03.11.2025 м. Дніпро Справа № 912/499/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Дарміна М.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Корпорації «ХХІ Століття»
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Глушков М.С.) від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24
за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25002) в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41 м. Кропивницький, 25022)
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Чуркіної Анни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ),
відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Катеринич Людмили Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ),
відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (просп. Правди, 28 кім. 4, м. Кропивницький, 25009)
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, -
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №63845121 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047449;
- скасовано державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 69837174 від 20.10.2023, номер запису про обтяження 52201101;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0073, площею 0,3430 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:37:309:0073, площею 0,3430 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 63844786 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047158;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (просп. Правди, 28 кім. 4, м. Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код 32967649) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, розрахунковий рахунок UА 848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 15 140,00 грн судового збору;
- у решті позовних вимог відмовлено.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Корпорація «ХХІ Століття», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/499/24, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 912/499/24 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/499/24.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказане рішення, повний текст якого складено 11.07.2024р., подана через систему "Електронний суд" 12.08.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі є 31.07.2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що 24.07.2025р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено ухвалу Верховного Суду від 21.07.2025р., якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ-ВІК» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 912/499/24 про роз'яснення судового рішення. Випадково побачивши цю ухвалу, Корпорація «ХХІ Століття» дізналося про те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.07.24р. у справі № 912/499/24 було частково задоволено позовні вимоги Кіровоградської окружної прокуратури в інтересах Кіровограської міської ради, скасовано державну реєстрацію 2 земельних ділянок, державну реєстрацію права власності Кіровоградської міської ради на 2 земельні ділянки та державну реєстрацію обмежень 2-х земельних ділянок. Апелянтом з'ясовано, що предметом спору у даній справі є не тільки земельні ділянки, але й зобов'язання звільнити їх від майна, яке належить Корпорації «ХХІ Століття» та обліковується на її балансі, тобто суд розглянув справу про скасування державної реєстрації земельних ділянок та звільнення цих ділянок від майна без залучення особи, якій це майно належить.
За викладених обставин, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 як такий, що пропущений з поважних причин внаслідок незалучення апелянта до участі у справі та не направлення йому процесуальних документів у справі.
За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 07.10.2025р. визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.
17.10.2025р. Корпорацією «ХХІ Століття» заявлено відвід головуючому судді (доповідач) - Чередко А.Є. від розгляду справи № 912/499/24 шляхом подання відповідної заяви через систему "Електронний суд".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. заяву Корпорації «ХХІ Століття» про відвід головуючого судді (доповідача) - Чередка А.Є. від розгляду справи № 912/499/24 визнано необгрунтованою, передано заяву Корпорації «ХХІ Століття» про відвід головуючого судді (доповідача) - Чередка А.Є. від розгляду справи № 912/499/24 на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.10.2025 року вирішення питання про відвід судді у даній справі передано на розгляд судді Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025р. у задоволенні заяви Корпорації «ХХІ Століття» про відвід головуючого судді (доповідача) - Чередка А.Є. від розгляду справи № 912/499/24 - відмовлено.
17.10.2025р. апеляційним господарським судом отримано від скаржника заяву на виконання ухвали про залишення без руху апеляційної скарги, згідно з якою апелянт просить суд:
- долучити цю заяву до матеріалів справи та врахувати її при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
28.10.2025р. на адресу суду надійшли заперечення від Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації «ХХІ Століття» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24, в обгрунтування яких посилається на наступне.
Зокрема, прокурор зазначає, що Корпорація «ХХІ Століття» та ТОВ «ХХІ-ВІК» є взаємопов'язаними юридичними особами. ТОВ «ХХІ-ВІК» є засновником Корпорації «ХХІ Століття».
Так, дані юридичні особи зареєстровані та діють за однією адресою на території Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Дендропарк»: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тельнова Євгена (колишня назва - проспект Правди), 28 (витяги з ЄДРПОУ та рішення про перейменування проспекту додаються).
Підписант апеляційної скарги - ОСОБА_1 - є генеральним директором Корпорації «ХХІ Століття» з 24.06.2025. Одночасно ОСОБА_1 у 2024-2025 роках був та на даний час є директором відповідача у вказаній справі - ТОВ «ХХІ-ВІК».
Зокрема протоколом №1-11/11/2024 від 11.11.2024 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ-ВІК» ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «ХХІ-ВІК».
Протоколом №1-27/02/2025 від 27.02.2025 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ-ВІК» ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «ХХІ-ВІК».
Протоколом №1-17/04/2025 від 17.04.2025 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ-ВІК» ОСОБА_1 знову призначено на посаду директора ТОВ «ХХІ-ВІК».
Крім того, представник ТОВ «ХХІ-ВІК», яке було відповідачем у справі № 912/499/24, неодноразово брав участь у загальних зборах учасників Корпорації «ХХІ Століття», які, згідно засновницького договору, є її вищим органом управління. Зокрема, у першому півріччі 2025 року, за участі ТОВ «ХХІ-ВІК», такі збори проводилися чотири рази: 18.02.2025, 13.03.2025, 17.04.2025, 24.06.2025 (відповідні протоколи додаються).
Юридичні особи мають одних і тих самих кінцевих бенефіціарних власників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). ОСОБА_2 неодноразово коментувала рішення судів у вказаній справі у публічному просторі. Крім того, вказана справа широко обговорювалась у ЗМІ.
Враховуючи викладене, вбачається, що Корпорація «ХХІ Століття» та ТОВ «ХХІ ВІК» обізнані про діяльність один одного на території Парку-пам'ятки садово паркового мистецтва «Дендропарк», їх діяльність нерозривно пов'язана між собою, спрямована на досягнення спільного інтересу та результатів діяльності, а подана до суду апеляційна скарга свідчить про їх узгоджену поведінку, спрямовану на те, щоб ввести суд в оману щодо обставин справи та зловживання своїми процесуальними правами. Дана апеляційна скарга є спробою безпідставного введення у справу нового учасника, щоб спонукати суд розпочати новий судовий розгляд у справі, де вже Верховним Судом винесено остаточне правове рішення.
Прокурор звертає увагу на те, що додані Корпорацією «ХХІ Століття» матеріали не є достатнім та належним підтвердженням того, що саме Корпорація «ХХІ Століття» розмістила майно, яке належить демонтувати за рішенням суду у даній справі. У справі № 912/499/24 у судовому порядку в усіх інстанціях доведено самовільне зайняття ТОВ «ХХІ-ВІК» земель природно-заповідного фонду та зобов'язано його звільнити вказані землі від майна, що на ньому розміщене. Якщо Корпорація «ХХІ Століття» вважає себе власником майна, яке зобов'язано демонтувати ТОВ «ХХІ ВІК», вона може захистити своє право в судовому чи позасудовому порядку шляхом звернення до останнього з вимогою про повернення цього майна після його демонтажу.
Апеляційний суд, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
За змістом частин 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 ).
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.
В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 зробила висновок, що вирішення питання про те, чи є рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залученої до участі у справі на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи є передчасним.
У частині другій статті 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
З приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Таким чином, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»)».
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025р. у справі № 912/499/24:
- апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 задоволено частково;
- рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" про усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та розподілу судових витрат;
- ухвалено в цій частині нове рішення;
- усунено перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га, за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджену парканом, що складається із земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, та земельної ділянки, площею 0,2328 га, без присвоєння кадастрового номеру та демонтувати металевий паркан навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову;
- в решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24, в оскаржуваній частині, залишено без змін;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 4542,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 квітня 2025 року у справі № 912/499/24 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24 залишено без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025р. у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" про роз'яснення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24.
Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2025р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 912/499/24.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
За запитом апеляційного суду, сформованим засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», надана відповідь № 16565356 про наявність у Корпорації «ХХІ Століття» (код ЄДРПОУ 31919835) зареєстрованого у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» (дата реєстрації 15.11.2024, 13:07:10).
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).
Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
З матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.06.2024р., вбачається, що засновниками Корпорації «ХХІ Століття» є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "Композиція", Комунальне підприємство "Парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня".
Отже, Корпорація «ХХІ Століття» як особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС) та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень, мала змогу скористатись всіма актуальними сервісами ЄСІТС та бути обізнаною про наявність судових проваджень/рішень згідно реєстраційної інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (засновника Корпорації «ХХІ Століття»), враховуючи правові основи (аспекти) відносин між засновником і корпорацією, їх взаємодію, у зв'язку з чим його посилання на дізнання про рух справи та про наявність оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень лише у серпні 2025 року є безпідставним та спростовуються вищенаведеним.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 12.07.2024р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/120321033), забезпечено надання загального доступу, а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі значно раніше.
На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025р. апелянтом подано заяву, згідно з якою апелянт просить суд:
- долучити цю заяву до матеріалів справи та врахувати її при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За змістом поданої заяви апелянт, опрацювавши означену ухвалу суду, вважає зазначити наступне.
