вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5356/25
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" заборгованість у розмірі 222942,80 грн, 3% річних у розмірі 16784,44 грн, інфляційні збитки в розмірі 50976,90 грн, пеню в розмірі 20421,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №1553 від 07.07.2021 в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію.
Відповідач погоджується щодо наявності несплаченого основного боргу в розмірі 222942,80 грн, 3 % річних у розмірі 16784,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 50976,90 грн. Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 20421,07 грн, відповідач просить зменшити на 95 %.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення пені, просить врахувати ступінь виконання зобов'язання, а саме що відповідач навіть частково не погасив борг та врахувати співмірність заявлених нарахувань.
У судове засідання 29.10.2025 представники сторін не з'явилися. Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника. Позивач наполягає на доводах, зазначених у позові та відповіді на відзив, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників.
У судовому засіданні 29.10.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача (у попередньому судовому засіданні), дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин приєднання відповідача до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, умови, порядок та період поставки теплової енергії, строк та порядок розрахунків, наявність прострочки щодо сплати за спожиту теплову енергію.
Так, судом встановлено, що 07.07.2012 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №1553, за яким теплопостачальне підприємство прийняло на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався одержувати теплову енергію та здійснювати оплату її вартості теплопостачальному підприємству за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 07.07.2015, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена в правому верхньому куті першої сторінки цього договору. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору не обмежена.
У 2018 році сторони шляхом укладання відповідної додаткової угоди змінили номер договору з №1553 на №091553. Також укладено додаткову угоду від 09.12.2021, якою внесено зміни в Додаток №1 "Розрахунок обсягів теплового навантаження", яким змінено опалювальну площу приміщення, які розташовані у житловому будинку літера А-5 за адресою вул. Робоча, буд. 85 згідно наданого технічного паспорту, що належить споживачу.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, а у відповідності до ст.12, договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
04.09.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", на виконання якої позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання.
Таким чином, з моменту набрання чинності Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії припинилася дія договору про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 (із подальшими змінами) і відносини сторін стали регулюватись договором приєднання.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Позивач зазначає, що оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, а наразі на сайті опублікований 01.10.2021 договір приєднання, що набрав чинності 31.10.2021, із подальшими змінами та доповненнями. Позивач обліковує відносини з відповідачем як договір №091553 від 07.07.2012.
Згідно з п. 7 вказаного договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 (п.11 договору).
Пунктом 32 договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач вказує, що на виконання зобов'язань за договором протягом опалювального сезону 2022/2023 впродовж періоду з листопада 2022 року по березень 2023 року включно, надавав послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 85.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором в частині поставки теплової енергії, позивач надав:
- довідку про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку встановленого на ж/б по вул. Робоча, буд. 85;
- інформацію про використання теплової енергії будинком за адресою вул. Робоча, 85, згідно архіву приладу обліку за період з 11.2022 по 01.04.2025.
- акти прийому-передачі теплової енергії №091553 від 30.11.2022 на суму 31401,58 грн; №091553 від 31.12.2022 на суму 46546,73 грн; №091553 від 31.01.2023 на суму 57287,90 грн; №091553 від 28.02.2023 на суму 55418,53 грн; №091553 від 31.03.2023 на суму 32288,06 грн.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання в установленому договором порядку щодо оплати вартості отриманої послуги з постачання теплової енергії за заявлений період з листопада 2022 року по березень 2023 року не виконав, рахунки та акти здачі - приймання теплової енергії своєчасно не отримував та оплату за надані йому послуги не проводив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 222942,80 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з умов договору, строк оплати товару є таким, що настав.
Доказів оплати товару у розмірі 222942,80 грн відповідач не надав, позовні вимоги визнав.
Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відзив на позов, у якому визнається позов підписаний представником відповідача, адвокатом Білозірцевим О.В., який діє на підставі довіреності №157/1280 від 25.12.2024. Відповідно до вказаної довіреності представник відповідача, зокрема має право визнавати позов повністю або частково.
За викладених обставин, судом приймається визнання позову відповідачем в частині, що не суперечить закону, в частині нарахування 3% та пені згідно розрахунків суду.
Таким чином, вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 222942,80 грн підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 20421,07 грн за період з 02.01.2023 по 05.09.2025, 3% річних в розмірі 16784,44 грн за період з 02.01.2023 по 05.09.2025, та інфляційні збитки в розмірі 50976,90 грн з січня 2023 року по липень 2025 року.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент розглядуваних спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який продовжувався до 30.06.2023.
Між сторонами дії типовий індивідуальний договір, який був укладений шляхом приєднання відповідача до публічного договору позивача у 2019 році, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків. Викладення договору в новій редакції не впливає на дату укладення. Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Східного апеляційного господарського суду від 2 лютого 2021 року у справі № 905/497/20.
Однак суд звертає увагу, що у розглядуваній ситуації перерахунок судом пені не змінився б і у випадку продовження строків, передбачених статтею 232 Господарського кодексу України, оскільки початок законодавчо дозволеного нарахування пені (31.07.2023 - 30 днів після закінчення карантину) припадає вже після закінчення карантину і відповідно продовжених строків.
Так, послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин, який припинений 30.06.2023, тому підстави для нарахування пені за період з 02.01.2023 (початок нарахування позивачем) по 30.07.2023 включно відсутні.
Суд звертає увагу, що продовження строків на час карантину та заборона на цей період нарахування штрафних санкцій є різними, не пов'язаними між собою, нормами. Відповідно, законодавча заборона нарахування штрафних санкцій до 30.07.2023 включно не є підставою подальшого продовження строку, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України.
При цьому суд акцентує, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, і на цей же період нарахування штрафних санкцій було заборонено. Продовжений строк закінчився з завершенням карантину, а тому нарахування штрафних санкцій за межами цього строку є неправомірним (для перших двох нарахувань - за зобов'язаннями які виникли за листопад та грудень 2022 року). Відповідно позовні вимоги про стягнення пені за цей період задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена зокрема у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №904/3296/23, від 07.08.2024 у справі №904/6487/23.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково за загальний період з 31.07.2023 і до закінчення 6-місячного строку для кожного з нарахувань окремо.
За розрахунком суду за загальний період з 31.07.2023 включно і до закінчення 6-місячного строку для кожного з нарахувань окремо розмір пені, який підлягає стягненню, становить 832,74 грн.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16784,44 грн за загальний період з 02.01.2023 по 05.09.2024 та інфляційні збитки в розмірі 50976,90 грн за січень 2023 року - липень 2025 року.
Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано, що в деяких періодах, останній день оплати припав на вихідний день, відповідно строк оплати переноситься на перший робочий день, відповідно прострочка виникає з наступного дня. Тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 16779,20 грн.
Розрахунок інфляційних збитків є правильним, тому вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі.
За викладеного з відповідача підлягає стягненню на користь заборгованість у розмірі 222942,80 грн, пеня в розмірі 832,74 грн, 3% річних у розмірі 16779,20 грн та інфляційні збитки в розмірі 50976,90 грн.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки після перерахунку суду розмір пені є співмірним з сумою основного боргу. До того ж відповідачем не наведено виняткових обставин, які дають підстави для зменшення пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (з урахуванням того, що позов подано в електронній формі) у розмірі 1749,19 грн (50%). Оскільки позивачем визнано позов до початку розгляду по суті 50% судового збору в розмірі 1749,19 грн на підставі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України підлягають поверненню на користь позивача з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) основний борг у розмірі 222942,80 грн (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок дві грн 80 коп), 3% річних у розмірі 16779,20 грн (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн 20 коп), інфляційні збитки в розмірі 50976,90 грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн 90 коп), пеню у розмірі 832,74 грн (вісімсот тридцять дві грн 74 коп) та судовий збір у розмірі 1749,19 грн (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн 19 коп).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 1749,19 грн (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн 19 коп), перерахований згідно платіжної інструкції №112628 від 18.09.2025, про що видати ухвалу.
Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025
Суддя О.М. Крижний