Справа № 159/4078/22 Провадження №11-кп/802/41/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2023 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Калиновник Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлучений, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, раніше судимий вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки,-
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року, і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
До вступу вироку в законну силу обрано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків: не відлучатися з постійного місця проживання та реєстрації без дозволу суду; повідомляти суд та інший державний орган, що відає виконанням вироку, про зміну свого місця проживання; з'являтися на виклик до суду та іншого державного органу, що відає виконанням вироку.
Вироком вирішення питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 , проходячи службу в складі НОМЕР_1 Окремого батальйону Української добровольчої армії з 24 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року, будучи зобов'язаним додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку та правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, вчинив злочин у сфері незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими пристроями без передбаченого законом дозволу.
Так ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним з умовами обліку та зберігання боєприпасів, оскільки, проходячи службу в складі 5-го Окремого батальйону Української добровольчої армії, має досвід поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими пристроями, в порушення вимоги законодавства України про те, що бойові припаси та вибухові пристрої відносяться до предметів, обіг яких обмежено, та у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року, не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу уповноважених органів держави, а також те, що особам, які несуть військову службу, у відповідності до інструкції "Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів в Збройних силах України", затвердженої наказом МОУ № 359 від 26 червня 2005 року, забороняється зберігати, носити зброю, бойові припаси та вибухові речовини поза межами території військової частини, окрім місць проведення навчань та виконання бойових завдань, вчинив наступні дії.
Перебуваючи в зоні ведення бойових дій на території Харківської області, ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, здобув корпус наступальної осколкової ручної гранати РГ-42 та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2, які при конструктивному поєднанні між собою являють наступальну осколкову ручну гранату РГ-42, яка відноситься до вибухових пристроїв військового призначення та бойових припасів, та яка є придатною до вибуху.
В подальшому, після повернення до місця несення служби, ОСОБА_8 продовжив зберігати при собі корпус ручної гранати РГ-42 та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2 та у другій половині червня 2022 року, більш точного часу не встановлено, перевіз їх до будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, порушуючи вимоги чинного законодавства, зокрема постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, згідно яких боєприпаси, зокрема граната, не можуть перебувати у власності громадян, 25 червня 2022 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу ставка, що в с. Новий Мосир Ковельського району Волинської області, діючи умисно, носив при собі наступальну осколкову ручну гранату РГ-42 без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення місцевими жителями, які відібрали вказану гранату в ОСОБА_8 та передали працівникам поліції.
Крім цього, ОСОБА_8 , перебуваючи в зоні ведення бойових дій на території Харківської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, здобув 25 (двадцять п'ять) патронів калібру 5,45х39 мм, які є проміжними патронами зразка 1974 року, являються боєприпасами та придатні до стрільби, які продовжив зберігати та в другій половині червня 2022 року, більш точного часу не встановлено, перевіз їх до будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де, порушуючи вимоги чинного законодавства, зокрема Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, згідно якої встановлено порядок отримання спеціального дозволу на носіння та зберігання боєприпасів, зберігав 25 патронів калібру 5,45х39 мм без передбаченого законом дозволу до моменту, коли їх було вилучено працівниками поліції в ході огляду житла від 25 червня 2022 року.
У поданій апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, його незадовільний стан здоров'я, пом'якшуючі обставини. Окрім того зазначає, що судом не враховано частину відбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 07 жовтня 2021 року. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, звільнити від відбування покарання застосувавши положення ст. 75 КК України або за хворобою.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи у апеляційному суді, в судове засідання не з'явився, поважних причин його неявки до суду не установлено.
Від захисника ОСОБА_7 надійшла заява про припинення її повноважень як захисника у кримінальному провадженні № 12022030550000542, згідно Наказу Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 22 квітня 2025 року.
А, тому, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд матеріалів даного кримінального провадження у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів доходить такого висновку.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинувачено ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною і також не оскаржується.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що останній хоча позитивно характеризується за місцем проживання, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, з 24 лютого 2022 року проходив службу в складі НОМЕР_1 окремого батальйону Української Добровольчої Армії, на диспансерному обліку в нарколога та психіатра не перебуває, однак раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, в період іспитового строку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 є щире каяття у вчиненому.
До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що не заперечується в апеляційній скарзі.
Так, приписами ч. 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
А згідно роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст.78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
З урахуванням вищенаведених положень матеріального закону, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та того, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, законних підстав для застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, як про це просить в апеляційній скарзі захисник, апеляційний суд не вбачає.
Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції захисник, зокрема незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому саме у виді позбавлення волі, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити остаточне покарання шляхом частково приєднує невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Призначаючи ОСОБА_8 остаточне покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального закону, оскільки призначив остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, як це і передбачено вимогами ч. 1 ст. 71 КК України, а тому підстав для зарахування ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2021 року, немає.
Разом з тим, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 231 від 22 вересня 2022 року, ОСОБА_8 , у період скоєння інкримінованих йому протиправних дій виявляв ознаки посттравматичного стресового розладу з алкогольним обтяженням, через що повною мірою не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Внаслідок цього ОСОБА_8 може бути обмежено осудним. В даний час ОСОБА_8 страждає на пост травматичний стресовий розлад в стані декомпенсації, може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
А відтак, з огляду на вказаний висновок експерта, суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_8 може нести кримінальну відповідальність за вчинення суспільно-небезпечних діянь, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи захисника, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2023 року відносно останнього, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: