79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" жовтня 2025 р. Справа №909/41/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Бест-текст" від 26.04.2025 (вх. № 01-05/1278/25 від 28.04.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 (суддя І. М. Скапровська, повний текст рішення складено та підписано 07.04.2025)
у справі № 909/41/25
за позовом: ПАТ "Укрнафта",
до відповідача: ТОВ "Бест-текст",
про: стягнення 228 514,50 грн. штрафу та судових витрат,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" (далі - ТОВ "Бест-Текст", відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 228 514,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю №13/2160-МТР від 06.06.2024 щодо поставки товару у визначений таким договором строк.
Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 26.03.2025 у справі №909/41/25 позовні вимоги задоволив повністю. Стягнув з ТОВ "Бест-текст" на користь ПАТ "Укрнафта" 228 514,50 грн штрафу та 2 742, 18 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване наявністю підстав для стягнення штрафу відповідно до п.7.1. укладеного між сторонами договору з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків поставки товару.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які в силу ст. 233 ГК України можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій (документів, які б підтверджували ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також наявності інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ "Бест-текст" подало апеляційну скаргу від 26.04.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/41/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково в частині обмеження (зменшення) розміру штрафних санкцій, які вже присуджені до стягнення судом першої інстанцій на 50%.
Вимоги апелянта обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неповним встановленням обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що пунктом 7.1 договору сторони передбачили більший розмір штрафу, ніж визначено абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, що не допускається.
Окрім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції не навів мотивів відхилення його доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу на 50% та не дослідив доказів, які підтверджують виконання зобов'язань відповідачем в повному обсязі та прийняття товару позивачем, причини прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань (розірвання покупцем договору в односторонньому порядку), відсутність збитків у позивача внаслідок прострочення відповідачем поставки товару.
ПАТ "Укрнафта" подало відзив на апеляційну скаргу від 15.05.2025, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/41/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що уклавши договір, сторони погодили інший розмір штрафу за порушення відповідачем строку поставки товару ніж той, що зазначений в абзаці 3 частини 2 ст. 231 ГК України, що в повній мірі кореспондується із зазначеною нормою.
Окрім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки порушення строків поставки товару відбулось виключно з вини відповідача, а питання наявності/ відсутності збитків позивача не є предметом доказування у даній справі.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справу №909/41/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бест-текст" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/41/25, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та перебування колегії суддів у відпустці, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судом.
06.06.2024 між ТОВ "Бест-Текст" ( далі - постачальник) та ПАТ "Укрнафта" (далі - покупець) укладено договір про закупівлю №13/2160-МРТ ( далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар відповідно до коду ДК021:2015:18130000-9 Спеціальний робочий одяг (Костюм для захисту від понижених температур і загальних забруднень. Куртка для захисту від понижених температур і загальних забруднень.) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Відповідно до п.п.2.1.,.2.2. Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору, та є його невід'ємною частиною. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.2. Договору його загальна сума становить 2 285 145,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 380 857,50 грн.
Відповідно до п.п. 5.3, 5.4. Договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акта (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
При недотриманні постачальником строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10 % вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю 10% вартості непоставленого товару (п. 7.1. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до "31" грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).
Відповідно до п. 14.6. Договору документи, належним чином оформлені та передані шляхом електронного/факсимільного зв'язку, мають силу оригіналів до моменту надання оригіналів цих документів (листів, повідомлень та інше), що повинні бути надані протягом 7 днів з моменту відправлення таких електронних/факсимільних повідомлень.
Пунктом 14.10. Договору визначено, що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим Договором виконуються в письмові формі українською мовою та доставляється кур'єром або поштою відправлення та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним) зв'язком відповідній Стороні (надалі - «Повідомлення») за такими адресами: якщо направляється Постачальнику: 77304, Україна, Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Біласа і Данилишина, буд. 58; e-mail: best-text@ukr.net; якщо направляється Покупцю: вул. Січових Стрільців, 23А, 04023, м. Київ; e-mail: yuliia.khoptova@ukrnafta.com.
Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток № 1 до Договору "Специфікація"; Додаток № 2 до Договору "Інформація про технічні, кількісні та якісні характеристики предмета закупівлі" (п. 16.1 Договору).
Пунктом 4 Специфікації сторони погодили термін поставки товару - 60 календарних днів з дати укладення Договору;
Пунктом 8 Специфікації сторони погодили наступні вимоги до приймання товару:
- постачальник зобов'язаний у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту укладення Договору передати покупцю на погодження: зразок товару; копію протоколу випробування на виріб, що підтверджує показники зазначені в Таблиці 7, 8 сумарний тепловий опір пакета, датований 2024 р. та завірений належним чином органом або організацією, що його видав (виданий належним органом або організацією, яка проводить випробування (вимірювання), які акредитовані (атестовані) Національним агентством з акредитації України);
- покупець зобов'язується розглянути зразок у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дати його передачі: в разі відсутності зауважень до зразка він вважається Еталонним і постачальник зобов'язується у строк, що не перевищує 5 робочих днів, надати додатково ідентичні 3 зразки (відповідно до кількості складів вантажоотримувачів), які будуть вважатись контрольними; в разі наявності зауважень до зразка покупець надає вмотивовану відмову від погодження із зазначенням переліку зауважень шляхом повідомлення на електронну пошту постачальника; постачальник зобов'язується усунути зауваження у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання зауважень та повторно надати на погодження Еталонний та 3 контрольні зразки;
- погодження зразків покупцем здійснюється шляхом підписання протоколу погодження. Копія підписаного протоколу передається постачальнику на електронну пошту.
Як зазначають обидві сторони, 18.06.2024 ТОВ "Бест Текст" надало ПАТ "Укрнафта" зразки обумовленого в Договорі товару, однак такі не були затверджені покупцем у зв'язку з відсутністю протоколу випробування, що відображено в протоколі засідання постійно-діючої комісії по затвердженню зразків спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, що закуповуються ПАТ "Укрнафта" централізовано, №62 від 18.06.2024.
Належні докази відправлення вказаного протоколу відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву: станом на 08.08.2024 у визначений п. 14.10.1 Договору спосіб протокол про затвердження чи відмову у затвердженні зразку-еталону на адресу ТОВ "Бест Текст" не надходив; ПАТ "Укрнафта" повідомило про відмову затвердити зразок спецодягу у відповідь на електронний лист ТОВ "Бест Текст" 08.08.2024.
В серпні 2024 року ТОВ "Бест Текст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Укрнафта" про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за Договором, а саме затвердити зразок-еталон «Костюм для захисту від понижених температур і загальних забруднень. Куртка для захисту від понижених температур і загальних забруднень» (справа № 910/10097/24).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/10097/24 зазначений позов залишено без розгляду за заявою ТОВ "Бест-Текст".
Листом №01/01/13/10/28/02-02/01/7928 від 04.09.2024 ПАТ "Укрнафта" повідомило ТОВ "Бест-Текст" про розірвання Договору в односторонньому порядку.
Листом № 06-09/2/24 від 06.09.2024 ТОВ "Бест-Текст" повідомило ПАТ "Укрнафта" про готовність виконати умови Договору в найкоротші терміни та просило повідомити щодо готовності продовжити строки поставки товару до 31.09.2024 з укладенням відповідної додаткової угоди.
Листом №01/01/13/10/28/02-02/01/8102 від 09.09.2024 ПАТ "Укрнафта" повідомило ТОВ "Бест-Текст" про відкликання повідомлення про розірвання Договору у зв'язку з отриманням 06.09.2024 зразків товару, які відповідають технічним характеристикам, та просило продовжити виконання Договору.
Листом № 1131 від 10.09.2024 ТОВ "Бест-Текст" просило ПАТ "Укрнафта" повідомити чи наявна потреба у поставці виробів за Договором та чи буде підписана додаткова угода про продовження строків поставки.
Відповідь на даний лист ПАТ "Укрнафта" не надавало.
У листі № 23-09/7/24 від 23.09.2024 ТОВ "Бест-Текст" просило ПАТ "Укрнафта" повідомити: про наявність чи відсутність інтересу до товару, що є предметом Договору; чи влаштовує запропонований ТОВ "Бест-Текст" строк поставки товарів, викладений у листах від 06.09.2024 та від 11.09.2024.
У відповідь на вказаний лист ПАТ "Укрнафта" листом від 24.09.2024 повідомило ТОВ "Бест-Текст" про готовність прийняти товар за Договором в період 25.09.2024-30.09.2024.
На виконання умов Договору ТОВ "Бест-Текст" поставило ПАТ "Укрнафта" товар на загальну суму 2 285 145 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 27.09.2024 за №112 - №116; від 30.09.2024 № 123- №124, від 11.10.2024 №176.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
З врахуванням погоджених сторонами умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 05.08.2024 ( протягом 60 днів з дати укладення Договору).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується факт порушення зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки товару останній сплачує покупцю штраф в розмірі 5 % вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення 30 днів і більше.
Апелянт вважає, що даний пункт Договору не підлягає застосуванню як такий, що суперечить абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки встановлює розмір штрафу більший, ніж передбачений вказаною законодавчою нормою.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення спору судом першої інстанції) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відтак, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 231 ГК України прямо передбачено можливість зміни за погодженням сторін у договорі законодавчо встановленого розміру штрафу, а тому наведені вище доводи апелянта відхиляються як безпідставні.
З огляду на наведене, нарахування позивачем штрафу відповідає законодавчим вимогам, умовам Договору та обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для задоволення його клопотання, заявленого у відзиві на позовну заяву, та зменшення розміру штрафу на 50 %, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України, чинна на момент вирішення спору судом першої інстанції, якою останній керувався ).
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником .
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Відповідно до ч.5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості зменшення штрафних санкцій, суд повинен надати оцінку аргументам сторін та наявним у матеріалах справи доказам.
Однак, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції лише зазначив про відсутність належних та допустимих доказів, які в силу ст. 233 ГК України можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Водночас, як вбачається з поданих відповідачем доказів :
- Договір виконано відповідачем у повному обсязі, а товар прийнятий позивачем без жодних застережень;
- товар поставлений відповідачем у період з 27.09.2024 по 11.10.2024, що з урахуванням установленого Договором строку поставки товару (05.08.2024) свідчить, що прострочка поставки товару не є значною;
- позивач не зазнав значних збитків від порушення строків поставки товару, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні;
- Договір передбачав виготовлення значної кількості одиниць товару за індивідуальним замовленням відповідно до погодженого зразка товару, що передбачає відсутність у постачальника товару на час укладення договору та його подальше виготовлення;
- між сторонами в процесі виконання Договору виник судовий спір щодо затвердження зразка товару покупцем, позивач направляв повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку, а згодом відкликав таке повідомлення.
- поведінка відповідача свідчить про його добросовісність у відносинах з позивачем, намагання врегулювати спірні питання, погодити фактичні терміни здійснення поставок тощо.
Зважаючи на зазначені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу до 114 257, 25 грн (на 50%), виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін. Таке зменшення штрафних санкцій не призведе до порушення принципу рівності сторін та не буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов'язань за Договором.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Бест-Текст" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у даній справі скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 277 ГПК України з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ "Бест-текст" на користь ПАТ "Укрнафта" 114 257, 25 грн штрафу.
Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відтак, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Бест-текст" від 26.04.2025 (вх. № 01-05/1278/25 від 28.04.2025) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/41/25 скасувати в частині задоволення позову в сумі 114 257,25 грн штрафу, в цій частині в позові відмовити.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/41/25 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-текст" (код ЄДРПОУ 45015085, вул. Біласа і Данилишина, буд.58, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77304) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390, провулок Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053) 114 257,25 грн штрафу та 2 742,18 грн судового збору.
4. На виконання постанови Господарському суду Івано- Франківської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
6. Справу повернути до Господарського суду Івано- Франківської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.