вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа №910/10834/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Краснокутська Н.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025
про відмову у забезпеченні позову
у справі №910/10834/25 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабсервіс Агро"
про стягнення 2 508 971,92 грн
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пономар" (далі - ТОВ "Пономар") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення в межах суми стягнення 2 508 971,92 грн арешту на всі грошові кошти/електронні гроші Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабсервіс Агро" (далі - ТОВ "Снабсервіс Агро"), що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та які обліковуються на рахунках в будь-яких банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, а також на всі грошові кошти/електронні гроші ТОВ "Снабсервіс Агро" на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що подання позову з майновими вимогами без застосування заходів забезпечення позову, може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки відповідач має можливість до ухвалення рішення розпорядитися своїми коштами.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Пономар" про забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ТОВ "Пономар" не підлягає задоволенню, оскільки доводи заявника про утруднення чи неможливість виконання судового рішення у майбутньому є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Пономар" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 та вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак такою, що підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про забезпечення позову.
Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що з урахуванням прямого зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позову, існування обґрунтованого припущення про можливість відчуження відповідачем свого майна, оскільки таке його право наразі нічим не обмежено, що матиме наслідком ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, існують обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Пономар" у справі №910/10834/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
19.09.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Пономар" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10834/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 06.10.2025.
09.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10834/25.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 21.10.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/10834/25 розглядається за його відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
ТОВ "Пономар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Снабсервіс Агро" заборгованості у розмірі 2 508 971,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Пономар" посилається на неналежне виконання ТОВ "Снабсервіс Агро" своїх зобов'язань за договором поставки товару від 23.01.2025 №23/01/2025-001, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача сплачену позивачем попередню оплату в сумі 2 445 000,00 грн та переплату в сумі 7 335,00 грн, а також проценти за користування грошовими коштами в сумі 56 636,92 грн, що разом складає 2 508 971,92 грн.
Також у позові ТОВ "Пономар" заявило клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення в межах суми стягнення (2 508 971,92 грн) арешту на всі грошові кошти/електронні гроші ТОВ "Снабсервіс Агро", що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та які обліковуються на рахунках в будь-яких банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, а також на всі грошові кошти/електронні гроші ТОВ "Снабсервіс Агро" на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Пономар" про забезпечення позову виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів, можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, мотивуючи необхідність застосування заходу забезпечення виконання рішення суду, позивачем не наведено будь-яких фактичних обставин на підтвердження свого припущення щодо можливого утруднення чи невиконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а також не надано суду будь-яких доказів того, що ТОВ "Снабсервіс Агро" вчиняє дії, внаслідок яких кошти відповідача можуть зменшитись або зникнути.
Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, за наведених заявником доводів та обґрунтувань, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ТОВ "Пономар" без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 - без змін.
Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Пономар".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10834/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пономар".
4. Матеріали справи №910/10834/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова