Справа № 761/36459/25
Провадження № 1-кп/761/3957/2025
20 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Кодема Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Березань Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Київ, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України.
Прокурор ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, зазначивши, що він відповідає вимогам КПК України. Підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору не вбачає.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 не заперечувала стосовно призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 у підготовчому судовому засіданні зазначила про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, просила призначити до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
Захисник ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували стосовно призначення обвинувального акта до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 заперечував стосовно призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Так, захисник ОСОБА_9 заявив клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки матеріали кримінального провадження, які надані йому в порядку виконання ст. 290 КПК України, не містять повідомлення про завершення досудового розслідування адвокату ОСОБА_11 . А тому вважає, що кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вважає, що виклад обвинувачення у ньому є неприпустимим, оскільки містить посилання на вчинення злочинів у співучасті з особами, які не є обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні, що є порушенням Конституції України та КПК України.
Також захисник ОСОБА_9 заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2025 (справа № 757/1468/25-к) в частині мобільного телефону, який належить ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі підтримав свого захисника.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування яких зазначив, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинувачених переховуватись від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень.
Крім того, зауважив, що інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, прокурор ОСОБА_8 просив продовжити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 заперечував стосовно задоволення клопотання, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під варту на цілодобовий домашній арешт з покладанням відповідних обов'язків, обґрунтовуючи його тим, що ризики, на які посилається прокурор, жодним чином не доведені. У разі, якщо суд прийде до висновку про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту просив визначити розмір застави не більше ніж 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також просив урахувати характеризуючі дані підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Окрім іншого, адвокат ОСОБА_14 просила застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки вважає, що заслуговує на особливу довіру та зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Також з аналогічною заявою до суду звернувся ОСОБА_15 , який виявив бажання взяти на поруки рідного брата - обвинуваченого ОСОБА_4 , та вважає, що зможе в повному обсязі забезпечити виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Інші учасники провадження підтримали позицію сторони захисту.
Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_16 заперечувала у його задоволенні, оскільки вважає, що прокурор не довів ризиків, які зазначив у клопотанні, крім того просила врахувати характеризуючі дані підзахисного. Також просила застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Обвинувачений ОСОБА_17 повністю підтримав думку свого захисника, зауваживши, що вину у скоєному визнає повністю, просив врахувати, що він - єдиний годувальник в сім'ї, має утриманні батьків з інвалідністю.
Крім того, ОСОБА_18 у судовому засіданні також виявила своє бажання взяти обвинуваченого ОСОБА_5 на поруки, вважаючи, що зможе забезпечити виконання останнім своїх процесуальних обов'язків.
Також прокурор ОСОБА_8 заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в обґрунтування якого зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, зміна або скасування обвинуваченому запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_19 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, враховуючи, що його підзахисний належним чином виконує свої процесуальні обов'язки, а ризики, на його думку, взагалі відсутні. Крім того, зауважив, що лише тяжкість можливого покарання не може бути безумовною підставою для застосування такого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Крім того, прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки ризики, які стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу не зменшилися, продовжують існувати.
Стосовно клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_20 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 не заперечувала. Просила врахувати, що підзахисний працює на території міста Києва та надати дозвіл відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Крім того, прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ризики, які стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу не зменшилися, продовжують існувати, враховуючи тяжкість покарання у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що її підзахисна в повному обсязі виконує покладені на неї обов'язки, також підтримала позицію захисника ОСОБА_11 .
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала свого захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Так, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Так, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на те, що в судовому засіданні не встановлено обставин пропуску стороною обвинувачення строку досудового розслідування у тому числі з підстав, на які посилається захисник ОСОБА_9 , ураховуючи також пояснення захисника ОСОБА_11 .
Стосовно клопотання адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору слід зазначити, що таке не підлягає задоволенню.
Так, перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплений ст. 291 КПК України.
Суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини у своїй сукупності дають уявлення щодо обставин кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Сформульоване обвинувачення в достатній мірі інформує як про підстави обвинувачення, так і про його характер. Підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає, у тому числі і тих, на які посилається сторона захисту.
За таких обставин, суд приходить до переконання про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.
Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Шевченківським районним судом міста Києва.
Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено.
Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України.
Безспірні підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.
Перешкод щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта судом не встановлено.
Стосовно заявленого клопотання адвокатом ОСОБА_9 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2025 (справа № 757/1468/25-к) в частині мобільного телефону, який належить ОСОБА_3 , суд вважає його передчасним та таким, що не підлягає задоволенню на даній стадії.
Частиною 4 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_21 , слід зазначити про таке.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред'явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, суд зазначає наступне.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. У зв'язку з чим останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Водночас, дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Також ОСОБА_4 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зауважити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високими.
Водночас суд вважає за можливе визначити ОСОБА_4 розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень.
При призначенні такого розміру застави, суд поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто, такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку обвинучаеного, не порушуючи при цьому його прав, а визначений розмірі застави буде належною гарантією того, що у разі його сплати ОСОБА_4 не буде переховуватись від суду через побоювання втратити заставу.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.
Варто зауважити, що суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, про що клопотав захисник, суд не вбачає.
Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, його процесуальну поведінку, водночас суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, в цьому випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити строком на 60 днів, а саме до 18 грудня 2025 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слід зазначити про таке.
З обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_5 є досить вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також судом враховується встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, існує ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених.
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування інших ризиків, передбачених пп. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 обвинувачується.
Підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Крім того, інші більш м'які запобіжні заходи не дозволять запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі обвинувачений матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання судовому провадженню іншим чином.
Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту.
Так, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 18 грудня 2025 року включно.
Разом з тим, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що визначення розміру застави є правом суду, а не обов'язком, суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому, а саме у розмірі 230 (двохсот тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 696 440 (шістсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок) гривень.
При призначенні такого розміру застави, суд поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто, такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не порушуючи при цьому його прав, а визначений розмірі застави буде належною гарантією того, що у разі його сплати ОСОБА_21 не буде переховуватись від суду через побоювання втратити заставу.
Суд також враховує стадію кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_21 , його вік, стан здоров'я, сімейний стан та соціальні зв'язки.
У той же час, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд вважає за можливе задовольнити клопотання частково, з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, а тому суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні продовження строку запобіжного заходу існування ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
Слід зазначити, що сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
Суд враховує, що показання свідків в цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високими.
Водночас, враховуючи характеризуючі дані, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступного дня, на строк 2 місяці, тобто до 20 грудня 2025 року включно, за виключенням здійснення трудової діяльності, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, та які будуть пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, та забезпечить виконання ним, покладених процесуальних обов'язків, визначених частиною 5 ст.194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Слід зауважити, що у період введення воєнного стану на території України обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» дозволено відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Стосовно заявленого захисником ОСОБА_19 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , оцінивши наведені обставини стороною захисту у сукупності, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на цій стадії є пропорційним для запобігання встановленим раніше ризикам, а обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу наразі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_6 слід продовжити до 20 грудня 2025 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , на час звернення із даним клопотанням обставини, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також під час його продовження, та ризики не змінилися, тому суд вважає наявними законні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_7 .
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 слід визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Стосовно заявлених клопотань ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 про обрання щодо ОСОБА_21 та ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та передачу їх на особисту поруку, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Так, ч. 1 ст. 180 КПК України передбачає, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваними, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Тягар доказування обставин, що свідчать про те, що особи які виявили бажання стати поручителями заслуговують на довіру або особливу довіру, а також обставин, що свідчать про фінансову спроможність вказаних осіб сплатити грошове стягнення у разі невиконання ними взятих на себе зобов'язань, покладається на сторону кримінального провадження, що заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді поруки.
Одночасно застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв'язків з поручителем, або підрив його авторитету є гіршим ніж застосування більш суворого запобіжного заходу. Проте таких обставин судом не встановлено, при цьому, до усних заяви не додано будь-яких доказів, аналізуючи, які суд міг зробити висновок, що вказані особи зможуть ефективно виконати свої зобов'язання, як поручителі.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-179, 181, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору - залишити без задоволення.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100120001006 від 28 грудня 2024 року, на 24 жовтня 2025 року о 08 годині 00 хвилин.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_14 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_18 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі № 761/36459/25.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 230 (двохсот тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 696 440 (шістсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі № 761/36459/25.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступного дня, строком на 2 місяці, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, за винятком потреби у здійсненні трудової діяльності;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання останнього.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, за винятком потреби у здійсненні трудової діяльності;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді виконання покладених обов'язків відносно обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді виконання покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає та здійснює трудову діяльність (м. Київ та Обухівський район Київської області) без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали направити до ІТТ №2 ГУНП в Київській області та ІТТ №5 ГУНП в Київській області - для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення в частині продовження строку запобіжного заходу.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва ОСОБА_1