Справа № 761/43172/25
Провадження № 1-кс/761/27459/2025
22 жовтня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62025100110000114, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України, -
10 жовтня 2025 року (здано на пошту 08 жовтня 2025 року) до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025100110000114, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України, на майно, яке тимчасово вилучене 07 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- 3 блокноти чорного кольору із чорновими записами.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000114, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що на території міста Києва та ряду інших міст України діє група осіб, які запровадили протиправний механізм незаконного переоформлення об'єктів нерухомості з використанням завідомо підроблених документів, де кінцевими власниками виступають громадяни України та рф. Вказані реєстраційні дії здійснюються окремими нотаріусами та державними реєстраторами, які координують свої дії з невстановленими посадовими особами Міністерства юстиції України, незаконно вносять зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 з метою відшукання та вилучення: документів щодо проведення реєстраційних та нотаріальних дій щодо Приватного сільськогосподарського підприємства «Гарант»; довіреності від 05.02.2021, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_10 , зареєстрованої в реєстрі під № 87.
На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, 07 жовтня 2025 року було проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено 3 блокноти чорного кольору із чорновими записами.
Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 від 07 жовтня 2025 року, виявлене та вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 до початку судового розгляду звернувся до суду з заявою, в якій просив вирішити питання про арешт майна за його відсутності, що не суперечить вимогам ст. 172 КПК України.
Власник тимчасово вилученого майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. У відповідності до ст. 172 КПК України, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення частини другої, третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, формують внутрішнє переконання про наявність ознак кримінальних правопорушень, та містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100110000114 від 30 квітня 2025 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене 07 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 3 блокноти чорного кольору із чорновими записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62025100110000114, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке тимчасово вилучене 07 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- 3 блокноти чорного кольору із чорновими записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1