пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 листопада 2025 року Справа № 903/882/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", м. Луцьк
до Ківерцівської міської ради, м. Ківерці
про стягнення 15763,87 грн.,
04.09.2025 документа сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" про стягнення з Ківерцівської міської ради 15763,87 грн., з них: 12328,72 грн. заборгованості за електричну енергію, 2425,22 пені за період з 11.01.2025 по 03.09.2025, 239,14 грн. процентів річних за період з 11.01.2025 по 03.09.2025, 770,79 збитків, завданих інфляцією, за період з січня 2025 року по липень 2025 року.
Ухвалою суду від 09.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 08.10.2025; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, позивачу, (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
Ухвала суду від 09.09.2025 була надіслана сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 09.09.2025.
11.09.2025 документ сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив на позовну заяву Ківерцівської міської ради, в якому відповідач зазначає, що акти на оплату від позивача надійшли після 31.12.2024 - після закінчення бюджетного року; акт № 896 купівлі-продажу електричної енергії від 27.12.2024 за грудень 2024 вже оплачено Ківерцівською міською радою на загальну суму 99 899,94 грн. з ПДВ. У зв'язку з виконанням і повною оплатою договорів, укладених між Ківерцівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач», Ківерцівська міська рада без укладення додаткових угод не може оплатити акти купівлі-продажу електричної енергії, які надійшли до Ківерцівської міської ради понад визначені суми договорів, без укладення додаткових угод до договорів №2024/272 від 24.12.2024 та № 2024/217 від 29.11.2024; Ківерцівська міська рада вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними й у задоволенні позову слід відмовити.
Також Ківерцівська міська рада заперечує щодо стягнення з неї судового збору та витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що повністю розрахувалась з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач»; також просить судове засідання проводити без участі представника міської ради.
16.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ «Волиньенергопостач» зазначає, що ним не заперечується та не оспорюється факт належного виконання зобов'язань Ківерцівською міською радою за договором № 2024/217, хоча погоджена вартість договору № 2024/217 становила 507 762,61 грн. (53 554 кВт), а обсяг постачання електричної енергії повинен чітко відповідати зазначеній сумі, споживач фактично спожив електричну енергію на загальну суму 652 163,11 грн. (68 784 кВт). Водночас згідно з п'ятьма платіжними інструкціями, які додаються до відповіді на відзив, Ківерцівська міська рада на підставі виставлених ТОВ «Волиньенергопостач» актів купівлі-продажу електричної енергії № 692 від 30.11.2024 та № 895 від 27.12.2024 сплатила 652 163,11 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з Ківерцівської міської ради заборгованості у сумі 15 763,87 грн. за спожиту електричну енергію за договором № 2024/272, яка утворилася в результаті перевищення споживання нею договірних обсягів постачання електричної енергії.
Згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії № 896 від 31.12.2024 року загальний обсяг фактично спожитої електричної енергії становить 11 133 кВт, в той час як очікувані обсяги постачання електричної енергії, як погоджено у пункті 1.1. договору № 2024/272, становили 9 910 кВт. Відтак різниця між очікуваними (прогнозованими) обсягами постачання електричної енергії та їх фактичним споживанням становить 1 223 кВт.
Позивач звертає увагу суду, що ні договір № 2024/217, ні договір № 2024/272 не містять положень про необхідність укладення додаткових угод в разі перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії. Навпаки пунктом 4.4. договору № 2024/272 встановлено, що вартість договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Зміна ж умов договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законом, дійсно здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін. Однак слід розмежовувати поняття «ціна за одиницю електроенергії» та «вартість договору», які не є тотожними.
Позивач просить задовольнити повністю позовну вимогу ТОВ «Волиньенергопостач» до Ківерцівської міської ради та повернути без розгляду Ківерцівській міській раді відзив від 11.09.2025, оскільки до відзиву Ківерцівської міської ради на позовну заяву не додано доказів направлення відзиву позивачу.
19.09.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач стверджує, що за прямим договором № 2024/272 від 29.11.2024 року між Ківерцівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про постачання споживачу договірних обсягів електричної енергії 9,910 тис. кВт. Год. на загальну суму 99 899,94 грн. з ПДВ. Відповідно до додатків,1,2,3, що є невід'ємною частиною договору№ 2024/272 від 29.11.2024 року, Ківерцівська міська рада розрахувалась повністю і вчасно, а щодо укладення додаткових угод, відповідач вважає, що між Ківерцівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» у разі перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії мала бути укладена додаткова угода у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024/272.
01.10.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії додаткової угоди № 1 від 17.09.2025 до договору про надання правової допомоги № 18/06/25 від 18.06.2025.
08.10.2025 в судове засідання представник відповідача не з'явився.
Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2025 підтримав позов та клопотання про повернення без розгляду Ківерцівській міській раді відзиву від 11.09.2025.
В судовому засіданні 08.10.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про повернення відзиву відповідача без розгляду відмовлено, оскільки ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок відповідача надіслати відзив та додані до нього документи позивачу, проте не передбачає правових наслідків у вигляді повернення відзиву без розгляду.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду, суд враховує, що позивач ознайомився з відзивом відповідача на позов в системі «Електронний суд» та подав відповідь на відзив.
В судовому засіданні 08.10.2025 було оголошено перерву до 29.10.2025.
Відповідача повідомлено про оголошення перерви шляхом надіслання ухвали до його електронного кабінету.
Представник позивача повідомлений про оголошення перерви в судовому засіданні 08.10.2025 під розписку.
28.10.2025 від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що початком нарахування пені, процентів річних та збитків, завданих інфляцією слід вважати 01.02.2025.
Також 28.10.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
29.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника відповідача.
В судове засідання 29.10.2025 представники сторін не з'явились.
Враховуючи те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, судом 29.10.2025 було вирішено спір за відсутності представників позивача та відповідача, зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання 29.10.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/882/25 слід вважати 03.11.2025, коли було виготовлено повний текст рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступні обставини.
30.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальність “Волиньенергопостач» як постачальником та Ківерцівською міською радою як споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/272 (а.с.24-29).
Відповідно до п. 1.1. договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі постачальник продає товар: електрична енергія (ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія) (далі - електрична енергія, товар) в кількості 9910 кВт/год, - споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору загальна сума договору становить: 99 899,94 грн. в т. ч. ПДВ 16 649,99 грн.
Ціна цього договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, або у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України. Кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п.п.1.4., 1.5. договору).
Договірні обсяги споживання електричної енергії, визначені Додатком № 1 до цього договору, можуть бути зменшені, зокрема залежно від реального фінансування видатків споживача, у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару, - шляхом укладання додаткової угоди. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору обсяг споживання електричної енергії на розрахунковий період визначається шляхом подання у періоді, що передує розрахунковому, споживачем постачальнику письмової заявки в строк до 15 числа включно. Заявка має містити дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачем у наступному розрахунковому періоді з розподілом за класами напруги.
Згідно з п. 2.6. договору у разі необхідності споживач має право звернутися до постачальника із заявою щодо коригування обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді. Заява щодо коригування обсягу споживання електричної енергії повинна бути подана в розрахунковому періоді в строк до 25 числа включно.
У відповідності до п. п. 4.1., 4.2., договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, визначеною у додатку 2 до цього договору. Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у Додатку 2 до цього Договору. Ціна за одиницю Товару за Договором включає вартість послуг оператора системи передачі, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору, та визначена з урахуванням витрат Постачальника на пересилання документів, сплату митних тарифів, податків, зборів та платежів, інших витрат, які понесе Постачальник у зв'язку з виконанням Договору. Ціна за 1 кВт.год включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються Споживачем через Постачальника.
Згідно із п. 4.4. договору вартість договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Зміна умов договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору (специфікація) ціна за одиницю з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ грн/кВТ год становить 10,080720 грн.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором та актах приймання-передачі електричної енергії за цим Договором у розмірі, який зазначений у Додатку 2 до Договору та є чинний у відповідному розрахунковому періоді. Рахунок про оплату за споживання електричної енергії формується Постачальником з урахуванням отриманих від Споживача фактичних оплат попередніх періодів. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 4.6., 4.7. договору).
Відповідно до п. 4.9. договору оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов'язаний надати Постачальнику підписаний оригінальний примірник Акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії (далі по тексту - Акт). У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем оригінальний примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.
Відповідно до розділу 2 додатку №1 до договору строк постачання електричної енергії з 01.12.2024 по 31.12.2024.
Згідно з п. 12.8 договору усі повідомлення або будь-який інший документ (кореспонденція) за цим Договором, які оформлюються виключно за підписом однієї із Сторін, можуть направлятися електронною поштою або з використанням Сервісу, або у вигляді письмової кореспонденції, та подається одною Стороною на адресу іншої Сторони одним із наступних способів на вибір Сторони відправника:
- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Сторони одержувача з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного Стороною відправника, в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим Стороною одержувача з дати його направлення Стороною відправника на електрону адресу Сторони одержувача, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення відправника;
- шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу (М.Е.Dос, Вчасно, тощо), при цьому такий документ вважається отриманим Стороною одержувача з моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноважених осіб Сторони відправника. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням;
-шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу Сторони одержувача, зазначену в Договорі та/або передачі його уповноваженому представнику Сторони одержувача, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
Примірник договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024/272 від 24.12.2024 з додатками, долучений до матеріалів позовної заяви, не містить печаток та підписів сторін, однак факт укладення договору сторонами не заперечується.
Позивач у поясненнях від 28.10.2025 зазначив, що договір було укладено в електронній формі.
Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон).
Частиною 1 статті 7 Закону передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Керуючись зазначеними положеннями законодавства, сторони вирішили укласти договір № 2024/272 в електронній формі шляхом накладення на нього електронних цифрових підписів. Таким чином, електронний договір прирівнюється до традиційного письмового документа та має повну юридичну силу.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, забезпечивши безперебійне постачання електричної енергії для потреб об'єктів відповідача в грудні 2024 року, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії № 896 за грудень 2024 року, рахунком на оплату № 913 від 27.12.2024 на суму 99899,94 грн.
Вищевказаний акт та рахунок були надіслані КП “Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення “М.Е.Dос».
Відповідач отриману електроенергію згідно з актом № 896 купівлі-продажу електричної енергії оплатив у повному розмірі на суму 99899,94 грн., що підтверджується відомостями із картки рахунку (а.с. 40) й не заперечується сторонами.
Однак, як стверджує позивач, після отримання фактичних обсягів споживання від адміністратора комерційного обліку ПрАТ «Волиньобленерго», позивачем було з'ясовано, що споживач перевищив договірні обсяги споживання електричної енергії, передбачені договором № 2024/272, на 1223 кВт, а саме: замість передбачених договором 9910 кВт/год відповідач спожив 11133 кВт/год.
Внаслідок перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії відповідачу було виставлено акт № 896 купівлі-продажу електричної енергії на суму 112228,66 грн., обсяг електроенергії 11133 кВт/год та фактичний рахунок на оплату № 913 від 31.12.2024 на суму 112228,66 грн. (а.с. 36-37), надіслані засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc», за результатами надсилання якого програмою було сформовано універсальний документ № 896 від 31.12.2024 року, який містить відмітку «документ доставлено контрагенту».
Отримання акту № 896 купівлі-продажу електричної енергії на суму 112228,66 грн., обсяг електроенергії 11133 кВт/год та фактичного рахунку на оплату № 913 від 31.12.2024 на суму 112228,66 грн. відповідач у процесі розгляду справи не заперечував.
Вищезазначений акт не був підписаний відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору 20.06.2025 позивачем засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта» було надіслано відповідачу претензію № 1123 про неналежне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/272 від 24.12.2024, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної № 0505325802809 та фіскального чеку АТ “Укрпошта від 20.06.2025 (а.с. 45-46). Згідно з трекінгом із сайту ПАТ «Укрпошта» відповідач претензію отримав 23.06.2025, однак відповіді не надав.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії змусило позивача звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 15763,87 грн., з них: 12328,72 грн. заборгованості за передану електричну енергію внаслідок перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії, передбачених договором № 2024/272, 2425,22 грн. пені за період з 11.01.2025 по 03.09.2025, 239,14 грн. процентів річних за період з 11.01.2025 по 03.09.2025 та 770,79 грн. збитків, завданих інфляцією за період з січня 2025 року по липень 2025 року.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №311 і безпосередньо договором.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКДРЕКП від 14.03.2018 № 312, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Сторони визначили умовами договору, що споживач здійснює оплату за фактично поставлену електричну енергію за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії, а отже, перевищення очікуваного обсягу споживання за грудень 2024 року не є порушенням умов договору, оскільки електрична енергія підлягає оплаті у фактичних обсягах, визначених приладами обліку, та відповідає як умовам договору, так і положенням пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Крім цього, акт № 896 купівлі-продажу електричної енергії на суму 112228,66 грн. та фактичний рахунок на оплату № 913 від 31.12.2024 на суму 112228,66 грн. були направлені відповідачу засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc», за результатами надсилання якого програмою було сформовано універсальний документ № 896 від 31.12.2024 року, який містить відмітку «документ доставлено контрагенту», а відповідно до п. 4.9. договору акт вважається погодженим та підписаним споживачем, оскільки обґрунтованої відмови щодо підписання акту відповідач не висловив.
Також у п. 4.9. договору сторони погодили, що оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії.
Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.
Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов'язаний надати постачальнику підписаний оригінальний примірник акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії.
Із поданих сторонами доказів встановлено, що акт № 896 купівлі-продажу електричної енергії на суму 112228,66 грн. та фактичний рахунок на оплату № 913 від 31.12.2024 на суму 112228,66 грн. були направлені відповідачу 31.12.2025 засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc», що підтверджується універсальним документом № 896 від 31.12.2024 (а.с. 38).
Однак, відповідно до поданих відповідачем доказів, а саме: скріншоту сторінки програмного забезпечення «M.E.Doc», акт і рахунок від 31.12.2024 № 896 від позивача отримані відповідачем 21.01.2025 об 12:01 год. (а.с. 73).
Враховуючи умови п. 4.9. договору, строк оплати 12328,72 грн. вартості перевищених договірних обсягів споживання електричної енергії - до 31.01.2025 включно.
Відповідно до п.п. 2.4.3. п.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКДРЕКП від 14.03.2018 № 312, обсяги очікуваного споживання повинні об'єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Зазначене положення підтверджує, що очікувані обсяги споживання електричної енергії мають прогнозний характер та не є граничними (максимальними) лімітами, погодженими сторонами. Вимога про наближення таких обсягів до фактичного споживання у відповідних періодах попередніх років свідчить про плановий, орієнтовний характер таких даних, які використовуються для балансування попиту, планування постачання та забезпечення стабільності енергосистеми, але не встановлюють фіксованих обмежень на споживання.
З огляду на це, сам по собі факт перевищення фактичного обсягу споживання електроенергії над прогнозованим не свідчить про недотримання сторонами умов договору.
У листопаді 2024 року відповідачем були перевищені обсяги споживання електричної енергії. Проте, спору між сторонами за цей період не було.
Відповідач, усвідомлюючи, що фінансування його діяльності здійснюється виключно в межах кошторисних призначень, передбачених на відповідний бюджетний період, мав закріплене умовами договору право зменшити погоджені договірні обсяги споживання електричної енергії.
Зокрема, пунктами 1.4., 1.5. договору прямо передбачено можливість зміни ціни договору у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, або у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України, а кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Отже, відповідач мав право зміни ціни договору щоб уникнути перевищення бюджетних асигнувань у наступному місяці.
Проте, жодних заяв про зменшення обсягів споживання від відповідача до постачальника не надходило.
Відповідач також не скористався можливістю обмежити фактичне використання електроенергії на об'єктах постачання, натомість продовжив споживання відповідно до наявних потреб, а не до встановлених прогнозованих обсягів.
При цьому, перевищивши ліміти споживання і, як наслідок, суму бюджетного асигнування, відповідач, отримавши від позивача акт прийому - передачі електричної енергії за грудень 2024 року, проявив недобросовісну поведінку, адже не повернув ці акти з зауваженнями чи запереченнями, як це передбачали умови договору, а заперечення проти позову висловив вже на стадії судового розгляду.
Послідовність зазначених дій відповідача суд розцінює як прийняття ним договірних умов без застережень, що підтверджуює наявність обов'язку сплатити допущену заборгованість за фактично спожиту електроенергію.
При цьому суд враховує, що відповідач у процесі судового розгляду не заперечував факту передачі йому позивачем та споживання ним електричної енергії за грудень 2024 року.
Станом на час розгляду справи відповідач не подав суду доказів оплати 12328,72 грн. заборгованості.
У зв'язку з неоплатою відповідачем вартості фактично спожитої електричної енергії у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 12328,72 грн. заборгованості за грудень 2024 року.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку виконання зобов'язання з оплати за спожиту електроенергію позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 239,14 грн. процентів річних за період з 11.01.2025 по 03.09.2025 та 770,79 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з січня 2025 року по липень 2025 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У зв'язку з тим, що відповідач фактично отримав електричну енергію на суму 112228,66 грн. та враховуючи умову п. 4.9. договору, слід вважати, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати електроенергії за грудень 2024 року настав 31.01.2025, а тому позивачем невірно визначено період прострочення грошового зобов'язання, а саме: з 11.01.2025.
У зв'язку з цим суд здійснив власний розрахунок, згідно з яким до стягнення з відповідача підлягають:
- процентів річних за період з 01.02.2025 по 03.09.2025 у розмірі 217,86 грн.;
- збитки, завдані інфляцією, за період з лютого 2025 року по липень 2025 року, у розмірі 615,46 грн., виходячи із розрахунку:
- 12 328,72 грн. x 3 % x 215 (кількість днів прострочки) : 365 : 100 = 217,86 грн.;
- 615,46 грн. збитків завданих інфляцією, виходячи із розрахунку за період з лютого 2025 року по липень 2025 року: 12 328,72 x 1.04992086 - 12 328,72 = 615,46 грн.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову про стягнення 176,61 грн., з них: 21,28 грн. процентів річних (239,14 грн. - 217,86 грн.) та 155,33 збитків завданих інфляцією (770,79 грн. - 615,46 грн.) слід відмовити як нарахованих безпідставно за період з11.01.2025 по 31.01.2025.
Отже, стягненню з відповідача у зв'язку із порушенням ним строку виконання зобов'язання з оплати за спожиту електроенергію підлягає 217,86 грн. процентів річних за період з 01.02.2025 по 03.09.2025 та 615,46 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з лютого 2025 року по липень 2025 року.
Щодо стягнення з відповідача 2425,22 грн. пені за період з 11.01.2025 по 03.09.2025.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.10. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України., враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні. Споживач сплачує за вимогою постачальника штрафні санкції у розмірі, що визначається цим договором.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений та станом на сьогодні ще триває.
НКРЕКП постановою від 25.02.2022 №332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (надалі - постанова №332) надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Підпунктом 14 п.1 постанови №332 визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України “Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 14 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з ч. 5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Наведені вище положення свідчать про те, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та які є обов'язковими до виконання.
Постановою №332 регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії».
Вищевказані висновки суду кореспондуються з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведені приписи законодавства, вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, підлягають застосуванню положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, а тому у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2425,22 грн. за період з 11.01.2025 по 03.09.2025 слід відмовити.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив заперечив проти заявлених позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Основним аргументом відповідача є те, що вартість спожитої електроенергії, яка заявлена позивачем до стягнення, перевищує погоджену сторонами загальну ціну договору, при цьому бюджетні асигнування на оплату надлишкових сум відсутні і без укладення додаткових угод можливість оплатити вартість фактично спожитої електричної енергії відсутня.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:договори та інші правочини.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, у тому числі обов'язку відповідача здійснювати оплату спожитої електричної енергії.
На адресу відповідача надсилався акт приймання- передачі та рахунок за оплату за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року на суму 112228,66 грн., проте акт приймання-передачі відповідачем не підписано, він також не подавав жодних письмових чи усних зауважень до його змісту та не висловлював заперечень щодо зазначених у ньому обсягів електричної енергії та її вартості, жодних дій для коригування замовлених обсягів постачання електричної енергії на наступні періоди у зв'язку зі збільшенням фактичного споживання у грудні, відповідач не здійснював.
Положень, які б уповноважували постачальника самостійно в односторонньому порядку коригувати в сторону зменшення замовлений споживачем обсяг електроенергії, ні умови договору, ні положення законодавства не містять.
Бюджетним кодексом України, зокрема, регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Видатки загального фонду бюджету здійснюється відповідно до затвердженого кошторису і плану асигнувань.
Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, у статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з держаного чи місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама відсутність бюджетних коштів та/чи закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання.
Отже, відповідач, будучи стороною договору постачання електричної енергії, зобов'язаний оплатити вартість фактично спожитої ним електричної енергії, незалежно від наявності чи відсутності бюджетного фінансування.
Щодо судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 3, 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Здійснюючи розподіл між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Книшем С.В. під час розгляду справи підтверджується наданими доказами:
- копією договору №18/06/25 про надання правової допомоги від 18.06.2025;
- копією додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 18/06/25 від 18.06.2025.
- копією акту наданих послуг №1 від 16.10.2025;
Договір №18/06/25 про надання правової допомоги від 18.06.2025 укладено між ТзОВ “Волиньенергопостач» як клієнтом та адвокатом Книшем Сергієм Володимировичем.
Відповідно до п. 2.1. договору предметом цього договору є домовленість сторін про надання правової допомоги клієнту адвокатом щодо захисту прав та представництва інтересів клієнта з питання стягнення з Ківерцівської міської ради заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2024/272 від 24.12.2024.
Відповідно до п. 4.5. договору всі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі за підписами обох сторін і є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із пунктом 2.2. договору винагорода (гонорар) за цим договором становить 10000 гривень.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 17.09.2025 винагорода (гонорар) за цим договором становить 20000 грн.
Детальний опис робіт, обсяг наданих послуг і виконаних робіт містяться в акті наданих послуг №1 від 16.10.2025, в якому зазначено, що вартість послуг становить 20000 грн., які й просить позивач стягнути з відповідача.
Повноваження адвоката Книша С.В., який на підставі договору №18/06/25 про надання правової допомоги від 18.06.2025, надавав правничу допомогу позивачу, підтверджуються ордером серії АС № 1152745 від 21.08.2025.
Відповідач про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу не заявляв.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Матеріали справи свідчать про те, що спір між позивачем і відповідачем не є складним, ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/882/25, підготовка позовної заяви до суду не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу, не потребувала аналізу значної кількості документів, вивчення значної кількості інформації.
Витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 20000 грн. є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не повністю є співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, ціну позову, обсяг наданих представником позивача послуг з професійної правничої допомоги, заявлені представником позивача до стягнення із відповідача 50000,00 грн. на оплату професійної правничої допомоги, наданої позивачу у справі № 903/882/25, не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Виходячи із засад обґрунтованості, розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову підлягає 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а у решті слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, то витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову на 83,49 % від заявленої суми, клопотання позивача в частині відшкодування витрат на правову допомогу підлягає до задоволення на суму 8349 грн., виходячи з розрахунку: 10000 грн. х 83,49 %.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №598836 від 03.09.2025 (а.с. 55).
У зв'язку із частковим задоволенням позову (на 83,49%) витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 2022,46 грн., на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 2422,40 грн. х 83,49 %.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Ківерцівської міської ради (45201, Волинська область, м. Ківерці, вул. Шевченка,14 ЄДРПОУ 26516861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, 13, кв. 4, код ЄДРПОУ 44690670)
- 12328 грн. 72 коп. заборгованості,
- 217 грн. 86 коп. процентів річних,
- 615 грн. 46 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 2022 грн. 46 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору,
- 8349 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні позову про стягнення 2601 грн. 83 коп., з них: 2425,22 грн. пені, 21,28 грн. процентів річних та 155,33 грн. збитків, завданих інфляцією відмовити.
4. У задоволенні 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 03.11.2025
Суддя І. О. Якушева