Додаткова постанова
03.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2533/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/2533/24
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи-3"
про стягнення вартості необлікованої електричної енергії
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Внутрішньобудинкові системи-3" на користь АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" 97 794, 82 грн. - основного боргу, 344,69 грн. - 3 % річних, 3 028,00 грн. - судового збору
Не погодившись з вказаним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи-3", в якій просило рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 р. та додаткове рішення від 28.10.2024 року скасувати та ухвалити нові рішення, якими в задоволенні позову АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі» до ТОВ “Внутрішньобудинковісистеми-3», про стягнення вартості необлікованої електричної енергії- відмовити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи-3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2533/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Внутрішньобудинкові системи-3» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2533/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/2533/24 - залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Внутрішньобудинкові системи-3».
07.10.2024 до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд» надійшла заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення по справі і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВІ СИСТЕМИ-3" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 25, офіс 214, код ЄДРПОУ 43041710) на користь Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 23359034) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), які понесені Позивачем у зв'язку із розглядом справи № 904/2533/24
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/2533/24.
Ухвалено розглянути заяву у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до тексту відзиву на апеляційну скаргу: «…Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції: витрати на правову допомогу, що складають 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Остаточний розмір та розрахунок понесених Позивачем витрат на правову допомогу залежатиме від складності справи, трудозатрат на підготовку відповідних процесуальних документів та буде надано додатково.…».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
07.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» про ухвалення додаткового рішення, яку було сформовано в системі «Електронний суд» 07.10.2025. До заяви згідно додатків додано:
1. Довіреність на МЕЛЬНИК КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА.
2. Виписка з ЄДР.
3. Копія договору АТ ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ 5986-ДнЕМ від 04.10.2024.
4. Копія акту наданих послуг 31-904-2533-24-ДнЕМ від 06.10.2025 з додатком 1 з доказами підписання ЕЦП.
5. Витяг з Єдиного реєсттру адвокатів України.
6. Копія довіреності на представництво інтересів.
7. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мельник К.О.
8. Квитанція про надсилання стороні АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 23359034.
9. Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВІ СИСТЕМИ-3" 43041710.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1. в рамках даного Договору Виконавець зобов'язується надавати Клієнтові правничу допомогу (код ДКПП 69.10, надалі - Послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Згідно пункту 1.2 для цілей цього Договору видами правничої допомоги, що може надаватись Виконавцем є зокрема, але не виключно:
Надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань.
Збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування.
Представництво в суді.
Ознайомлення з матеріалами судової справи.
Складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо).
Інші види правової допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.
Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість Послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається Сторонами в Акті наданих послуг ( п.1.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1. ціна цього Договору становить 3 000 000,00 грн. (три мільйони гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ 20% - 500 000,00“грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).
Розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг.
Крім оплати вартості Послуг відповідно до Акту наданих послуг. Клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені Виконавцем в процесі надання послуг.
Оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесения) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж ЗО (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця».
Згідно п. 5.1. цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до « 31» грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Цей Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою Сторін або розірваний на вимогу однієї із Сторін на умовах, передбачених Договором. Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правилами адвокатської етики. При цьому Клієнт зобов'язаний оплатити Виконавцю вартість Послуг, що були виконані чи підготовлені до виконання, а Виконавець зобов'язаний повідомити Клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням Договору (п.5.2 Договору).
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Колегія суддів констатує, що відповідно до Акту наданих послуг № 31/904/2533/24-ДнЕМ від 06.10.2025 до Договору № 5986-ДнЕМ про надання правничої допомоги від 04.10.2024р. вартість послуги - "подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/2533/24 ( Мельник К.О.)" становить 8 333,33 грн (10 000,00 грн з ПДВ),
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що сторонами погоджено фіксований розмір гонорару.
На замовлення Клієнта Виконавцем у період з 09.12.2024 року по 06.10.2025 року надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 904/2533/24, яка розглядалася Центральним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою ТОВ "Внутрішньобудинкові системи-3" на рішення та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 та від 28.10.2024 у справі за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ТОВ "Внутрішньобудинкові системи-3" про стягнення вартості необлікованої електричної енергії: Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/2533/24 ( Мельник К.О.). Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має. Гонорар визначається у фіксованому розмірі і виплачується Виконавцю в порядку і строки, передбачені Договором.
Діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості тощо.
Надання послуги " подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/2533/24 ( Мельник К.О.)" підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Відповідно до Додатку 1 до Акту наданих послуг № 31/904/2533/24-ДнЕМ від 06.10.2025 виконані наступні послуги:
Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/2533/24. Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має. Гонорар визначається у фіксованому розмірі і виплачується Виконавцю в порядку і строки, передбачені Договором.
Загальна вартість робіт (послуг) становить 10 000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, 13.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішньобудинкові системи -3» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній просить в задоволені заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Оцінивши обґрунтованість заяви позивача та прийнявши до уваги клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача, а саме:…При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар мас бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». У ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ….
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Разом з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). Таким чином, за правилами ст.74 ГПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, пов'язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути відображений в детальному описі робіт (наданих послуг), має бути доведений та документально обгрунтований.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В справі що розглядається 1. Судом першої інстанції при розгляді позову винесено додаткове рішення , яким з Відповідача стягнуті витрати на правову допомогу. 2. Позивачем була надано відзив на апеляційну скаргу, який за змістом повністю співпадає з текстом ( аргументи та обґрунтування) Заперечень проти відзиву , які надані Позивачем суду першої інстанції 3. Додаткового детального опису робіт та обґрунтованого розрахунку вартості розміру витрат виконаних робіт при підготовці відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції - не надано.
. Апеляційний суд здійснював розгляд скарги у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Будь яких витрат для участі в судовому засіданні, як то : прибуття до зали суду , перебування в суді ( тривале очікування ) , командировка до м.Дніпро, до зали суду ЦАГС і т.і. представником Позивача не понесено. 5. Будь яких судових витрат по розгляду справи в апеляційні інстанції, як то - судовий збір, витрати на виклик свідків, витрати на проведеннґя експертизи і т.і. - Позивачем не понесено. Єдина вимога - стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. за участь в усть в судовому засіданні в апеляційні інстанції 6. Відповідач - ТОВ «Внутрішньобудинкові системи-3» є підприємством, яке здійснює свої обов'язки по утриманню спільного майна багатоквартирних будинків в складних умовах, пов'язаних з військової агресією РФ: дефіцит професійних кадрів чоловічої статі: електрики, сантехніки, зварювальники і т.і.; великі борги мешканців багатоквартирних будинків по сплаті за отримані послуги.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). 8. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.) Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19....." колегія суддів доходить до висновку про ії необгрнутованість з огляду на наступне:
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Як зазначено вище, позивач просив суд апеляційної інстанції про стягнення на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, вартість яких складає 10000 грн і докази їх надання наявні в матеріалаї справи.
Відповідачем не доведено належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарьского процесуального кодексу України доказами невідповідності зазначеної суми крітеріям співмірності та розумності, положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
При цьому, оскільки договором визначено фіксований розмір гонорару, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2022 у справі №922/1964/21).
З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач розмір цих витрат не заперечив, клопотання щодо їх зменшення суду не подавав.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача 10000,00 грн. понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.129, 244, 281 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/2533/24 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи-3" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, оф. 214, код 43041710) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код 23359034) 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М.Кощеєв