1. Наведені в ухвалі правові позиції ВС та ЄСПЛ стосуються поновлення строку на апеляційне оскарження, пропущеного учасником провадження, який знав про розгляд справи судом, був обізнаний про номер справи та предмет спору, відтак, міг та повинен був цікавитися її перебігом. Відтак, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, він повинен надати детальне обґрунтування щодо наявності об'єктивних обставин, які перешкоджали йому подати скаргу в межах строків. Більше того, законодавець встановив обмеження для поновлення такого строку - 1 рік з дати винесення рішення. Проте, зазначене обмеження в 1 рік не поширюється на осіб, яких не було залучено до участі у справі, але прав та обов'язків яких стосується винесене рішення. Тобто законодавець прямо допускає, що така особа може протягом року не дізнатися про прийняте рішення, оскільки вона не має обов'язку регулярно перевіряти сайт судової влади та ЄДРСР.
2. Корпорацію «ХХІ Століття» не було залучено до участі у справі, відповідно, її не повідомляли про її відкриття та перебіг. До апеляційної скарги додано докази на підтвердження того, що предмет спору та винесене рішення прямо зачіпають права та обов'язки Корпорації «ХХІ Століття», відтак, обмеження її прав на апеляційне оскарження рішення є неприпустимим.
3. Суд може відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення особі, яку не було залучено до участі у справі виключно у випадку, коли у нього є належним чином підтверджена інформація про те, що така особа була обізнана з фактом винесення рішення та його змістом раніше, ніж за 20 днів до подачі апеляційної скарги.
4. При цьому, суд не може керуватися припущеннями, аналізувати корпоративні чи сімейні відносини між апелянтом та учасниками справи тощо, а має брати до уваги виключно належні та допустимі докази такої обізнаності. Посилання на те, що учасник справи - ТОВ «ХХІ Вік» - є одним з засновників апелянта, є незрозумілим, а сам факт такого детального вивчення корпоративної структури апелянта на стадії відкриття провадження виглядає дивним та може свідчити про небажання ЦАГС розглядати апеляційну скаргу.
Корпорація не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників, а учасники, відповідно, за зобов'язаннями корпорації. Жодного обов'язку щодо обміну інформацією про рух справ, в яких беруть участь корпорація та її учасники, законодавство не містить.
Відтак, доводи в ухвалі про можливу обізнаність апелянта про рішення, що оскаржується, від одного з учасників, є лише припущенням.
5. Відтак, апеляційний суд повинен забезпечити реалізацію цього права і може відмовити в цьому тільки у виключних випадках, коли має підтверджену документально інформацію про те, що саме ця особа, не залучена до участі у справі, мала можливість подати апеляційну скаргу раніше.
6. Посилання в ухвалі на принцип правової визначеності не є релевантним та коректним, зважаючи на те, що зобов'язання однієї юридичної особи вчинити дії щодо майна, яке належить іншій юридичній особі, не залученої до участі у справі, точно не відповідає цьому принципу.
Таким чином, за твердженням апелянта, в нього є одна єдина поважна причина для пропуску строку, яка є цілком самодостатньою - його не було залучено до участі у справі, рішення в якій зачіпає його права та обов'язки.
Аналізуючи викладене, слід дійти до висновку, що апелянт фактично демонструє незгоду з процесуальним рішенням суду, та замість обґрунтування поважності пропуску строку подання апеляційної скарги, надає суду вказівки, що є порушенням принципів судочинства, адже обов'язок доводити свою позицію та наводити обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, лежить на скаржникові, спираючись на докази, а не на незгоду з процесуальним рішенням суду, а суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Апеляційний суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тому, відносно тверджень апелянта щодо врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, що стосуються поновлення строку на апеляційне оскарження, пропущеного учасником провадження, то суд апеляційної інстанції, як в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, так і у даному судовому рішенні, переважно наводить правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо належної реалізації права на оскарження судового рішення саме у випадках оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, у розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги наведене, а також заявлені прокурором заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації «ХХІ Століття» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24, виходячи з обставин, які наведені апелянтом в обгрунтування права на звернення з апеляційною скаргою, зокрема, щодо правомірного використання означених вище земельних ділянок для утримання, технічного обслуговування та забезпечення розвитку Парку культури і відпочинку «Дендропарк - 2018», що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 28 згідно Договору про спільну діяльність, яка здійснювалася і раніше, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені апелянтом підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними, оскільки не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропуск якого не обумовлений наявністю конкретних обставин, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин та не підтверджений належними доказами, що унеможливлює поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відтак, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Корпорації «ХХІ Століття» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Корпорації «ХХІ Століття» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24.
Апеляційну скаргу Корпорації «ХХІ Століття» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024р. у справі № 912/499/24 - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя М.О. Дармін