вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа № 911/2321/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Сітайло Л.Г.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: прокуратури - Гущесова О.В.;
позивача-1 - Ленько М.М.;
позивача-2 - не з'явилися;
відповідача-1 - Гавкалюк В.В.;
відповідача-2 - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2025 (повне рішення складене 27.06.2025)
у справі №911/2321/22 (суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Фонду державного майна України;
2. Міністерства енергетики України
до: 1. Публічного акціонерного товариства «Центренерго»;
2. Приватного підприємства «Флемос»
про визнання недійсним договору оренди.
У листопаді 2022 року керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Приватного підприємства «Флемос» про:
1) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022, укладеного між відповідачами;
2) застосування правових наслідків недійсності правочину та зобов'язання Приватного підприємства «Флемос» повернути Публічному акціонерному товариству «Центренерго» нерухоме майно - частину тимчасового вугільного причалу залізобетонного, інвентарний №0000020, довжиною 390 погонних метрів і частину вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв. м, розташоване на вул. Промисловій, 1-Г у м. Українці Обухівського району Київської області.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилався на те, що укладення вказаного договору відбулося як з порушенням передбаченої чинним законодавством про оренду державного майна процедурою, а саме без проведення аукціону в електронній формі, так і в порушення чинних заборон на укладення такої угоди через запровадження постановою Кабінетом Міністрів України №634 від 27.05.2022 особливостей оренди державного майна у період воєнного стану.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/2321/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 26.09.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду 26.09.2023 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2024 справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 14.08.2024 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №917/1212/21 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 08.10.2024 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 10.01.2025 за клопотанням прокурора закрито провадження у справі №911/2321/22 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про зобов'язання повернути нерухоме майно - частину Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020, довжиною 390 погонних метрів та частину вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв. м, розташованого по вул. Промислова, 1Г в м. Українка.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2025 (повне рішення складене 27.06.2025) у справі №911/2321/22 позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022, укладений між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Приватним підприємством «Флемос».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального закону.
Доводи скаржника зводяться до наступного:
- суд першої інстанції не встановив той факт, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку, що передане в оренду майно є майном державної форми власності;
- зважаючи на завершення приватизації частини пакету акцій відповідача, що належав державі у розмірі 12,68% шляхом пільгового продажу (у 1998 році), а згодом ще 9,03% акцій (у 2004 році), право власності на усе внесене державою до його статутного капіталу майно перейшло до акціонерного товариства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу у справі №911/2321/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 Публічному акціонерному товариству «Центренерго» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі №911/2321/22, призначено її до розгляду на 16.09.2025 та встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 06.08.2025 від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач-1 просить її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Цього ж дня до суду надійшов відзив прокурора, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
08.09.2025 до суду Публічним акціонерним товариством «Центренерго» подано відповідь на відзив прокурора на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 розгляд справи відкладено до 30.09.2025 у зв'язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце судового засідання.
В судове засідання 30.09.2025 з'явилися представники прокуратури, позивача-1 та відповідача-1 і надали пояснення по суті апеляційної скарги.
У зв'язку з необхідністю додаткового з'ясування обставин справи в судовому засіданні оголошено перерву до 21.10.2025.
У судове засідання 21.10.2025 з'явилися представники прокуратури, позивача-1 та відповідача-1. Натомість, представники позивача-2 та відповідача-2 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Доказів поважності причин відсутності вказаних представників суду не надано.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, позивач-2 та відповідач-2 належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-1 та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №49 від 17.03.1995 «Про створення Державного підприємства «Центренерго» передбачено: реорганізувати Зміївську, Вуглегірську та Трипільську ДРЕС у відособлені підрозділи та створити на їх базі ДП «Центренерго», яке визначити правонаступником Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС; у двотижневий термін подати на затвердження план створення Державної акціонерної компанії «Центренерго».
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №174 від 31.08.1995 «Про створення Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго» передбачено: затвердити акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП «Центренерго»; заснувати на базі ДП «Центренерго» ДАЕК «Центренерго» та затвердити її статут; вважати ДАЕК «Центренерго» правонаступником ДП «Центренерго»; комісії з корпоратизації ДП «Центренерго» розробити план розміщення акцій, в якому передбачити, що 100% акцій залишаються в державній власності.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №913 від 09.12.2013 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995, відповідність якого підтверджено аудиторським висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК Аудит ЛТД» від 11.11.2013.
Згідно з додатком до вказаного наказу (перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995) до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» у процесі корпоратизації було передано тимчасовий вугільний причал залізобетонний, інвентарний номер 0000020 (п. 20 додатку по Трипільській ТЕС) та об'єкти, які є складовою частиною вугільного складу: будівля вузла пересипки №8/9 (п. 1 додатку), будівля вузла пересипки №7/8 (п. 2 додатку), допоміжний корпус (п. 7 додатку), розморожуючий пристрій №1 (п. 8 додатку), дробильний корпус (п. 9 додатку), будівля вагоноперекидача (п. 10 додатку), будівля побутового корпусу (п. 12 додатку), будівля вузла пересипки №11/12 (п. 13 додатку), галерея №9 (п. 22 додатку), галерея №10 (п. 24 додатку), галерея №1АБ (п. 29 додатку), галерея №11/2 (п. 37 додатку) та галерея №12 (п. 38 додатку).
З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі переліку №903 нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995, виданого 09.12.2013 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, здійснено державну реєстрацію права приватної власності Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на нерухоме майно, в тому числі передане в оренду за оспорюваним договором.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1089-р від 07.11.2014 внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013 «Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу» та включено Публічне акціонерне товариство «Центренерго» до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації.
Згідно з актом приймання-передачі №5 від 23.02.2016 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало, а Фонд державного майна України прийняв пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Відповідно до розділу 1 статуту Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в редакції від 2018 року товариство є юридичною особою приватного права, правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДП «Центренерго». Засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.
Згідно з п. 9.1 статуту товариство здійснює свою діяльність на основі власного майна та/або майна, що знаходиться у користуванні товариства.
Для реалізації мети діяльності товариство має право здавати в оренду належні йому будівлі, споруди, устаткування, земельні ділянки, об'єкти нерухомого майна тощо (підп. 1 п. 5.1 статуту).
Відповідно до п. п. 1.3, 3.1 Положення про Трипільську ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Трипільська ТЕС є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Центренерго». Майно ТЕС становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші активи Публічного акціонерного товариства «Центренерго», що закріплені за відокремленим підрозділом на праві повного господарського відання. Майно ТЕС є власністю товариства.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» Фонд державного майна України наказом №1275 від 23.07.2021 прийняв рішення про приватизацію державного пакета акцій в розмірі 78,29% від статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» шляхом продажу на аукціоні та затвердив план розміщення акцій товариства як об'єкта великої приватизації.
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до Фонду державного майна України з листом №11/1446 від 22.06.2022 про надання згоди на передачу в оренду Приватному підприємству «Флемос» спірного майна - частини тимчасового вугільного залізобетонного причалу довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частини вугільного складу площею 27000 кв. м, інвентарний номер 00005376. До листа відповідач-1 додав пакет документів, зокрема: витяг з протоколу засідання дирекції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 15.06.2022 про погодження значного правочину, а саме укладення договору оренди з відповідачем-2; витяг з протоколу наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 17.06.2022 про надання згоди на вчинення значного правочину - договору оренди; проєкт договору оренди з додатками; техніко-економічне обґрунтування доцільності передачі в оренду нерухомого майна №42-1718/1 від 09.06.2022; інформацію про вартість об'єкта оренди; розрахунок орендного платежу; звіт про оцінку майна станом на 30.04.2022; інші документи.
Наказом №727 від 11.07.2022 Фонд державного майна України надав згоду на вчинення Публічним акціонерним товариством «Центренерго» значного правочину, а саме укладення з Приватним підприємством «Флемос» договору оренди нерухомого майна (частини тимчасового вугільного залізобетонного причалу довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частини вугільного складу площею 27000 кв. м, інвентарний номер 0005376), яке розташоване за адресою: вул. Промислова 1-Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область, що обліковується на балансі Трипільської ТЕС.
14.07.2022 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (орендодавець) та Приватним підприємством «Флемос» (орендар) укладений договір №21/3/1, за умовами п. п. 1.1, 1.2, 2.3, 3.1, 3.2, 11.1 та 11.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначене майно, а саме частину тимчасового вугільного причалу залізобетонного довжиною 390 погонних метрів, інвентарний номер 00000020, та частину вугільного складу площею 27000 кв. м, інвентарний номер 00005376, які розташовані за адресою: вул. Промислова 1-Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область, для перевалювання вантажів. Об'єкт вважається переданим орендарю з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди. За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка на момент укладення договору становить 129847,24 грн. Орендна плата складається з плати за користування об'єктом оренди та плати за користування земельною ділянкою у вигляді відшкодування орендодавцю земельного податку. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками, але не раніше отримання відповідного рішення наглядової ради орендодавця та діє до 13.06.2025. Строк оренди - 35 календарних місяців.
Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Приватним підприємством «Флемос» підписано додатки до договору оренди від 14.07.2022, а саме: акт обстеження технічного стану об'єкта оренди від 14.07.2022 (додаток №1), акт приймання-передачі об'єкта оренди від 14.07.2022 (додаток №2), схема (додаток №3).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилався на наступне:
- об'єкт оренди є державним майном, оскільки передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій якого належить державі, та до моменту завершення процедури приватизації залишається у власності держави, у зв'язку з чим до спірного майна мають застосовуватися передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» процедури, зокрема, щодо проведення аукціону в електронній формі, позаяк орендар не входить до переліку визначених ст. 15 цього закону суб'єктів, які мають право на отримання державного майна в оренду без аукціону;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 Трипільська теплова електрична станція (Трипільська ТЕС) належить до об'єктів критичної інфраструктури. Санітарно-захисна смуга вказаної електростанції становить 1000 м, в наказі Обухівської районної військової адміністрації №258 від 18.07.2022 «Про можливість здійснення навігації суден для видобутку піску та щебеню відповідно до законодавства» право на здійснення навігації надано обмеженому колу суб'єктів, до якого Приватне підприємство «Флемос» не входить;
- постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна. Натомість, Київська обласна військова адміністрація не приймала рішення щодо доцільності передачі в оренду майна Трипільської ТЕС.
Публічне акціонерне товариство «Центренерго», заперечуючи проти позову, вказувало на наступні обставини:
- утворення Публічного акціонерного товариства «Центренерго» як акціонерного товариства на підставі статуту та розпорядчого документу - наказу Міненерго №174 від 31.08.1995 не є підставою для визначення відповідача-1 як юридичної особи публічного права. Відповідача-1 було створено у порядку, визначеному підзаконними актами - Указом Президента України №282/950 від 04.04.1995 та вищевказаним наказом, а відповідно до п. 1.4 статуту товариство є юридичною особою приватного права;
- відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Засновники акціонерного товариства з моменту передання товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього акції, емітовані товариством, і відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, в якому 100% акцій перебувають у державній власності, тоді як власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство;
- у переліку об'єктів управління державної власності, наведеному у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», наявні корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (корпоративні права держави), однак відсутнє майно, що передано у статутний фонд господарського товариства. Згідно переліку ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», закон регулює відносини оренди майна, що: - не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); - майна, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно; - майна, закріпленого за акціонерними товариствами на праві господарського відання. Відтак, норми вказаного закону не регулюють відносини оренди майна, яке внесено до статутного капіталу акціонерного товариства;
- оспорюваний договір укладений з дозволу Фонду державного майна України, оформленого наказом №727 від 12.07.2022 відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/2321/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 26.09.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Разом з цим, постановою Верховного Суду від 23.05.2024 рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду 26.09.2023 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області, Верховний Суд виснував наступне:
- відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава;
- в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що особливості та заборони, встановлені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, до оспорюваного договору відповідачами правомірно не застосовувалися, оскільки на дату його укладення державі належали корпоративні права - пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Центренерго», тоді як у процесі корпоратизації ДП «Центренерго» орендоване нерухоме майно було передано до статутного фонду ДАЕК «Центренерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Центренерго», та відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 26.10.2016 належало орендодавцю на праві приватної власності, а також відсутнє в переліках державного майна, облік якого здійснюється Фондом державного майна України та Міністерством енергетики України, отже, спірне майно набуто відповідачем-1 у приватну власність в обмін на акції, власником яких є держава в особі Фонду державного майна України;
- проте, такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів, який зроблено з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15, не відповідає актуальному правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, позаяк Велика Палата Верховного Суду в п. 214 цієї постанови чітко відступила від зазначеного висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;
- в порушення положень процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій, помилково поклавши в основу оскаржуваних судових рішень викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15 правовий висновок, який суперечить актуальному (протилежному) правовому висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, та помилково обмежившись внаслідок цього посиланням на непоширення дії положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 на правовідносини оренди спірного майна, яке залишилося у власності держави, в подальшому фактично ухилилися від розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, зокрема, залишили поза увагою та без надання оцінки договір оренди від 14.07.2022 на предмет його відповідності нормам ст. ст. 3-6, 13, 15 цього закону та п. 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України;
- зокрема, всупереч нормам процесуального закону суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили тих істотних для правильного вирішення цієї справи обставин, як-от: 1) чи підлягало спірне майно передачі в оренду за результатами аукціону чи на неконкурентних засадах (лише за наявності передумов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»); 2) чи відбулося при вчиненні оспорюваного правочину порушення вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 (в первісній редакції, чинній з 01.06.2022), згідно з яким на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна, натомість Київська обласна військова адміністрація не приймала рішень щодо доцільності передачі в оренду майна Трипільської ТЕС, та чи входить до відповідних територій територія Київської області, де розташована Трипільська ТЕС як об'єкт критичної інфраструктури в розумінні положень постанови Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020; 3) хто саме є належним орендодавцем спірного нерухомого майна (частини вугільного складу площею 27000 кв. м), з огляду на те, що за змістом положень п. п. «а», «г» ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); балансоутримувачі - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
- надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
При цьому, надаючи вказівки суду першої інстанції під час нового розгляду справи, Верховний Суд наголосив на тому, що місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції прокурором подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про повернення майна.
Внаслідок цього, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2025 закрито провадження у справі №911/2321/22 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про зобов'язання повернути нерухоме майно - частину Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020, довжиною 390 погонних метрів та частину вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв. м, розташованого по вул. Промислова, 1Г в м. Українка.
Отже, під час нового розгляду справи предметом спору є вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022, укладеного між відповідачами.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в наведеній частині, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, до розгляду якої зупиняв провадження касаційний суд у даній справі, дійшов таких висновків:
- аналіз законодавства, що діяло на момент перетворення ДП «Центренерго», якому спірне майно лише належало на праві повного господарського відання, у ДАЕК «Центренерго» та його перейменування у ВАТ «Центренерго», засвідчує, що оскільки з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства, у зв'язку з чим таке акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства, то і утворене в процесі корпоратизації товариство отримало по правонаступництву право господарського відання на спірне нерухоме державне майно, передане до статутного фонду такого товариства саме на таких умовах, оскільки переданим державою у приватну власність перетвореного товариства поза процедурою його приватизації бути не могло. Акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі уповноважених органів управління об'єктами державної власності, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку. Державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури чи інші законні процедури відчуження державного майна;
- державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації акцій (часток) є державною власністю та щодо нього діють обмеження щодо вільного розпорядження такого роду державним майном;
- матеріалами справи підтверджується, що в Публічному акціонерному товаристві «Центренерго» державна частка у статутному капіталі до цього часу становить 78,289%, отже відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки;
- Приватне підприємство «Флемос» не відноситься до переліку суб'єктів, які на підставі норм ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» мають право на отримання в оренду державного майна без проведення аукціону;
- системний аналіз положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить про те, що державне майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання, є об'єктами оренди за Законом України «Про оренду державного та комунального майна», однак оренда об'єкта (його частини) після включення його до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, обмежується законом;
- відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування відповідного майна. У такому разі рішення уповноваженого органу управління відповідного майна про доцільність передачі його в оренду, а також рішення балансоутримувача про намір передачі такого майна в оренду не вимагаються. Відповідачем-1 не надано жодного рішення Київської обласної військової адміністрації стосовно доцільності передачі в оренду спірного нерухомого майна;
- як вбачається з положення «Про Трипільську ТЕС», станція, а також її нерухоме майно, у тому числі і причальна споруда, є об'єктом критичної інфраструктури держави. Наказом начальника Обухівської районної військової адміністрації №258 від 18.07.2022 «Про можливість здійснення навігації суден для видобутку піску та щебеню відповідно до законодавства» надано можливість обмеженому колу суб'єктів господарювання на здійснення навігації суден для добутку піску та щебеню відповідно до законодавства згідно з додатком.
- оскільки Публічним акціонерним товариством «Центренерго» не додержано в момент вчинення оспорюваного правочину вимог чинного законодавства щодо оренди державного майна, вказаний правочин підлягає визнанню недійним.
З наведеними висновками Господарського суду Київської області у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Державне підприємство, яким в даному випадку було ДП «Центренерго», а також і його правонаступники - ДАЕК «Центренерго», ВАТ «Центренерго», ПАТ «Центренерго» засновані виключно на основі державної власності.
Статтею 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваного рішення суду, встановлено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч. 8 ст. 74 ГК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК України).
Згідно зі ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами.
Відповідно до ч. 7 ст. 74 ГК України державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як убачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», що було перейменовано з Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго», яка створена шляхом корпоратизації відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №174 від 31.08.1995 «Про створення Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго» та Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 року «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
Тобто, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Центренерго», у якого державне майно перебувало на праві повного господарського відання.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Публічне акціонерне товариство «Центренерго» віднесено до об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в сфері паливно-енергетичного комплексу.
Водночас, у 2016 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках» та розпорядження Кабінету Міністрів України №626-р від 17.06.2015 «Деякі питання приватизації об'єктів державної власності» Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало функції з управління пакетом акцій держави у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» у розмірі 78,29%, що становить 289205117 штук, Фонду державного майна України, про що складено акт приймання-передачі №5 від 23.02.2016.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, в додатку до якого міститься Публічне акціонерне товариство «Центренерго» з розміром пакета акцій (частки) держави 78,289%, а Фондом державного майна України видано наказ №1275 від 23.07.2021 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Центренерго», згідно якого указаний державний пакет акцій в розмірі 78,289% статутного капіталу, що становить 289205117 штук акцій, виставлено на продаж.
Аналіз законодавства, що діяло на момент перетворення ДП «Центренерго», якому спірне майно лише належало на праві повного господарського відання, у ДАЕК «Центренерго» та його перейменування у ВАТ «Центренерго», а саме Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» №210/93 від 15.06.1993, постанова Верховної ради України «Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності» №2116-ХІІ від 14.02.1992, декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» №8-92 від 15.12.1992, декрет Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» №24-92 від 21.12.1992, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств» №508 від 05.07.1993, Закон України «Про підприємства в Україні», Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про приватизацію державного майна», засвідчує, що оскільки з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства, у зв'язку з чим таке акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства, то і утворене в процесі корпоратизації товариство отримало по правонаступництву право господарського відання на спірне нерухоме державне майно, передане до статутного фонду такого товариства саме на таких умовах, оскільки переданим державою у приватну власність перетвореного товариства поза процедурою його приватизації бути не могло.
Акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі уповноважених органів управління об'єктами державної власності, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку. Державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури чи інші законні процедури відчуження державного майна.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо передачі майна до статутного фонду ДАЕК «Центренерго», до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства.
Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно - право господарського відання.
У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для можливої подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.
При цьому, проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як правова підстава для зміни його форми власності.
Законом України «Про акціонерні товариства» також передбачено, що діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних станів, регулюється цим законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.
У зв'язку з цим, державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації акцій (часток) є державною власністю та щодо нього діють обмеження щодо вільного розпорядження такого роду державним майном.
Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено етапність передачі в оренду державного та комунального майна, що включає:
- прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
- внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ETC (електронна торгова система);
- прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із переліків;
- опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з переліків, в ETC;
- розміщення в ETC оголошення про передачу майна в оренду;
- проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ETC договору оренди.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до переліку з відповідного типу згідно з порядком передачі майна в оренду, а відповідно до ч. 9 вказаної статті такі переліки оприлюднюються в ETC та на офіційних вебсайтах орендодавців.
При цьому, ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, п. 8 якої, однак, передбачено, що і передача в оренду майна без проведення аукціону здійснюється також виключно в ETC. У разі надходження заяви про оренду від особи, яка має право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, інформація про об'єкт, який передається в оренду, та укладений договір публікуються в ETC.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Приватне підприємство «Флемос» не відноситься до переліку суб'єктів, які на підставі норм ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» мають право на отримання в оренду державного майна без проведення аукціону.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самовпорядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений Господарським кодексом України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений лише шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.
Оскільки, як встановлено матеріалами справи, в Публічному акціонерному товаристві «Центренерго» державна частка у статутному капіталі до цього часу становить 78,289%, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.
Отже, системний аналіз положень ст. ст. 22 ч. 2, 74 ч. 7, 75, 145 ч. ч. 3, 4 ГК України, ст. 152 ЦК України, ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. ст. 3, 5, 6, 7, 13, 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» свідчить про те, що державне майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання, є об'єктами оренди за указаним законом, однак оренда об'єкта (його частини) після включення його до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, обмежується законом.
Крім того, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану тимчасово припинено передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування відповідного майна. У такому разі рішення уповноваженого органу управління відповідного майна про доцільність передачі його в оренду, а також рішення балансоутримувача про намір передачі такого майна в оренду не вимагаються.
В матеріалах справи відсутнє рішення Київської обласної військової адміністрації стосовно доцільності передачі в оренду нерухомого майна - частини тимчасового вугільного причалу-залізобетонного в м. Українка.
Як вбачається із положення «Про Трипільську ТЕС», станція, а також її нерухоме майно, у тому числі і причальна споруда, є об'єктом критичної інфраструктури держави.
Наказом начальника Обухівської районної військової адміністрації №258 від 18.07.2022 «Про можливість здійснення навігації суден для видобутку піску та щебеню відповідно до законодавства» надано можливість обмеженому колу суб'єктів господарювання на здійснення навігації суден для добутку піску та щебеню відповідно до законодавства згідно з додатком, у якому відсутнє Приватне підприємство «Флемос».
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в момент вчинення (укладення) спірного договору оренди сторонами не дотримані вимоги, встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А саме, відповідачами не додержано в момент вчинення оспорюваного правочину вимог чинного на той час законодавства щодо оренди державного майна.
Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Приватним підприємством «Флемос» без достатніх правових підстав.
Наведеними обставинами в сукупності спростовуються доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2321/22 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2321/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2321/22.
4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Центренерго».
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 31.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
Л.Г. Сітайло