Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7675/21 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І.Ю.
Категорія 82 Доповідач Талько О. Б.
28 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/7675/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, визнання припиненою дії кредитного договору, визнання дій неправомірними, визнання недійсним пункту кредитного договору, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом, визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненої іпотеки та зняття заборони на відчуження, стягнення переплачених коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 6 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю.,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила що 7 вересня 2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № ZRSWGK00000202, згідно з яким банк надав їй кредит у розмірі 6000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,5 % від суми виданого кредиту та винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця, строком до 6 вересня 2022 року.
З метою забезпечення належного виконаня кредитних зобов'язань цього ж дня між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку житловий будинок, зальною площею 75,2 кв. м, а також земельну ділянку, площею 2000 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати ( зокрема, оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені (у повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
ОСОБА_1 вказує, що таким чином, сторони договору врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови повернення коштів.
Із виписки за кредитним договором вбачається, що 18 червня 2009 року почалась безперервна прострочка зі сплати кредиту понад 120 календарних днів, отже договір припинив свою дію 19 жовтня 2009 року. Таким чином, починаючи із цієї, дати банк не вправі був здійснювати нарахування процентів та неустойки за кредитним договором.
Вважає, що відповідач неправомірно нараховував комісію за кредитом, на нараховував кошти за надання фінансового інструмента у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та кошти за надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати.
Вважає азначені умови договору є нікчемними, тому вона має право на здійснення відповідного перерахунку або повернення зайво сплачених коштів.
Також зазначила, що зобов'язання за кредитним договором є припиненими у зв'язку з повним виконанням та здійсненням переплати за кредитом.
З урахуванням первинного документа обліку кредитної заборгованості, сформованого відповідачем, враховуючи факт неправомірного утримання комісії, нарахування відсотків та пені після дострокового закінчення дії кредитного договору, вона переплатила кошти за кредитним договором у сумі 7 421,54 дол. США, що станом на 7 грудня 2021 року за курсом НБУ становить 202 533,80 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 просила визнати припиненою з 19 жовтня 2009 року дію кредитного договору від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202; визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахувань відсотків та пені за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 із дати припинення дії кредитного договору, а саме з 19 жовтня 2009 року;визнати недійсним пункт 7.1 кредитного договору від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 щодо зобов'язання позичальника сплачувати винагороду за надання фінансового інструмента у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та винагороду за надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця у період сплати; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 за відрахуванням нарахованих та сплачених коштів щодо відсотків за користування коштами та пені із урахуванням припинення дії кредитного договору з 19 жовтня 2009 року, а також з урахуванням сплаченої комісії на інших кредитних платежів відповідно до встановленого в кредитному договорі порядку; визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 у зв'язку з їх повним виконанням; визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 7 вересня 2007 року між нею ЗАТ КБ «ПриватБанк», предметом якого є житловий будинок, зальною площею 75,2 кв. м, та земельна ділянка, загальною площею 2 000 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим зняти заборону на відчуження майна; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь переплачені кошти за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 у розмірі 202 533,80 грн.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 6 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали від 24 жовтня 2022 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202, за відрахуванням сплаченої комісії, з огляду на нікчемність пункту 7.1 цього договору, починаючи з 8 грудня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202 щодо сплати винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,5 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця у період сплати з підстав нікчемності правочину в цій частині.
Суд частково задовольнив вимоги щодо зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202, за відрахуванням нарахованої сплаченої комісії у межах строку позовної давності, оскільки наявні законні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прострочена заборгованість, що виникла станом на 18 червня 2009 року, була погашена позивачкою ще до спливу 120 днів із дня виникнення прострочки, а саме 15 липня 2009 року, коли вона внесла платіж у розмірі 100,7 дол. США. Тому посилання ОСОБА_1 на припинення з 19 жовтня 2009 року дії кредитного договору та відсутність підстав для нарахування із дієї дати процентів й пені за кредитним договором, є безпідставними.
Також суд не встановив факт надмірної сплати ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» коштів за кредитним договором та підстав для припинення іпотеки, тому відмовив у задоволенні вимог про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання припиненою іпотеки.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом, у зв'язку із чим зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №ZRSWGK00000202 від 7 вересня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , за відрахуванням нарахованих та сплачених коштів щодо відсотків за користування коштами та пені із врахуванням припинення дії кредитного договору з 15 червня 2010, а також з врахуванням сплаченої комісії на інших кредитних платежів згідно із встановленим в кредитному договорі порядком.
Також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, стягнення переплачених коштів, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким: визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № ZRSWGK00000202 від 7 вересня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , у зв'язку із повним виконанням, визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 7 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», предметом якого є житловий будинок, загальною площею 75,2 кв.м., та земельна ділянка, загальною площею 2000 м. кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим зняти заборону на відчуження цього майна; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 переплачені кошти за кредитним договором № ZRSWGK00000202 від 7 вересня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , в сумі 183439,56 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачка допустила прострочення термінів сплати коштів у повному обсязі на 120 календарних днів поспіль, у зв'язку з чим станом на 15 червня 2010 року виникла заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 56.18 доларів США (25,28 доларів США простроченої заборгованості за попередні місяці + 30,90 доларів США щомісячний платіж), а тому із цієї дати договір вважається достроково припиненим, що фактично і підтверджується листом ЗАТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 від 20 січня 2010 про дострокове стягнення заборгованості. Таким чином банк не вправі був здійснювати нарахування за кредитним договором із 15 червня 2010 року.
Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував строки позовної давності щодо незаконно утриманої комісії. Вказує, що позивачка здійснювала платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, а тому вона має право на здійснення перерахунку або повернення зайво сплачених коштів.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 6 жовтня 2022 року у частині вирішення позовних вимог про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202, за відрахуванням сплаченої комісії, з огляду на нікчемність пункту 7.1 цього договору, починаючи із 8 грудня 2018 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення,- про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу позивачки задоволено частково.
Скасовано постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, за відрахуванням сплаченої комісії, з огляду на нікчемність пункту 7.1 цього договору, починаючи із 8 грудня 2018 року, та залишено в силі в цій частині рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 6 жовтня 2022 року.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання дії кредитного договору припиненою, визнання неправомірними дій банку щодо нарахування відсотків та пені, зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки та стягнення переплачених коштів скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Гуменюк О.В., підтримав апеляційну скаргу, зазначивши, що суд зобов'язаний був самостійно встановити період, протягом якого відбулося прострочення сплати коштів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Наявний в матеріалах справи розрахунок боргу, а також виписки з рахунку містять інформацію про те, що неодноразово ОСОБА_1 допускала прострочення сплати заборгованості на строк понад 120 днів, у зв'язку з чим банк й нараховував пеню. Про наявність заборгованості, яка виникла за період 120 днів, свідчить також та обставина, що банк звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою достроково сплати кошти у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Ляхов О.В., не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що дійсно протягом певних періодів позивачка не у повному обсязі здійснювала платежі, достатні для щомісячного погашення поточної заборгованості за тілом кредиту та сплати відстотків. Однак, період такого прострочення тривав менш ніж 120 днів.
Також зауважив, що аналогічна ситуація щодо наявності заборгованості існувала й протягом 2009 року, проте, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для припинення дії кредитного договору внаслідок наявності такої заборгованості, зазначивши про необхідність дослідження судом усього періоду користування кредитними коштами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 7 вересня 2007 року між Іщук та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір № ZRSWGK00000202, відповідно до якого банк надав позивачці кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 6000 дол. США, на строк з 7 вересня 2007 року до 6 вересня 2022 року включно. Кредит надано на придбання нерухомості, а також у розмірі 1 050,00 дол. США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 цього договору.
Пунктом 7.1 договору також визначено, що періодом сплати вважати період з 10 по 15 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється у такому порядку: щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 77,29 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди, комісії.
У разі порушення термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, у якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Відповідно до пункту 2.2.11 договору для здійснення останнього погашення за кредитом позичальник звертається в банк, який надає інформацію про заборгованість позичальника за кредитним договором (кредит, відсотки, пеня, винагорода).
Згідно з пунктом 3.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.7.1 змінної частини даного договору.
Відповідно до пункту 3.3 договору отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом кошти насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з пунктами 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі - пені згідно з розділом 4 договору, потім - простроченої комісії за кредитом, далі - простроченої винагороди, прострочених відсотків, потім - простроченої заборгованості за кредитом. Частина суми, що залишилася (у тому числі сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу ) направляється на погашення заборгованості за кредитом, якщо інше не передбачене пунктом 6.8, далі - комісії, винагороди, відсотків, кредиту.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених підпунктами 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,19 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Згідно з пунктом 4.1 договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого підпунктами 2.2.2, 2.2.3 цього договору (сплати відсотків за користування кредитом, сплати банку винагороди згідно з підпунктами 7.1 та 6.2 договору) банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.4 договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову.
З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань 7 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 75,2 кв.м., а також земельну ділянку, площею 2000 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що 19 липня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, згідно з якою погоджено, що розмір річної відсоткової ставки складає 11,62 %.
Наявна в матеріалах справи банківська виписка за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № ZRSWGK00000202, містить інформацію про те, що за період із 7 вересня 2007 року по 6 грудня 2021 року залишок кредиту на початок періоду становив 6000 дол. США, на кінець періоду - 707,63 дол. США. Крім того, наявна прострочена заборгованість за комісією у розмірі 210,17 дол США та 3,74 дол. США процентів.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Зміст пункту 7.1 укладеного між сторонами кредитного договору свідчить про те, що вони врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Зокрема, у разі порушення термінів оплати ( оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Після зміни строку виконання зобов'язання всі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки згідно з пунктом 7.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаного часу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідно до виписки за кредитним договором у неї з 18 червня 2009 року почалося безперервне прострочення зі сплати кредиту понад 120 календарних днів, а тому дія кредитного договору є припиненою з 19 жовтня 2009 року.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачка у своїх письмових пояснення стверджувала про припинення дії кредитного договору з 15 червня 2010 року.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зазначених позовних вимог, суд касаційної інстанції наголошував на необхідності дослідження розрахунку заборгованості та виписки з рахунку за увесь період спірних правовідносин, а не обмежуватися посилання позивачки та її представника на конкретні дати.
Колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що заборгованість, яка виникла станом на 18 червня 2009 року була погашена позивачкою ще до спливу 120 днів ( 15 липня 2009 року), коли нею сплачено 100 дол. США.
Наявна в матеріалах справи виписка з рахунку свідчить про те, що станом на 11 березня 2010 виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 34,41 дол. США та прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 46,74 дол. США. Вказана заборгованість була повністю погашена станом на 7 травня 2010 року. Станом на 17 червня 2010 року прострочений борг за тілом кредиту становив 15 дол. США та 43,16 дол. США за відсотками. Вказана заборгованість була погашена 7 вересня 2010 року ( прострочені відсотки) та 8 вересня 2010 року ( за простроченим кредитом).
Станом на 16 березня 2011 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 25,68 дол.США та прострочена заборгованість за відсотками у сумі 35,18 дол. США. Вказана заборгованість збільшувалася до 18 травня 2011 року й становила 69 дол. США ( тіло кредиту) та 68,44 дол. США ( відсотки). Сплативши 10 червня 2011 року кошти у розмірі 81 дол. США, позивачка здійснила погашення заборгованості за попередній період, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту зменшилась до 28,5 дол. США, а заборгованість за відсотками - до 31,67 дол. США.
У подальшому, впродовж періоду з 11 липня 2011 року й до 9 листопада 2012 року прострочена заборгованість змінювалася, як у бік збільшення, так й зменшення, оскільки внесені позивачкою кошти у подальшому надавали можливість погашати прострочений борг, який виник за попередній період, в межах 120-ти денного періоду.
Протягом періоду з 9 листопада 2012 року по 16 травня 2013 року прострочена заборгованість була відсутня, а борг, який виник станом на 17 червня 2013 року був сплачений 25 червня 2013 року.
У подальшому, у червні, липні та серпні 2015 року виникала прострочена заборгованість, яка протягом місяця була погашена.
З 11 листопада 2015 року виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками (18,67 дол. США та 22,22 дол. США, відповідно). Сплатою 29 січня 2016 року 100 дол. США здійснено погашення простроченої заборговансті за відсотками та кредитом за попередій період, у зв'язку з чим прострочена заборгованість за тілом кредиту зменшилась до 63,23 дол. США, а прострочена заборгованість за відсотками до 0,05 дол. США.
Кошти у розмірі 26 дол. США, які були сплачені 9 лютого 2016 року, були перераховані на погашення боргу за кредитом, внаслідок чого борг зменшився до 37,81 дол. США, а також повністю погашено прострочену заборгованість.
Прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, яка існувала протягом періоду з 11 липня 2016 року по 25 січня 2018 року, та з 8 травня 2018 року по 8 листопада 2019 року, також змінювалася й поступово погашалася за рахунок систематичних платежів, які сплачувалися у розмірі, що не відповідав розміру щомісячного платежу, передбаченого договором ( як правило, був меншим, а в окремих випадках - перевищував розмір погодженого сторонами щомісячного платежу).
Отже, зарахування систематично сплачених позивачкою протягом вказаних періодів коштів здійснювалося на погашення заборгованості, яка виникла раніше, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що протягом 120 календарних днів поспіль відбувалося порушення термінів сплати заборгованості ( сплати заборгованості не у повному обсязі).
Суд позбавлений можливості перевірити, чи узгоджується з положеннями кредитного договору та вимогами законодавства здійснене банком зарахування коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, оскільки для відповіді на це питання необхідні спеціальні знання у галузі фінансового права.
В судовому засіданні представнику ОСОБА_1 було роз'яснено право заявляти клопотання щодо призначення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій, проте відповідне клопотання не було заявлене.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивачки посилався на ту обставину, що 20 січня 2010 року банк звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою сплатити заборгованість.
З даного приводу слід зазначти наступне.
Так, долучений до матеріалів справи лист АТ КБ « ПриватБанк» від 20 січня 2010 року містить інформацію про те, що банк повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 45789 грн. 10 коп., яка виникла станом на 20 січня 2010 року.
Однак, вказана обставина не свідчить про наявність підстав для застосування положень п. 7.1 кредитного договору, оскільки у листі відсутня інформація про те, що така заборгованість виникла впродовж 120 днів.
За своїм змістом цей лист не є вимогою про дострокове повернення боргу й відсутні підстави стверджувати про те, що банк змінив строк кредитування.
Окрім того, заслуговує на увагу й та обставина, що 19 липня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, що вказує на бажання сторін продовжувати кредитні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 6 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дії кредитного договору припиненою, визнання неправомірними дій банку щодо нарахування відсотків та пені, зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки, стягнення переплачених коштів,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 3 листопада 2025 року.