вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа №910/1285/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Данілін С.В.
від відповідача: Фартушна В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (повний текст складено 18.06.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 (повний текст складено 30.07.2025)
у справі №910/1285/25 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополісенерджі"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Леополісенерджі" (далі - ТОВ "Леополісенерджі") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") заборгованості у розмірі 2 607 262,91 грн, з яких: 2 020 762,62 грн - основний борг, 452 847,60 грн - інфляційні втрати, 133 652,69 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 31.07.2020 №1723/02/20, в частині оплати електричної енергії, проданої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-вересні 2022 року, травні-липні 2023 року, вересні-жовтні 2023 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 020 762,62 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 452 847,60 грн інфляційних втрат та 133 652,69 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1285/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
На стадії підготовчого засідання позивачем подані до суду заяви про закриття провадження у справі та про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 закрито провадження у справі №910/1285/25, в частині вимоги про стягнення 84 864,00 грн основного боргу. Заяву ТОВ "Леополісенерджі" про збільшення розміру позовних вимог прийнято та вирішено здійснювати подальший розгляд справи №910/1285/25 щодо позовних вимог про стягнення 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних.
Також, ТОВ "Леополісенерджі" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Леополісенерджи" 1 935 898,62 грн основного боргу, 501 281,10 грн інфляційних втрат, 138 144,74 грн трьох процентів річних та 37 781,58 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року - жовтні 2023 року за договором, а також враховуючи часткове погашення основної заборгованості, беручи до уваги, що строк сплати вартості прийнятої електричної енергії є таким, що настав, дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплати основної суми заборгованості у розмірі 1 935 898,62 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 138 144,74 грн та 501 281,10 грн інфляційних втрат. Крім того, на переконання суду першої інстанції, відповідачем у межах даної справи не представлено доказів та не наведено наявності підстав зменшення розміру відсотків.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Леополісенерджі" 25 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, керуючись принципом розумності, враховуючи заперечення відповідача, дійшов висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат обґрунтованим та "справедливою сатисфакцією" є 25 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" посилається на те, що при оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано обставину наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.
Також, апелянт вказує, що місцевим господарським помилково здійснено нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за періоди з 16.09.2022 до 01.05.2024.
На переконання скаржника, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 та ухвалити нове судове рішення про відмову ТОВ "Леополісенерджі" у задоволенні заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.
Апелянт вважає, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, посилаючись, зокрема, на неспівмірність задоволеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, а також на порушення порядку подання доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відмовлено ДП "Гарантований покупець" у відстроченні сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
28.07.2025, через систему "Електронний суд, скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1285/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.08.2025.
14.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1285/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.09.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25. Об'єднано апеляційні скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 25.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Леополісенерджі" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги
21.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги за її безпідставністю.
Так, у відзиві позивач зазначає, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав. Позивачем нараховані три проценти річних та інфляційні втрати з дат, коли відповідач повинен був оплатити 100% за отриману електроенергію, а тому відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641). Відтак, відповідні заперечення відповідача є необґрунтовані. Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами, і стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
23.09.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25, в якому просить додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На переконання позивача, витрати на професійну правничу допомогу відповідають критеріям необхідності, неминучості, співмірності та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.10.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, з викладених у них підстав та просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.07.2020 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Леополісенерджі" (продавець за "зеленим тарифом") укладено договір №1723/02/20, відповідно до пункту 1.1 якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату, відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Додатковою угодою від 16.03.2021 №1199/01/21 до договору внесені зміни та розділ 1 "Предмет Договору" доповнений пунктом 1.2, відповідно до якого за цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 та Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 2.3 договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом, з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до пункту 2.4 договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію, відповідно до Порядку №641 за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.
У пункті 2.5 договору сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у покупця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).
За умовами пункту 3.3 договору, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються, згідно з главою10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4. Порядку №641 передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається, відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку №641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 8.5 Порядку №641 встановлено, що фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У пункті 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, що якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
На виконання умов договору позивачем протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року поставлена, а відповідачем прийнята електрична енергія, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії, а саме:
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 43 566,000 кВт*год за жовтень 2021 року на суму 249 716,83 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 19 682,000 кВт*год за лютий 2022 року на суму 110 068,82 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 347 040,000 кВт*год за березень 2022 року на суму 345 367,38 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 448, 000 кВт*год за квітень 2022 року на суму 354 824,05 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 200,000 кВт*год за травень 2022 року на суму 588 316,27 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 491,000 кВт*год за червень 2022 року на суму 589 943,65 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 59 254,000 кВт*год за липень 2022 року на суму 331 369,70 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 46 159,000 кВт*год за серпень 2022 року на суму 258 137,75 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 24 717,000 кВт*год за вересень 2022 року на суму 138 226,37 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 385,000 кВт*год за травень 2023 року на суму 236 898,62 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 58 291,000 кВт*год за червень 2023 року на суму 413 630,60 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 311,000 кВт*год за вересень 2023 року на суму 455 185,84 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 60 138,000 кВт*год за липень 2023 року на суму 432 372,97 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 096,000 кВт*год за вересень 2023 року на суму 235 785,17 грн з ПДВ.
Як стверджує позивач, відповідач частково виконав свій обов'язок оплати поставленої та прийнятої електроенергії, внаслідок чого за ним станом на день звернення з позовом до суду рахувалась заборгованість за жовтень 2021 року в розмірі 8 821,10 грн, за лютий 2022 року в розмірі 7 853,77 грн, за березень 2022 року в розмірі 295 025,54 грн, за квітень 2022 року в розмірі 179 663,34 грн, за травень 2022 року в розмірі 502 561,44 грн, за червень 2022 року в розмірі 465 048,82 грн, за липень 2022 року в розмірі 248 488,84 грн, за серпень 2022 року в розмірі 153 204,63 грн, за вересень 2022 року в розмір 55 433,66 грн, за травень 2023 року в розмірі 46 760,99 грн, за червень 2023 року в розмірі 27 895,64 грн, за липень 2023 року в розмірі 2 583,28 грн, за вересень 2023 року в розмірі 14 352,10 грн, за жовтень 2023 року в розмірі 13 069,47 грн.
30.01.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі в частині стягнення 84 864,00 грн основного боргу, просило суд стягнути 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що його обов'язок щодо оплати вартості енергії обумовлений 100% оплатою ОСП (ПрАТ "НЕК "Укренерго") послуги перед гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоду. Так, оскільки ОСП має невиконані грошові зобов'язання перед відповідачем у спірному періоді, на переконання відповідача, розрахункові періоди, у розумінні частини 1 статті 530 ЦК України, за спірним договором не виникли. Також, відповідач посилався на те, що ним не було допущено порушень умов договору, оскільки розрахунки з позивачем здійсненні з врахуванням регуляторних актів. Крім того, відповідач зауважив про відсутність підстав стягнення компенсаційних платежів, передбачених статтею 625 ЦК України. Також ДП "Гарантований покупець" просило суд зменшити розмір процентів на 99%.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.
Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини 2 статті 65 цього Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, з урахуванням надбавки до нього/неї, протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Як зазначалось вище, позивачем на виконання умов договору протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року поставлена, а відповідачем прийнята електрична енергія, що підтверджується: актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 43 566,000 кВт*год за жовтень 2021 року на суму 249 716,83 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 19 682,000 кВт*год за лютий 2022 року на суму 110 068,82 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 347 040,000 кВт*год за березень 2022 року на суму 345 367,38 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 448, 000 кВт*год за квітень 2022 року на суму 354 824,05 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 200,000 кВт*год за травень 2022 року на суму 588 316,27 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 491,000 кВт*год за червень 2022 року на суму 589 943,65 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 59 254,000 кВт*год за липень 2022 року на суму 331 369,70 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 46 159,000 кВт*год за серпень 2022 року на суму 258 137,75 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії 24 717,000 кВт*год за вересень 2022 року на суму 138 226,37 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 385,000 кВт*год за травень 2023 року на суму 236 898,62 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 58 291,000 кВт*год за червень 2023 року на суму 413 630,60 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 311,000 кВт*год за вересень 2023 року на суму 455 185,84 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 60 138,000 кВт*год за липень 2023 року на суму 432 372,97 грн з ПДВ; актом купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 096,000 кВт*год за вересень 2023 року на суму 235 785,17 грн з ПДВ. При цьому, наведені акти купівлі-продажу електроенергії не містять підписів та печаток уповноважених представників сторін. Проте факт у межах розгляду справи сторонами не заперечувався факт ані постачання та прийняття електроенергії, ані її обсяги, ані її вартість.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з пунктом 3.2 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
За умовами пункту 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії, а також актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються, відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів, з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів, з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.
Так, у пункті 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абзац 1 пункту 10.1 Порядку №641);
- до 25 числа розрахункового місяця (абзац 2 пункту 10.1 Порядку №641);
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункт 10.4 Порядку №641).
У пункті 3.3 договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.
Як вбачається з матеріалів справи, у рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року, у лютому-вересні 2022 року та травні-липні, вересні-жовтні 2023 року.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.
Отже, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року у строк до 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року у строк до 23.09.2022 (включно); у серпні 2022 року у строк до 17.03.2023 (включно); у вересні 2022 року та у жовтні 2023 року у строк до 20.05.2024 (включно); у травні-червні 2023 року у строк до 13.05.2024 (включно); у липні та у вересні 2023 року у строк до 03.05.2024 (включно).
Враховуючи наведене, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.
У той же час, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплативши вартість електроенергії частково.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність у відповідача обов'язку сплати основної суми заборгованості у розмірі 1 935 898,62 грн, у зв'язку з чим позов, в цій частині, підлягає задоволенню.
Щодо застосування до спірних правовідносин положення наказів Міненерго від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період, який визначається відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України", покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
На виконання вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" Міненерго в межах, визначених йому повноважень, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України видало накази від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 та від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" №206.
Наказ №140 видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов'язано ДП "Гарантований покупець" забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", з дотриманням Порядку №641.
Наказом встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець", в такому порядку:
- п.п. 1.1.1 Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;
- п.п. 1.3 За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.
Таким чином, Міненерго встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу покладено саме на ДП "Гарантований покупець" та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
З 05.07.2022 наказ №140 втратив чинність, натомість набув чинності наказ №206.
Метою наказу №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 наказу установлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.
За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
ДП "Гарантований покупець" не надало суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.
Згідно з Законом України "Про правотворчу діяльність" правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів: 1) верховенства права, що включає, але не виключно, принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя; 2) пріоритетності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини; 3) демократичності; 4) пропорційності; 5) необхідності та обґрунтованості; 6) системності; 7) наукового забезпечення; 8) ресурсної забезпеченості.
Законодавство України - це взаємопов'язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів, яка структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із змісту принципу пропорційності, як однієї з складових верховенства права, завжди передбачається існування легітимної та істотної мети, заради досягнення якої обмежується право. Процедура встановлення обмеження, обґрунтованість та виправданість засобу досягнення поставленої мети, пропорційність та сумірність обмежень залишаються прерогативою закону та суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 дійшла висновку, що наказ Міненерго від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, як і попередній наказ Міненерго від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Так, об'єднана палата у вищенаведеній постанові погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.
У постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, зокрема зазначила, що: "об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.
Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.
Враховуючи викладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об'єднана палата виснувала про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок, відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного між сторонами договору.
Поряд з цим, об'єднана палата звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.
Відтак, висновки господарських судів попередніх інстанцій, в частині наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів №140 та №206".
Також внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення три проценти річних у розмірі 140 904,90 грн та 502 228,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання, у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 138 144,74 грн та 501 281,10 грн інфляційних втрат.
Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтями 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.
Також, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, колегія суддів вказує на те, що наведена постанова не є релевантною до правовідносин сторін.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій.
Таким чином, правовідносини у справах №910/1285/25 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи.
Крім того, в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: "Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.".
Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.01.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Де Лекс" та ТОВ "Леополісенерджі", актом наданих послуг від 13.05.2025 на суму 50 000,00 грн, ордером на надання правничої допомоги №1342886 від 30.01.2025, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001266, виданого 17.12.2018.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 №916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Так, керуючись принципом розумності, враховуючи заперечення відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є обґрунтованим та "справедливою сатисфакцією" є 25 000,00 грн.
Наведений вище висновок суду першої інстанції, з яким також погоджується судова колегія, ґрунтується на тому, що позивачем не представлено суду детального опису робіт.
З огляду на вказане, керуючись приписами частини 4 статті 129 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на відповідача має бути покладено обов'язок відшкодування позивачу 25 000,00 грн витрат на адвокатські послуги.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відхиляються судовою колегією з огляду на їх необґрунтованість, оскільки відповідні докази подані позивачем у встановленому чинним законодавством порядку.
Крім того, відповідач не наводить власної позиції щодо суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є співмірною, розумною та виправданою.
Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Леополісенерджі" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги ДП "Гарантований покупець" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ДП "Гарантований покупець".
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/1285/25 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/1285/25 покласти на апелянта.
5. Матеріали справи №910/1285/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов