вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа №910/3505/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Вальчук Михайло
від відповідача-2: Суденко Р.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 (повний текст складено 23.06.2025)
у справі №910/3505/25 (суддя Турчин С.О.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Міністерства юстиції України
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна
3) ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування наказу в частині
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (далі - ТОВ "Інтер Вей Капітал") про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5, прийнятого на підставі висновку центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту від 11.11.2024 за результатами розгляду скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 №25_10/24_2, зареєстрованої в Мін'юсті 25.10.2024 за №СК-5282-24, в частині визнання вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" та анулювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5, в оскаржуваній частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 відкрито провадження у справі №910/3505/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - ТОВ "Комплекс Агромарс").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибігу Сабріну Еглерівну та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з огляду на те, що реєстраційна дія №1000671070129027911 від 01.07.2024 проведена з порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5, в частині визнання вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу". При цьому, оскільки позивач не заявив інших вимог, а належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту є відповідач-2, а також враховуючи, що позивач не зазначив, яким чином відповідач-2 порушив права позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позову до відповідача-2 слід відмовити. За таких обставин у задоволенні вимог позивача належить відмовити повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Так, апелянт зазначає, що всі обставини та факти, наведені ТОВ "Інтер Вей Капітал", не знайшли свого підтвердження, в результаті чого колегія з розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юсту повинна була відмовити у задоволенні скарги та залишенні в силі відповідної реєстраційної дії, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. від 01.07.2024 за №1000671070129027911. Однак, суд першої інстанції, під час вирішення справи, не врахував дані обставини та дійшов висновку про обґрунтованість скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал".
Також, скаржник вказує, що висновки Колегії Мін'юсту про те, що збільшення статутного капіталу можливе виключно в результаті введення процедури санації, є необґрунтованими та суперечать загальним принципам відновлення платоспроможності боржника. Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює жодної прив'язки між збільшенням статутного капіталу та санацією, а тому відповідний фінансовий механізм може бути застосований і на інших етапах процедур банкрутства. Такий підхід сприяє реалізації економічно доцільних заходів щодо відновлення боржника та забезпечення прав кредиторів.
На переконання апелянта, Мін'юст фактично перебрав на себе повноваження суду і вирішив спір про право між скаржником та заінтересованими особами, а не здійснив перевірку дотримання державним реєстратором адміністративної процедури, що є недопустимим і грубо порушує положення статті 19 Конституції України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/3505/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
29.07.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3505/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.08.2025.
14.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3505/25.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
22.08.2025, через систему "Електронний суд", Мін'юстом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 - без змін.
Так, у відзиві відповідач-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що він діяв в межах компетенції, визначеної законом, а твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.
22.08.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Інтер Вей Капітал" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 - без змін.
ТОВ "Інтер Вей Капітал" вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, таким що ухвалено при повному встановленні всіх обставин справи, а доводи апелянта безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
21.10.2025, через систему "Електронний суд", представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній посилається на те, що не зможе прибути до Північного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2025, у зв'язку з поганим самопочуттям, що має ознаки гострої респіраторно-вірусної хвороби.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач та його представник повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання завчасно.
Також, колегія суддів зазначає, що позивач не обмежений у праві вибору представника і у рамках свого права користуються можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.10.2025 з'явилися представники відповідачів.
Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, треті особи повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/3505/25 розглядається за їх відсутності.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс", оформленого протоколом від 28.06.2024 №28/06/2024, вирішено:
- збільшити статутний капітал Товариства за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) учасників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 17 165 840 318,00 грн, відповідно до пропорційного розміру часток учасників Товариства;
- затвердити остаточний розмір статутного капіталу з урахуванням суми невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) учасників Товариства у розмірі 17 167 639 318,00 грн;
- розподілити частки учасників Товариства внаслідок збільшення статутного капіталу Товариства наступним чином: ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 8 582 102 895,07 грн, що складає 49,99% статутного капіталу, ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 8 585 536 422,93 грн, що складає 50,01% статутного капіталу Товариства.
01.07.2024 державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, реєстраційна дія №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
25.10.2024 до Мін'юсту надійшла скарга ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 №25_10/24_2, зареєстрована в Мін'юсті 25.10.2024 за №СК-5282-24 на реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 20.07.2024 №1000671070130027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е. щодо ТОВ "Комплекс Агромарс".
За результатами розгляду скарги Центральною Колегією Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту складено висновок від 11.11.2024, яким рекомендовано скаргу задовольнити. Визнати вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 20.07.2024 №1000671070130027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е. щодо ТОВ "Комплекс Агромарс" (ідентифікаційний код юридичної особи 30160757).
На підставі вказаного висновку Мін'юстом винесено наказ від 20.01.2025 №153/5 "Про задоволення скарги", яким вирішено:
- скаргу ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 задовольнити;
- визнати вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 20.07.2024 №1000671070130027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е. щодо ТОВ "Комплекс Агромарс".
Зі змісту скарги від 25.10.2024 вбачається, що ТОВ "Інтер Вей Капітал", як кредитор ТОВ "Комплекс Агромарс" у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", вважає оскаржувані реєстраційні дії протиправними. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувані реєстраційні дії проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е. всупереч вимогам статей 39, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації. Додатково відповідач-2 зазначав, що дізнався про порушення своїх прав оскаржуваними реєстраційними діями 08.10.2024.
У висновку Колегії Мін'юсту зазначено, що шляхом перевірки відомостей ЄДР, встановлено, що оскаржувана реєстраційна дія від 01.07.2024, внаслідок якої, крім іншого, збільшено розмір статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс", проведена приватним нотаріусом Сибігою С.Е. на підставі, зокрема, протоколу загальних зборів учасників Товариства від 28.06.2024 №28/06/24, відповідно до якого учасниками Товариства, які в сукупності володіли часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, прийнято рішення, крім іншого, про збільшення статутного капіталу за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) учасників Товариства на суму 17 165 840 318,00 грн, відповідно до пропорційного розміру часток учасників Товариства, про затвердження остаточного розміру статутного капіталу з урахуванням суми невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) учасників Товариства у розмірі 17 167 639 318,00 грн, про розподіл часток учасників Товариства внаслідок збільшення статутного капіталу Товариства: ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 8 582 102 895,07 грн, що складає 49,99% статутного капіталу, ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 8 585 536 422,93 грн, що складає 50,01% статутного капіталу Товариства, справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на якому засвідчено приватним нотаріусом Сибігою С.Е. 28.06.2024 за №№286, 287, з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів серії НРО №№734807, 734808. Водночас відповідно до відомостей, які містяться в ЄДР щодо Товариства, Колегією встановлено, що 04.11.2021 у ЄДР зареєстровано судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства (реєстраційна дія №1000671150128027911) та внесено відомості про розпорядника майном Товариства арбітражну керуючу Сердюк Марину Миколаївну.
Колегія Мін'юсту дійшла висновку, що сукупний аналіз абзаців 5, 6 частини 14 статті 39, частини 1 статті 44, статті 53 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що збільшення статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" можливе на стадії санації боржника, у разі затвердження судом такої процедури у плані санації. Водночас збільшення статутного капіталу на стадії розпорядження майном Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Таким чином, Колегія дійшла висновку, що поданий приватному нотаріусу Сибізі С.Е. протокол загальних зборів від 28.06.2024 не відповідав вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з чим приватний нотаріус повинна була відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії від 01.07.2024. За висновками Колегії Мін'юсту, оскільки приватний нотаріус Сибіга С.Е. провела оскаржувану реєстраційну дію від 01.07.2024 всупереч вимогам реєстраційного законодавства, то така дія є протиправною та підлягає анулюванню.
Також Колегією Мін'юсту встановлено, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії від 20.07.2024, внаслідок якої змінено склад учасників Товариства, приватному нотаріусу Сибізі С.Е. було подано, крім іншого, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства від 20.07.2024, складений між ОСОБА_1 , - з однієї сторони, та юридичною особою за законодавством Сполучених Штатів Америки Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендвіль", в особі представника Кравченка Валентина Сергійовича , який діяв на підставі довіреності, посвідченої Меліссою Лілі Сміт, публічним нотаріусом округу Гвіннет штату Джорджія, 03.07.2024, апостильованої Об'єднаним управлінням секретаріату Вищого суду штату Джорджія 03.07.2024 за №І-766632 (далі - ТОВ "Лендвіль"), - з іншої сторони, відповідно до якого, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства від 20.07.2024 №20/07-1, ОСОБА_1 передано, а ТОВ "Лендвіль" прийнято частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 5 148 575 031,47 грн, що становить 29,99% статутного капіталу Товариства, справжність підписів на акті засвідчено приватним нотаріусом Сибігою С.Е. 20.07.2024 за №№545, 546, з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НРО №734913, та акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства від 20.07.2024, складений між ОСОБА_2 , - з однієї сторони, та ТОВ "Лендвіль", - з іншої сторони, відповідно до якого, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства від 20.07.2024 №20/07-2, ОСОБА_2 передано, а ТОВ "Лендвіль" прийнято частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 3 435 244 627,53 грн, що становить 20,01% статутного капіталу Товариства, справжність підписів на акті засвідчено приватним нотаріусом Сибігою С.Е. 20.07.2024 за №№547, 548, з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НРО №734908. Так, у зв'язку з анулюванням оскаржуваної реєстраційної дії від 01.07.2024, щодо, зокрема, збільшення розміру статутного капіталу Товариства, Колегія, з огляду на порушення загальних засад державної реєстрації, а саме: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, дійшла висновку, що реєстраційна дія від 20.07.2024, проведена приватним нотаріусом Сибігою С.Е., також підлягає анулюванню.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що оскаржуваний наказ Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5 є протиправним, оскільки:
- відсутні порушення абзаців 5, 6 частини 14 статті 39, частини 1 статті 44, статті 53 Кодексу України з процедур банкрутства внаслідок вчинення реєстраційної дії від 01.07.2024, а тому висновки Колегії Мін'юсту в цій частині є безпідставними;
- ТОВ "Інтер Вей Капітал" пропустив встановлений частиною 3 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" строк на звернення з вимогою про скасування реєстраційної дії від 01.07.2024 №1000671070129027911.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) таким способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Нормами пункту 8 частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до повноважень Мін'юсту у сфері державної реєстрації належить, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
За змістом частин 1, 2 статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту можуть бути оскаржені до Мін'юсту або до суду. Мін'юст розглядає, зокрема, скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії.
За приписами статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась з відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховний Суд сформував у постановах від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 15.07.2021 у справі №924/48/19.
Разом із тим, за змістом частини 1 статті 34-1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Мін'юст здійснює контроль у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації.
У цьому спорі Мін'юст, реалізуючи функцію контролю за дотриманням законності у сфері державної реєстрації щодо корпоративних відносин, видало наказ, внаслідок чого була скасована державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2021 у справі №910/5971/20 дійшов висновку, що наказ Мін'юсту, прийнятий за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу у сфері державної реєстрації юридичних осіб, оскаржується особою, права та законні інтереси якої порушено. Якщо позивач заявив лише вимогу про скасування наказу у сфері державної реєстрації юридичних осіб як основну, Мін'юст може бути єдиним відповідачем у справі. Спори підлягають розгляду за правилами господарського судочинства як найбільш наближені до спорів, що виникають з корпоративних відносин та щодо прав в юридичній особі, які відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 20 ГПК відносяться до юрисдикції господарських судів.
Під час розгляду справи судом першої інстанції враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", реєстраційні дії щодо якого скасовані оскаржуваним у цій справі наказом Мін'юсту.
Разом з тим, за поясненнями представника позивача відсутні підстави для розгляду цієї справи у межах справи про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", оскільки позовні вимоги не пред'явлені до боржника та/або його майна.
Аналізуючи норми статті 21-24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 100, 116 ЦК України, Верховний Суд у справі №910/1/21 (постанова від 07.01.2025) дійшов висновку, що частка (вклад) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є активом (майном) учасника такого товариства, яким він може розпорядитися у порядку, визначеному законом, та який може бути виражений у грошовому еквіваленті у статуті товариства як номінальна вартість, проте має і свою дійсну (ринкову) вартість.
Виходячи зі змісту положень частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у розглядуваній справі, позовні вимоги до боржника чи щодо майна (майнових прав) боржника позивачем не заявлені, предметом спору є наказ Мін'юсту про скасування реєстраційної дії щодо змін до відомостей про юридичну особу та стосується частки у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" є активом (майном) учасника Товариства (позивача у справі), а тому відсутні підстави для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно з частиною 3 статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (частина 10 статті 34 Закону) прийнято Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128), який визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку №1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Згідно з пунктом 8 Порядку №1128, у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації, відповідно до пункту 5 цього Порядку, не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
За змістом пункту 9 Порядку, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до частини 6 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Мін'юст, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному вебсайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу:
- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про залишення скарги без розгляду по суті.
Мін'юст, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Мін'юстом, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Мін'юсту, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 01.01.2016.
Як зазначалось вище, наказом Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5 "Про задоволення скарги" скаргу ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 задоволено. Визнано вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анульовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 20.07.2024 №1000671070130027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е. щодо ТОВ "Комплекс Агромарс".
Оспорюваний наказ Мін'юсту прийнято на підставі висновку Центральної колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту від 11.11.2024 за результатом розгляду скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024.
З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2024 за №СК-5282-24 Мін'юстом зареєстрована скарга ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 №25_10/24_2.
У поданій скарзі ТОВ "Інтер Вей Капітал", як кредитор ТОВ "Комплекс Агромарс" у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", стверджував, що оскаржувані реєстраційні дії проведені приватним нотаріусом Сибігою С.Е., всупереч вимогам статей 39, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс". Визнано грошові вимоги ТОВ "Буддевелопмент Київ" до ТОВ "Комплекс Агромарс" у розмірі 158 570 465,96 грн (152 182 344,84 грн - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн - штрафні санкції). Призначено розпорядником майна боржника арбітражну керуючу Сердюк М.М. Визначено дату проведення попереднього судового засідання.
Ухвалою від 20.03.2023 ТОВ "Інтер Вей Капітал" з грошовими вимогами на суму 617 042 831,27 грн (з яких 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 158 431 646,45 грн - вимоги, забезпечені заставою боржника, 335 382 832,58 грн - вимоги четвертої черги, 123 223 812,24 грн - вимоги шостої черги) визнано кредитором ТОВ "Комплекс Агромарс".
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс", оформленого протоколом від 28.06.2024 №28/06/2024, вирішено збільшити статутний капітал Товариства за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) учасників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 17 165 840 318,00 грн.
01.07.2024 приватним нотаріусом Сибігою С.Е. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, реєстраційна дія №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Станом на час прийняття вищезазначеного рішення та вчинення реєстраційної дії №1000671070129027911 тривала процедура розпорядження майном ТОВ "Комплекс Агромарс".
Надаючи оцінку рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Комплекс Агромарс", оформленого протоколом від 28.06.2024 №28/06/2024, висновкам Колегії Мін'юсту за результатами розгляду скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал" від 25.10.2024 №25_10/24_2, аргументам позивача щодо суті збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку у сукупності з нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), норми якого визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів.
Згідно з абзацами 5, 6 частини 14 статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом та задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється.
Відповідно до частини 1 статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Частиною 5 статті 44 КУзПБ передбачено, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.
За приписами частин 7, 8 статті 44 КУзПБ, у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом; здійснювати продаж істотних активів боржника.
Поряд з цим, частинами 1, 2 статті 53 КУзПБ встановлено, що з метою відновлення платоспроможності боржника, планом санації може передбачатися збільшення статутного капіталу боржника в розмірі, встановленому планом санації. Порядок збільшення статутного капіталу, переважне право на придбання частки (додаткових акцій у разі приватного розміщення акцій), розподіл часток, порядок сплати вартості частки визначаються у плані санації. Ухвала господарського суду про затвердження плану санації та затверджений судом план санації є підставою для суб'єкта державної реєстрації для проведення державної реєстрації змін відомостей про боржника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Частиною 2 статті 61 КУзПБ встановлено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів.
Норми КУзПБ встановлюють можливість збільшення статутного капіталу товариства (боржника) в розмірі, встановленому планом санації на стадії санації боржника з метою відновлення платоспроможності боржника. Водночас Кодексом України з процедур про банкрутства не передбачено збільшення статутного капіталу на стадії розпорядження майном у справі банкрутство. Варто зауважити, що процедура розпорядження майном спрямована на контроль та нагляд за управлінням і розпорядженням майном боржника, зокрема, з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, задоволення вимог кредиторів.
Поряд з цим, збільшення статутного капіталу унормовано Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
За приписами пункту 2 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства (пункт 3) та перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом (пункт 5).
Частинами 1, 2 статті 17 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства без додаткових вкладів за рахунок нерозподіленого прибутку товариства. У разі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено термін доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
У випадку збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) не виникає ні збільшення активу, ні зменшення зобов'язань, ні зростання власного капіталу; учасники товариства не вносять нових коштів або майна. Натомість, відбувається перерозподіл вже наявних коштів у Товаристві, а саме переведення нерозподіленого прибутку на збільшення статутного капіталу.
При цьому незважаючи на те, що у спірному випадку рішення про виплату дивідендів не приймалося, проте, збільшилася вартість часток у зв'язку із збільшенням статутного капіталу.
Поряд з цим, невиплачені дивіденди (нерозподілений прибуток), які по своїй суті є зобов'язаннями Товариства перед кредиторами, враховуючи, що ТОВ "Комплекс Агромарс" перебуває у процедурі банкрутства, є частиною ліквідаційної маси, за рахунок якої здійснюватиметься задоволення вимог кредиторів та у порядку черговості, встановленої КУзПБ.
Отже, збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) у процедурі розпорядження майном боржника має наслідком зменшення активів Товариства, ліквідаційної маси боржника, прийняте без схвалення кредиторів, порушує принцип пріоритетності задоволення вимог кредиторів та відповідно до не відповідає завданням і меті процедури розпорядження майном боржника.
Зазначене вище у сукупності дає підстави дійти висновку, що збільшення статутного капіталу ТОВ "Комплекс Агромарс" за рахунок невиплачених дивідендів (нерозподіленого прибутку) у процедурі розпорядження майном боржника та вчинення відповідної реєстраційної дії від 01.07.2024 суперечить приписам КУзПБ, зокрема, абзацам 5, 6 частини 14 статті 39, частини 1 статті 44, статті 53 КУзПБ.
Крім того, вчинення спірної реєстраційної дії, з урахуванням подальшого відчуження учасниками часток на користь ТОВ "Лендвіль" та вчинення реєстраційної дії від 20.07.2024, згідно з якою змінено склад учасників ТОВ "Комплекс Агромарс", фактично спрямовані на виведення активів Товариства, зміну черговості задоволення вимог кредиторів, ухилення від розрахунків з кредиторами.
У контексті спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 зазначив, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
У контексті вищевикладеного, суд зазначає, що поданий приватному нотаріусу Сибізі С.Е. протокол загальних зборів від 28.06.2024 не відповідав вимогам КУзПБ та приватний нотаріус повинна була встановити дійсні наміри учасників ТОВ "Комплекс Агромарс" і врахувати такі обставини під час вчинення реєстраційних дій як державний реєстратор. Наведене узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21.06.2023 у справі №910/2529/22.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.
Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації, якщо документи суперечать вимогам Конституції та законів України.
У розумінні норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор зобов'язаний проводити державну реєстрацію дотримуючись загальних засад та принципів державної реєстрації, передбачених Законом, і проводити реєстраційні дії за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, перевіряючи подані йому документи, зокрема на їх відповідність вимогам законодавства.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, з огляду на пріоритетність норм КУзПБ, приватний нотаріус Сибіга С.Е. повинна була відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії від 01.07.2024 щодо ТОВ "Комплекс Агромарс", на підставі пункту 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що оспорюваним у цій справі наказом Колегія Мін'юсту правомірно визнала вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювала в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Зважаючи на встановлені обставини, місцевий господарський суд правомірно відхилив аргументи позивача щодо відсутності порушення абзаців 5, 6 частини 14 статті 39, частини 1 статті 44, статті 53 КУзПБ внаслідок вчинення реєстраційної дії від 01.07.2024.
Щодо доводів позивача про звернення ТОВ "Інтер Вей Капітал" зі скаргою з порушенням встановлених строків, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором 01.07.2024. Зі скаргою про скасування вказаної реєстраційної дії ТОВ "Інтер Вей Капітал" звернулося 25.10.2024.
Як зазначалось вище, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності (частина 3 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом 2 частини 3 цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (частина 4 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Верховний Суд у постановах від 30.03.2021 у справі №400/1825/20 та від 06.07.2018 у справі №826/3442/17 вказав, що для з'ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.
За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому "повинна" варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, обов'язок доведення терміну, з якого стало (могло стати) відомо про порушення права покладається на особу, яка звертається зі скаргою. Інша сторона, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Якщо встановити день, коли особа дізналась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, строк починається від дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до тексту скарги та пояснень відповідачів ТОВ "Інтер Вей Капітал" дізналося про порушення своїх прав, як кредитора шляхом проведення незаконних реєстраційних дій №1000671070129027911 від 01.07.2024 та №1000671070130027911 від 20.07.2024 щодо ТОВ "Комплекс Агромарс" випадково, здійснюючи 08.10.2024 моніторинг даних щодо боржника на сайті "Опендата".
У подальшому, ТОВ "Інтер Вей Капітал", а саме 24.10.2024 отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Комплекс Агромарс".
Скарга ТОВ "Інтер Вей Капітал" №25_10/24_2 датована 25.10.2024, подана скаржником 25.10.2024 та зареєстрована в Мін'юсті 25.10.2024 за №СК-5282-24.
У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтвердили доводи позивача щодо пропуску ТОВ "Інтер Вей Капітал" строку звернення зі скаргою та на підтвердження своєї позиції позивач не надав доказів, з яких би вбачалося існування іншої дати обізнаності ТОВ "Інтер Вей Капітал" про оскаржувані реєстраційні дії.
Аргументи позивача про обізнаність ТОВ "Інтер Вей Капітал" про оскаржувані рішення раніше, ніж за два місяці до подання скарги не підтверджені належними доказами та є такими, що не відповідають обставинам справи.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ТОВ "Інтер Вей Капітал" довідався про оскаржувані рішення раніше, ніж за два місяці до подання скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга від 25.10.2024 №25_10/24_2 подана до Мін'юсту з дотриманням строку, встановленого частиною 3 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Враховуючи встановлені вище обставини, з огляду на те, що реєстраційна дія №1000671070129027911 від 01.07.2024 проведена з порушенням вимог КУзПБ та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", судова колегія вважає вірними висновки місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту від 20.01.2025 №153/5, в частині визнання вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 01.07.2024 №1000671070129027911 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Щодо відповідача-2 (ТОВ "Інтер Вей Капітал") судова колегія зазначає таке.
Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Серед іншого, позовна заява повинна містити, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Виходячи з положень процесуального законодавства, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц.
За приписами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При поданні позову, відповідачем у справі позивач визначив ТОВ "Інтер Вей Капітал". Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 11.10.2021 у справі №910/5971/20 належним відповідачем у справах предметом оскарження в яких є наказ Мін'юсту є саме Мін'юст.
Оскільки позивач не заявив інших вимог, а належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту є саме Мін'юст, враховуючи, що позивач не зазначив, яким чином відповідач-2 порушив права позивача, у задоволенні позову до відповідача-2 слід відмовити.
З огляду наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі №910/3505/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на покласти на ОСОБА_1 .
4. Матеріали справи №910/5479/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран