет "Електронного суду"