Справа № 154/2186/25 Провадження №33/802/695/25 Головуючий у 1 інстанції:Пустовойт Т. В.
Доповідач: Денісов В. П.
03 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 22 липня 2025 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним та притягнути до відповідальності за те, що він 19.05.2025, о 07 год 58 хв, в с. Бубнів, по вулиці Іваничівській керував транспортним засобом марки «АУДІ 100» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Результат тесту 0,78‰.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що оскаржувану постанову він не отримував та не викликався в судове засідання.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
Апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження просить поновити цей строк, мотивуючи тим, що оскаржувану постанову він не отримував та не викликався в судове засідання.
Проте, зазначені доводи апелянта повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
22 липня 2025 року під час розгляду справи у Володимирському міському суді Волинської області ОСОБА_1 був відсутній (а.с.20-22).
В цій справі відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 01 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 22 липня 2025 року щодо нього ОСОБА_1 подав до місцевого суду лише 06 жовтня 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції на апеляційній скарзі, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 01 серпня 2025 року.
Таким чином ОСОБА_1 більш як на два місяці пропустив строк апеляційного оскарження, передбачений вимогами ч.2 ст.294 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що оскаржувану постанову він не отримував та не викликався в судове засідання не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження так як вони суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно яких постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а не з дня отримання.
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» від 01.07.2025 (а.с.19).
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 будучи завчасно та належним чином повідомленим не з'явився і в судові засідання на 12.06.2025 та 30.06.2025 (а.с.17, 18).
Жодних його клопотань про відкладення судових засідань матеріали даної справи не містять.
Тому відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення.
Будь-яких інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються вищезазначеними матеріалами справи, у зв'язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду Волинської області від 22 липня 2025 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, які її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду Волинської області від 22 липня 2025 року щодо нього - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, які її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов