вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 910/2657/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025
та матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025
у справі № 910/2657/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
до Київської міської ради
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У березні 2025 року Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва (далі також - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» (далі також - Товариство), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 02.11.2023 №7239/7280 «Про передачу ТОВ «Вангард» земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва» (вимога №1);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013), яка розташована по вулиці Автозаводській, 76 у Оболонському районі міста Києва, який було укладено 22.04.2024 між Радою та ТОВ «Вангард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі за №1391 (вимога №2);
- зобов'язати ТОВ «Вангард» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована по вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання (вимога №3).
Позовні вимоги обґрунтовані переданням Радою земельної ділянки комунальної форми власності в оренду Товариству у позаконкурсний спосіб (без проведення земельних торгів).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/2657/25 позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована по вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на користь Київської міської прокуратури 2422,40 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Розглядаючи вимоги №1,2 суд першої інстанції виходив з того, що на момент ухвалення спірного рішення Ради у попереднього власника майна (АТЗТ «Агро») було відсутнє належним чином оформлене право користування на умовах суборенди частини земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:78:027:0004. Також, судом встановлено, що Радою передано ТОВ «Вангард» у користування земельну ділянку не у відповідності до того цільового та функціонального призначення земельної ділянки, яке існувало на момент придбання такого майна (обслуговування та експлуатація вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), у зв'язку з чим суд першої дійшов висновку про обґрунтованість доводів Прокурора про порушення положень статей 120, 124, 134 ЗК України, статті 377 ЦК України та відсутність правових підстав для отримання у користування на умовах оренди спірної земельної ділянки у позаконкурсний спосіб, а саме, без проведення земельних торгів.
Разом з цим, суд, застосувавши правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 щодо вичерпання дії акта органу місцевого самоврядування його виконанням та від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 щодо неможливості визнання недійсним нікчемного договору, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог №1, 2, у зв'язку з обранням Прокурором неефективного та неналежного способів захисту.
Вирішуючи спір щодо зобов'язання Товариства повернути спірну земельну ділянку (вимога №3), суд задовольнив вимогу із застосуванням ст. 216 ЦК України, з огляду на встановлену судом нікчемність договору оренди, на підставі якого спірну земельну ділянку було передано Радою Товариству.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2657/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 333,33 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Розглядаючи заяву Товариства, судом застосовано норми статей 98, 104, 123, 126, 127, 129 ГПК України, статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства та розподілу судових витрат у розмірі, пропорційному до задоволених вимог Прокурора.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та у відповідній частині закрити провадження у справі, оскільки під час розгляду спору судом першої інстанції не дотримано вимог ГПК України та неправильно застосовано норми матеріального права.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для надання в оренду ТОВ «Вангард» земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:027:0013 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України без проведення відкритих земельних торгів.
Формуючи такий висновок, суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст. 20, 120, 123, 124, 134 ЗК України, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірна ділянка була сформована на підставі ст.ст. 122, 124 ЗК України шляхом виготовлення Товариством та затвердження Радою технічної документації на землю у зв'язку із розташуванням на ній комплексу будівель і споруд, що належать Товариству на праві приватної власності. При цьому, цільове та функціональне призначення як об'єктів нерухомого майна загальною площею 1523,2 кв. м, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:027:0013, так і земельної ділянки з моменту її формування у порядку ст. 79-1 ЗК України, - не змінювалось.
Судом неправильно застосовано ст. 228 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що метою укладення спірного договору є порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц не може бути застосований до спору у справі, що переглядається, оскільки зроблений судом за інших обставин, а саме, щодо необхідності проведення земельних торгів у формі аукціону, за умови передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності двох чи більше бажаючих осіб отримати таку земельну ділянку в оренду. Однак, під час розгляду спору у справі №910/2657/25 таких обставин встановлено не було.
Товариство також зауважує на неможливості виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована по вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання, оскільки на момент звернення до суду з такою вимогою предмет спору у цій частині був відсутній, і справа підлягала закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Зокрема, матеріали справи містять докази, що земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:027:0013 як об'єкта цивільних прав вже не існувало, оскільки на підставі проекту землеустрою її було поділено на дві нові земельні ділянки: ділянка кадастровий номер 8000000000:78:027:0016 площею 0,6749 га та ділянка кадастровий номер 8000000000:78:027:0017 площею 0,1753 га.
Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард» просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та задовольнити заяву про розподіл судових витрат в повному обсязі. Скаржник зазначає, що апеляційна скарга не містить правового обґрунтування недотримання судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні додаткового рішення. Відповідно, Товариство вважає, що додаткове рішення має бути скасовано разом із рішенням суду першої інстанції по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/2657/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.09.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 05.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2657/25.
Також, не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025, Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Прокурор вказує в апеляційній скарзі, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ст. ст. 11, 15, 16, 21, 203, 215, 216, 391 ЦК України, ст. ст. 17-2, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 6, 17 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 16, 30, 34, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, а також з порушенням норм процесуального права, а саме, ст. ст. 2, 7, 86, ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції не враховано норми ч. 11 ст. 17-2 Земельного кодексу України, які підлягали застосуванню на час вирішення спору, що призвело до правової невизначеності у спірних правовідносинах, оскільки чинною залишається підстава укладення подальшого правочину - договору оренди, а саме, оспорюване рішення Київської міської ради.
Прокурор наполягає, що оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок, є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Судом першої інстанції також не враховано, що саме визнання договору оренди земельної ділянки недійсним надасть можливість ефективно захистити порушені у даному спорі інтереси держави, оскільки відповідне судове рішення стане підставою для припинення зареєстрованого за ТОВ «Вангард» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди, що матиме наслідком повернення земельної ділянки її власнику - територіальній громаді міста Києва
Прокурор звертає увагу на постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20 та від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21, де суд за подібних обставин дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, з огляду на незаконність рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.08.2025 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 у справі №910/2657/25 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 910/2657/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
26.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/2657/25 та призначено спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 та Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 910/2657/25 на 25.09.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 18.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у розгляді справи № 910/2657/25 оголошено перерву до 23.10.2025.
Прокурор та Київська міська рада не скористались правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 не подали.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард» та Київська міська рада також не скористались правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 не подали.
В судовому засіданні 23.10.2025 прокурор підтримав апеляційну скаргу, подану Київською міською прокуратурою, і водночас, заперечив проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард».
Представники відповідача-1 та відповідача-2 висловили заперечення проти апеляційної скарги прокурора, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, в свою чергу, вказані представники підтримали доводи апеляційної скарги Товариства та просили задовольнити вимоги апеляційної скарги відповідача-2.
У судовому засіданні 23.10.2025, колегія суддів, в порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
На підставі ч. 2 ст. 219 ГПК України, колегією суддів, з урахуванням ухвали суду від 29.10.2025, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 03.11.2025.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025, а також апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Київської міської прокуратури задоволенню не підлягає. Натомість, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2001 між ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» (Продавець) та АТЗТ «Агро» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю майновий комплекс загальною площею 688,400 кв.м., який складається з: 1. Сховище центрального складу: 1.Ангар (літ .В) площею 334,3 кв.м; 2. Ангар (літ. Г) площею 327,2 кв.м; 3. Основний корпус (літ. Д) площею 26,9 кв.м, та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76 (далі - приміщення) та належить Продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності Серія МК №010003830, виданим Київською міською державною адміністрацією 19.07.2001 та зареєстрованим у Київському міському бюро технічної інвентаризації 18.09.2001, про що у реєстровій книзі №12-3-71 за реєстровим №776-3 вчинено відповідний запис.
20.09.2001 між ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» (Продавець) та АТЗТ «Агро» (Покупець) було підписано акт прийому-передачі майнового комплексу: 1.Ангар (літ .В) площею 334,3 кв.м; 2. Ангар (літ. Г) площею 327,2 кв.м; 3. Основний корпус (літ. Д) площею 26,9 кв.м, та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76.
Також, між ТОВ «Третій Київський авторемонтний завод» (Продавець) та АТЗТ «Агро» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г.М. та зареєстровано в реєстрі за №5826, відповідно до пункту 1 якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлові будинки літ. Е, Е', Ж, И, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок номер 76 (далі - Об'єкт). Об'єкт, що продається складає 7/100 (сім сотих) від майнового комплексу загальною площею 11879,40 кв.м: Блок-сховище (склад №1), будівля комірників (літера Е, Е'), Блок-сховище (склад №2) (літера Ж), Обойне відділення (літера И).
31.12.2004 між ТОВ «Третій Київський авторемонтний завод» та АТЗТ «Агро» було підписано відповідний акт приймання-передачі вищезазначеного Об'єкту.
У 2013 році ТОВ «Вангард» у якості внеску до статутного фонду на підставі акту приймання-передачі майна, що вноситься для формування статутного капіталу від 01.08.2012, набуло у власність нерухоме майно загальною площею 1523,2 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76, а саме:
1) майновий комплекс, загальною площею 688,4 кв.м: ангар літера В, площею 334,3 кв.м, ангар (літера Г), площею 327,2 кв.м, основний корпус (літера Д), площею 26,9 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.03.2013 НОМЕР_1, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 (№1165272), та
2) нежитлові будівлі, площею 834,8 кв.м: блок-сховище (склад №1), будівлі комірників (літери Е, Е'), площею 340,9 кв.м, блок-сховище (склад №2) (літера Ж), площею 321,6 кв.м, обойне відділення ( літера И), площею 172,3 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.04.2013, №2115138, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.04.2013 (№2115581) (далі - нерухоме майно).
Право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно у 2013 році.
02.11.2023 Радою прийнято Рішення №7239/7280 (далі також - оскаржуване рішення Ради), яким, зокрема:
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ «Вангард» для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) (пункт 1);
- передано ТОВ «Вангард», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10), на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2013 та 23.01.2013, номери відомостей про речове право: 582269 та 327767 (заява ДЦ від 26 травня 2023 року №72005-007506103-031-03, справа N 241249191) (пункт 2).
На підставі цього рішення, 22.04.2024 між Радою (Орендодавець) та ТОВ «Вангард» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі за №1391, відповідно до пунктів 1.1., 3.1. яких Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове (на п'ять років) платне користування земельну ділянку, визначену цим Договором, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Пунктом 2.1. вказаного правочину встановлено, що об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 02.11.2023 №7239/7280 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер: 8000000000:78:027:0013;
- місце розташування: вулиця Автозаводська, 76 в Оболонському районі міста Києва;
- категорія земель: землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10);
- розмір (площа): 0,8502 га.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2024, індексний номер 72722835, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ ТОВ «Вангард» зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.
Вважаючи, що Рада у позаконкурнетний спосіб (без проведення земельних торгів) передала у користування ТОВ «Вангард» земельну ділянку, площею 0,8502 га, кадастровий номер: 8000000000:78:027:0013, яка розташована за адресою: вулиця Автозаводська, 76 в Оболонському районі міста Києва, Прокурор звернувся в інтересах держави з позовом до Ради та Товариства.
Перевіряючи наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд першої інстанції виходив з того, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Відповідно, з огляду на предмет та зміст позовних вимог, а також характер спірних правовідносин сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор правомірно здійснює захист інтересів держави у процесуальному статусі позивача, а Рада є належним відповідачем.
Оскільки заявниками апеляційних скарг ці обставини та висновки суду першої інстанції не оскаржуються, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду у цій частині.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 02.11.2023 №7239/7280 «Про передачу ТОВ «Вангард» земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва» (вимога №1), визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на виконання рішення Ради від 02.11.2023 №7239/7280 (вимога №2) та зобов'язання ТОВ «Вангард» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради спірну земельну ділянку (вимога №3).
При цьому, основною є позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 02.11.2023 №7239/7280, а визнання недійсним договору та повернення спірної земельної ділянки є похідними вимогами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада була достеменно обізнана та розуміла необхідність застосування ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України при наданні спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це, не взявши до уваги неспівмірність площі земельної ділянки до площі майна, прийняла незаконне рішення про надання без аукціону земельної ділянки в оренду у розмірі, що майже в 6 раз перевищує площу нерухомого майна, розташованого на цій ділянці.
Оскільки рішення Київської міської ради від 02.11.2023 № 7239/7280 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,8502 га прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, таке рішення Ради має бути визнано незаконним та скасовано.
За таких обставин, укладений на виконання незаконного рішення суду договір оренди підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з п. 8.4 Договору оренди після припинення дії договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, у стані, придатному для її подальшого використання.
Оскільки матеріалами справи доводиться незаконність оскаржуваного рішення ради та недійсність, у зв'язку з цим, оскаржуваного Прокурором договору оренди, за твердженням останнього, є підстави для застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді.
Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство наголошує на тому, що матеріали справи не містять підстав, передбачених законом, для продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:027:0013 на конкурентних засадах (земельних торгах), скасування рішення Ради, недійсності договору оренди від 22.04.2024, повернення земельної ділянки, оскільки:
1. на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухомість ТОВ «Вангард» загальною площею 1523,2 кв. м, яка використовується згідно з її цільовим призначенням, що є умовою для надання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України;
2. стаття 134 ЗК України не містить прямого застереження щодо порядку визначення розміру надання земельної ділянки, не обмежуючи такий розмір виключно площею нерухомого майна, розташованого на ній;
3. технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ «Вангард» для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі м. Києва підтверджує розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного Товариству нерухомого майна;
4. Прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності використання товариством меншого розміру земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомості, а отже не доведено неспівмірність між об'єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування таких об'єктів та не спростовано правомірності встановлення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єктів нерухомого майна, саме у розмірі 0,8502 га;
5. Прокурором не доведено, який саме розмір земельної ділянки є необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на земельній ділянці майна ТОВ «Вангард», відповідно не встановлена можливість використання ТОВ «Вангард» меншого розміру земельної ділянки;
6. Прокурором не підтверджено доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, порівняно з площею об'єктів нерухомості відповідача, з огляду на те, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд;
7. не наведено жодних порушень чинного законодавства при прийнятті рішення Київською міською радою рішення від 02.11.2023 № 7239/7280 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності та передачу ТОВ «Вангард» в оренду на 5 років земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 площею 0,8502 га на вул. Автозаводській, 76 у Оболонському районі міста Києва та при укладанні договору оренди земельної ділянки.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради та визнання недійсним договору оренди Прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, а щодо вимог про повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді, суд, з посиланням на ст. 228 ЦК України, виснував про нікчемність договору оренди та необхідність повернення земельної ділянки із застосуванням реституції (ст. 216 ЦК України).
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Так, у ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
У ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем, і позов повинен бути спрямований на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачеві, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 8.2).
Встановлюючи, що обраний Прокурором спосіб захисту в частині визнання незаконним та скасування рішення Ради є неефективним, суд першої інстанції виходив з того, що це рішення є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою дію виконанням у зв'язку із укладенням договору оренди.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи.
За змістом ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
За нормою ч. 1 ст. 122 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Отже, як слушно підкреслено Прокурором у апеляційній скарзі, рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування має юрисдикційний зміст та є підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки в частині розпорядження нею.
Саме за рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування, як формою його волевиявлення, формується земельна ділянка як об'єкт цивільних прав, що передбачає визначення її площі, категорії, цільового призначення, обмежень у використанні, строк надання у користування, умови її використання тощо.
При цьому, укладення спірного договору не вказує на те, що оскаржуване рішення суду вичерпало дію виконанням.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним рішенням Ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ «Вангард» для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) (пункт 1) та передано ТОВ «Вангард» в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10), на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2013 та 23.01.2013, номери відомостей про речове право: 582269 та 327767 (заява ДЦ від 26 травня 2023 року №72005-007506103-031-03, справа №241249191) (пункт 2).
Оскільки оскаржуване рішення затверджує технічну документацію на спірну земельну ділянку, а також встановлює право оренди на неї за ТОВ «Вангард», і при цьому, суть рішення не зводиться виключно до зобов'язання Товариства укласти із Радою договір оренди (лише п. 3.2 зобов'язує Товариство надати до Департаменту відповідні документи, необхідні для укладення договору землі), то правові підстави для висновку стосовно того, що оскаржуване рішення Ради вичерпало дію своїм виконанням у зв'язку з укладенням договору оренди - відсутні. Висновки суду у цій частині суперечать нормам ст. ст. 11, 21 ЦК України, ст. 124 ЗК України та змісту оскаржуваного рішення Ради.
Крім цього, як слушно зауважено Прокурором в апеляційній скарзі, за нормою ч. 3 ст. 17-2 ЗК України, рішення органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, їх посадових осіб, на підставі яких виникають речові права на земельні ділянки, надається дозвіл (згода) на розроблення документації із землеустрою або відмова в його (її) наданні, надається погодження або відмова у погодженні документації із землеустрою, вносяться відомості до Державного земельного кадастру (зміни до таких відомостей), надаються такі відомості (відмова в їх наданні), можуть бути визнані недійсними, протиправними виключно за рішенням суду, крім випадків, коли скасування протиправних рішень в позасудовому порядку передбачено законодавчими актами у сфері земельних відносин, а також Законом України «Про адміністративну процедуру».
За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Ради, як підстави для виникнення у Товариства права оренди спірної земельної ділянки - є ефективним, оскільки у сукупності із визнанням недійсним спірного договору та поверненням земельної ділянки може забезпечити ефективний захист порушеного права, за умови доведення такого порушення.
Також, безпідставними є висновки суду першої інстанції про обрання неефективного способу захисту порушеного права в частині визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами щодо спірної земельної ділянки.
Так, надаючи оцінку вимозі №2, суд першої інстанції виходив виключно з того, що позов у цій частині, обґрунтований його невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 134 ЗК України.
При цьому, судом не враховано, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд повинен виходити не тільки із правових підстав позову, а й з обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, зауважуючи, що у цій постанові Великої Палати Верховного Суду сформовано висновок про те, що оскільки спірний договір купівлі-продажу за відсутності для цього підстави, визначеної в абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.
У подальшому, суд зауважив на неможливості визнання недійсним нікчемного правочину, оскільки такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом і такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (пункт 72), від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (пункт 69, 95).
Разом з цим, обставини справи №688/2908/16-ц не є тотожними обставинам у справі, що переглядається.
Так, під час розгляду спору у справі №688/2908/16-ц судами було встановлено, що оскаржуваний позивачем договір оренди землі був укладений без дотримання конкурентних засад та спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому його, з посиланням на ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, визнано нікчемним.
При цьому, під час розгляду спору було встановлено спрямованість договору на незаконне заволодіння земельною ділянкою, яка мала вияв у тому, що за наявності двох осіб, які мали намір для оформлення права користування земельною ділянкою для здійснення фермерського господарства, така земельна ділянка була передана особі, яка звернулась із відповідною заявою пізніше, ніж позивач. Тобто судом було встановлено як наявність підстав для проведення аукціону, так і спрямованість спірного договору на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності.
Формуючи висновок про нікчемність оскаржуваного прокурором договору на стадії перевірки обґрунтованості вимог Прокурора та ефективності обраного ним способу захисту, судом не було встановлено підстав, за яких оскаржуваний договір є нікчемним, а не оспорюваним. Рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків, достатніх для кваліфікації спірного правочину як нікчемного відповідно до положень ст. 228 ЦК України, зокрема, що він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Саме лише недотримання сторонами вимог ст. 134 ЗК України щодо необхідності проведення аукціону під час надання земельної ділянки в оренду не є підставою для визнання укладеного у такий спосіб договору оренди нікчемним.
Що, у свою чергу, вказує на ухилення суду першої інстанції від розгляду спору по суті заявлених Прокурором вимог.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що прокурором обрано неправильний та неефективний спосіб захисту в частині позовних вимог №1 та №2 - не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Розглядаючи спір по суті усіх заявлених Прокурором вимог, колегія суддів керується таким.
Положеннями ст. 9 ЗК України передбачено, що до повноважень Київради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у ст. 123 ЗК України (у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Таким чином, вказані норми права прямо пов'язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.
Звертаючись із позовними вимогами, Прокурор зауважує на відсутності підстав для застосування абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки площа земельної ділянки, наданої під обслуговування у 6 разів перевищує площу майна на ній розташованого, а також, з огляду на те, що спірна земельна ділянка фактично надана під нове будівництво, а не для обслуговування уже розміщених на ній споруд.
За доводами Прокурора, у силу положень ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134, ч.ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка підлягала передачі в оренду виключно за результатами земельних торгів, тому оспорюване рішення Київської міської ради від 02.11.2023 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів та підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Надаючи оцінку доводам прокурора щодо необхідності проведення земельних торгів, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на спірній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, що належить Товариству на праві приватної власності.
Це майно, наразі розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 площею 0,8502 га. Земельна ділянка була сформована як нова земельна ділянка, незважаючи на те, що на момент набуття нерухомості у власність, вона розташовувалась на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:027:0004.
Так, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 у справі №910/11406/13, яке набрало законної сили 14.04.2017, встановлено, що нерухоме майно, яке належало АТЗТ «Агро», а потім ТОВ «Вангард» на праві власності, розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 80 000 000 00:78:027:0004, загальною площею 41985 кв.м, та займає площу, що дорівнює 8912 кв.м.
Вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні на правах оренди у ПАТ «Третій Київський авторемонтний завод», що підтверджується договором оренди земельної ділянки, укладеним між останнім (орендарем) та Радою (орендодавцем) на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/488 від 24.09.2007 строком до 08.11.2022, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів 08.11.2007 р. за № 78-6-00478.
За умовами пункту 2.1 договору суборенди об'єктом оренди є частина земельної ділянки, яка розташована за адресою: вулиця Автозаводська, 76 у Оболонському районі міста Києва, площею, 8912 кв.м; цільове призначення - для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничих та складських будівель і споруд; кадастровий номер: 8000000000:78:027:0004.
Господарськими судами у межах справи №910/11406/13 було встановлено, що 21.05.2008 між ПАТ «КРАЗ ІІІ» (орендарем) та АТЗТ «Агро» (суборендарем) було укладено договір суборенди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів 05.06.2008 за №78-6-00539 (договір суборенди). Згідно з пунктом 3.1 договору суборенди його укладено до 08.11.2022.
Отже, на момент ухвалення Радою оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного договору, договір оренди припинився.
Матеріалами справи також підтверджується, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:78:027:0004 скасована, ділянка перенесена до архіву.
На підставі встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що спірна земельна ділянка є новосформованою земельною ділянкою, відповідно, посилання суду першої інстанції на норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України як на підставу переходу права користування спірною земельною ділянкою на умовах та обсягу наявного у попереднього землекористувача - АТЗТ «Агро» та у межах цільового призначення, визначеного щодо земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:78:027:0004 - є помилковими.
Зі змісту оскаржуваного рішення Ради убачається, що воно укладено також з урахуванням положень рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва». Керуючись нормами статті 9 Земельного кодексу України, статей 25, 35, 57 Закону України «Про землеустрій», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада вирішила:
1. Провести інвентаризацію земель міста Києва.
2. Дозволити виступити замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель:
2.1. Землекористувачам земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні, за власні кошти.
Оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення Ради договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0004 припинився, і державну реєстрацію цієї земельної ділянки було скасовано, а рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва» є чинним, то Товариство, як фактичний користувач земельної ділянки правомірно звернулося до Ради та виготовило технічну документацію з наміром отримати землю в оренду.
Так, Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ «Вангард» для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі м. Києва 2023 рік від 08.03.2023 виконана інженером-землевпорядником Дубницькою М.В. на замовлення ТОВ «Вангард».
На момент проведення інвентаризації земельна ділянка по вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі не була сформована.
Формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 відбулось у спосіб, визначений нормами ст. ст. 116, 122-124 ЗК України, тобто шляхом звернення до Ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації, виготовлення її Товариством та затвердження такої рішенням Ради. Матеріали справи доказів протилежного не містять.
З'ясовуючи питання необхідності застосування норми ст. 134 ЗК України в частині продажу цієї земельної ділянки на аукціоні, колегія суддів керується таким.
У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404; Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80 (надано чинності наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 № 175). Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З'ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.
Згідно з Висновком експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 24.03.2025 № С2070/03-2025, долученого Товариством до відзиву на позов, для належної експлуатації та обслуговування об'єктів нерухомого майна, яке перебуває у власності та користуванні ТОВ «Вангард» за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, 76, в т.ч.: для забезпечення можливості безперешкодного здійснення господарської діяльності, зокрема, доступу і обслуговування будівель та споруд, здійснення технологічних операцій завантаження та розвантаження, тимчасового перебування, маневрування та паркування транспортних засобів, що задіяні в експлуатаційній діяльності будівель та споруд, - необхідною та раціональною для використання є вся площа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 у розмірі 0,8502 га.
При цьому, експерти виходили з того, що сформовані межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 площею 0,8502 га за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, 76, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності та користуванні ТОВ «Вангард», які визначені технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної ФОП Дубницькою М.В. від 08.03.2023, проходять по штучним лінійним спорудам і рубежам (огорожами і стінами будівель), а також примикають до земель загального користування. Межі земельної ділянки, яку використовує ТОВ «Вангард», встановлені за існуючими на місцевості контурами будівель і споруд, з урахуванням: матеріалів Державного фонду документації із землеустрою щодо оцінки земель; меж суміжної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастру; червоних ліній вулиць.
Також, експертами зауважено, що оскільки будівлі і споруди ТОВ «Вангард» розташовані нерівномірно по всій площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 площею 0,8502 га в т.ч. в різних її частинах і кутах, тому, враховуючи особливості земельної ділянки та прилеглої території, перевищення площі ділянки над площею нерухомого майна є виправданим та співмірним існуючій функціональній цілісності та раціональній експлуатації, розміщених на ній будівель і споруд.
Експертами підкреслено, що відповідно до аерофотозйомки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:027:0013 площею 0,8502 га, графічних матеріалів, які містяться в технічній документації з землеустрою, площі об'єктів нерухомості, їх розташування та прилеглу територію, вбачається, що земельна ділянка може бути виділена тільки єдиним масивом. Частини земельної ділянки, які вільні від нерухомого майна ТОВ «Вангард» фізично не можуть бути виділені в окремі земельні ділянки.
Оскільки за змістом ч. ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а у Висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 24.03.2025 № С2070/03-2025 зазначено, що експертиза проведена для подання висновку до суду, при цьому експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і висновок долучено Товариством до відзиву на позовну заяву, колегія суддів вважає, що даний висновок є належним доказом та підлягає врахуванню під час розгляду спору по суті.
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме, копії складових технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ «Вангард» (Абрис земельної ділянки, схема розташування земельної ділянки), копії кадастрового плану земельної ділянки з витягу з ДЗК, а також Висновку експертів від 24.03.2025 № С2070/03-2025, у якому детально відображено розташування будівель, належних Товариству, колегія суддів вважає, що площа спірної земельної ділянки, відведеної Товариством за оскаржуваним рішенням відповідає функціональній цілісності та раціональній експлуатації, розміщених на ній будівель і споруд.
При цьому, Прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка у 6 разів перевищує площу будівель і споруд на ній розташованих не доводить технічну, функціональну та реальну можливість відведення земельних ділянок під кожну з окремих будівель і споруд, що розміщені на цій земельній ділянці, а також раціональність такого відведення, враховуючи, що під час експлуатації цих будівель і споруд у своїй господарській діяльності Товариство безумовно використовує землю, що знаходиться між ними. Очікувано, що Рада, а також і територіальна громада, зацікавлена отримувати орендну плату і за ці частини землі.
Разом з цим, сам по собі факт перевищення площі земельної ділянки у 6 разів не вказує на порушення Радою та Товариством вимог земельного законодавства при відведенні земельної ділянки.
Колегія суддів також враховує, що комплексне розміщення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного Товариству, з огляду на підтвердження наявними у матеріалах справи доказами функціональної можливості використання цієї нерухомості виключно за умови відведення для її обслуговування та експлуатації земельної ділянки площею 0,8502 га, і Прокурором розмір цієї площі не спростовано, виключає можливість відведення цієї земельної ділянки, навіть для нового будівництва, шляхом проведення аукціону, оскільки у такому випадку, право на землю під належним Товариству майном може набути особа, яка не є власником нерухомого майна. А такий підхід суперечить нормам цивільного та земельного законодавства, які забезпечують єдність земельної ділянки та розташованого на ній об'єкту нерухомості.
Надаючи оцінку доводам Прокурора про те, що спірну земельну ділянку було відведено під нове будівництво, колегія суддів зауважує, що такі доводи ґрунтуються виключно на тому, що цільовим призначенням новосформованої земельної ділянки визначено «для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10)».
У цьому контексті, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20 щодо цільового призначення земельної ділянки, яка надається для обслуговування об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб зазначив, що цільове призначення земельної ділянки визначається відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.11.2020 за № 31011/18306.
При цьому, в багатьох випадках цільове призначення земельних ділянок згідно із Класифікатором містить одночасно посилання як на будівництво, так і на обслуговування будівель, а окремо визначеного виду цільового призначення - лише для обслуговування будівель та споруд Класифікатор не містить.
Наприклад: « 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; « 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови»; « 06.01- для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів»; « 07.01 - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення».
Колегія суддів враховує, що на дату прийняття Радою оскаржуваного рішення наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 втратив чинність. На сьогодні, цільове призначення земельних ділянок визначається за Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»).
Аналогічно до Класифікатора, Додаток 59 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 не містить окремого цільового призначення «для обслуговування». Усі види цільового призначення категорії земель «землі житлової та громадської забудови» складаються із «Для будівництва і обслуговування…»
Таким чином, визначення компетентним органом цільового призначення земельної ділянки з включенням у тому числі слів «для будівництва» не свідчить про те, що спірна земельна ділянка відводилась саме під нове будівництво. Матеріали справи відповідних доказів не містять.
Колегія суддів також звертає увагу Прокурора на те, що відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
При цьому, характерною особливістю саме нерухомого майна, зокрема, будівель, споруд тощо, є встановлена законом можливість здійснювати відповідні дії щодо майна, зокрема, ремонт, реконструкцію, прибудову, переміщення стін, перегородок, вікон, облаштування ганку, вхідної групи тощо. Звичайно, такі дії мають здійснюватися власником нерухомості з дотриманням визначених законом вимог в частині отримання відповідних дозволів або виготовлення необхідних проектів. Саме тому, доцільним і таким, що відповідає принципу розумності, є включення до цільового призначення слів «для будівництва і обслуговування…».
Враховуючи викладене, колегія суддів також не вбачає підстав для врахування доводів Прокурора про те, що на підставі заяви ТОВ «ВАНГАРД» від 28.11.2024 №72023-009134312-031-03 та листа від 20.12.2024 №20/12 зареєстровано проект рішення Київської міської ради №08/231-19/ПР від 15.01.2025 «Про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:027:0016, 8000000000:78:027:0017 та передачу їх в оренду ТОВ «ВАНГАРД».
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення Ради ухвалено 02.11.2023, тобто більше ніж за рік до вказаних Прокурором обставин, а тому ці обставини не можуть бути враховані під час з'ясування законності оскаржуваного рішення Ради, оскільки на момент його ухвалення цих обставин не існувало.
Оскільки під час апеляційного перегляду спору було встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано майно Товариства, і земельна ділянка була сформована як нова на підставі звернення Товариства до Ради і розмір земельної ділянки, необхідної для експлуатації цього майна підтверджується належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами було дотримано вимог ст. 134 ЗК України, а саме, абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, який дозволяє надання в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на них без проведення земельних торгів у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За встановлених обставин, оскаржуване рішення Київської міської ради від 02.11.2023 № 7239/7280 «Про передачу ТОВ «Вангард» земельної ділянки в оренду» є законним, прийнятим на підставі статей 9, 79-1, 83, 93, 116, 123, 124, ч. 2 ст. 134 ЗК України що унеможливлює задоволення вимоги Прокурора №1 про визнання його незаконним та скасування.
Оскільки вимоги №2 та №3 заявлені Прокурором як похідні від вимоги №1, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційних скарг Товариства та Прокурора, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків під час розгляду спору по суті.
Зокрема, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав для надання в оренду ТОВ «Вангард» земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:027:0013 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України без проведення відкритих земельних торгів.
Судом першої інстанції неправильно застосовано ст. ст. 123, 124, 134 ЗК України. Також, судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин сторін ст. 120 ЗК України та ст. ст. 228, 377 ЦК України.
Отже, висновки суду про обрання Прокурором неефективного способу захисту в частині вимог №1 та №2 суперечать ст. ст. 15, 16, 21 ЦК України, а про нікчемність оспорюваного договору оренди - не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та обставинах, достатніх для застосування ст. 228 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 також підлягає скасуванню.
Так, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/4441/17).
У апеляційній скарзі Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 заявлено вимоги про скасування судового рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2025 повністю і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, та у відповідній частині, про закриття провадження.
Мотивуючи заяву про закриття провадження, Товариство вказує на те, що на момент звернення до суду предмет спору, а саме, земельна ділянка з кадастром номером 8000000000:78:027:0013 не існувала як об'єкт цивільних прав, тому справа в частині вимог про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді підлягала закриттю у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Так, на підставі проекту землеустрою земельну ділянку з кадастром номером 8000000000:78:027:0013 було поділено на дві нові земельні ділянки: ділянка кадастровий номер 8000000000:78:027:0016 площею 0,6749 га та ділянка кадастровий номер 8000000000:78:027:0017 площею 0,1753 га.
Розглядаючи заяву Товариства, колегія суддів виходить з того, що за нормою п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Колегія суддів враховує, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
Поділ земельної ділянки після укладення договору оренди такої земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, якщо вся передана в оренду земельна ділянка була поділена й увійшла у дві сформовані земельні ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19)
Отже, поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 на інші земельні ділянки, не впливає на можливість захисту порушених прав власника або територіальної громади щодо неї.
У зв'язку з викладеним, клопотання Товариства про закриття провадження задоволенню не підлягає.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню.
У апеляційній скарзі Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 заявлено вимоги про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 в частині відмови у позові та прийняття нового рішення про задоволення позову заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва у повному обсязі.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів не знайшла підстав для задоволення позовних вимог Прокурора у повному обсязі, апеляційна скарга Прокурора залишається без задоволення.
Водночас, колегія суддів вважає за доцільне підкреслити, що доводи Прокурора про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неефективності обраного Прокурором способу захисту в частині визнання незаконним та скасування рішення Ради та визнання недійсним договору оренди, - знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду спору.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, за наслідками апеляційного провадження, колегія суддів здійснює новий розподіл судового збору.
Під час нового розподілу, колегія суддів враховує заяву Товариства про розподіл судових витрат, у якій останнє просить компенсувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 50 000,00 грн за рахунок покладення цих витрат на Прокурора який виступив позивачем у справі. У доповненні до заяви про судові витрати додано клопотання про стягнення 16 060,00 грн. Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» заявлено до стягнення судові витрати у загальному розмірі 92 060,00 грн.
Прокурор заперечує проти задоволення заяви Товариства у повному обсязі, оскільки заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та необхідним обсягом послуг для представлення інтересів Товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» під час розгляду справи в якості доказу надано Висновок експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи №С2070/03-2025 від 24.03.2025.
Для підтвердження розміру витрат на проведення комісійної земельно-технічної експертизи відповідачем-2 надано: Договір на надання висновку експерта №12/03-2025 від 12.03.2025; Акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.03.2025; платіжну інструкцію №26 від 20.03.2025 на суму 50 000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується розмір витрат на проведення комісійної земельно-технічної експертизи на рівні 50000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів, вирішуючи питання про покладення на Прокурора витрат на проведення експертизи враховує, що сторони на власний розсуд та ризик подають докази на підтвердження обставин, які на їх думку мають значення для вирішення спору. Витрати на збирання доказів, в тому числі витрати на замовлення проведення експертизи для подання висновку експерта в якості доказу, можуть бути враховані до судових витрат у випадку обґрунтованості долучення такого доказу. Така обґрунтованість може бути встановлена за наслідками розгляду справи.
Згаданий висновок експертів оцінений судом разом з іншими доказами у справі. При цьому, колегія суддів зауважує, що проведення експертизи є ініціативою Товариства, яка реалізована в приватному порядку без застосування приписів ст. ст. 99-100 ГПК України, а тому доцільність та необхідність проведення такої експертизи не встановлювалася судом на етапі підготовчого провадження.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на Прокурора витрат Товариства на проведення комісійної земельно-технічної експертизи у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як підтверджується матеріалами справи, 16.02.2021 між адвокатом Калько Дмитром Олексійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №16/02-1.
За вказаним договором адвокат приймає на себе обов'язки, зокрема: представляти та захищати законні права та інтереси клієнта та бути представником (захисником) в органах державної влади, органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, в судах будь-якої юрисдикції та будь-якої інстанційної підсудності.
14.07.2025 адвокатом Калько Дмитром Олексійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» складено Детальний опис робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №16/02-1 від 16.02.2021 та Акт виконаних робіт згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №16/02-1 від 16.02.2021, якими зафіксовано надання в межах справи №910/2657/25 послуг (робіт) на загальну суму 16 060,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №96 від 14.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» перераховано адвокату Калькову Дмитру Олексійовичу 16 060,00 грн.
12.03.2025 між адвокатом Гавриш Іванною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» укладено Договір про надання правової допомоги.
За вказаним договором адвокат приймає на себе зобов'язання, зокрема: здійснювати представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій, пов'язаних з вирішенням справ у кримінальному, господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, у справах про адміністративні правопорушення.
08.07.2025 адвокатом Гавриш Іванною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» складено Акт виконаних робіт №1 (звіт про надані послуги) до Договору про надання правової допомоги б/н від 12.03.2025, яким зафіксовано надання адвокатом в межах справи №910/2657/25 правової допомоги на загальну суму 26 000,00 грн.
Відповідно до Прибуткового касового ордеру №17 від 08.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард» передало адвокату Гавриш Іванні Анатоліївні 26 000,00 грн.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 060,00 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард», подаючи відзив на позов, заявило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у розмірі: понесених витрат на проведення експертизи у сумі 50 000,00 грн, загальна сума витрат орієнтовно становить 70 000,00 грн.
Отже, відповідачем визначено попередню (орієнтовну) суму судових витрат у розмірі 50 000,00 грн на проведення експертизи та 20 000,00 грн на інші судові витрати.
Частиною 6 ст. 129 ГПК України встановлено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, колегія суддів виходить з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вангард» заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 060,00 грн, що значно перевищує розмір судових витрат (виключаючи витрати на експертиизу), заявлений у попередньому (орієнтовному) розрахунку, а саме: перевищення становить 22 060,00 грн.
При цьому, Товариством не надано жодних належних пояснень або доказів необхідності перевищення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, а також обґрунтованості розміру таких витрат для належного захисту своїх прав та інтересів під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на професійну правничу допомогу у розмірі 22 060,00 грн не підлягають покладенню на Прокурора як такі, що не відповідають розміру витрат, заявлених Товариством у попередньому (орієнтовному) розрахунку понесених витрат.
Частиною 4 ст. ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки під час апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у підтвердженому розмірі, а саме, - 20000,00 грн покладаються на Прокурора.
За таких обставин, заява Товариства про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір, сплачений Прокурором до суду першої інстанції, залишається за ним.
За наслідками розгляду апеляційних скарг Товариства та Прокурора, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги Товариства, - тому сплачений ним судовий збір у пропорційному розмірі (за дві позовні вимоги) покладається на Прокурора, та про відмову у задоволенні апеляційної скарги Прокурора, - тому сплачений ним судовий збір також покладається на Прокурора.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 910/2657/25 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/2657/25 - задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/2657/25 - скасувати.
4. Прийняти у справі нове рішення.
«У задоволенні позову Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва, поданого в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» - відмовити.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 76; ідентифікаційний код 38322927) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.».
5. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вангард» (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 76; ідентифікаційний код 38322927) 7 266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) грн 67 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.
7. Матеріали справи №910/2657/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко