вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"03" листопада 2025 р. Справа №910/1756/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 (повний текст складено 30.06.2025)
у справі №910/1756/25 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус"
про стягнення 875 930,40 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (далі - ТОВ "Теплоенергокомплект") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГС України") грошових коштів в розмірі 875 930,40 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1756/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Теплоенергокомплект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1756/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Теплоенергокомплект" у справі №910/1756/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Теплоенергокомплект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1756/25 задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1756/25 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Теплоенергокомплект" грошові кошти у розмірі 875 930,40 грн, а також 10 511,17 грн судового збору.
Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Теплоенергокомплект" 15 766,75 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
07.10.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Теплоенергокомплект" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить суд стягнути з ТОВ "ОГС України" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.10.2025 заяву ТОВ "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
14.10.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "ОГС України" подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просить відмовити у задоволенні вищенаведеної заяви позивача. У разі задоволення заяви ТОВ "Теплоенергокомплект" зменшити на 99% суму заявлених вимог.
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "Теплоенергокомплект", є надмірно великими та необґрунтованими.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 розгляд заява ТОВ "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1756/25 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Апеляційним судом встановлено, що 05.02.2025 між Адвокатським об'єднанням "Сокіл" (виконавець) та ТОВ "Теплоенергокомплект" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги від 05.02.2025 №05/02/25, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати правничу допомогу клієнту у справі про стягнення з ТОВ "ОГС України" суми забезпечення виконання договору №4600007477, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт, у свою чергу, зобов'язується оплачувати виконавцю гонорар за надання правничої допомоги, згідно зі статтею 3 цього договору.
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами договору у додатковій угоді до даного договору.
05.02.2025 між виконавцем та клієнтом підписано додаткову угоду №1 до договору, яка відповідно до пункту 3.1 договору визначає розмір гонорару виконавця за надання правничої допомоги клієнту про стягнення суми забезпечення виконання договору з ТОВ "ОГС України".
Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №1 гонорар виконавця залежить від кількості годин, затрачених виконавцем на надання правничої допомоги клієнту та вартості однієї години надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1 вартість однієї години надання правничої допомоги становить 4 500,00 грн.
За умовами пункту 5 додаткової угоди №1 такий вид правничої допомоги, як участь у судовому засіданні, обраховується за вартістю однієї години надання правничої допомоги (4 500,00 грн) за кожне судове засідання, у якому приймав участь адвокат виконавця, незалежно від тривалості такого судового засідання.
Пунктом 6 додаткової угоди №1 передбачено, що якщо адвокат виконавця прибув для участі у судовому засіданні, однак воно не відбулося з незалежних від адвоката причин, клієнт зобов'язується сплатити гонорар виконавцю за вартістю, визначеною пунктом 5 договору.
Передача правничої допомоги відбувається шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі наданої правничої допомоги (пункт 7 додаткової угоди №1).
06.10.2025 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, відповідно до пункту 1 якого виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №910/1756/25 у Північному апеляційному господарському суді на загальну суму 22 500,00 грн, а саме:
- здійснення правового аналізу рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1756/25. Підготовка та складання апеляційної скарги - 9 000,00 грн (2 год);
- участь адвоката у судових засіданнях - 13 500,00 грн (3 год).
Послуги з надання правової допомоги в розмірі 22 500,00 грн сплачені клієнтом на рахунок виконавця, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.10.202 №4948.
Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При розгляді заяви про розподіл судових витрат колегія суддів також наголошує, що частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в апеляційній скарзі позивачем заявлено орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Так, у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач стверджує, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, якими б підтверджувалась реальність надання правничої допомоги, реальність фактичного надання правничої допомоги саме адвокатом, зазначеним у таких документах.
На переконання відповідача подання апеляційної скарги і її підготовка є правом сторони, а не її обов'язком. Місцевий господарський суд відмовив у задоволені позовних вимог, а сам позивач використав право на оскарження цього рішення.
Крім того, всі судові засідання в загальному не тривали і 30 хвилин, а не як заявлено представником позивача 3 години. В судовому засіданні, що відбулося 22.09.2025 надано пояснення, тривалість не більше 15 хвилин, в судовому засіданні, що відбулося 29.09.2025 фактично засідання не проводилося, у зв'язку з проблемами в роботі ЕСІТС та справу для проголошення рішення перенесено на 06.10.2025.
Так, колегіє суддів встановлено, що судові засідання 22.09.2025 та 06.10.2025 тривали загалом близько 23 хвилин. Судове засідання 29.09.2025 не відбулось, у зв'язку з технічною помилкою та відсутністю можливості авторизуватися в особистому кабінеті "Електронного суду".
Здійснивши аналіз доводів відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних виконавцем робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими виконавцем обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За висновком суду апеляційної інстанції, послуги з прийняття участі у судових засіданнях не в повній мірі відповідають критерію реальності та співмірності. Також колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг з прийняття участі у судових засіданнях та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 15 000,00 грн.
Крім того, судовою колегією не беруться до уваги доводи відповідача про те, що апеляційна скарга ТОВ "Теплоенергокомплект" не містить жодних посилань апелянта на те, що ним планується понести витрати на правничу допомогу за розгляд справи в Північному апеляційному господарському суді, оскільки останнім в апеляційній скарзі зазначено, що фактична сума витрат на професійну правничу допомогу буде уточнена за результатами розгляду справи і докази щодо надання професійної правничої допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції та розрахунок суми фактичних витрат буде подано до суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Інші аргументи заперечень відповідача проти заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не знайшли свого підтвердження.
За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 15 000,00 грн.
Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1756/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (04128, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 16, офіс 17; ідентифікаційний код 23390015) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу №910/1756/25 передати до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран