ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про повернення апеляційної скарги
03 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3134/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 про залишення позовної заяви без руху, прийняту суддею Демченко Т.І., м. Одеса,
у справі №916/3134/25
за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 7 743,38 грн
У серпні 2025 р. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальній сумі 7743,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/3134/25 (суддя Демченко Т.І.) вищенаведену позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 про залишення позовної заяви без руху у справі №916/3134/25.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 про залишення позовної заяви без руху у справі №916/3134/25 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/3134/25 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення вищенаведеної апеляційної скарги з огляду на наступне.
У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
В силу приписів частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Системний аналіз статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху, між тим така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Перевірка законності та обґрунтованості ухвали суду про залишення позовної заяви без руху здійснюється судом апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення цієї позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Саме такий висновок Верховного Суду міститься в постановах від 08.06.2022 у справі №913/618/21 та від 18.09.2023 у справі №910/17306/21.
Крім того, правова позиція Верховного Суду про те, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню, викладена в постанові від 16.03.2020 у справі №910/16651/19.
Доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху включаються в текст апеляційної скарги на ухвалу про повернення позову на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а сама ухвала про залишення позовної заяви без руху не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження ухвали про повернення позову.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною в постановах від 10.07.2023 у справі №910/13020/22 та від 14.06.2024 у справі №204/9551/18.
Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без руху в силу приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню як окремий процесуальний документ, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення даної апеляційної скарги Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 цього Кодексу.
Положеннями частини восьмої статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу; скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами; копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Додатково колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що оцінка доводам останнього стосовно незаконності/необґрунтованості оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви без руху буде надана під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №916/3134/25, яка також оскаржена Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради в апеляційному порядку.
Керуючись статтями 232-235, 254, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Повернути Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 про залишення позовної заяви без руху у справі №916/3134/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Таран С.В. у період з 16.10.2025 по 31.10.2025 ухвалу про повернення апеляційної скарги складено та підписано колегією суддів 03.11.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук