22.10.2025 року м. Дніпро Справа № 908/264/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Лавринович О.В. (в залі суду) - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 (повне рішення складено 11.04.2025, суддя Лєскіна І.Є.) у справі № 908/264/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛНК НАФТО-ТРЕЙД», м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД», м. Запоріжжя
про стягнення 403 890,91 грн.,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2025, зареєстрований у канцелярії Господарського суду Запорізької області 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (далі - ТОВ «ЛЄТРЕЙД») про стягнення 403890,91грн заборгованості, яка складається з 311500,00 грн заборгованості за поставлений товар, 56939,63грн пені, 29757,47грн інфляційних втрат, 5693,81 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 у справі №908/264/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37129399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (49000, м.Дніпро, вул. Шепарда Алана, буд. 10, офіс 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45618548) 311500 (триста одинадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок основного боргу, 56939 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 63 копійки пені, 5693 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 81 копійка 3% річних, 29757 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 47 копійок інфляційних втрат, 4846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) гривень 69 копійок судового збору.
Позивачем, ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» у системі «Електронний суд» 14.04.2025 сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 40389 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (сформована у системі «Електронний суд» 14.04.2025, зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 7814/08-08/24 від 14.04.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/264/25 задоволено.
Ухвалено у справі № 908/264/25 додаткове рішення.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» на професійну правничу допомогу в сумі 40389,00 грн залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД».
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 11.04.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказане рішення постановлене при неповному з'ясуванні обставин з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції здійснений попередній висновок, що факт поставки товару підтверджується «товарно - транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000001 від 20.05.2025». Водночас, судом першої інстанції не надано оцінку тому, що надана товарно транспортна накладна має суттєві дефекти, які спростовують факт поставки товару. Відповідно до змісту наданої надана товарно - транспортної накладної, Позивачем начебто поставлено, а Відповідачем отримано Товар в кількості вказаній в Додатковій угоді №1. Однак, вказане спростовується змістом товарно - транспортної накладної, відповідно до якої: об'єм = 7000 метрів кубічних, або 7047,61 літр при температурі 15 градусів цельсія. Крім того, вказана ТТН містить відмітку про відпуск Товару Позивачем, та не містить відмітки про отримання Товару Вантажоотримувачем - ТОВ «ЛЄТРЕЙД». Таким чином, надана ТТН не може бути доказом поставки Товару на користь Скаржника, оскільки вказана кількість не відповідає дійсності, а також, відсутня відмітка про отримання Товару Відповідачем. Вказане є безумовним доказом неналежної оцінки судом наданих Позивачем доказів.
Крім того, як зауважено скаржником, зі змісту ухвали суду першої інстанції від 05.02.2025 року вбачається, що позовну заяву Позивача було залишено без руху у зв'язку з ненаданням належних доказів на підтвердження повноважень представника Позивача. Звертаю увагу суду, що до позовної заяви було надано наступні документи, а саме: ордер №АЕ1356196 на представництво інтересів позивача в Господарському суді Дніпропетровської області, а також, договір про надання правової допомоги від 28 січня 2025 року. Так, на виконання вимог Ухвали суду, представником Позивача було надано ордер з тим же номером №АЕ1356196 на представництво інтересів позивача у Господарському суді Запорізької області. Таким чином, адвокат використовує разовий бланк ордеру повторно шляхом внесення до нього змін з подальшим повторним наданням суду.
Крім того, Скаржник вказує на те, що до матеріалів справи, що містяться в «електронному суді» представником позивача було надано договір про надання правової допомоги, який підписаний зі сторони Клієнта шляхом відтиску печатки та підпису, та зі сторони адвоката шляхом проставлення підпису. Водночас, Скаржник ставить під сумнів підписання вказаного договору обома сторонами, оскільки підпис проставлений зі сторони Клієнта - чорно-білий, а зі сторони адвоката - підпис кольоровий.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/264/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/264/25.
06.05.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
16.05.2025 від представника скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 7270.03 грн, відповідно до платіжної інструкції від 16.05.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 у справі № 908/264/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 22.10.2025 о 09 год. 50 хв. Встановлено учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу - 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
У судове засідання 22.10.2025 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 1, а.с. 147).
У судовому засіданні 22.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «ЛНК НАФТО-ТРЕЙД» (позивач, продавець) та ТОВ «ЛЄТРЕЙД» (покупець) 20.05.2024 укладено договір поставки нафтопродуктів № 210524.
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти, іменовані надалі «Товар», в кількості та асортименті, що передбачені за умовами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.
Одиниця виміру товару приймаються сторонами літри (п. 1.2 договору).
Асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару встановлюється в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору. Сторони допускають узгодження зазначених у даному пункті договору умов без складання додатка (п. 1.3 договору).
Кількість товару, який поставляється однією партією, встановлюється сторонами за даними, що зазначені в додатках до даного договору, або товаротранспортних, або видаткових документах (п. 1.6 договору).
Відповідно до додатку № 1 від 20.05.2024 сторони узгодили постачання дизельного пального EN 590 10 ppm в кількості 7000 літрів вартістю 311500,00грн.
На виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 210524 від 20.05.2024 та додатку № 1 до нього позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений сторонами товар UN 1202 3 (III) Дизельне паливо EN 590 10 ppm у кількості 7000літрів, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000001 від 20.05.2024 та товарно - транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000001 від 20.05.2025.
Згідно з п. 4.2 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем не пізніше строку, узгодженому у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору. У випадках, передбачених п. 1.4 даного договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на користь продавця по факту отримання покупцем товару.
У п. 4 додатку № 1 до договору сторони узгодили, що розрахунки за дану партію товару покупець проводить до 20.05.2024 шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.3 договору).
Однак, поставлений товар у строк, визначений умовами договору та додатку №1, покупцем оплачений не був, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 311500,00грн., 56939,63грн пені, 29757,47грн інфляційних втрат, 5693,81 грн 3% річних.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу, пені, 3% річних, а також втрат від інфляції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції, та з висновками якого погоджується апеляційний суд, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію не виконав, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 210524 від 20.05.2024 (з додатком № 1) в частині оплати поставленої продукції позивачем суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 311500,00 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Згідно з п. 6.3 договору, у випадку порушення термінів оплати вартості товару покупцем, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту повної оплати ним боргу.
Як встановлено господарським судом, продукція була отримана відповідачем 20.05.2024 та, відповідно до положень п. 4 додатку № 1 до договору, повинна була бути оплачена до 20.05.2024 шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
У зв'язку з тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором в частині оплати отриманої від позивача продукції, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 56939,63 грн за період з 21.05.2024 по 29.01.2025, а також суму інфляційних втрат у розмірі 29757,47 грн та суму 3% річних у розмірі 5 693,81 грн.
Так, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 210524 від 20.05.2024 та додатку № 1 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, а також ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується доводів скаржника стосовно того, що надана товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000001 від 20.05.2024 не може бути доказом поставки товару на користь Скаржника, оскільки вказана кількість не відповідає дійсності, а також, відсутня відмітка про отримання товару Відповідачем, що в свою чергу, на думку скаржника, є безумовним доказом неналежної оцінки судом наданих Позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із положеннями закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9);
первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у двосторонньому порядку підписали видаткову накладну № РН-0000001 від 20.05.2024 та товарно - транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000001 від 20.05.2024 без будь-яких зауважень та заперечень на загальну суму 311 500, 00 грн та узгоджений сторонами товар UN 1202 3 (III) Дизельне паливо EN 590 10 ppm у кількості 7000 літрів, з яких вбачається, що сторони не заперечують, що поставка товару була здійснена та доставлена на адресу Відповідача, про що свідчать підписи уповноважених осіб та відтиски печаток сторін угоди на видатковій накладній та товарно - транспортній накладній.
Підписання відповідачем видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, які є первинними обліковими документами, та проставлення печатки на останніх фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
З огляду на викладене, наявні підстави також для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, які є похідними від суми основного боргу, і правильність нарахування яких перевірена судами обох інстанцій. А тому підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Зі змісту положень статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Доводи апеляційної скарги стосовно ненадання належних доказів на підтвердження повноважень представника Позивача спростовуються наявністю в матеріалах справи Договору №2/25 про надання правничої допомоги від 28.01.2025 (т. 1, а.с. 6-7), який є самостійним документом на підтвердження повноважень адвоката Лавринович О.В. на представництва інтересів позивача. Сумніви апелянта щодо підписання вказаного договору обома сторонами не підтверджені належними доказами, презумпція правомірності правочину не спростована.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи апеляційної скарги у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЄТРЕЙД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 у справі №908/264/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2025 у справі №908/264/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.11.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін