22.10.2025 року м. Дніпро Справа № 908/264/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Лавринович О.В. (в залі суду) - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 (повне додаткове рішення складено 28.04.2025, суддя Лєскіна І.Є.) у справі № 908/264/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛНК НАФТО-ТРЕЙД», м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД», м. Запоріжжя
про стягнення 403 890,91 грн.,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2025, зареєстрований у канцелярії Господарського суду Запорізької області 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (далі - ТОВ «ЛЄТРЕЙД») про стягнення 403890,91грн заборгованості, яка складається з 311500,00 грн заборгованості за поставлений товар, 56939,63грн пені, 29757,47грн інфляційних втрат, 5693,81 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 у справі №908/264/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37129399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (49000, м.Дніпро, вул. Шепарда Алана, буд. 10, офіс 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45618548) 311500 (триста одинадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок основного боргу, 56939 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 63 копійки пені, 5693 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 81 копійка 3% річних, 29757 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 47 копійок інфляційних втрат, 4846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) гривень 69 копійок судового збору.
Позивачем, ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» у системі «Електронний суд» 14.04.2025 сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 40389 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (сформована у системі «Електронний суд» 14.04.2025, зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 7814/08-08/24 від 14.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/264/25 задоволено.
Ухвалено у справі № 908/264/25 додаткове рішення.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» на професійну правничу допомогу в сумі 40389,00 грн залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД».
Не погодившись з додатковим рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду від 22.04.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення. Повідомляє про орієнтовний розрахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які складатимуть 30 000,00 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказане рішення постановлене при неповному з'ясуванні обставин з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Як зауважено Скаржником, відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги зазначено, що «у разі досягнення Адвокатом позитивного результату по справі, а саме: ухвалення судового рішення на користь Клієнта про стягнення з ТОВ "ЛЄТРЕЙД" не менш ніж 95% суми основного боргу, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10% від загальної стягнутої судом суми боргу та штрафних санкцій».
За твердженням Скаржника, Клієнтом (Позивачем) послуги отримані не були в розумінні п.п. (Д) п. 3.1. Договору, а їх отриманий об'єм та кількість договором не встановлено, що ставить під сумнів їх надання. Таким чином, адвокатом не було доведено факт надання послуг Клієнту та їх приймання Клієнтом, а також їх оплату зі сторони Клієнта.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/264/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/264/25.
06.05.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 29.04.2025 у справі № 908/264/25. Розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 22.10.2025 о 10 год. 00 хв. Встановлено учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу - 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
У судовому засіданні 22.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч.4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Як встановлено матеріалами справи, позивач у позовній заяві заявляв про витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40389,00 грн за подання позову, що є гонораром успіху за досягнення позитивного результату розгляду справи в розмірі 10% від суми, задоволеної судом.
До позову позивачем додано лише договір про надання правової допомоги №2/25 від 28.01.2025, укладений між позивачем та адвокатом Лавринович О.В.
На підтвердження витрат на надання правничої допомоги в сумі 40389,00 грн позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №2/25 від 28.01.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги Адвокат бере на себе зобов'язання надати правничу допомогу Клієнтові, а Клієнт зобов'язаний оплатити послуги адвоката у порядку та строки обумовлені цим договором.
На підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання - передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту (п. 2.4 договору).
Умовами п. 4.1., 4.2. Договору передбачено, що у разі досягнення Адвокатом позитивного результату по справі, а саме: ухвалення судового рішення на користь Клієнта про стягнення з ТОВ "ЛЄТРЕЙД" не менш ніж 95% суми основного боргу, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10% від загальної стягнутої судом суми боргу та штрафних санкцій.
Оплата здійснюється протягом трьох діб з дати отримання Адвокатом Наказу суду про стягнення з ТОВ "ЛЄТРЕЙД" коштів на користь Клієнта.
Матеріали справи не містять акту приймання - передачі адвокатських послуг, передбаченого п. 2.1 договору, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ЛНК НАФТО-ТРЕЙД" із зазначенням переліку наданої правничої допомоги.
Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу документи, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі не доведений належними та допустимими доказами.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №916/1340/18).
Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності (постанова Верховного Суду від 20.07.2021 року у справі №922/2604/20).
Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги №2/25 від 28.01.2025, підставою для проведення розрахунків є акт приймання-передачі адвокатських послуг.
Колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, матеріали справи не містять акту приймання - передачі адвокатських послуг, з огляду на це, господарський суд дійшов висновку, який поділяє колегія суддів, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі не доведений належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, викладеними в мотивувальній частині, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом. В той же час, виходячи із змісту висновків, зроблених господарським судом за результатами розгляду заяви ТОВ “ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» №б/н від 14.04.2025, остання підлягає відмові у задоволенні.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, з огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване додаткове рішення господарського суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» №б/н від 14.04.2025 відмовити.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 дійшла висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із вимогами позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Отже, апеляційні та касаційні скарги подані на судове рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об'єктом справляння судового збору.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19, від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19, від 02.11.2021 у справі №922/4198/20, від 09.12.2021 у справі № 910/570/16, від 14.12.2021 у справі №910/17870/20, від 26.05.2022 у справі №918/339/21, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 у справі № 908/264/25 - задовольнити.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 у справі № 908/264/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» №б/н від 14.04.2025 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.11.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін