Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9040/25 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
30 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №295/9040/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через адвоката Ясинецьку-Писаревську Надію Михайлівну,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Л.М. в м.Житомирі,
У липні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Антонович О.С. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просить виділити автомобіль марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) у власність ОСОБА_2 та стягнути з останньої на його ( ОСОБА_1 ) користь грошову компенсацію за частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 30 вересня 2025 року.
У вересні 2025 року ОСОБА_2 через представника адвоката Ясинецьку-Писаревську Н.М. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на комунальні послуги та належне утримання спільного майна. Просить: стягнути з ОСОБА_1 на її ( ОСОБА_2 ) користь витрати за житлово-комунальні послуги на загальну суму 76 893,62 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її ( ОСОБА_2 ) витрати за проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) на загальну суму 41 562,73 грн та витрати на страхування цивільно-правової відповідальності на загальну суму 4 200 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на комунальні послуги та належне утримання спільного майна. Повернуто ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву разом із додатками.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 17 вересня 2025 року, ОСОБА_2 через адвоката Ясинецьку-Писаревську Н.М. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що первісний позов безпосередньо пов'язаний із зустрічним позовом. Спільний розгляд позовів сприятиме оперативному, всебічному та об'єктивному вирішенню спору між сторонами та забезпечить процесуальну економію. Вимоги за первісним та зустрічним позовами можуть зараховуватися. Доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень. Обидва позови виникають із одних правовідносин, пов'язаних зі спільно набутим майном подружжя, у тому числі, частково стосуються одного і того самого об'єкту права власності - автомобіля. Вимоги стосуються, як поділу самого майна, так і витрат на його утримання. Позови заявлені між тими самими сторонами та можливий взаємозалік заявлених грошових вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через адвоката Антонович О.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Також просить стягнути зі скаржника понесені ним ( ОСОБА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Зазначено, що зі змісту зустрічної позовної заяви слідує, що її позовними вимогами є стягнення витрат на комунальні послуги та належне утримання спільного майна, а первісний позов пред'явлений про поділ майна подружжя. Отже, у первісного та зустрічного позовів різний предмет та підстави оскарження. Позовні вимоги за первісним та зустрічними позовами не є взаємовиключними, такі позови можуть бути розглянуті в межах різних судових проваджень. Скаржник не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду з окремою позовною заявою, про що й було роз'яснено судом першої інстанції в оскарженій ухвалі. На погляд ОСОБА_1 та його представника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об'єднання вказаних вище позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, так як позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
У додаткових поясненнях ОСОБА_2 через представника адвоката Ясинецьку-Писаревську Н.М. зробила заяву про надання доказів у порядку частини восьмої ст.141 ЦПК України про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн за складання та подання до суду апеляційної інстанції скарги на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2025 року. Такі докази надійшли до суду апеляційної інстанції 20 жовтня 2025 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що у цьому випадку задоволення зустрічного позову не доводить відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, який за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. Так само і відмова в задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Позови не є взаємопов'язаними і спільний їх розгляд не є доцільним, тому ризик ухвалення суперечливих або взаємовиключних рішень у даному випадку відсутній.
Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції з таких мотивів.
Відповідно до частини першої ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з частиною другою ст.193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За положеннями частини четвертої ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 у справі №916/3245/17 виснувала, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. […] Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися.
Отже, Верховний Суд не вважає, що при можливості зарахування вимог слід повертати зустрічний позов. Суди мають зараховувати зустрічні вимоги шляхом компенсації існуючих боргів, якщо це можливо, щоб вирішити спір у судовому порядку, а це означає, що якщо відповідач подає зустрічний позов, і його вимоги можуть бути зараховані з вимогами первинного позивача, то суд має зарахувати ці вимоги і винести відповідне рішення за результатами розгляду справи.
За таких обставин, якщо відповідач подав зустрічний позов і його вимоги можуть бути зараховані з вимогами первинного позивача, суд не повертає зустрічний позов, а враховує його при винесенні рішення. Як же зазначалося вище, суд може зарахувати вимоги, якщо вони взаємопов'язані, і якщо це можливо в рамках судового процесу. У цьому випадку суд виносить рішення, яке враховує ці вимоги, і сторони можуть бути зобов'язані сплатити лише різницю між сумами вимог. Якщо вимоги можуть бути зараховані, суд виносить рішення, яке враховує ці вимоги і, відповідно, може зменшити суму, яку одна зі сторін повинна сплатити іншій.
Підсумовуючи викладене, за таких обставин зустрічний позов не повертається, якщо вимоги можуть бути зараховані. Натомість, суд проводить зарахування вимог і виносить рішення, враховуючи їх у сукупності.
Окрім того, зустрічний позов розглядається разом із первісним, щоб вирішити претензії обох сторін одночасно, що сприяє ефективності процесу. Суд має право і може зарахувати вимоги, якщо вони можуть бути заліковані (тобто, якщо вони мають однакову юридичну природу, наприклад, грошові суми. Якщо суд залікує вимоги, він може зменшити суму, яку відповідач має сплатити позивачеві, або ж у деяких випадках навіть відмовити у задоволенні первісного позову, якщо сума зустрічного позову більша або дорівнює сумі первісного позову).
Позиція Верховного Суду щодо зустрічного позову, вимоги якого можуть зараховуватися (взаємозаліку), полягає в тому, що суд, розглядаючи такий позов, враховує можливість взаємозаліку вимог для повного та ефективного захисту прав сторін. Якщо вимоги можуть бути зараховані, суд може зарахувати їх у рішенні, що може призвести до зменшення суми, яку одна сторона повинна сплатити іншій, або до відмови у задоволенні частини вимог.
За таких обставин, усталена судова практика спрямована на те, щоб ухвалити рішення, яке повністю захищає права обох сторін, а взаємозалік вимог є одним з інструментів для досягнення цієї мети.
Так, у первісному позові ОСОБА_1 просить виділити автомобіль марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) у власність ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію за частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) в сумі 329 715 грн, а у зустрічному позові ОСОБА_2 просить, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати за утримання спільного майна - автомобіля марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску), які складаються із витрат за проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля на суму 41 562,73 грн, а також витрат зі страхування цивільно-правової відповідальності на суму 4 200 грн.
Із викладеного вище вбачається, що у разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 у частині вимог, які стосуються автомобіля марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску), це може призвести до зменшення суми, яку повинна буде сплатити остання у разі задоволення позову ОСОБА_1 до неї про стягнення грошової компенсації за частку в праві спільної сумісної власності на цей автомобіль, оскільки предмет спору є єдиним (автомобіль) та вимоги за позовами визначені у грошових сумах і можуть бути зарахованими, у разі обґрунтованості (підставності) позовів, що сприяє ефективності цивільного процесу.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково повернув скаржнику зустрічний позов в частині стягнення витрат за проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) на суму 41 562,73 грн, а також витрат зі страхування цивільно-правової відповідальності на суму 4 200 грн, якщо автомобіль марки «KIA SPORTAGE» (2017 року випуску) зазначався як забезпечений транспортний засіб у договорі(ах) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат за житлово-комунальні послуги на загальну суму 76 893,62 грн, зазначена вимога по відношенню до вимог первісного позову жодним чином не є взаємопов'язаною, а тому її спільний розгляд із розглядом первісного позову в цій справі є недоцільним, оскільки вони виникають не з одних правовідносин та задоволення цієї вимоги зустрічного позову жодним чином не може виключити задоволення первісного позову, предметом якого є автомобіль, а не нерухоме майно, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення ОСОБА_2 зустрічного позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат за житлово-комунальні послуги на загальну суму 76 893,62 грн.
Відповідно до пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатися до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Разом із тим, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може обмежуватися. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, бути розумно пропорційними, а не порушувати саму суть права, що може регулюватися державою.
Згідно з ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля KIA SPORTAGE (2017 року випуску) в сумі 41 562,73 грн та витрат за страхування цивільно-правової відповідальності в сумі 4 200 грн підлягає скасуванню та справа направленню в цій частині до Богунського районного суду м.Житомира для продовження розгляду. Ухвала суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за житлово-комунальні послуги на загальну суму 76 893,62 грн залишається без змін.
За змістом положень частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а останні, у свою чергу, належать до судових витрат, що вбачається зі змісту частин першої та другої ст.133 ЦПК України. Крім того, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто витрати на професійну правничу допомогу, покладають на сторони у разі задоволення, відмови у задоволенні або частковому задоволенні позову.
Із аналізу норм процесуального права слідує, що апеляційний суд не вирішує питання правової допомоги, якщо переглядає ухвалу про повернення зустрічного позову, оскільки це питання стосується судового розгляду справи по суті, а не процесуальних ухвал. Вирішення питання про правову допомогу відбувається вже після ухвалення остаточного рішення у справі, а не на етапі розгляду процесуальної ухвали.
Питання про правову допомогу, зокрема про відшкодування витрат на неї, вирішується лише після ухвалення остаточного рішення у справі, яке стосується її суті, а тому, якщо апеляційний суд скасовує ухвалу про повернення зустрічного позову і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, питання про відшкодування витрат на правову допомогу, яка була надана в апеляційному суді, вирішується в суді першої інстанції при вирішенні спору по суті.
Оскільки колегія суддів передає в частині справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл витрат на правову допомогу на цій стадії розгляду справи є передчасним до вирішення спору судом першої інстанції по суті.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Ясинецьку-Писаревську Надію Михайлівну, задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за проведення робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля KIA SPORTAGE (2017 року випуску) та витрат за страхування цивільно-правової відповідальності скасувати та направити в цій частині справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: