Постанова від 27.10.2025 по справі 902/1337/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 жовтня 2025 року Справа № 902/1337/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Фермерського господарства "Грушківецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025

(ухвалене о 10:32 год. у м. Вінниці, повний текст складено 21.08.2025)

у справі № 902/1337/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Фермерського господарства "Грушківецьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд"

про розірвання договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок

за участю представників сторін:

від позивача - Якименко К.В.;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Грушківецьке" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" про розірвання договорів суборенди землі № б/н від 10.07.2019, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) привівши їх у придатний для подальшого використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області та ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі №447 від 10.07.2014, №239 від 15.05.2014 та № 238 від 15.05.2014, на підставі яких ОСОБА_1 передано в оренду строком на 25 років земельні ділянки для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256) та площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), які розташовані на території Байківської та Хомутинецької сільських рад Калинівського району Вінницької області.

У свою чергу 10.07.2019 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю “Арамазд» договори суборенди земельних ділянок (зі змінами) кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, 0521680300:04:000:0256 та 0521680300:04:000:0255, за умовами яких передав земельні ділянки в суборенду на строк дії договорів оренди землі. Право суборенди ТОВ "Арамазд" на вищевказані земельні ділянки зареєстровано державним реєстратором.

Господарський суду Вінницької області рішенням від 09.04.2024 у справі № 902/1546/23, яке Північно-західний апеляційний господарський суд та Верховний Суд постановами від 09.07.2024 та від 12.11.2024 залишили без змін, встановлено, що вищевказані земельні ділянки надавалися ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення ОСОБА_1 фермерського господарства "Грушківецьке" - 27.08.2014, речове право на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство". Отже, з моменту державної реєстрації ФГ "Грушківецьке" у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, обов'язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства.

Цільове призначення земельних ділянок переданих в оренду ФГ "Грушківецьке" - землі сільськогосподарського призначення, які передані в оренду для ведення фермерського господарства.

Позивач вказує, що земельні ділянки, що були надані ОСОБА_1 мали використовуватися саме з дотриманням такого виду цільового використання як "для ведення фермерського господарства" в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".

У договорах суборенди визначено умови використання земельних ділянок (п.14-16), зокрема те, що вони передаються в суборенду для ведення фермерського господарства, а суборендар зобов'язується використовувати їх за цільовим призначенням.

Однак, ТОВ "Арамазд" було та залишається суб'єктом господарювання, який не є фермерським господарством та не може використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

У зв'язку з цим позивач вважає, що ТОВ "Арамазд" не виконує умов договорів суборенди в частині використання земель за їх цільовим призначенням.

Також позивач зазначив, що при обстеженні земельної ділянки площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) було виявлено, що ТОВ "Арамазд" використовує її не за цільовим призначенням, всупереч умовам договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019, а саме розорало земельну ділянку для пасовища і використовує в господарській діяльності для вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і свідчить про порушення вимог раціонального землекористування.

ФГ "Грушківецьке" вважає, що такі дії відповідача є істотним порушенням умов договору суборенди землі, що є підставою для його розірвання.

Позивач зауважив, що за договором суборенди землі (зобов'язанням з визначеним строком виконання (дії) обов'язку з цільового використання земельної ділянки) суборендар зобов'язаний утриматися від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а орендар має право вимагати від суборендаря виконання його обов'язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

Обов'язок суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору суборенди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, впродовж усього строку дії договору суборенди землі.

Позивач зазначив, що на адресу ТОВ "Арамазд" було направлено вимогу про розірвання договорів суборенди землі в добровільному порядку, однак суборендар вимогу проігнорував, відповіді не надав.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 позов задовольнив частково. Розірвав договір суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га. Зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" на користь Фермерського господарства "Грушківецьке" 4 844 грн 80 коп. судових витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га, яка за своїми характеристиками та видом використання відноситься до пасовищ шляхом її розорювання та використання як ріллі є порушенням вимог земельного законодавства та умов договору суборенди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.

Оскільки суд встановив, що відповідач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору суборенди та є підставою для його дострокового розірвання, то суд дійшов висновку, що позов про розірвання договору суборенди землі № б/н від 10.07.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "Арамазд" щодо ділянки площею 22,1865 га підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення вказаної позовної вимоги, суд виснував і про задоволення похідної вимоги - про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.

Відмовляючи в задоволені решти позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що земельні ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, площею 32,7300 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0256 за видом угідь обліковуються як рілля та за категорією земель відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Оскільки у позовній заяві позивач не стверджував, що відповідачем допущено порушення використання земельних ділянок у межах визначеної категорії - землі сільськогосподарського призначення та виду використання - рілля, а також доказів такого порушення позивачем суду не надано та судом не встановлено, суд вказав, що позовні вимоги про розірвання договорів суборенди землі з підстав використання відповідачем земельних ділянок не у відповідності до цільового призначення "для ведення фермерського господарства" є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Також, суд вказав, що ОСОБА_1 , на момент укладення договорів суборенди землі, був обізнаний з тією обставиною, що орендарем є юридична особа, яка створена та зареєстрована у формі товариства з обмеженою відповідальністю та не є фермерським господарством.

Суд зауважив, що така обставина існувала до укладення договорів суборенди землі та була незмінною протягом дії цих договорів, а отже не може кваліфікуватися як порушення орендарем умов договору щодо цільового використання земельних ділянок після укладення таких договорів суборенди землі.

Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 3, 13, 14, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 651, 653, 783, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 12, 18, 19, 20, 22, 31, 34, 93, 141, 187, 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 1, 2, 4, 13, 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 2, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 36, 37 Закону України "Про охорону земель", Класифікації видів земельних угідь, що затвердженої постановою КМУ "Про порядок ведення державного земельного кадастру" від 17.10.2012 № 1051.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство "Грушківецьке", у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у суборендаря статусу фермерського господарства начебто сама по собі не є порушенням, є необґрунтованим, оскільки він залишає поза увагою сутність правового режиму земель "для ведення фермерського господарства". Наявність чи відсутність у суборендаря статусу фермерського господарства є не лише формальною ознакою, а визначальною умовою, яка забезпечує дотримання цільового використання земельної ділянки. Застосування іншого виду діяльності (товарне сільськогосподарське виробництво) фактично змінює правовий режим землі без передбаченої законом процедури зміни цільового призначення.

Фактичне використання земельної ділянки товариством з обмеженою відповідальністю, яке не є фермерським господарством, для товарного сільськогосподарського виробництва є таким, що не відповідає виду цільового призначення, визначеному договором оренди та підтвердженому кадастровими даними. Це порушення має істотний характер і тягне правові наслідки у вигляді можливості розірвання договору суборенди відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 141 Земельного кодексу України.

Позиція суду першої інстанції, який вважав відсутність у суборендаря статусу фермерського господарства такою, що сама по собі не є порушенням, є помилковою.

Сама по собі обізнаність позивача про статус суборендаря не може розцінюватися як згода на порушення чи як відмова від права на судовий захист.

У ситуації, коли суборендар (ТОВ) фактично використовує земельні ділянки, передані йому "для ведення фермерського господарства", не для цієї мети, а для товарного сільськогосподарського виробництва, має місце подвійне порушення: порушення імперативних норм земельного законодавства, які зобов'язують використовувати землю виключно відповідно до цільового призначення; порушення умов договору суборенди, стосовно зобов'язань суборендаря.

За наведеного, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, відмовляючи у розірванні договорів суборенди земельних ділянок.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача вказує таке.

На момент укладення договорів суборенди землі, ОСОБА_1 був обізнаний з тією обставиною, що орендарем є юридична особа, яка створена та зареєстрована у формі товариства з обмеженою відповідальністю та не є фермерським господарством.

Зміст апеляційної скарги зводиться до того що скаржник помилково ототожнює поняття "цільове використання земельної ділянки" та "вид використання земельної ділянки".

Цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки використовуються відповідно до їх цільового призначення, а доказів іншого матеріали справи не містять. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проєктами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Позивач помилково ототожнює поняття цільового призначення та виду використання земельної ділянки.

Судом першої інстанції було належним чином встановлено обставини справи, а також надано їм правову оцінку в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Просить апеляційну скаргу Фермерського господарства "Грушківецьке" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

У відповіді на відзив відповідача, позивач вказує, що твердження відповідача про те, що використання земельних ділянок товариством з обмеженою відповідальністю не є порушенням умов договору, є юридично хибним.

Продовжує, що посилання відповідача на те, що обізнаність ОСОБА_1 або позивача щодо організаційно-правової форми суборендаря виключає порушення, не відповідає закону.

Зауважує, що твердження відповідача про те, що зміна виду використання в межах однієї категорії земель (сільськогосподарського призначення) не є порушенням, суперечить Класифікатору видів цільового призначення земель.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд", у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує таке.

Суд не надав обґрунтованих відхилень заперечень відповідача щодо недопустимості такого доказу, як акт обстеження земельної ділянки від 11.12.2024, а також не обґрунтував, яким чином відображена в акті інформація визнана належною.

Оскаржене рішення в мотивувальній частині обґрунтовано посиланням на ст. 189 ЗК України, яка була виключена із ЗК України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX.

Тому висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах та вмотивовані нормами законодавства, якого не існувало на момент звернення до суду та вчинення відповідної дії.

Судом безпідставно відхиллено посилання на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель".

Місцевий господарський суд допустив порушення ст. 58 Конституції України щодо дії законів та нормативно-правових актів у часі, оскільки на момент звернення до суду діють норми законодавства, які не ставлять в порушення використання земельної ділянки в межах цільового призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерським господарством є підприємницька діяльність громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. В цій чистині фермерське господарство передбачає здійснення товарного виробництва і діяльність ТОВ "Арамазд" відповідає критеріям цільового використання земельних ділянок.

За наведеного відповідач вважає, що судом першої інстанції не було в повній мірі дотримано вимоги процесуального законодавства, що призвело до невірного встановлення обставин справи та ухвалення судового рішення про часткове задоволення позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказує таке.

Належність і допустимість доказу - акту обстеження земельної ділянки від 11.12.2024 були підтверджені, а доводи апеляційної скарги відповідача про його недопустимість є необґрунтованими.

Саме порушення цільового призначення - розорювання пасовища, є істотним порушенням умов договору та норм земельного законодавства і становить самостійну підставу для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України.

Усі доводи апеляційної скарги ТОВ "Арамазд" були належним чином розглянуті судом першої інстанції, а сама апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025.

Відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких вказує таке.

Господарським судом Вінницької області розглядалась справа 902/1546/23 за позовом ФГ "Грушківецьке" до ТОВ "Арамазд" про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив, що оскаржені договори є чинними з підстав їх виконання сторонами. Верховний Суд зазначив, що ураховуючи реєстрацію права суборенди ТОВ "Арамазд" на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договорів суборенди землі від 10.07.2019, приймаючи до уваги встановлений факт використання відповідачем спірних земельних ділянок для ведення господарської діяльності, сплату суборендарем орендної плати за вказані землі на виконання умов договорів суборенди, а також відсутність заперечень ФГ "Грушківецьке" протягом більше як трьох років з моменту підписання договорів суборенди землі від 10.07.2019 щодо використання відповідачем спірних земельних ділянок, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про фактичне виконання сторонами договорів суборенди від 10.07.2019, що виключає кваліфікацію вказаних договорів як неукладених.

Таким чином, позивач у цій справі з моменту укладення договорів суборенди визнавав та схвалював їх виконання, що було встановлено судами.

Водночас, рішенням суду першої інстанції стягнуто з ФГ "Грушківецьке" грошові кошти на користь ТОВ "Арамазд" та видано судовий наказ у справі № 902/1546/23. Примусове виконання судового наказу відбувається в межах виконавчого провадження № 75899307, відкритого постановою від 23.08.2024. В межах виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти ФГ "Грушківецьке" та направлено запит щодо наявних рахунків ФГ "Грушківецьке", відкритих в установах банків. Проте, позивач у цій справі не має відкритих рахунків в банківських установах, як на момент відкриття виконавчого провадження, так і станом на теперішній час. Відсутність відкритих рахунків свідчить про те, що позивач не може вносити орендну плату за земельні ділянки та не має такого наміру.

На момент звернення до суду із позовом ФГ "Грушківецьке" не має реального порушеного права, а сукупність встановлених у справі 902/1546/23 обставин підтверджує суперечливу поведінку позивача.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів суборенди дійшов обґрунтованого висновку, вірно визначивши характер спірних відносин та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Однак припустився помилки щодо визнання належним доказу щодо перевірки факту використання земельної ділянки.

Просить врахувати додаткові пояснення, а також взяти до відома надані документи та ухвалити рішення про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Арамазд" і відмовити в задоволенні скарги ФГ "Грушківецьке".

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 07.10.2025 та 27.10.2025 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги свого довірителя, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог, а в решті - залишити без змін. Заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2025 підтримав апеляційну скаргу відповідача, не погодився з доводами та вимогами апеляційної скарги позивача. Просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову, ухвалити в цій частині нове про відмову в позові, а в решті - залишити без змін.

В судове засідання 27.10.2025 представник відповідача не з'явився.

При цьому, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване його зайнятістю в слідчих діях.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання та відкладення розгляду справи.

Розглядаючи вказане клопотання, суд зауважує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції.

Поруч з наведеним суд бере до уваги, що явка сторони відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також те, що позиція скаржника викладена в процесуальних документах.

Тому, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідки про доставку електронних листів (а. с. 187-188), відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, апеляційну скаргу позивача задовольнити та скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а в решті його залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем було укладено договори оренди землі № 407 від 10.07.2014 (далі - договір-1), № 239 від 15.05.2014 (далі - договір-2) та № 238 від 15.05.2014 (далі - договір-3) (т. 1, а. с. 37-48).

Згідно з пунктом 1 вказаних договорів оренди землі, орендодавець, відповідно до наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 11.11.2013 0521680300:04:000/00001291, 0521680300:04:000/00001292, 0521680300:04:000/00001290 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", передав у строкове платне користування орендарю земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Байківської/Хомутинецької сільських рад (за межами населеного пункту), Калинівського району, Вінницької області.

За змістом пункту 2 договорів оренди землі в оренду передаються - земельна ділянка загальною площею 22,1865 га, пасовище, кадастровий номер: 0521680300:04:000:0255; земельна ділянка загальною площею 32,7300 га, рілля, кадастровий номер: 0521680300:04:000:0256 та земельна ділянка загальною площею 60,0000 га, рілля, кадастровий номер: 0521688600:03:000:0111.

Відповідно до пунктів 8 договорів оренди землі, договори укладено на 25 (двадцять п'ять) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договорів 09.07.2039 (договір-1) та 14.05.2039 (договір-2, договір-3).

Положеннями пункту 9 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 445 грн 72 коп. за 1 рік (договір-1), 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 35 524 грн 08 коп. за 1 рік (договір-2), 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 47 919 грн 60 коп. за 1 рік (договір-3).

Згідно з пунктами 14, 15 договорів оренди землі: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Орендар земельної ділянки має право передавати в суборенду земельну ділянку для ведення фермерського господарства (пункти 29 договорів оренди землі).

Відповідно до актів передавання-приймання орендодавцем передано, а орендарем прийнято вищевказані земельні ділянки (т. 1, а. с. 40, 44, 48).

Договори та акти підписані представником орендодавця та ОСОБА_1 .

10.07.2019 між ОСОБА_1 , як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд", як суборендарем було укладено договір суборенди землі, за змістом пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521680300:04:000:0255, яка розташована на території Байківської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 22,1865 га, пасовище (т. 1, а. с. 49-51).

10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено договір суборенди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521680300:04:000:0256, яка розташована на території Байківської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 32,7300 га, рілля (т. 1, а. с. 52-54).

10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено договір суборенди землі за змістом пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521688600:03:000:0111, яка розташована на території Хомутинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 60,0000 га, рілля (т. 1, а. с. 55-57).

Умовами пунктів 8 договорів суборенди землі визначено строк дії таких договорів, зокрема, по земельній ділянці з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 - до 09.07.2039 та по земельним ділянкам з кадастровими номерами 0521680300:04:000:0256 та 0521688600:03:000:0111 - до 14.05.2039.

Після закінчення строку дії договору суборендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом пунктів 9, 11 договорів суборенди, орендна плата вноситься суборендарем один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року у грошовій формі в розмірі:

- 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255, що становить 6 905 грн 88 коп. за 1 рік;

- 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521680300:04:000:0256, що становить 37 397 грн 42 коп. за 1 рік;

- 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111, що становить 50 144 грн 25 коп. за 1 рік.

Відповідно до пунктів 14, 15 договорів суборенди, земельні ділянки передаються в суборенду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Згідно з пунктом 16 договорів суборенди землі умови збереження стану об'єкта оренди полягають у зобов'язаннях суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та зберігати її якісний стан землі.

Згідно з умовами пункту 17 договорів суборенди передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 19 договорів суборенди передача земельної ділянки суборендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди.

Пунктом 20 договорів суборенди сторони визначили, що після припинення дії договору суборендар повертає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

За умовами пункту 27 договорів суборенди орендар має право вимагати від суборендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором суборенди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

За змістом пункту 29 договорів суборенди правом суборендаря є: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; отримувати продукцію і доходи.

Згідно з пунктом 30 договорів суборенди до обов'язків суборендаря сторонами віднесено: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором суборенди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором суборенди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до пункту 33 договорів суборенди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктами 35 договорів суборенди землі сторонами передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 36 договорів суборенди землі розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.

За умовами пунктів 38, 39 договорів суборенди землі за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та (цього договору). Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

В подальшому, 01.02.2021 між ОСОБА_1 , як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд", як суборендарем було укладено три додаткові угоди № 1 до договорів суборенди землі (т. 1 а. с. 51 на звороті, 54 на звороті, 57 на звороті).

За змістом вказаних додаткових угод до договорів суборенди землі сторонами погоджено доповнити розділ “Орендна плата» пунктом 11.1. договорів суборенди землі наступного змісту: орендна плата вноситься грошовими коштами підзвітними особами ТОВ "Арамазд" безпосередньо на Казначейський рахунок Калинівської ОТГ та Іванівської ОТГ, код платежу 18010800 "Орендна плата з фізичних осіб" відповідно до рішення форми "Ф" Головного управління Державної податкової інспекції у Вінницькій області, виданого на ім'я ОСОБА_1 в розмірі, вказаному у рішенні на сплату орендної плати. Термін сплати орендної плати до 20 серпня поточного року, за який нараховано орендну плату.

Договори та додаткові угоди до цих договорів підписані представником суборендаря та орендарем ОСОБА_1 .

Крім того, Господарський суд Вінницької області рішенням від 09.04.2024 у справі №902/1546/23 в позові Фермерського господарства "Грушківецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації речових прав (т. 1, а. с. 13-22).

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що предметом позову у цій справі були позовні вимоги Фермерського господарства "Грушківецьке" про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації речових прав (суборенди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), які розташовані на території Хмільницького району Вінницької області та припинити речові права (суборенди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111; номер запису про інше речове право №32350646, дата державної реєстрації 10.07.2019), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256; номер запису про інше речове право №32350126, дата державної реєстрації 10.07.2019), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255; номер запису про інше речове право №32349270, дата державної реєстрації 10.07.2019), визнавши відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" речових прав (суборенди) на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.07.2024 у справі №902/1546/23 рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2024 у справі №902/1546/23 залишив без змін, апеляційні скарги Фермерського господарства "Грушківецьке" - без задоволення.

Верховний Суд постановою від 12.11.2024 касаційну скаргу Фермерського господарства "Грушківецьке" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 902/1546/23 залишив без змін (т. 1, а. с. 23-29).

Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 у справі № 902/1546/23 встановлено, що після укладення громадянином ОСОБА_1 договорів оренди землі від 10.07.2014 № 447 та від 15.05.2014 № 238 та № 239 для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином ФГ "Грушківецьке" права й обов'язки орендаря за спірними договорами оренди земельних ділянок перейшли від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації, а саме з 27.08.2014. При цьому у подальшому, тобто після 27.08.2014, у відносинах з іншими суб'єктами, у тому числі з ТОВ "Арамазд" голова ФГ "Грушківецьке" - ОСОБА_1 , якому були передані в оренду земельні ділянки, виступав не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельних ділянок, а як представник (голова, керівник) зазначеного фермерського господарства.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням сільського голови Іванівської сільської ради № 85/1 від 05.12.2024 "Про створення комісії з обстеження земельної ділянки", відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 158, 159 Земельного кодексу, розглянувши заяву голови ФГ' "Грушківецьке" В.Бурки від 15.11.2024, з метою обстеження земельної ділянки за межами с. Грушківці для визначення її стану та використання прийнято рішення утворити комісію у складі: Броновіцької Олени Сергіївни - начальника юридичного відділу; Басістої Інни Іванівни - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів; Степанюк Ліди Василівни - провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів; Присяжнюк Тетяни Петрівни - інспектора відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Паранюка Сергія Олександровича - старости Уладівського старостинського округу (т. 1, а. с. 169).

Згідно з пунктами 2, 3 вказаного розпорядження ухвалено - комісії в тижневий термін провести обстеження земельної ділянки за межами с Грушківці; за результатами обстеження підготувати акт обстеження земельної ділянки.

11.12.2024 комісією у складі Паранюка С.О. - старости Уладівського старостинського округу, Броновіцької О.С. - начальника юридичного відділу, Басістої І.І. - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Степанюк Л.В. - провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Присяжнюка Т.П. - інспектора відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки за межами с. Грушківці (згідно заяви голови ФГ "Грушківецьке" В.Бурки) та за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 11.12.2024 (т. 1, а. с. 33).

Відповідно до такого акту комісією виявлено, що на земельній ділянці площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), яка розташована за межами населеного пункту та передана у суборенду ТОВ "Арамазд" як пасовище, виявлено залишки посіву кукурудзи (фото додається). Комісія встановила факт розорювання земельної ділянки.

Згідно висновку комісії на земельній ділянці здійснюється господарська діяльність, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.

Також за змістом акту обстеження земельної ділянки від 12.12.2024, складеного на виконання договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019, предметом якого є земельна ділянка для ведення, фермерського господарства площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), яка розташована на території Байківськоі сільської ради (за межами населеного пункту) Хмільницького (раніше Калинівського) району Вінницької області, керуючись положеннями Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, головою Фермерського господарства "Грушківецьке" Бурка В.Р., у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проведено обстеження земельної ділянки на предмет цільового використання її суборендарем - ТОВ "Арамазд".

Згідно з абзацом 2 вказаного акту, обстеженням встановлено, що земельна ділянка площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) використовується ТОВ "Арамазд" не за її цільовим призначенням, всупереч умовам договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019, а саме: земельну ділянку для пасовища суборендар розорав і використовує в господарській діяльності для вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і свідчить про порушення вимог раціонального землекористування (т. 1, а. с. 30).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.10.2023 № 352005709, № 352006216, №352005709 та від 21.04.2025 № 423479249, № 423478770, № 426478078 - 10.07.2019 до Державного реєстру внесено запис про інше речове право: суборенди для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 60,0000 га з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 (строк дії - 14.05.2039, піднайм), площею 22,1865 га з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 (строк дії - 09.07.2039, піднайм), площею 32,7300 га з кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 (строк дії - 14.05.2039, піднайм) на підставі договорів суборенди землі, серія та номер: б/н, виданих 10.07.2019, видавник: ОСОБА_1 та ТОВ "Арамазд"; договори оренди землі, серія та номер відповідно: 238, виданий 15.05.2014; 447, виданий 10.07.2014, видавник: Головне управління Дежгеокадастру у Вінницькій області та Харчук С.С (т. 1, а. с. 58-63, 163-167).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000978042025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення фермерського господарства; площа земельної ділянки - 60,0000 га; право власності зареєстровано за Калинівською міською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 60.0000 га, вид угідь - рілля (т. 1, а. с. 205-210).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0000978072025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення селянського (фермерського) господарства; площа земельної ділянки - 32,7300 га; право власності зареєстровано за Іванівською сільською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 32,7300 га, вид угідь - рілля (31.9878), чагарники (0.6182, 0.1240) (т. 1, а. с. 211-216).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000978112025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення фермерського господарства; площа земельної ділянки - 22.1865 га; право власності зареєстровано за Іванівською сільською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 22.1865 га, вид угідь - пасовища (9.0890, 7.0636, 3.9668, 2.0263), землі під грунтовими дорогами (0.0357, 0.0051) (т. 1, а. с. 217-222).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно з статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до приписів ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ч. 1 ст. 93 ЗК України, яка кореспондується із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Часинами 1-2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Із встановлених вище обставин справи вбачається, що між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області як орендодавцем та Харчуком Станіславом Степановичем як орендарем було укладено договори оренди землі № 407 від 10.07.2014, № 239 від 15.05.2014, № 238 від 15.05.2014.

Умовами пункту 29 договорів оренди землі передбачено, що орендар земельної ділянки має право передавати в суборенду земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

В подальшому, 10.07.2019 між Харчуком Станіславом Степановичем як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено три договори суборенди землі щодо оренди земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, земельної ділянки площею 32,7300 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0256, земельної ділянки площею 22,1865 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0255.

Частинами 1, 2 статті 18 ЗК України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За змістом ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання спірних договорів) встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Наведені положення законодавства свідчать про те, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 Земельного кодексу України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

Крім того, у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. Подібні висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 132/2222/20, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

Частинами 1, 2 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання спірних договорів) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Із встановлених обставин справи вбачається, що за договорами оренди землі № 407 від 10.07.2014, № 239 від 15.05.2014, № 238 від 15.05.2014, укладених між ГУ Держземагентсва у Вінницькій області та ОСОБА_1 , останньому були передані земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 114 Господарського кодексу України передбачено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 цього Закону визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець (частина 3 зазначеної норми).

У статті 2 цього Закону закріплено, що відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Із наведених норм вбачається, що створенню фермерського господарства передує, по-перше бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. (пункти 6.36-6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 61 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

Таким чином, після укладання Харчуком Станіславом Степановичем договорів оренди землі № 407 від 10.07.2014, № 239 від 15.05.2014, № 238 від 15.05.2014, для ведення фермерського господарства, права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за вказаними договорами оренди землі перейшли від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації - 27.08.2014.

Вказане було також встановлено і судовими рішеннями в справі № 902/1546/23.

Зокрема, до позивача перейшов обов'язок використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням (для ведення фермерського господарства).

Відповідно, у випадку передання земельних ділянок в суборенду також мало бути збережене їх цільове призначення.

За змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, нормами права, а саме статтями 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2- 1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" - код 01.01, та "для ведення фермерського господарства" - код 01.02.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 908/1550/19 зазначено, що "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" (код 01.02) не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель". Чинне земельне законодавство України не містить положень, які б дозволяли "прирівнювати" один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання земельних ділянок.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач (ТОВ "Арамазд") є суб'єктом господарювання, який не є фермерським господарством та не може використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Крім того, вище судом встановлено, що 11.12.2024 комісією у складі Паранюка С.О. - старости Уладівського старостинського округу, Броновіцької О.С. - начальника юридичного відділу, Басістої І.І. - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Степанюк Л.В. - провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Присяжнюка Т.П. - інспектора відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки за межами с. Грушківці (згідно заяви голови ФГ "Грушківецьке" В.Бурки) та за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 11.12.2024.

Щодо посилання відповідача на те, що акт від 11.12.2024 є неналежним доказом у справі, апеляційний господарський суд вказує, що такий доказ судом оцінюється, не як акт виданий суб'єктом владних повноважень чи складений посадовими особами, а оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі, котрими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають сторони. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При цьому відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В цьому випадку, відповідач не надав доказів, які б могли б задовольнити стандарт доказування "вірогідності доказів" в контексті доведення використання ним земельної ділянки кадастровий номер 0521680300:04:000:0255 за цільовим призначення, а його позиція зводиться до заперечення належності доказів, наданих позивачем.

Згідно приписів ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує, що використання відповідачем спірних земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, а також розорювання земельної ділянки площею 22,1865 га з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255, яка за своїми характеристиками та видом використання відноситься до пасовищ та використання останньої, як ріллі є істотними порушеннями договорів суборенди земельних ділянок.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 наголосила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору".

Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі №910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміни в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.

Враховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим ч. 2 ст. 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Вище встановлено, що орендар надав суборендарю земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства, а не з метою провадження (ведення) на них товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, одна із переданих в суборенду земельних ділянок була пасовищем, котру відповідач розорав.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про оренду землі" у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до вимог ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Положеннями пункту 35 договорів суборенди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги в частині розірвання спірних Договорів суборенди є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо повернення земельних ділянок.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

Згідно п. 20 спірних Договорів суборенди визначено, що після припинення дії договору суборендар повергає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З огляду на те, що судом задоволені вимоги про розірвання спірних договорів Договору оренди землі № 5 від 01.09.2019, виходячи з предмета та підстав позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу спірні земельні ділянки із кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 площею 60,0000 га, із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га, із кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 площею 32,7300 га привівши їх у придатний для подальшого використання стан.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє відображення при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.

В той же час, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі та інших процесуальних документах спростовуються встановленими обставинами справи та нормами законодавства, а від так не можуть братися судом до уваги та бути покладеними в основу судового рішення у справі.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до п. 3 ч. ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" слід залишити без задоволення. Апеляційна скарга Фермерського господарства "Грушківецьке" підлягає до задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позову ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Грушківецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі № 902/1337/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2025 у справі №902/1337/24 залишити без змін, виклавши п. п. 1-8 його резолютивної частини в редакції:

"1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 площею 60,0000 га.

3. Розірвати договір суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 площею 32,7300 га.

4. Розірвати договір суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" (22431, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, код 39365961) земельну ділянку із кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 площею 60,0000 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" (22431, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, код 39365961) земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 площею 32,7300 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.

7. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" (22431, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, код 39365961) земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) на користь Фермерського господарства "Грушківецьке" (22431, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, код 39365961) - 14 534 грн 40 коп. судового збору за подання позовної заяви."

4. Пункти 8, 9, 10 вказаного рішення вважати пунктами 9, 10, 11 відповідно.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22065, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, код 38318465) на користь Фермерського господарства "Грушківецьке" (22431, Україна, Хмільницький р-н, Вінницька обл., село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, код 39365961) - 14 534 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

7. Справу №902/1337/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" листопада 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Попередній документ

131453955

Наступний документ

131453957

Інформація про рішення:

№ рішення:	131453956
№ справи:	902/1337/24
Дата рішення:	27.10.2025
Дата публікації:	04.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; що виникають з договорів оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.11.2025)
Дата надходження:	13.11.2025
Предмет позову:	про видачу судового наказу

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

30.01.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
20.02.2025 12:00	Господарський суд Вінницької області
28.02.2025 12:00	Господарський суд Вінницької області
27.03.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
10.04.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
18.04.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
13.05.2025 14:00	Господарський суд Вінницької області
03.06.2025 14:00	Господарський суд Вінницької області
07.08.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
07.10.2025 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
27.10.2025 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд