вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у розстроченні виконання судового наказу
"28" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1296/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представниці боржника - Мишковської Т.М.,
у відсутності представника стягувача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" № б/н від 07.10.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/36/25 від 07.10.2025) про розстрочення виконання судового наказу у справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрозахист" (вул. Щорса, буд. 29, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 24729256)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" (Хмельницьке шосе, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 38635748)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 80909,44 грн,
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрозахист" (вх. № 1380/25 від 18.09.2025) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" 80909,44 грн грошової заборгованості.
За результатами розгляду вказаної заяви 23.09.2025 у справі № 902/1296/25 видано відповідний судовий наказ.
Згідно із судовим наказом від 23.09.2025 у справі № 902/1296/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" (Хмельницьке шосе, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 38635748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрозахист" (вул. Щорса, буд. 29, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 24729256) 80909,44 грн - основного боргу та 242,24 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" про розстрочення виконання судового наказу від 23.09.2025 у справі № 902/1296/25.
Відповідно до ч.1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 331 ГПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Так, ухвалою від 14.10.2025 заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" № б/н від 07.10.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/36/25 від 07.10.2025) призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2025 о 15:00 год.
На визначений час у судове засідання 28.10.2025 з'явилася представниця боржника (заявника), яка підтримала подану заяву про розстрочення виконання судового наказу. Повідомлений належним чином стягувач (шляхом доставки ухвали від 14.10.2025 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.
Визначаючись щодо поданої заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" про розстрочення виконання судового наказу, суд враховує таке.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.
Так, в силу приписів ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Розстрочення або відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності як застосування самого механізму розстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання в цілому. Наявність підстав для розстрочення або відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.
Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Заява представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" про розстрочення виконання судового наказу мотивована тим, що боржник визнає заборгованість, яку присуджено до стягнення за рішенням суду, має намір виконати рішення суду, однак, у зв'язку з погіршенням фінансового становища товариства, наявність значної заборгованості контрагентів перед ним, наявність військової агресії рф проти України, що також вплинула на діяльність боржника, не має можливості виконати його негайно.
Суд бере до уваги, що заяву про видачу судового наказу у справі 902/1296/25 обґрунтована невиконанням зі сторони боржника умов Договору підряду ГТ228-0823 від 24.08.2023 в частині оплати вартості виконаних робіт.
Поряд з цим, тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Водночас господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Стягувач не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Оцінюючи майновий стан суб'єкта господарювання при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.
Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, боржник повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Складне фінансове становище боржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджена жодними актуальними фінансовими документами, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви.
Крім того, суд враховує, що заявником не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів, щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не містить така заява і обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів боржник має на меті у разі розстрочення виконання рішень покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового наказу.
Разом з цим при вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд зазначає, що розстрочення виконання рішень суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на інтереси кредитора.
Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.
Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" № б/н від 07.10.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/36/25 від 07.10.2025) про розстрочення виконання судового наказу у справі № 902/1296/25 з підстав необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 42, 160, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця Проект-Буд" № б/н від 07.10.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/36/25 від 07.10.2025) про розстрочення виконання судового наказу у справі № 902/1296/25 відмовити.
2. Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.
3. За приписами ч. 7 ст. 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 03.11.2025.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.