вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа №910/5695/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Ротар І.В.
від відповідача: Михайлець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства резерву України
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025
у справі №910/5695/25 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 827 403,22 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв) заборгованості у розмірі 827 403,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003 №ОД/НР-03-670-НЮ, в частині відшкодування витрат на зберігання цінностей за 2024 рік.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 позов задоволено.
Стягнуто з Держрезерву на користь АТ "Укрзалізниця" заборгованість в сумі 827 403,22 грн та судовий збір в розмірі 9 928,84 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано невідповідність, визначеної позивачем в актах та звітах за 2024 рік, суми витрат на зберігання долученим доказам суми грошових коштів. Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укрзалізниця" до Держрезерву про стягнення 827 403,22 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Держрезерв звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Держрезерв посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за доводами скаржника, позивач не скористався своїм правом щодо заявлення своїх кредиторських вимог, зокрема, за 4 квартал 2024 року до Держрезерву, що свідчить про порушення вимог законодавства.
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення щодо задоволення вимоги позивача з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом не застосовано норми Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, пункти 2.8, 4.4 договору, які фактично виключають можливість сплати витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без погодженого кошторису на відповідний рік.
Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції, не встановлено на підставі належних, достатніх та достовірних доказів того, чи дійсно позивачем понесені витрати, чи понесені останні саме із зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а не є поточними витратами іншого характеру.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 апеляційну скаргу Держрезерву у справі №910/5695/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Судді Буравльов С.І. та Шапран В.В. перебували у відпустці з 28.07.2025 до 01.08.2025 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держрезерву на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5695/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.08.2025.
01.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5695/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 задоволено заяву представника АТ "Укрзалізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
18.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу Держрезерву без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 - без змін.
Так, у своєму відзиві позивач зазначає, що відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем вимог законодавства щодо пред'явлення кредиторських вимог до відповідача.
Також, на переконання позивача, неузгодження відповідачем планових витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2024 рік не є підставою для невиконання грошових зобов'язань відповідачем з оплати фактичних витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей.
Крім того, позивач вказує, що на підтвердження факту понесення витрат із зберігання матеріальних цінностей позивач додав до матеріалів справи: звіти про витрати в цілому та по кожному з підрозділів (місць зберігання); розрахунки заробітної плати працівників з доданням розрахункових листків кожного працівника; довідки-розрахунки витрат та рахунки на оплату електроенергії; розрахунки амортизаційних відрахувань вартості складських приміщень та витрат по платі за землю, підтверджені податковими деклараціями з плати за землю та деклараціями з податку на нерухоме майно; бухгалтерські довідки господарських операцій; відомості розрахунку послуг та акти виконаних робіт з охорони об'єктів та майна тощо.
Між іншим, позивач звертає увагу на те, що поведінка відповідача не свідчить про повагу інтересів позивача, як іншої сторони договору, є недобросовісною та суперечить попередній поведінці та діловій практиці.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.10.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.04.2003 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву з Одеською залізницею (зберігач) укладено договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670ню, за умовами якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1.
Згідно з пунктом 1.1 договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності), без користування ними зберігачем, здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.
Відповідно до пункту 3.1 договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей, згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що комітет зобов'язаний оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).
За умовами пункту 2.8 договору зберігач зобов'язаний щороку разом з річним звітом форми №12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік, згідно з Порядком відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, погодженим Держкомрезервом України і Укрзалізницею 17.01.2003, а також плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.
За змістом пункту 4.1 договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим комітетом зведеним кошторисом витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідно до пункту 4.3 договору зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними, актами взаєморозрахунків фактичних витрат, відповідно до пункту 4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом всього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3 договору).
07.10.2011 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою стороною за договором є Держрезерв, який відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Вказаною додатковою угодою №1 від 07.10.2011 сторони погодили річний кошторис на відшкодування витрат зберігача в межах кошторису на 2011 рік в сумі 627 568,00 грн, в т.ч. ПДВ, а також погодили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.2011 до 31.12.2011.
27.11.2018 проведено державну реєстрацію "Статуту акціонерного товариства "Українська залізниця" у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" від 30.10.2018 №938, внаслідок чого найменування Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" змінене на АТ "Укрзалізниця".
На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" проведено реорганізацію Державного комітету України з державного мобілізаційного резерву шляхом перетворення у Держрезерв, який є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Таким чином, позивач є правонаступником зберігача, а відповідач - правонаступником комітету за укладеним договором від 29.04.2003 №ОД/НР-03-670ню.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 12.01.2024 №НР-004/19 позивач направив відповідачу кошторис витрат на 2024 рік.
Листом від 12.03.2024 №ВИХ№707/0/4-24 відповідач повідомив позивача про відмову в узгодженні кошторису витрат на 2024 рік з причин здійснення позивачем відповідних розрахунків з включенням витрат, які на думку Держрезерву, останнім не відшкодовуються.
Листом від 30.05.2024 №Н/НЗЕ-004/696 позивач повторно направив Держрезерву кошторис витрат на 2024 рік з наданням обґрунтованих пояснень щодо висновків та вимог відповідача.
Листом від 12.08.2024 №ВИХ№2113/0/4-24 відповідач повідомив АТ "Укрзалізниця" про відмову в узгодженні кошторису витрат на 2024 рік з причин, зазначених у листі.
Листом від 16.10.2024 №Н/НЗЕ-004/133 позивач втретє направив відповідачу кошторис витрат на 2024 рік з наданням обґрунтованих пояснень щодо висновків та вимог відповідача.
Проте, як вказує позивач, станом на момент звернення до суду з позовом відповідач не погодив (повністю або частково) кошторис витрат на зберігання цінностей на 2024 рік.
Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця"
- у І кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 242 562,89 грн. Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за І квартал 2024, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат позивачем направлено відповідачу листом від 30.05.2024 №Н/НЗЕ-004/695;
- у ІІ кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 235 555,58 грн. Зберігачем листом від 05.08.2024 №Н/НЗЕ-004/1015 направлено відповідачу звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за ІІ квартал 2024 року, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат;
- у IV кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 163 621,48 грн. Заявою про вимоги кредитора від 23.10.2024 №Н/НЗЕ-004/1354 позивач заявив відповідачу про вимоги станом на 15.10.2024 у розмірі 1 851 467,58 грн, тобто у розмірі витрат понесених позивачем в період ІІІ квартал 2022 року - IІІ квартал 2024 року. З огляду на прийняте рішення про ліквідацію відповідача починаючи з IV кварталу 2024 року позивач направив відповідачу щомісячні звіти: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за жовтень 2024 року на суму 53 924,85 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 27.11.2024 №Н/НЗЕ-004/1495; звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за листопад 2024 року на суму 52 987,26 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 25.12.2024 №Н/НЗЕ-004/1589; звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за грудень 2024 року на суму 56 709,37 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 23.01.2025 №Н/НЗЕ-004/63.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем так і не було належним чином виконано свої зобов'язання за спірним договором, в частині відшкодування витрат на зберігання цінностей за 2024 рік на суму 827 403,22 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За приписами частини 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (частина 1 статті 947 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів, необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, згідно з зазначеними завданнями власними силами.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" передбачено відшкодування підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, фактичних витрат, пов'язаних з таким зберіганням. Згідно з цією нормою та пунктом 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532 (далі - Порядок), таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного між Держрезервом і відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
У пункті 5 Порядку передбачено, що Держрезерв, на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів, щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 м2 складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб.метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.
Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо.
Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, листом від 12.01.2024 №НР-004/19 позивач направив відповідачу кошторис витрат на 2024 рік.
Листом від 12.03.2024 №ВИХ№707/0/4-24 відповідач повідомив позивача про відмову в узгодженні кошторису витрат на 2024 рік з причин здійснення позивачем відповідних розрахунків з включенням витрат, які на думку Держрезерву, останнім не відшкодовуються.
Листом від 30.05.2024 №Н/НЗЕ-004/696 позивач повторно направив Держрезерву кошторис витрат на 2024 рік з наданням обґрунтованих пояснень щодо висновків та вимог відповідача.
Листом від 12.08.2024 №ВИХ№2113/0/4-24 відповідач повідомив АТ "Укрзалізниця" про відмову в узгодженні кошторису витрат на 2024 рік з причин, зазначених у листі.
Листом від 16.10.2024 №Н/НЗЕ-004/133 позивач втретє направив відповідачу кошторис витрат на 2024 рік з наданням обґрунтованих пояснень щодо висновків та вимог відповідача.
Проте, як вказує позивач, відповідач не погодив (повністю або частково) кошторис витрат на зберігання цінностей на 2024 рік.
Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця":
- у І кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 242 562,89 грн. Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за І квартал 2024, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат позивачем направлено відповідачу листом від 30.05.2024 №Н/НЗЕ-004/695;
- у ІІ кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 235 555,58 грн. Зберігачем листом від 05.08.2024 №Н/НЗЕ-004/1015 направлено відповідачу звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за ІІ квартал 2024 року, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат;
- у IV кварталі 2024 року позивач фактично витратив на зберігання 163 621,48 грн. Заявою про вимоги кредитора від 23.10.2024 №Н/НЗЕ-004/1354 позивач заявив відповідачу про вимоги станом на 15.10.2024 у розмірі 1 851 467,58 грн, тобто у розмірі витрат понесених позивачем в період ІІІ квартал 2022 року - IІІ квартал 2024 року. З огляду на прийняте рішення про ліквідацію відповідача починаючи з IV кварталу 2024 року позивач направив відповідачу щомісячні звіти: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за жовтень 2024 року на суму 53 924,85 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 27.11.2024 №Н/НЗЕ-004/1495; звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за листопад 2024 року на суму 52 987,26 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 25.12.2024 №Н/НЗЕ-004/1589, звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за грудень 2024 року на суму 56 709,37 грн, проект акта на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії документів на підтвердження витрат листом від 23.01.2025 №Н/НЗЕ-004/63.
Позивачем, на підтвердження суми витрат на зберігання за 2024 в розмірі 827 403,22 грн, до позовної заяви долучено копії податкових декларацій по оплаті за землю, розрахунки заробітної плати за звітний період, табель обліку використання робочого часу працівників позивача, виписка по заробітній платі, розрахунки витрат на електроенергію, акти приймання-передачі наданих послуг з електропостачання за спірний період.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" частина запасів матеріальних цінностей державною резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державною резерву для позивача є обов'язковим в силу вимог закону.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом із тим, відповідачем не спростовано невідповідність визначеної позивачем в актах та звітах за 2024 рік суми витрат на зберігання долученим доказам суми грошових коштів.
З огляду на наведене, оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними у матеріалах справи доказами в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укрзалізниця".
Доводи скаржника про те, що позивач не скористався своїм правом щодо заявлення своїх кредиторських вимог, зокрема, за 4 квартал 2024 року до Держрезерву, не заслуговують на увагу, оскільки такі витрати неможливо визначити до моменту закінчення ІV кварталу 2024 року. Крім того, останнім днем надання звіту про фактичні витрати за зберігання цінностей за ІV квартал 2024 року є 15.01.2025, відповідно до пункту 4.3 укладеного між сторонами договору від 29.04.2003 №ОД/НР-03-670-НЮ, яким передбачено, що позивач надає відповідачу звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Держрезерву задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Держрезерв.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/5695/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне агентство резерву України.
4. Матеріали справи №910/5695/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов