вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Cправа № 902/577/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вул. Косенка Віктора, буд. 32/8, м. Житомир, 10008)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 1 445 285,56 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 02.05.2025 (вх. № 614/25 від 02.05.2025) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 1 445 285,56 грн, з яких: 1 361 453,60 грн - основний борг (попередня оплата); 57 815,15 грн - пеня; 5 595,01 грн - 3% річних; 20 421,80 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів № СК03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 в частині передачі пального згідно паливних талонів-карток придбаних у відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/577/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05.06.2025, про що 06.05.2025 постановив відповідну ухвалу.
Однак, у визначену судом дату (05.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/577/25 на 30 днів та повідомив, що підготовче судове засідання призначено на 08.07.2025.
Разом з тим, у призначений день судове засідання не відбулося через відсутність електроенергії у будівлі Господарського суду Вінницької області, у зв'язку із чим суд повідомив учасників справи про нову дату підготовчого судового засідання - 28.08.2025, про що 14.07.2025 постановив відповідну ухвалу.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2025, про що 28.08.2025 постановлено відповідну ухвалу.
Однак у визначену судом дату (23.09.2025) розгляд справи не відбувся через надходження анонімного повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду, у зв'язку із чим суд повідомив учасників справи про нову дату судового засідання - 16.10.2025, про що 25.09.2025 постановив відповідну ухвалу.
На визначену судом дату представник позивача з'явився в режимі відеоконференції.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.09.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 25.09.2025 о 17:12 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 26.09.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представника відповідача, суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
16.10.2025 у судовому засіданні суд заслухав вступне слово представника позивача, провів стадію безпосереднього дослідження доказів та, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення і повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 23.10.2025 о 12 год 00 хв.
У судовому засіданні 23.10.2025 суд згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
27.11.2023 між Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І", за умовами якого, згідно із п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю бензин А-95 (паливні талони-картки) для потреб структурних підрозділів АТ "Житомиробленерго" (Лот 2), код 09130000-9 за ДК 021:2015 "Нафта і дистиляти", в кількості, комплектності зазначеній в Додатку № 1 (Специфікації), що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар, на умовах даного договору. Товар має бути новим.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці вимірювання Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що сума цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 46 400 000,00 грн (сорок шість мільйонів чотириста тисяч гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ - 7 733 333,33 (сім мільйонів сімсот тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 33 копійки). Ціна за кожну одиницю Товару та вартість партії окремо зазначається у Додаток № 1 (Специфікація) до даного Договору згідно тендерної документації.
За умовами п. 3.2 Договору ціна на Товар, що поставляється, вказується у Додатку № 1 (Специфікації) цього Договору, та є незмінною й діє протягом усього терміну дії даного Договору, крім випадків встановлення чинним законодавством у сфері публічних закупівель.
Оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах даного Договору на підставі виставленого рахунку на Товар (окрему партію Товару) протягом 90 календарних днів з моменту поставки Товару на склад Покупця, за умови його відповідності заявці (замовленню), та підписання Сторонами документів приймання - передачі Товару. Покупець на власний розсуд, за наявності фінансової можливості, має право, але не зобов'язаний, здійснити авансовий платіж (п. 4.1 Договору).
Згідно із п. 4.3 Договору при здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні найменування Товару, номер та дату рахунку, виписаного Постачальником на оплату поставленого Товару, номер та дату цього Договору.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що поставка Товару проводиться партіями в асортименті і кількості (відповідно до замовлення (заявки)) Покупця за встановленими цим Договором цінами, з якісними характеристиками й у строки, які не перевищують 1 (один) робочий день з дати отримання від Покупця заявки на Товар (партію Товару).
Відповідно до п. 5.3 Договору Постачальник надає Покупцю паливні талони-картки, встановленої форми відповідного номіналу. Паливні талони-картки можуть бути виготовлені на паперовому носії; на глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії, мають містити емблему торгової марки, вказівку на вид(марку) Товару та номінал. На паливних талонах-картках має бути нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту.
У пункті 5.4 Договору сторони визначили умови поставки (відпуску) Товару: передача Покупцю паливних талонів-карток на Товар здійснюється за поштовою адресою Постачальника уповноваженій особі Покупця у строки відповідно до п. 5.1 цього Договору (пп. 5.2.1); факт передачі Товару (паливних талонів-карток) від Постачальника Покупцю підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної на Товар (пп. 5.4.2); право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар (пп. 5.4.3).
Відповідно до п. 5.5 Договору Товар вважається переданим на безоплатне зберігання Покупцем Постачальнику з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар.
Згідно із п. 5.6 Договору Товар повертається (видається) Покупцю із безоплатного зберігання лише на підставі та в обмін на паливні талони-картки на пальне, виданих Постачальником Покупцю на умовах передбачених даним Договором, шляхом завантаження (відпуску) Товару Постачальником в автомобільний транспорт Покупця.
Підпунктом 5.6.1 Договору визначено, що товар вважається повернутим зі безплатного зберігання Постачальником Покупцю лише за умови наявності чека(ів) касового апарату.
За умовами п. 5.7 Договору місце завантаження (відпуску) Товару на АЗС Постачальника, при пред'явленні довіреними особами Покупця відповідного паливного талону-картки. АЗС Постачальника здійснює відвантаження Товару цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через роздавальні колонки в порядку черги.
Сторони погодили, що паливні талони-картки є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки Сторін по погашених паливних талонів-карток вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю Товар іншої, нижчої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в паливній талоні-картці (п. 5.7.1 Договору).
Згідно із пп. 5.7.2 Договору паливні талони-картки є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) Товару.
Положенням пункту 5.8 Договору визначено, що приймання Товару здійснюється в момент завантаження(відпуску) наданий Покупцем транспорт, шляхом заправки автомобілів Покупця.
За умовами п. 5.9 Договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі (заправки) Товару в розпорядження Покупця, на вище оговорених умовах та пунктах призначення поставки й прийняття зазначеного Товару по кількості, (відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затверджена Наказом № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року), якості (відповідно до вимог Інструкції "З контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затверджена Наказом від 4 червня 2007 року № 271/121) з урахуванням особливостей, передбачених умовами цього Договору.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного постачання Товару за кожен день прострочення.
Цей Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору).
Невід'ємною частиною цього Договору, згідно із пунктом 13.1, є Додаток № 1 (Специфікація), що визначає узгоджені сторонами умови стосовно найменування, кількості та вартості Товару.
У Специфікації до цього Договору Сторони визначили найменування товару - бензин А-95 (паливні талони-картки) для забезпечення потреб структурних підрозділів АТ "Житомиробленерго"; одиницю виміру - літр; загальну кількість - 800 000 літрів; ціну за одиницю (без ПДВ) - 48,33 грн; ціну за одиницю (з ПДВ) - 58,00 грн; загальну суму (з ПДВ) - 46 400 000,00 грн.
На виконання умов Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" отримало від відповідача талони на пальне номіналом 20 л, 15 л та 10 л на загальний обсяг 314 985 літрів бензину А-95 відповідно до погодженої сторонами Специфікації, що підтверджується видатковими накладними: № 0003/0000011 від 08.01.2024, № 0003/0000104 від 05.02.2024, № 0003/0000191 від 28.02.2024, № 0003/0000292 від 25.03.2024, № 0003/0000297 від 26.03.2024, № 0003/0000394 від 16.04.2024, № 0003/0000446 від 29.04.2024, № 0003/0000517 від 15.05.2024, № 0003/0000621, № 0003/0000622, № 0003/0000623, № 0003/0000624, № 0003/0000625 від 07.06.2024, № 0003/0000838 від 13.08.2024, № 0003/0000954 від 12.09.2024, № 0003/0001009 від 02.10.2024, № 0003/0001073 від 18.10.2024, № 0003/0001208 від 28.11.2024.
Оплата вартості пального за зазначеним Договором здійснена Позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містять реквізити, дати та суми проведених платежів і засвідчують факт, строки та умови виконання грошових зобов'язань відповідно до положень Договору.
Разом із тим, як зазначає позивач, Постачальником фактично не здійснено поставку дизельного палива в кількості 26 470 літрів на загальну суму 1 361 453,60 грн, у зв'язку з припиненням відпуску пального на автозаправних станціях Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл".
У зв'язку з викладеними обставинами позивач направив на адресу відповідача вимоги № 08/6647 від 20.02.2025 та № 03/10763 від 27.03.2025, у яких просив надати перелік діючих автозаправних станцій, на яких можливе завантаження (відпуск) Товару для автотранспорту АТ "Житомиробленерго", або, у разі відсутності такої можливості, повернути сплачені за Товар кошти протягом одного місяця з дати отримання відповідної вимоги.
Водночас матеріали справи не містять доказів реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" на зазначені звернення позивача.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним Договором в частині передачі товару у повному обсязі стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення сплачених за товар грошових коштів у загальному розмірі 1 361 453,60 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 57 815,15 грн - пені, 5 595,01 грн - три відсотки річних та 20 421,80 грн - інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у межах даного спору, регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки предметом укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 є поставка товару.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 здійснив оплату вартості товару, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними з додатком відповідних Специфікацій до відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах, відповідач передав позивачу талони на отримання бензину марки А-95 у обсягах, зазначених у відповідних накладних.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Згідно із матеріалами справи, залишок непоставленого відповідачем товару становить 26 470 літрів бензину А-95 на загальну суму 1 361 453,60 грн. При цьому докази спливу строку дії скретч-карток у матеріалах справи відсутні.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Оскільки умови укладеного Договору не передбачають конкретної дати постачання пального за талонами, застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло після спливу семиденного строку з моменту пред'явлення позивачем претензії № 08/6647 від 20.02.2025, відповідно до положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували перелік невикористаних талонів позивача за Договором про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023. Крім того, відповідач не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягають поверненню.
Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично правильним та погоджується із визначеною позивачем загальною вартістю товару, фактичне отримання якого є неможливим, і яка підлягає компенсації.
На підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 у частині своєчасної та повної передачі товару позивачу. У зв'язку з цим у відповідача виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти у загальному розмірі 1 361 453,60 грн, що становлять вартість пального, сплаченого, але фактично не отриманого позивачем.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого пального у розмірі 1 361 453,60 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Поряд із цим, за порушення відповідачем договірних зобов'язань позивач заявив вимогу про стягнення пені відповідно до пункту 7.2 Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023 у розмірі 57 815,15 грн.
Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 595,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 20 421,80 грн.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 57 815,15 грн, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного постачання Товару за кожен день прострочення.
При перевірці розрахунку пені за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", суд встановив, що обчислення здійснено за період з 07.03.2025 по 25.04.2025 на суму зобов'язання 1 361 453,60 грн, у відповідності до умов пункту 7.2 Договору, та є арифметично правильним.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги порушення відповідачем умов Договору про закупівлю товарів № С03/0097.23-"Т-І" від 27.11.2023, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, суд визнає позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 57 815,15 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 5 595,01 грн - 3% річних та 20 421,80 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних у сумі 5 595,01 грн та інфляційних нарахувань у сумі 20 421,80 грн, суд встановив, що зазначені нарахування є арифметично правильними та відповідають вимогам частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Відтак, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 5 595,01 грн та інфляційних втрат у сумі 20 421,80 грн є обґрунтованими, і суд вважає за можливе їх задовольнити.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 1 445 285,56 грн, розмір судового збору з якої становить 21 679,28 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 02.05.2025 була направлена до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 02.05.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 614/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 10379312 від 01.05.2025 сплачено судовий збір у розмірі 17 343,43 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки, що підтверджується платіжною інструкцією № 574 від 10.02.2025.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 17 343,43 грн.
Крім того, з урахуванням повідомлення Акціонерного товариства "Житомиробленерго", викладеного у тексті позовної заяви № б/н від 02.05.2025 (вх. № 614/25 від 02.05.2025), що остаточний розрахунок судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з судовим розглядом справи, разом із відповідними документами, що підтверджують зазначені витрати, буде надано позивачем за підсумками фактично понесених витрат за результатами розгляду справи у порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України, протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, суд дійшов висновку про встановлення зазначеного п'ятиденного строку для подання таких доказів із одночасним призначенням судового засідання для їх розгляду.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вул. Косенка Віктора, буд. 32/8, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 22048622) 1 361 453 грн 60 коп - основного боргу (попередньої оплати); 57 815 грн 15 коп - пені; 5 595 грн 01 коп - 3% річних; 20 421 грн 80 коп - інфляційних втрат та 17 343 грн 43 коп - витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 18.11.2025 об 11:30 год, в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, (3-й поверх, зал № 5).
Для подання суду доказів про понесені судові витрати встановити позивачу строк п'ять днів з дня ухвалення рішення. Зобов'язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 03 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи