вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа №910/5479/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Моцайко В.С.
від відповідача: Салівон В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повний текст складено 23.06.2025)
у справі №910/5479/25 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 2 809 704,30 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (далі - ТОВ "Черкасиенергозбут") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") заборгованості у розмірі 2 809 704,30 грн, з яких: 2 685 050,95 грн - основний борг, 27 003,14 грн - три проценти річних, 97 650,21 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 №0479-09021, в частині повної оплати наданих позивачем у листопаді 2024 року послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 685 050,95 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 27 003,14 грн трьох процентів річних та 97 650,21 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Черкасиенергозбут" 2 685 050,95 грн основного боргу, 27 003,14 грн трьох процентів річних, 96 553,80 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 33 703,30 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність та розмір заборгованості ПрАТ "НЕК "Укренерго" за договором від 01.07.2019 №0479-09021 (за листопад 2024 року) в сумі 2 685 050,95 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги "Черкасиенергозбут", в частині стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" суми основного боргу в розмірі 2 685 050,95 грн підлягають задоволенню. При цьому, перевіривши розрахунки трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 003,14 грн трьох процентів річних підлягають задоволенню. Водночас, за висновком суду першої інстанції, обґрунтованим розміром інфляційних втрат (за період з січня до березня 2025 року), що підлягають стягненню з відповідача, є 96 553,80 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у наведеному розмірі. Крім того, в межах даної справи, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат до 1,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Також судом першої інстанції порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Так, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення місцевим господарським судом не враховано, що витрати оператора системи передачі (яким є відповідач), які здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, включені законодавцем до тарифу на послуги з передачі електричної енергії, як окрема складова.
Також, на переконання апелянта, місцевим господарським судом не взято до уваги, що законодавство забороняє відповідачу оплачувати придбані послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), на інші цілі і отримані, зокрема, в оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Тобто відповідач першочергово обмежений не недодержанням своїх обов'язків власних контрагентів, а положеннями Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 №1388. АТ "НЕК "Укренерго" могло сплачувати позивачу за надані послуги по договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел лише за рахунок коштів, які призначені, згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані, зокрема, в оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та з передачі електричної енергії.
Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував обставин, що стали причиною несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем, на які посилався відповідач у відзиві на позов, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" у справі №910/5479/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
29.07.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5479/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.08.2025.
25.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5479/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Черкасиенергозбут" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
06.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго", а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 залишити без змін.
У відзиві позивач зазначає, що неспроможними та необґрунтованими є доводи апелянта, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" могло сплачувати за надані послуги по договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, лише за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕПК.
Також, на переконання позивача, твердження апелянта щодо невиконання позивачем та/або іншими учасниками ринку електричної енергії взятих на себе зобов'язань по договорам про надання послуг з передачі електричної енергії та наявність заборгованості по вказаних договорах, не заслуговує на увагу та не може бути прийнятою як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що у межах даної справи відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ставкою, а тому позивачем дотримано принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.10.2025 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.07.2019 між ТОВ "Черкасиенергозбут" (постачальник послуг) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0479-09021. За умовами договору постачальник послуг, на виконання спеціальних обов'язків з купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 договору).
Додатковою угодою №3 від 28.12.2020 строк дію договору продовжено до 31.12.2021.
Додатковою угодою №5 від 15.12.2021 строк дію договору продовжено до 31.12.2022.
Додатковою угодою №6 від 14.12.2022 строк дію договору продовжено до 31.12.2023.
Додатковою угодою №7 строк дію договору продовжено до 31.12.2024.
Додатковою угодою №9 від 13.08.2024 сторони виклали договір в новій редакції (у зв'язку з набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641" від 26.07.2024 №1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг).
Відповідно до пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №9 від 13.08.2024) вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку №641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 №2651.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору від 01.07.2019 №0479-09021, не в повному обсязі оплатив надані позивачем у листопаді 2024 року послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 685 050,95 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 27 003,14 грн трьох процентів річних та 97 650,21 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії є спеціальним обов'язком, покладеним на відповідача законодавством. Крім того, відповідач зазначив, що між сторонами укладено також договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 21.05.2019, та позивач систематично порушує його умови в частині своєчасної оплати за поставлену відповідачем електричну енергію. Також, відповідач просив суд зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат до 1,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору
За приписами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Пунктом 4 частини 5 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (пункт 23 частини 1 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Оператор системи передачі, відповідно до цього Закону, виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (частина 8 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №641 на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про падання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (пункт 3.2 Порядку).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у листопаді 2024 року позивач, відповідно до умов договору, надав відповідачу послуги на суму 3 448 349,96 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №11/2024.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 15.4 Порядку №641 ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги, відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
З матеріалів справи вбачається, що постановою НКРЕКП від 24.12.2024 №2364 (оприлюднена 26.12.2024), затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у листопаді 2024 року, зокрема для ТОВ "Черкасиенергозбут" у розмірі 2 873 624,97 грн без ПДВ.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити позивачу вартість наданих у листопаді 2024 року послуг у строк до 27.12.2024.
27.12.2024 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 689 669,99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.12.2024 №ПУП117950, 28.03.2025 - грошові кошти у розмірі 73 629,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.03.2025 №000009123.
Отже, зважаючи на обсяг наданих позивачем у листопаді 2024 року послуг на суму 3 448 349,96 грн, та суму сплачених відповідачем грошових коштів - 763 299,01 грн, заборгованість відповідача становить 2 685 050,95 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наявність та розмір заборгованості ПрАТ "НЕК "Укренерго" за спірним договором (за листопад 2024 року) у сумі 2 685 050,95 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 685 050,95 грн підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки пунктом 3.3 договору чітко узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідним актом, який складається з урахуванням відповідного розрахунку, який і було підписано сторонами без зауважень і заперечень, і який, відповідно, є належним та допустимим доказом в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актом обсягу послуг та їх вартості, а отже, є належними доказами виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах, узгоджених у вказаних актах, і в обумовлені договором та статтею 530 ЦК України строки.
При цьому, місцевий господарський суд слушно зауважив, що ані умови договору, ані положення Порядку №641 та наведені постанови НКРЕКП не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
Крім того, виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором передачі електричної енергії від 21.05.2019 №0479-02024 не входить до предмету даного позову та не впливає на виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором.
З огляду на те, що відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов'язання, позивач просить стягнути 27 003,14 грн трьох процентів річних та 97 650,21 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягають 27 003,14 грн трьох процентів річних та 96 553,80 грн інфляційних втрат.
Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтею 551 ЦК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.
Також, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, колегія суддів вказує на те, що наведена постанова не є релевантною до правовідносин сторін.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій.
Таким чином, правовідносини у справах №910/5478/25 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи.
Крім того, в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: "Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку, з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.".
З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ПрАТ "НЕК "Укренерго".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/5479/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
4. Матеріали справи №910/5479/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов