Житомирський апеляційний суд
Справа №296/503/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
30 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №296/503/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем,
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 квітня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. у м.Житомирі,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТзОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 у сумі 44 750 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн; заборгованості за процентами - 33 750 грн; заборгованості за комісійними винагородами - 1 000 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн та судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що 22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №4371482, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» надало грошові кошти в сумі 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені договором про споживчий кредит. ТзОВ «Мілоан» виконало умови договору та надало відповідачу в користування грошові кошти, а відповідач умови кредитного договору не виконав та кредитних коштів у встановлений графіком строк не повернув, внаслідок чого склалася вказана вище заборгованість. На підставі договору відступлення прав вимоги від 11 листопада 2021 року №12Т ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло від ТзОВ «Мілоан» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4271482.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17 квітня 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 у сумі 43 750 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» 2 368,26 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через представника адвоката Рудзея Ю.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що строк кредитування за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. За таких обставин, розмір процентів відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 3 750 грн (10 000 (тіло кредиту) * 1,25% (денна процентна ставка)* 30 днів (строк кредитування). Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за процентами за договором споживчого кредиту в сумі 33 750 грн. За змістом укладеного договору, пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (п.2.3.1.2 договору) пов'язується виключно з неповерненням кредитних коштів у визначений у договорі строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року в справі № 910/18943/20 відповідно до якої, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. За таких обставин, неповернення позичальником кредитних коштів у визначений у 30 денний договору строк, за відсутності активних дій відповідача є неправомірною поведінкою, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором. Відповідно до частини восьмої ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, а тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 частин першої ст.3 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що кредитний договір, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між сторонами цього правочину та у відповідності до п.5.1 договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 включає підтвердження ознайомлення з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТзОВ «Мілоан», що розміщені у публічному доступі на сайті ТзОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Пунктом 1.4. договору про споживчий кредит визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21 серпня 2021 року. Поряд з цим, згідно з п. 1.5. договору про споживчий кредит, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 750 грн в грошовому виразі та 11,215% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 цього договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14 750 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Разом із цим, пунктом 1.5.2. договору про споживчий кредит передбачено, що проценти за користування кредитом: 3 750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до 1.6 договору про споживчий кредит, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п.1.7. договору про споживчий кредит, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2,.2.3 цього договору. Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору. Згідно з п.2.2.3. договору про споживчий кредит, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 цього договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п.1.6. цього договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 цього договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено ТзОВ «Мілоан» без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. Пунктом 2.4.2 договору передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця, встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. цього договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктами 1.3,2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, тобто в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір про споживчий кредит №4371482, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту і проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с.47-35). Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника.
Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) становить 10 000 грн (п.1.2 договору); строк кредиту 30 днів із 22 липня 2021 року (п.1.3 договору). Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 21 серпня 2021 року (п.1.4 договору). Графік платежів є додатком №1 до цього договору.
Згідно з п.1.5.1 п.1.5 договору про споживчий кредит комісія за надання кредиту: 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п.п.1.5.2,1.5.3 договору проценти за користування кредитом: 3 750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору про споживчий кредит).
Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.4.2 договору про споживчий кредит, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої ст.625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Згідно з п. 6.5 договору про споживчий кредит цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Графіком платежів за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 є додаток №1 до цього договору (а.с.56 зворот).
Додатком №2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту №4371482 (а.с.57).
ТзОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 22 липня 2021 року №51860880 (а.с.60).
Між ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТзОВ «Мілоан» 11 листопада 2021 року укладений договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Діджі Фінанс» приймає права вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог (а.с.26-34).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу від 11 листопада 2021 року №12Т, ТзОВ «Діджі Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 у сумі 44 750 грн, із яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 750 грн - заборгованість за процентами; 1 000 грн - заборгованість за комісією (а.с.22).
ТзОВ «Діджи Фінанс» на адресу відповідача, зазначену в договорі про споживчий кредит, направило досудову вимогу про погашення заборгованості за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482, якою одночасно повідомлено ОСОБА_1 про відступлення права вимоги від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Діджи Фінанс» (а.с.63-64).
За правилом частини першої ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст.639 ЦК України.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частин першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин першої ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша ст.642 ЦК України).
За таких обставин, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснив усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482.
Отже, заповненням анкети-заяви на кредит від 22 липня 2021 року №4371482 та підписанням договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТзОВ «Мілоан», приналежність саме відповідачу, а не іншій особі ніж відповідач, засобів зв'язку (номеру мобільного телефону та електронної пошти), які використовувалися сторонами при укладенні договору, а також не спростовано укладення сторонами самого договору про споживчий кредит та отримання відповідачем коштів за цим договором на вказаний останнім картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі).
Встановивши, що між сторонами виникли договірні відносини за умовами договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482, колегія суддів констатує, що у відповідача виникли права щодо користування і обов'язки з повернення кредитних коштів.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів не може погодитися із розміром заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в сумі 33 750 грн.
Як вбачається із умов кредитного договору від 22 липня 2021 року №4371482, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 в сумі 10 000 грн на строк до 21 серпня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 3 750 грн. Орієнтовна вартість кредиту складає 14 750 грн (п.1 п.п.1.2-1.6 договору).
Із вказаного слід дійти висновку, що строк дії договору сплив 21 серпня 2021 року.
Доказів, які б свідчили про те, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, у зв'язку з чим договір би пролонгувався на пільгових або стандартних умовах згідно із п.2.3 договору, позивач суду не надав і такі дії не вбачаються із відомостей про щоденні нарахування та погашення. Усі сумніви щодо умов договору тлумачаться на користь відповідача, оскільки він є споживачем у кредитних правовідносинах.
Згідно з викладеним Великою Палатою у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 правовим висновком, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 33 750 грн не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за процентами за користування кредитом за договором споживчого кредиту саме в такій сумі, а доведеною є сума заборгованості за процентами за користування кредитом за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року в сумі 3 750 грн за період із 22 липня по 21 серпня 2021 року (10 000 грн*1,25%*30 днів). Решта суми процентів за користування кредитом, а саме 30 000 грн за період із 22 серпня 2021 року по 20 жовтня 2021 року, задоволеною бути не може.
У підсумку, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у сумі 13 750 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 10 000 грн та процентів за користування кредитом в сумі 3 750 грн за період із 22 липня по 21 серпня 2021 року (10 000 грн *1,25%*30 днів), що передбачено умовами договору про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482 та відповідає обставинам, встановленим у цій справі.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов у частині розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, помилкового висновку.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до ст.376 ЦПК України є підставами, зокрема, для зміни рішення суду першої інстанції.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції, зменшуючи суму заборгованості за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», із 43 750 грн до 13 750 грн.
Колегія суддів не входить у обговорення питання відмови у стягненні комісійної винагороди у сумі 1 000 грн, оскільки у цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку фактично не оскаржується.
Частиною тринадцятою ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До втрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
У силу частини першої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, ТзОВ «Діджи Фінанс» сплатило 2 422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції, а ОСОБА_1 сплатив судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 744,40 грн за суд першої інстанції (вимоги позивача задоволені на 30,73%), а ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 516,99 грн (позивачу відмовлено у задоволенні вимог на 69,27%) за суд апеляційної інстанції.
Окрім того, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 843,80 грн (6 000 грн х 30,73%).
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, надану при перегляді справи в суді апеляційної інстанції, яка підтверджується ксерокопіями наступних документів: договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 листопада 2024 року, укладеного між адвокатом Стародуб І.В. та ТзОВ «Діджи Фінанс», додаткової угоди №4371482 від 30 грудня 2024 року, укладеною між тими ж сторонами, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаним сторонами договору (а.с.189-204). Склад, обсяг та види виконаних робіт (надання послуг) адвокатом складається із: аналізу чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів - 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТзОВ «ДІджи Фінанс» - 500 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Рудзей Ю.В. на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 квітня 2025 року в цивільній справі №296/503/25 - 3 000 грн. Апеляційний суд чинним цивільно-процесуальним законодавством не уповноважений за своєю ініціативою зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, а від відповідача та його представника клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Отже, на підставі ст.ст.133,137,141 ЦПК України апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 229,20 грн (4 000 х 30,73%) за надання професійної правничої допомоги на стадії апеляційного провадження, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 квітня 2025 року змінити, зменшивши суму заборгованості за договором про споживчий кредит від 22 липня 2021 року №4371482, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», із 43 750 грн до 13 750 грн, а також зменшивши розмір судового збору з 2 368 грн 26 коп. до 774 грн 40 коп. та витрат на правничу допомогу з 3 000 грн до 1 843 грн 80 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 516 грн 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжди Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 229 грн 20 коп. за надання професійної правничої допомоги на стадії апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: