ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 листопада 2025 року Справа № 906/739/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/739/25 (суддя Сікорська Н.А., повний текст рішення складено 31.07.2025)
за позовом Фізичної особи - підприємця Лосєва Віктора Вікторовича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 95 827, 92 грн
Фізична особа - підприємець Лосєв Віктор Вікторович (далі - позивач, ФОП Лосєв В.В.) звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач, Філія) про стягнення 77 294, 43 грн основного боргу, 14 708, 25 грн інфляційних втрат та 3 825, 24 грн 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу № 11-2023 від 23.05.2023 в частині оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 77 294, 43 грн основного боргу, 14 708, 25 грн інфляційних нарахувань, 3 825, 24 грн 3 % річних та 2 422, 40 грн судового збору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Також суд першої інстанції зазначив, що при незмінності сторони відповідача, яким виступає ДСГП "Ліси України", має місце зміна його структурного підрозділу, який представляє його інтереси, тому є необхідність у внесенні змін до відомостей про відповідача, замінивши Філію "Радомишльське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на Філію "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/739/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що умовами договору № 11-2023 від 23.05.2023 сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі наданих відповідачу рахунків-фактур. Позивач не виконав умови договору та не надав відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг, що є головною умовою договору, узгодженою обома сторонами по проведенню розрахунків. Відповідач вважає, що оплата повинна проводитися на підставі претензії щодо сплати суми заборгованості, яка теж не була направлена.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/739/25 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.
Листом від 20.08.2025 з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи.
28.08.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (із урахуванням ухвали суду від 10.09.2025 про виправлення описки) відкрито провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/739/25. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
ФОП Лосєв В.В. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- кожен з актів приймання-передачі робіт та послуг, які підписані між сторонами містить примітку про те, що дійсний акт є документом для проведення розрахунків між виконавцем та замовником. Водночас пункт 4.1. договору встановлює строк для здійснення платежу, а саме - 10 банківських днів. При цьому укладений між сторонами договір не містить умов щодо відкладальних обставин, з якими може бути пов'язане притримання оплати з боку замовника, зокрема не є такою відкладальною обставиною відсутність рахунка-фактури;
- за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар;
- в укладеному договорі перевезення вантажу № 11-2023 від 23.05.2023 вказано платіжні реквізити виконавця, відтак враховуючи інформаційний характер такого документа як рахунок-фактура, відсутні підстави вважати, що відсутність рахунку об'єктивно унеможливила для замовника оплату за послуги;
- позивач зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з переглядом даної справи в апеляційній інстанції складає 10 000 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач робить заяву про те, що точний розмір судових витрат та докази на їх підтвердження будуть надані суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення постанови.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/739/25 підлягає здійсненню у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 23.05.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Радомишльське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (Філія "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (відправник/відповідач) та ФОП Лосєв В.В. (перевізник/позивач), було укладено договір перевезення вантажу № 11-2023, згідно п. 1.1 якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким являється лісництво, до пункту призначення, яким є лісопромисловий комплекс, i видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особi (уповноважена особа про отримання вантажу вказується в заявці), а відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу яка становить: навантаження (перевантаження) деревини за 1 м3 50,00 грн. без ПДВ; розвантаження деревини за 1 м3 50,00 грн. без ПДВ; до 15 км 5,20 грн. без ПДВ за 1м3/км. перевезеної лісопродукції; вiд 15 км до 35 км 4,55 грн. без ПДВ за 1м3/км. перевезеної лісопродукції; більше 35 км 4,20 грн. без ПДВ за 1м3/км. перевезеної лісопродукції (а. с. 17).
Сторони у пункті 4.1. договору перевезення погодили, що розрахунки між перевiзником i замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевiзника згiдно виставленого рахунку на протязі 10-ти банківських днів.
Розрахунки по даному договору можуть здійснюватись з відстроченням платежу протягом дiї договору, про що сторони узгоджують у додатках до договору (п. 4.2. договору).
Відповідно до пункту 4.3. договору загальна сума договору становить 150 000 грн.
За умовами п. 5.1. договору перевезення, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе вiдповiдальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених, змістом цього договору.
Цей договiр вважається укладеним i набирає чинності з моменту його підписання та скрiплення печатками сторiн. Укладення цього договору підтверджується складенням перевізного документа відповiдно до вимог чинного в Україні законодавства (п. 7.1. договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.05.2023.
Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу послуги з перевезення, навантаження та розвантаження лісопродукції на загальну суму 77 294, 43 грн, що підтверджується актами приймання - передачі № 2983 від 13.07.2023 на суму 8 805,18 грн, № 3876 від 31.08.2023 на суму 5 952, 66 грн, № 4499 від 29.09.2023 на суму 62 536,59 грн, які підписані та скріплені печатками сторін.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 294, 43 грн основного боргу, 14 708, 25 грн інфляційних втрат та 3 825, 24 грн 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу № 11-2023 від 23.05.2023 в частині оплати наданих послуг.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин № 11-2023 від 23.05.2023 є змішаним договором, який містить ознаки договору надання послуг (навантаження (перевантаження) деревини та розвантаження деревини) та договору перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній на момент підписання актів) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 11-2023 від 23.05.2023, позивач надав відповідачу послуги (виконав роботи) з перевезення, навантаження та розвантаження лісопродукції на загальну суму 77 294, 43 грн, що підтверджується актами приймання - передачі № 2983 від 13.07.2023, № 3876 від 31.08.2023, № 4499 від 29.09.2023, які скріплені печаткою відповідача без будь - яких претензій до якості, об'єму та строкам наданих послуг (виконаних робіт).
Оцінюючи акти приймання - передачі робіт та послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт та послуг за договором № 11-2023 від 23.05.2023 з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт (надання послуг) та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується його підписом та відтиском печатки, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на актах та чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Суд враховує, що п. 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки між перевiзником i замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевiзника згiдно виставленого рахунку на протязі 10-ти банківських днів, відповідач мав провести з позивачем розрахунки протягом 10 банківських днів після підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем робіт (надання послуг) за договором № 11-2023 від 23.05.2023, а також те, що відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг), внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 77 294, 43 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач не надав відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг, то суд апеляційної інстанції вказує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 14 708, 25 грн інфляційних втрат та 3 825, 24 грн 3 % річних, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Відповідно до розрахунку позивача, ним нараховано до стягнення з відповідача наступні суми: за актом № 2983 від 13.07.2023 на суму 8 805, 18 грн: 1587,20 грн інфляційних, нарахованих за період з серпня 2023 по квітень 2025; 484,16 грн 3 % річних, нарахованих за період з 28.07.2023 по 27.05.2025; за актом № 3876 від 31.08.2023 на суму 5 952, 66 грн: 1 172, 77 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 15.09.2023 по квітень 2025; 303,34 грн 3 % річних, нарахованих за період з вересня 2023 по 27.05.2025; за актом № 4499 від 29.09.2023 на суму 62536,59 грн: 11 948, 28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2023 по квітень 2025; 3 037, 74 грн 3 % річних, нарахованих за період з 14.10.2023 по 27.05.2025.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку позивача 3 % річних та втрат від інфляції, погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 708, 25 грн інфляційних втрат та 3 825, 24 грн 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також судом першої інстанції правильно вказано, що в результаті припинення шляхом закриття Філії "Радомишльське лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України" інтереси ДСГП "Ліси України" у спорі, що виник з діяльності Філії "Радомишльське лісомисливське господарство", представляє Філія "Столичний лісовий офіс". При цьому ДСГП "Ліси України" свій процесуальний статус відповідача у справі не втрачає. Заміна структурного підрозділу, через якого здійснюється представництво інтересів відповідача не є тотожним переходу процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи, а тому у суду відсутні підстави залучати Філію "Столичний лісовий офіс" до участі у справі як правонаступника.
Отже, при незмінності сторони відповідача, яким виступає ДСГП "Ліси України", має місце зміна його структурного підрозділу, який представляє його інтереси, тому є необхідність у внесенні змін до відомостей про відповідача, замінивши Філію "Радомишльське лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України", на Філію "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/739/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" - без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/739/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.