вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Cправа № 902/897/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (пр. Бандери Степана, 22, м. Київ, 04073)
до: Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 285 142,38 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Беляєв Ю.Л. за довіреністю (в режимі відеоконференції);
відповідача Лобачов Г.І. згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ (в режимі відеоконференції).
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 01.07.2025 (вх. № 954/25 від 01.07.2025) Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про стягнення 285 142,38 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/897/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.07.2025, про що 04.07.2025 постановив відповідну ухвалу.
16.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання № б/н від 16.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7518/25 від 16.07.2025) про залучення до участі у справі № 902/897/25 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а саме: громадянина ОСОБА_1 та Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
22.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 22.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7698/25 від 22.07.2025). У прохальній частині відзиву заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та про продовження відповідного строку, встановленого судом.
Розглянувши клопотання № б/н від 16.07.2025 (вх. № 01-34/7518/25 від 16.07.2025) про залучення до участі у справі № 902/897/25 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд, з урахуванням положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні.
Разом з тим, дослідивши клопотання відповідача про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та продовження встановленого судом строку, суд установив, що ухвала суду від 04.07.2025, відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, була доставлена до електронного кабінету відповідача 04.07.2025 о 18:16 год та, відповідно до положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вважається врученою 07.07.2025.
Таким чином, останнім днем для подання відзиву відповідачем є 22.07.2025 (включно), що підтверджує відсутність пропуску строку для його подання. Відтак, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
За результатами слухання справи 24.07.2025 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 18.09.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
28.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 28.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7926/25 від 28.07.2025).
16.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання № б/н від 16.09.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/9842/25 від 16.09.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.
Під час судового засідання 18.09.2025 суд дослідив клопотання № б/н від 16.09.2025 (вх. № 01-34/9842/25 від 16.09.2025) та встановив, що воно не відповідає вимогам статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з цим суд відмовив у його задоволенні. Одночасно суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 21.10.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
На визначену судом дату в судове засідання 21.10.2025 з'явились представники сторін в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 21.10.2025 суд, заслухавши вступні слова представників позивача та відповідача, провів стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого перейшов до стадії судових дебатів, у межах якої представники сторін виступили з промовами.
Після завершення дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 23.10.2025 о 12 год 30 хв.
У судовому засіданні 23.10.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 12.08.2022 о 13:05 год на перехресті автодоріг Р-65 КПП Миколаївка - КПП Катеринівка сталася ДТП, у якій водій МАЗ - 6501С5-584-000, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 допустив зіткнення з транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , керованим ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що ДТП сталася з вини водія МАЗ, що підтверджено постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.09.2022 по справі № 739/930/22. Внаслідок зіткнення транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, що спричинило матеріальні збитки.
05.09.2022 страхувальник звернувся до ТОВ "Експрес Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до умов Договору страхування, ТОВ "Експрес Страхування" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 285 142,38 грн.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати завдані збитки у межах сплаченого страхового відшкодування.
Відповідач у відзиві заперечив проти позову, зазначивши, що наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 09.04.2022 № 7-вв сержанта ОСОБА_1 було направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 09.04.2022 з метою участі у відповідних заходах. Надалі наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 15.02.2023 № 101-ос сержант ОСОБА_1 був визнаний таким, що прибув зі службового відрядження з НОМЕР_6 прикордонного загону з 15.02.2023.
Таким чином, відповідач вважає, що хоча ОСОБА_1 перебував на кадровому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , у період з 09.04.2022 по 15.02.2023 він мав статус військовослужбовця, який перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_7 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), що входив до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідач зазначає, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 237 від 01.09.2022 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" Чернігівська область визначена як район ведення воєнних (бойових) дій у періоди з 01.08.2022 по 10.08.2022, з 11.08.2022 по 31.08.2022.
Крім того, згідно із Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.08.2022, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу від 17.08.2022 № 188), до територій, що перебували в зоні бойових дій у період із 01 червня по 31 серпня 2022 року, віднесено Новгород-Сіверський район, зокрема Новгород-Сіверську міську територіальну громаду.
Отже, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (12.08.2022) Новгород-Сіверська міська територіальна громада перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Враховуючи зазначені обставини, а також положення пунктів 12.1, 12.1.1, 12.2, 12.2.6, 12.2.10, 13.1 та 13.1.14 Генерального договору добровільного страхування, відповідач вважає, що подія не підпадає під визначення страхового випадку. Відповідно, виплата страхового відшкодування у разі втрати, знищення або пошкодження транспортного засобу та/або додаткового обладнання не здійснюється, якщо збитки сталися внаслідок або під час подій, що мали місце поза межами дії Договору, зокрема у зонах воєнних дій, збройних конфліктів або прирівняних до них територіях.
Позивач, заперечуючи доводи відповідача у відповіді на відзив, наголошує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.08.2022, складеного за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , встановлено, що транспортний засіб марки МАЗ-6501С5-584-000, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить Військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Крім того, із наданих письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що його місцем роботи (служби) також є Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Позивач звертає увагу суду, що наявність у Страховика права відмовити Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування не створює безумовного обов'язку щодо реалізації такого права. Це означає, що питання про здійснення чи відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування вирішується виключно на розсуд Страховика, як сторони договірних правовідносин.
З огляду на викладене, ТОВ "Експрес Страхування", діючи добросовісно та відповідно до умов укладеного Договору, здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі, внаслідок чого матеріальні збитки, заподіяні дорожньо-транспортною пригодою від 12.08.2022, були повністю відшкодовані. Сума виплаченого страхового відшкодування становить 285 142,38 грн, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.10.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу № 207.17.000001, згідно із пунктом 3.1 якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору ТЗ та/або ДО.
Відповідно до п. 3.2 Генерального договору страховий ризик - певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Як визначено пунктом 3.3 Генерального договору страховим випадком за цим Договором є подія, що відбулася під час дії періоду страхування за Договором та у місці дії Договору, з настанням якої, за умови виконання Страхувальником всіх умов Договору, виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (Вигодонабувачу) в межах страхової суми. Зокрема, до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортну пригоду - подію, що сталася під час руху ТЗ, внаслідок якої завдані матеріальні збитки: зіткнення транспортних засобів під час руху хоча б одного з них; зіткнення транспортного засобу під час руху з рухомими і нерухомими об'єктами; перекидання транспортного засобу під час руху (підпункт 3.3.2 Генерального договору).
Дія Договору поширюється на територію України та/або країн, зазначених в п. 10 частини А Договору, крім зон воєнних дій, конфліктів та прирівняних до них, а також окупованих та/або незаконно відчужених територій (п. 4.3 Генерального договору).
Відповідно до пункту 6.1 Генерального договору страхова сума - грошова сума, в межах якої Страховик відповідно до умов Договору зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку за Договором.
Згідно із пунктом 9.3 Генерального договору виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком на підставі письмової заяви від Страхувальника та/або листа Вигодонабувача і страхового акту, що складається Страховиком.
Пунктами 9.19- 9.21 Генерального договору передбачено, що оцінка вартості ремонту ТЗ здійснюється з урахуванням цін на послуги і запасні частини, що встановлені в Україні на дату настання страхового випадку. Виплата страхового відшкодування здійснюється в безготівковій формі. Днем виплати страхового відшкодування вважається дата списання коштів з поточного рахунку Страховика.
Відповідно до положень пункту 11.1 Генерального договору залежно від характеру та обставин страхового випадку, настання страхового випадку та розмір збитків має бути підтверджено документами, які надаються Страхувальником.
Зокрема, відповідно до підпунктів 11.1.1 та 11.1.5 пункту 11.1 Генерального договору у разі пошкодження ТЗ внаслідок ДТП: схема місця ДТП (фотокопія), підписана учасниками ДТП та поліцейським; заява-повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, за формою, встановленою Страховиком, оформлену належним чином; на окрему вимогу Страховика - пояснення Страхувальника або іншої особи, допущеної до керування ТЗ під час настання події, із зазначенням обставин, причин та наслідків такої події; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копія посвідчення водія (особи, що керувала ТЗ на момент настання події); після проведення ремонту застрахованого ТЗ - акт виконаних робіт та оригінали розрахункових документів (квитанції, фіскальні чеки, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо), що підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, оплати за такий ремонт, в тому числі і сплату податку на додану вартість (в разі виплати суми страхового відшкодування шляхом безготівкового розрахунку на рахунок Страхувальника чи Вигодонабувача); письмову заяву Страхувальника про виплату страхового відшкодування (встановленої форми), оформлену належним чином.
Інші документи, які дають змогу встановити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обставини настання страхового випадку та дають право Страховику на регресні вимоги до винних осіб (п. 11.2 Генерального договору).
У пункті 12.1 Генерального договору сторони визначили перелік подій, які не визнаються страховими випадками, а отже, за настання яких виплата страхового відшкодування не проводиться.
Зокрема, відповідно до підпункту 12.1.19 Генерального договору не визнаються страховим випадком та не проводиться виплата страхового відшкодування у випадку втрати, знищення або пошкодження ТЗ та/або ДО, якщо такі збитки сталися внаслідок або під час війни, вторгнення, військових дій, інших збройних протистоянь, їх наслідків, страйків, громадських заворушень, бунту, революції, захоплення влади військовими або іншого протиправного захоплення влади, знищення або пошкодження ТЗ за розпорядженням існуючого де-факто або де-юре уряду або іншої установи влади.
Пунктом 12.2.16 Генерального договору передбачено, що не зважаючи на будь-які інші умови та обставини, Страховик не несе жодної відповідальності за будь-який збиток, що відбувся, спричинився або збільшився у будь-якій зоні бойових дій та військових конфліктів, у будь-якому районі проведення антитерористичної операції та/або під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у межах будь-якої з незаконно окупованих та/або відчуджених територій, а також у адміністративних межах Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим.
У межах цього Договору було оформлено страховий сертифікат № 207.17.00000/378 щодо автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado, 2021 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_8 , який 05.10.2021 зареєстровано за державним номером НОМЕР_4 згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_9 .
12.08.2022 о 13 год 05 хв. на перехресті автодоріг Р-65 КПП "Миколаївка" - КПП "Катеринівка" (4 км) та вулиці Болгарської м. Новгорода-Сіверського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю громадянина ОСОБА_1 , який, керуючи автомобілем МАЗ 6501С5-584-000, державний номерний знак НОМЕР_3 , виїжджаючи з прилеглої території (ґрунтової дороги) на асфальтовану дорогу, допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA Land Cruiser Prado, державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухався по вулиці Болгарській у місті Новгороді-Сіверському.
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказані обставини, а також вина громадянина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, встановлені постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 739/930/22, яка набрала законної сили 04.10.2022.
05.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу.
Згідно із звiтом № 119 про визначення матеріального збитку, складеним оцінювачем Петрушанко Вадимом Федоровичем 26.08.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням фізичного зносу складових, необхідних для ремонту, становить 340 138,57 грн.
Відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Біла Церква" № 0000000784 від 26.08.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , становить 285 142,38 грн.
Згідно із актом виконаних робіт № 0000009098 від 18.10.2022, вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_4 , склала 285 142,38 грн.
ТДВ "Експрес Страхування" склало страховий акт № 3.22.03423-1, згідно із яким пошкодження транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser Prado, шасі/кузов № НОМЕР_8 , 2021 року випуску, визнано страховим випадком за ризиком ДТП, та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 285 142,38 грн.
На підставі зазначеного страхового акту № 3.22.03423-1 ТДВ "Експрес Страхування" перерахувало суму страхового відшкодування 285 142,38 грн на рахунок ТОВ "ОТП Лізинг", що підтверджується платіжним дорученням № 55540041 від 25.10.2022.
ТДВ "Експрес Страхування" направило до Військової частини НОМЕР_1 претензію № С-3.22.03423 від 11.01.2024, у якій зазначено, що сержант Євстафієв Ігор Валентинович, діючи на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , керував автомобілем МАЗ-6501С5-584-000 (кузов № НОМЕР_10 ) у службових цілях та 12.08.2022 допустив ДТП, унаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль TOYOTA Land Cruiser Prado.
У зв'язку з цим Військова частина НОМЕР_1 як юридична особа, військовослужбовець якої завдав шкоду під час виконання службових обов'язків, зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в розмірі 285 142,38 грн, що відповідає положенням ч. 1 ст. 1172 ЦК України.
Листом № 06.2.2/1276-24-Вих від 01.02.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на час ДТП ОСОБА_1 не проходив службу у НОМЕР_11 прикордонному загоні, а автомобіль МАЗ-6501С5 НОМЕР_12 використовувався у діяльності НОМЕР_13 прикордонного загону, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення претензії відсутні.
У подальшому, ТДВ "Експрес Страхування" направило до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ДПСУ) претензію № С-3.22.03423 від 10.04.2024, у якій зазначено, що станом на 12.08.2022 зазначена військова частина використовувала автомобіль МАЗ-6501С5-584-000 (кузов № НОМЕР_10 ) без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У зв'язку з цим Військова частина НОМЕР_2 вважається відповідальною за шкоду, заподіяну автомобілю TOYOTA Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок ДТП 12.08.2022, на підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, та повинна відшкодувати завдану шкоду в сумі 285 142,38 грн.
Листом № 06.2.6/3852-24-Вих від 22.04.2024 Військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ДПСУ) повідомила, що автомобіль МАЗ-6501С5-584-000, шасі НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_14 , не зареєстрований та не перебуває на балансі зазначеної військової частини.
З метою встановлення належного суб'єкта відповідальності ТДВ "Експрес Страхування" також направило претензію № С-3.22.03423 від 14.05.2025 до Адміністрації Державної прикордонної служби України з вимогою відшкодувати завдану шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 12.08.2022, у сумі 285 142,38 грн.
У відповідь на зазначену претензію Адміністрація Державної прикордонної служби України листом № 06.2.2/40758-25-Вих від 28.05.2025 повідомила, що не є власником транспортного засобу, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для відшкодування шкоди.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 285 142,38 грн страхового відшкодування, що становить суму вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних права та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України "Про страхування").
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно із статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Як визначено ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).
Відповідно до ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Судом установлено, що 05.10.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу № 207.17.000001.
На підставі цього Договору 05.10.2021 було оформлено страховий сертифікат № 207.17.00000/378 щодо автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado, 2021 року випуску, кузов (шасі) № НОМЕР_8 , який зареєстровано за державним номером НОМЕР_4 згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_9 .
Спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який до спірних правовідносин застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно із ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2022 о 13 год 05 хв. на перехресті автодоріг Р-65 КПП "Миколаївка" - КПП "Катеринівка" (4 км) та вулиці Болгарської м. Новгорода-Сіверського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю громадянина ОСОБА_1 . Виїжджаючи на асфальтовану дорогу з прилеглої території (ґрунтової дороги), він, порушивши вимоги пунктів 2.3б, 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA Land Cruiser, державний номер НОМЕР_4 , що рухався по вулиці Болгарській м. Новгорода-Сіверського. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Винуватість водія, громадянина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 739/930/22, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Факт керування громадянином ОСОБА_1 транспортним засобом МАЗ-6501С5-584-000 (кузов № НОМЕР_10 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_14 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.08.2022, а також обставини її вчинення та винуватість зазначеної особи встановлені постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 739/930/22.
Зазначені обставини мають преюдиційне значення згідно із ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не потребують повторного доведення.
За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно шкоди, зокрема, майнової.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 904/6092/21 та від 01.11.2021 у справі № 920/343/20.
Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу; якщо така шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 26.02.2020 в справі № 661/740/18.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 113-ОС від 15.03.2022, до списків особового складу було зараховано сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період, який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 з 15.03.2022.
У подальшому, наказом № 7-вв від 09.04.2022 сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра інженерно-позиційної групи відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування, було направлено у службове відрядження до оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 09.04.2022 з метою участі у відповідних заходах.
Відповідно до наказу № 101-с від 15.02.2023 сержант ОСОБА_1 прибув із службового відрядження з 15.02.2023.
Крім того, у поясненнях, наданих сержантом ОСОБА_1 у межах службового розслідування, призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.08.2022, зазначено, що місцем його служби є Військова частина НОМЕР_1 .
З огляду на наведене, сержант ОСОБА_1 у період з 09.04.2022 по 15.02.2023 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ), а його перебування у службовому відрядженні в зазначений період у НОМЕР_13 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ), який входив до складу оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", не позбавляє його статусу військовослужбовця НОМЕР_11 прикордонного загону.
За наявними матеріалами встановлено, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди власником транспортного засобу марки МАЗ-6501С5-584-000 (кузов № НОМЕР_10 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_14 , була Військова частина НОМЕР_1 .
Зокрема, відповідно до акта приймання-передачі основних засобів від 14.04.2022, Військова частина НОМЕР_15 передала, а Військова частина НОМЕР_1 прийняла самоскид МАЗ-6501С5-584-000 (шасі № НОМЕР_10 ). Згідно із актом приймання-передачі основних засобів № 2456 від 14.04.2022, зазначений транспортний засіб було оприбутковано за обліком НОМЕР_11 прикордонного загону.
Відповідно до акта введення в експлуатацію основних засобів № 2457 від 14.04.2022, самоскид МАЗ-6501С5-584-000 (шасі № НОМЕР_10 , двигун б/н, 2021 року випуску) введено в експлуатацію та закріплено за матеріально відповідальною особою прикордонної комендатури швидкого реагування.
Крім того, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 64-АГ від 19.06.2022, а саме пункту 1 зазначеного наказу, вантажний автомобіль МАЗ-6501С5-584-000 (шасі № НОМЕР_10 , 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) виведено зі штату третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування та введено до штату інженерно-позиційної групи відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування.
Відповідно до цього наказу зазначений транспортний засіб закріплено за начальником відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування старшим лейтенантом ОСОБА_3 та допущено до керування вказаним транспортним засобом інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія інженерно-позиційної групи відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_4 .
Окрім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б, що транспортний засіб МАЗ-6501С5-584-000 (кузов № НОМЕР_10 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_14 , перебував на обліку або був закріплений за ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина № НОМЕР_2 ).
Ця обставина також підтверджується листом Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ДПСУ) № 06.2.6/3852-24-Вих від 22.04.2024, наданим у відповідь на претензію ТДВ "Експрес Страхування" № С-3.22.03423 від 10.04.2024, згідно з яким автомобіль МАЗ-6501С5-584-000 (шасі № НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_14 ) не зареєстрований та не перебуває на балансі зазначеної військової частини.
Відповідно до вимог статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як слідує з матеріалів справи, позивач, як страховик, який здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ "ОТП Лізинг" у зв'язку з пошкодженням належного цьому товариству транспортного засобу, звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування виплачених коштів у сумі 285 142,38 грн.
У відповідь на зазначену вимогу Військова частина № НОМЕР_1 листом від 01.02.2024 № 06.2.2/1276-24-Вих повідомила, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не проходив службу у НОМЕР_11 прикордонному загоні, а автомобіль МАЗ-6501С5 НОМЕР_12 використовувався у діяльності НОМЕР_13 прикордонного загону, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення претензії відсутні.
Судом враховується, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Факт та розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, а також фактичні витрати позивача на виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджуються матеріалами справи, у тому числі: звітом № 119 від 26.08.2022, рахунком-фактурою ТОВ "Автосаміт Біла Церква" № 0000000784 від 26.08.2022, актом виконаних робіт № 0000009098 від 18.10.2022, страховим актом № 3.22.03423-1 та платіжним дорученням № 55540041 від 25.10.2022.
Умовами Генерального Договору, зокрема пунктом 4.3 визначено, що дія Договору поширюється на територію України та/або країн, зазначених в п. 10 частини А Договору, крім зон воєнних дій, конфліктів та прирівняних до них, а також окупованих та/або незаконно відчужених територій.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 237 від 01.09.2022, визначено райони ведення воєнних (бойових) дій, зокрема у період з 11.08.2022 по 31.08.2022, до яких віднесено Чернігівську область.
Згідно із Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства від 17.08.2022 № 188), що застосовується до спірних правовідносин у редакції, чинній на момент їх виникнення, до територій, які перебували в зоні бойових дій у період з 01.06.2022 по 31.08.2022, належали громади Чернігівської області, зокрема - Новгород-Сіверська міська територіальна громада Новгород-Сіверського району.
Таким чином, станом на 12.08.2022 (дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди) територія Чернігівської області, у тому числі Новгород-Сіверська міська територіальна громада Новгород-Сіверського району, була віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 12.1 Генерального договору страхування, сторони узгодили перелік подій, які не визнаються страховими випадками, а отже, за настання яких виплата страхового відшкодування не проводиться.
Зокрема, відповідно до підпункту 12.1.19 Генерального договору не визнаються страховим випадком та не проводиться виплата страхового відшкодування у випадку втрати, знищення або пошкодження ТЗ та/або ДО, якщо такі збитки сталися внаслідок або під час війни, вторгнення, військових дій, інших збройних протистоянь, їх наслідків, страйків, громадських заворушень, бунту, революції, захоплення влади військовими або іншого протиправного захоплення влади, знищення або пошкодження ТЗ за розпорядженням існуючого де-факто або де-юре уряду або іншої установи влади.
Суд бере до уваги, що дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті автодоріг Р-65 КПП "Миколаївка" - КПП "Катеринівка" (4 км) та вулиці Болгарської м. Новгород-Сіверського, яка, відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 237 від 01.09.2022 та Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), була віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Враховуючи зазначене, така подія підпадає під виключення із страхових випадків, передбачені підпунктом 12.1.19 Генерального договору страхування.
У свою чергу, заявлене позивачем право на відшкодування фактично здійсненої ним виплати страхового відшкодування шляхом стягнення понесених витрат із відповідача не є безумовним і не може покладати тягар відповідальності на іншу особу у разі недоведеності необхідності здійснення таких виплат; відшкодування шкоди страховикові, який безпідставно поніс витрати по сплаті страхового відшкодування, не є правомірним і суперечить правовій природі шкоди.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, та надаючи правову оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" є недоведеними, необґрунтованими та не підтверджуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Судові витрати Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" у справі № 902/897/25 залишити за позивачем.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 03 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи