03.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1503/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р.
(суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 05.12.2024р.)
у справі
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до: Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас», м. Запоріжжя
про стягнення 160 888,73 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" 160 888,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог Концерн “Міські теплові мережі» посилається на те, що ПП “КВЦ “Анапас» за період 01.11.2021 - 31.03.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у вказаній вище сумі
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р. у справі № 908/1503/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Комерційно-виробничий центр "Анапас" на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість за період 01.11.2021- 31.03.2024, у розмірі 160 888 грн. 73 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство “Комерційно-виробничий центр “Анапас» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, у розмірі 18 745,18 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що належне йому приміщення є напівпідвалом площею 189,9 м2, в якому прокладені лише трубопроводи забезпечення функціонування системи опалення будинку та від такого теплообладнання у приміщення потрапляють тільки теплові втрати, що не являються опаленням і тому у напівпідвалі не має опалюваної площі.
Крім того, за доводами Апелянта, враховуючи інформацію в Техзвіті про знаходження у напівпідвалі лише трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку, а також те, що за відсутності радіаторів немає теплообладнання, яке потрібно відключити тому, що теплоносій від виконавця потрапляє до будинку саме через горизонтальні трубопроводи, які призначені на забезпечення функціонування системи опалення, можна стверджувати, що приміщення Відповідача підпадає лише під термін - неопалюване приміщення/ окремі приміщення з транзитними мережами де не нормується температура внутрішнього повітря та відсутні опалювальні прилади. У цьому зв'язку посилання суду на відсутність доказів на підтвердження факту відключення приміщення від мережі опалення та на те, що спірне приміщення є опалювальним є помилковими.
На переконання Скаржника, зміна підходу у нарахуванні обсягу теплової енергії не зумовлює зміну технічних характеристик та функціональне призначення мереж, які знаходяться у приміщенні Відповідача, а зміна законодавчого підходу до розрахунків не впливає на обсяг споживання теплової енергії та не може його збільшувати чи зменшувати.
На думку Скаржника Позивач не вірно визначив категорію приміщення Відповідача після введення нової Методики розподілу та застосував хибні формули для розрахунку обсягу теплової енергії, таким чином, необґрунтовано виставив обсяг Гкал, що не відповідає фактично відпущеному теплу, невірно розрахував навантаження на опалення та безпідставно відніс приміщення Відповідача до опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку.
Скаржник зауважує, що розрахунки Позивача містять помилки , які вказують на те, що фактично Відповідачу, саме у нарахуваннях Позивача, виставлено обсяг теплової енергії, який споживається іншими приміщеннями і додатково, при розрахунку обсягів теплової енергії на приміщення допущено математичні помилки та цифри збільшено майже в 1,5 рази і тому кінцеві суми до оплати також безпідставно завищено та вважає, що Відповідачем доведено належними та допустимими доказами і нормативно обґрунтовано контррозрахунок заборгованості за спірний період, за яким останнім визначається фактична заборгованість у загальному розмірі 18745,18грн. Судом першої інстанції під час постановлений оскаржуваного рішення не враховано невідповідність формули в нарахуваннях Позивача та інші недоліки, і тому помилково судом задоволено позовні вимоги Концерну «МТМ» у повному обсязі на суму 160 888,73 грн..
У поясненнях від 03.03.2025 Відповідач додатково зазначає, що з 01.11.2021 змінився алгоритм нарахування і у спірний період почала діяти «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 № 358, яким внесені зміни до Методики № 315. У даній Методиці визначено 4 типи приміщень та знаходиться 26 формул. Тобто, з 01.11.2021 теплопостачальна організація зобов'язана, враховуючи наявне теплове обладнання у приміщенні споживача, вірно визначити тип приміщення згідно термінів нової Методики та проводити нарахування виключно по формулам.
Також Відповідач вказує, що суд першої інстанції не співвставляв між собою докази сторін, не оцінював обставини справи з огляду на їх вірогідність. Судом першої інстанції не було враховано, що нежитлове приміщенні XXV (літ.А-2) фактично виконує функцію підвалу де наявні горизонтальні ділянки трубопроводів та вертикальні стоякові трубопроводи, через які відбувається теплопостачання у вище розташовані приміщення 1-го та вище поверхів. Отже, транзитні трубопроводи у напівпідвалі Відповідача - це невід'ємна частина трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що договір №72210961 є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30 денного строку з моменту опублікування (02.10.2021 року). У свою чергу договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 202060 від 01.01.2007 вважається розірваним з 01.11.2021.
Позивач вказує, що застосування формули 23 та 24 Методики можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку), а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача. Щодо застосування формули 19 першої редакції Методики, то нежитлові приміщення, які знаходиться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можливо віднести до неопалювальних приміщень, тому ця формула може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням. Використання формули 19 (першої редакції Методики) та формули 23 (другої редакції Методики) для визначення кількості теплової енергії на обігрів приміщення споживача суперечить діючій редакції Методики.
За доводами Позивача, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» № 513 від 14.09.2023р.. Діючою редакцією Методики передбачено окремий механізм нарахувань для таких приміщень. У разі визнання на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради підвального приміщення споживача як приміщення з транзитними мережами опалення, змінюється порядок розподілу обсягів спожитих у будівлі послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення.
Крім того Позивач вказує, що відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку. При відсутності проектів з визначеним тепловим навантаженням на будівлю, теплове навантаження визначається відповідно до КТМ 204 України 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. У зв'язку з відсутністю типових проектів на житлові будинки, Рішенням ЗМР №273 від 27.08.2021р. затверджено теплові навантаження на опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя, у зв'язку з чим розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку пропорційно площі приміщень та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів. Застосування договірного навантаження на приміщення, яке було зазначено у договорі купівлі-продажу №202060 при розрахунку умовно-постійної частини тарифу є неприпустимим, оскільки суперечить умовам договору та Порядку.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1503/24.
Матеріали справи № 908/1503/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від Скаржника на адресу суду надійшло клопотання про розгляд даної справи за правилами загального провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» про розгляд справи № 908/1503/24 з повідомленням (викликом) учасників справи.
На підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2025р. апеляційну скаргу Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р. у справі №908/1503/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 908,40 грн..
25.03.2025р. до Центрального апеляційного господарського суду від Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» надійшла заява про виконання ухвали суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р. для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі Статуту за яким основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.
Приватне підприємство "КВЦ "Анапас"" володіє на праві власності напівпідвальним нежитловим приміщення ХХV, літ. А-5, внутрішньою площею 189,9 кв.м, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Концерн "МТМ" розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка «Споживачам»).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну "МТМ" публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).
Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Згідно з п.4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У п.5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Нежитлове приміщення ТОВ "Анапас" знаходиться у житловому будинку за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5, який оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 за № 51479788, № 72575093, що підтверджується доданими до позову доказами.
На підтвердження отримання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення Відповідача, у матеріали справи надані рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Концерном “МТМ» були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги, які направлені Відповідачу в електронному вигляді за допомогою системи MEDOC, що підтверджується наданим Позивачем скріншотом. Факт отримання вказаних рахунків не заперечується Відповідачем.
За доводами Концерну "МТМ", за період з 01.11.2021 - 31.03.2024 споживачу ТОВ "Анапас" надані послуги з постачання теплової енергії у напівпідвальне нежитлове приміщення ХХV, літ. А-5, внутрішньою площею 189,9 кв.м, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України) /вул. Сталеварів, 68/5, на загальну суму 160888,73 грн.
Невиконання Відповідачем зобов'язання з оплати вартості теплової енергії, поставленої у спірний період стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За результатом розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Задовольняючи позов суд вважав доведеним факт укладення Позивачем та Відповідачем типового індивідуального договору. Також, суд встановив, що приміщення Відповідача є опалювальним і за ТОВ "Анапас" існує заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021р. по березень 2024р. на визначену Позивачем суму, факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині задоволення позову про стягнення з Відповідача 142143,55грн (160888,73грн- 18745,18 грн), то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є договір та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Частинами 1, 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг. До дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 5 ст. 13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 7 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У даному випадку, як зазначено вище, 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Нежитлове приміщення Відповідача знаходиться у житловому будинку та є його невід'ємною частиною.
Враховуючи відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном “МТМ» та ТОВ"Анапас" укладений Типовий індивідуальний договір № 72210961 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68/5, приміщення XXV.
Викладені обставини не заперечуються Відповідачем в апеляційній скарзі.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною вище адресою, в якому знаходиться належне на праві власності ТОВ"Анапас" нежитлове приміщення, підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів.
Отже, користуючись належним йому на праві власності нежитловим приміщенням за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68 у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 Відповідач споживав теплову енергію, що постачалася Позивачем до цього будинку.
За умовами п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315». Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, які набули чинності 28.01.2022.
Розділом І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики, яким визначено, що для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащені вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Так, загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13, 14.
У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької Міської Ради № 374 від 11.10.2021.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн/Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентську плату), сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.
Концерном "Міські теплові мережі" абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
Як встановлено вище, факт подання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68 у період 01.11.2021 - 31.03.2024 підтверджується відповідними рішеннями міської ради. Отже, на виконання п. 5 договору, Позивач фактично надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу у напівпідвальне нежитлове приміщення ХХV, літ. А-5, площею 189,9 кв.м, яке розташоване за вказаною адресою у цей період.
На виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Концерном “МТМ» були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги, які направлені Відповідачу в електронному вигляді за допомогою системи MEDOC, та у яких міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі та приміщення Відповідача, а також інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Факт отримання вказаних рахунків не заперечується Відповідачем.
Слід зазначити, що неточності у рахунках не звільняють Відповідача від оплати наданих послуг. Вимоги щодо обов'язкової форми вручення рахунку законодавством не встановлені, а його ненадання не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Тобто, навіть відсутність рахунків не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг.
При цьому нежитлове приміщення Відповідача вбудоване у житловий будинок, не від'єднано від системи опалення будинку та не оснащено розподільним приладом обліку теплової енергії. Вказаний житловий будинок, як зазначалось раніше, обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 за № 51479788, № 72575093.
У житловому будинку за адресою вул. Незалежної України, 68 обсяги теплової енергії на МЗК визначаються як частка 12% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді. Функціонування - 8 % від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні місяці, попереднього опалювального періоду).
При розподілі обсягів спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених приладами обліку застосовується коефіцієнт до площі опалюваних приміщень, для житлових приміщень приймається ks = 1, для нежитлових приміщень ks = 1,5. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року №358 внесено зміни до Методики № 315, якими скасовано коефіцієнт до площі нежитлових приміщень (ks = 1,5) без приладів обліку.
Відповідно до п. 1 розділу IV Методики № 315, у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення».
Обсяги теплової енергії на ЗБП у житловому будинку за вказаною адресою визначаються як частка 25% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді.
Нарахування за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 здійснювалися згідно першої редакції Методики, з наступним перерахунком за січень 2022.
Розрахунок теплової енергії було проведено відповідно до Методики № 315 на основі даних загальнобудинкового приладу обліку, з урахуванням площі приміщення Відповідача.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд також врахував інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії (інформації по будинковому приладу обліку опалення (в розрізі по кожному місяцю), щодо спожитої теплової енергії по будинку та споживачу (в розрізі по кожному місяцю) та по нарахуванням споживача (в розрізі по кожному місяцю), акти по приладам обліку , а також рішення Запорізької міської ради про початок та завершення відповідних опалювальних сезонів.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Враховуючи користування Відповідачем належним йому на праві власності нежитловим приміщення XXV, роташованим у будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України буд 68, Відповідач споживав теплову енергію, що постачалася Позивачем до цього будинку у спірному періоді. Надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у спірний період не спростовано Відповідачем.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний , у тому числі: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).
З огляду на колективний характер споживання теплової енергії у багатоквартирному будинку, індивідуальне бажання власника нежитлового приміщення не може бути підставою для звільнення від сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний оплачувати фактично отриману теплову енергію щомісяця. Верховний Суд у справі № 910/12510/17 також зазначив, що навіть за відсутності індивідуального договору факт постачання тепла є достатньою підставою для виникнення обов'язку зі сплати.
Разом з тим, докази оплати за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору Відповідачем не надано.
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: укладення сторонами Індивідуального договору, реальність отриманих Відповідачем за цим договором послуг, доведення Позивачем розміру наданих послуг, неоплату їх Відповідачем та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову Концерну "МТМ" та, у зв'язку з цим, стягнення з ТОВ"Анапас" заборгованості за поставлену у належне йому приміщення теплову енергію у період з 01.11.2021 - 31.03.2024. у розмірі 160888,73 грн.
Одночасно суд зауважує, що законодавством передбачений механізм перерахунку обсягів наданих комунальних послуг, визначені підстави його здійснення та обмежено період такого перерахунку.
У даному випадку Відповідачем не доведені правові підстави для здійснення Позивачем перерахунку обсягу та вартості наданої послуги за спірний період.
Також, за умовами пп. 7, 9, 10 п. 40 договору Відповідач як споживач має право на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку, без додаткової плати отримувати від виконавця детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку, без додаткової плати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом її за періодами та видами нарахувань).
Між тим, Відповідач не надав доказів звернення до Позивача (до подання ним позову) з поданням уточнюючої інформації для здійснення перерахунку обсягу наданої послуги у спірному періоді, а також з приводу невірності нарахувань вартості наданих послуг, зокрема застосованих Позивачем у розрахунку площ приміщень та Методики тощо.
Доводи скарги про необхідність застосування до розрахунку формулу 19 (першої редакції методики) та формулу 23 (другої редакції методики) не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Так, формула 23 Методики стосується розділу IV Методики: "Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення". Загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Тобто, застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку), а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.
Формула 19 Методики стосується п.4 розділу V Методики: "Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та ГВП".
Згідно з п.1 розділу V Методики обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями; індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, за обсяг теплової енергії, що надходить від таких трубопроводів у це приміщення. За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем будівлі при розподілі загальні обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймаються як частки від загального обсягу спожитої теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд.) та загального обсягу теплової енергії, витраченої на ГВП у будівлі (QГВПбуд.) у січні попереднього опалювального періоду згідно з пунктом 2 розділу V цієї Методики.
Індивідуальні обсяги теплової енергії від транзитних трубопроводів визначаються згідно з пунктом 4 цього розділу: обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньо-будинкової системи опалення (Qопінд.ф.с.), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
Неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
Тобто, нежитлові приміщення, які знаходиться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можливо віднести до неопалювальних приміщень.
Разом з тим, приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Таким чином, формула 19 Методики (п.4 розділу V) може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням.
Отже, використання формули 19 (першої редакції Методики) та формули 23 (другої редакції Методики) для визначення кількості теплової енергії на обігрів приміщення споживача є необґрунтованим.
За наведених підстав колегія суддів відхиляє й контррозрахунок Відповіда, що ґрунтується на положеннях Методики , які у даному випадку не підлягають застосуванню.
Суд звертає увагу, що враховуючи знаходження спірного приміщення у багатоквартирному будинку та відсутність у справі доказів на підтвердження його відключення від мережі централізованого опалення, таке приміщення є опалювальним, про що , у тому числі, зазначав суд в оскаржуваному рішенні.
Нежитлові приміщення, які знаходяться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можна віднести до неопалювальних приміщень.
У цьому зв'язку колегія суддів враховує, що для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише фактично не користуватися послугами, а й відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
Між тим, Відповідач не навів правових підстав для звільнення його від оплати вартості послуги з постачання теплової енергії за спірний період у повному обсязі, адже приміщення Відповідача не відключені від мереж централізованого опалення, мають трубопроводи опалення.
При цьому об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Разом з тим, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення, так як теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо).
Дійсно, чинною редакцією Методики передбачено окремий механізм нарахувань для приміщень з транзитними мережами опалення. При цьому відповідно до п.2 Розділу I Методики - приміщення з транзитними мережами опалення це окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Разом з тим, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» № 513 від 14.09.2023р.. Цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у приватній власності/співвласності фізичних осіб-підприємців, до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.
Відповідно до п.4.2 розділу ІІ Порядку обстеження нежитлових приміщень відбувається за участю представників управителя багатоквартирного будинку, уповноважених осіб співвласників багатоквартирного будинку/об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, власника/уповноваженого представника власника підвального приміщення.
У разі визнання на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради підвального приміщення споживача як приміщення з транзитними мережами опалення, змінюється порядок розподілу обсягів спожитих у будівлі послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення. У рішенні зазначається дата, з якої виконується перерахунок спожитої послуги у межах будинку, згідно комерційного приладу обліку, окрім періодів, за які заборгованість стягнута в судовому порядку.
У даному випадку, відповідне рішення Запорізькою міською радою щодо визнання спірного підвального приміщення споживача приміщенням з транзитними мережами опалення не приймалось. Докази зворотного Апелянтом не надані. Тому доводи Скаржника у відповідній частині (про віднесення належного йому напівпідвалу до приміщень з транзитними мережами опалення) є безпідставними.
Доводи скарги про те, що при розрахунках Позивач врахував обсяг теплової енергії, який споживається іншими приміщеннями, без підтвердження належним доказами, є припущеннями Скаржника.
Щодо застосування теплового навантаження для розрахунку умовно-постійної частини зі старого договору, то відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку.
Відповідно до п. 55 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869: для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об'єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об'єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).
За відсутності проектів з визначеним тепловим навантаженням на будівлю, теплове навантаження визначається відповідно до КТМ 204 України 244-94 норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні.
У зв'язку з відсутністю типових проектів на житлові будинки, Рішенням ЗМР №273 від 27.08.2021р. затверджено теплові навантаження на опалення для кожної окремо розташованої будівлі м. Запоріжжя.
Відповідно до наведеного розрахунок умовно-постійної частини тарифу виконується відповідно до теплового навантаження будинку пропорційно площі приміщень та не залежить від кількості, наявності або відсутності опалюваних приладів.
Таким чином, твердження Скаржника щодо застосування договірного навантаження на приміщення, яке було зазначено у договорі купівлі-продажу №202060 при розрахунку умовно-постійної частини тарифу є помилковими, оскільки суперечить умовам договору та Порядку.
Стосовно посилань Скаржника на те, що тамбури не є опалювальною площею, суд першої інстанції підставно зазначив, що здійснення нарахувань за послугу з постачання теплової енергії на тамбур № 1 та тамбур № 16 відбувалось на підставі ст. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), якою визначено, що опалювальною площею (об'ємом) приміщення є - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Таким чином, приміщення тамбурів № 1 та № 16 також є опалювальною площею.
Інші доводи Скаржника були розглянуті судом , між тим вони не спростовують викладених вище висновків суду.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права та не спростовують вказаних вище висновків суду, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Комерційно-виробничий центр “Анапас» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024р. у справі №908/1503/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус