Постанова від 13.10.2025 по справі 914/466/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. Справа №914/466/23(914/2366/24)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) б/н від 25.04.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/1283/25 від 28.04.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 (суддя Цікало А.І., повний текст складено 07.04.2025)

у справі №914/466/23 (914/2366/24)

за позовом:

позивача-1: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича

позивача-2: Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферко»

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл»

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттолло Гранум»

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 р. та витребування майна

за участю представників:

від позивача 1: адвокат Гавриленко Ю.Ю. (в режимі відеоконференції);

від позивача 2: адвокат Дудяк Р.А.;

від відповідача 1: адвокат Мельниченко А.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача 3: адвокат Гарасимчук Н.А.;

Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі №914/466/23 (914/2366/24) в задоволенні позову розпорядника майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачі звернулися до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовну заяву, визнати недійсним договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, укладений між ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ “Ферко», предметом якого є механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL -1000, заводський номер К130088, що знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м. Одеса, Митна площа,1/1; витребувати від ТзОВ “Аттолло Гранум» на користь ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл» механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL -1000, заводський номер К130088, що знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м. Одеса, Митна площа,1/1.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву до 30.05.2025, розгляд справи призначено на 04.06.2025.

30.05.2025 ТзОВ «Ферко» подало відзив, в якому відповідач-1 просив апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

30.05.2025 ТзОВ «Аттолло Гранум» подало суду заяву про відвід головуючого судді Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (у складі колегії: Желік М.Б. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) справу передано для вирішення питання про відвід судді Желіка М.Б. у порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (у складі колегії: Скрипчук О.С. - головуюча суддя, судді Кравчук Н.М. Матущак О.І.) у задоволенні заяви ТзОВ “Аттолло Гранум» б/н від 30.05.2025 (вх. №01-04/4276/25 від 30.05.2025) про відвід судді Желіка М.Б. від розгляду справи №914/466/23 (914/1534/24) відмовлено.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкладено розгляд справи призначено на 01.07.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкладено розгляд справи на 13.08.2025.

11.08.2025 позивач-1 подав додаткові письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх. №01-04/6178/25).

13.08.2025 позивач-1 подав клопотання про витребування доказів (вх. №01-04/6219/25), у якому також просив поновити розпоряднику майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражному керуючому Соколу О.Ю. строк на подання цього клопотання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкладено розгляд справи на 25.08.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкладено розгляд справи на 15.09.2025.

15.09.2025 позивач-2 подав клопотання про долучення доказу, а саме технічного паспорта суднонавантажувача марки NEUERO, серії SL-1000, заводський номер К130088.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкладено розгляд справи на 29.09.2025.

23.09.2025 позивач-2 подав суду заяву в обґрунтування клопотання про приєднання доказу (технічного паспорта суднонавантажувача марки NEUERO, серії SL-1000, заводський номер К130088).

29.09.2025 відповідач-3 подав заперечення (вх. №01-04/7457/25) щодо задоволення клопотання позивача-2 про долучення доказів до матеріалів справи.

29.09.2025, у зв'язку з неможливістю налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв'язку, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 призначено розгляд справи на 06.10.2025.

В судовому засіданні 06.10.2025 представниця позивача-1 надала суду пояснення щодо поданого 13.08.2025 клопотання про витребування доказів (вх. №01-04/6219/25). Представник позивача-2 підтримав вказане клопотання.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення клопотання позивача-1 про витребування доказів, з огляду на відсутність поважних причин пропуску строку на заявлення цього клопотання.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання позивача-1 про витребування доказів (вх. №01-04/6219/25 від 13.08.2025).

Щодо клопотання розпорядника майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. про витребування доказів (вх. №01-04/6219/25 від 13.08.2025).

13.08.2025 позивач-1 подав клопотання про витребування доказів (вх. №01-04/6219/25), у якому просить поновити розпоряднику майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражному керуючому Соколу О.Ю. строк на подання цього клопотання та витребувати:

- у ТзОВ «Ферко» копії договору, з усіма додатками і змінами, на підставі якого здійснено подальше відчуження суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088;

- у ТзОВ «Аттолло Гранум» - докази (у т.ч. договір з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088; - паспорт суднонавантажувача SL 1000 зав.№ К130088 (2014 р.в., Німеччина) (підпункт 2.115 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23); - журнал обліку обладнання (підпункт 2.120 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23); - робочу технологічну карту «Перевантаження зернових, олійних вантажів (у тому числі насіння), продуктів їх переробки навалом в умовах портового зернового терміналу ТзОВ «Аттолло Гранум», затверджена директором в 2023 р. (підпункт 2.35 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-0888- 10.07.30.23); - договір (з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав використання ТзОВ «Аттолло Гранум» (ідентифікаційний код 44999993) механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088; - інформацію (найменування, код ЄДРПОУ) щодо власника механічного суднонавантажувача марки NEUERO, типу SL1000, заводський номер К130088 з підтверджуючими документами;

- в Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - інформацію та підтверджуючі документи щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4 з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт за період з 01.01.2012 до дня надання відповіді, зокрема, але не виключно: - щодо усіх без виключення власників (попередніх та дійсних на теперішній час) суднонавантажувальних машин, із зазначенням переліку усіх суднонавантажувальних машин (з ідентифікуючими ознаками), що розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4; - щодо усіх без виключення власників (попередніх та дійсних на теперішній час) механічного суднонавантажувача марки NEUERO, типу SL1000, заводський номер К130088, що розміщений на території ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- в Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - документи, що надавались ТзОВ «Аттолло Гранум» разом із його заявою як портового оператора при внесені відомостей до Реєстру морських портів України, а саме: - документи, що підтверджують право власності на підйомно-транспортне та інше устаткування (за наявності) або право користування (експлуатації) таким устаткуванням; - робоча технологічна карта; - усі без виключення документи, що є в розпорядженні ДП «Адміністрація морських портів України» щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4 території Одеського морського порту з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

- у ТзОВ «Український центр «Експерт №1» - паспорт судонавантажувача SL 1000 зав.№ К130088 (2014 р.в., Німеччина) (підпункт 2.115 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23); - журнал обліку обладнання (підпункт 2.120 пункту 2 «Перелік наданих наекспертизу документів» висновку експертизи від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23); - журнал періодичних оглядів обладнання технічних обслуговувань і ремонтів, огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв та тари судонавантажувача SL1000 зав.№ К130088 (підпункт 2.120 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23); - робочу технологічну карту «Перевантаження зернових, олійних вантажів (у тому числі насіння), продуктів їх переробки навалом в умовах портового зернового терміналу ТзОВ «Аттолло Гранум», затверджену директором в 2023 р. (підпункт 2.35 пункту 2 «Перелік наданих на експертизу документів» висновку експертизи від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23).

В обґрунтуванні причин пропуску строку на подання клопотання позивач-1 зазначив, що звертався з рядом клопотань про витребування доказів до суду першої інстанції, однак на виконання ухвали від 30.09.2024 відповідачі не надали витребуваних документів, на виконання ухвали від 17.12.2024 Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України» повідомила про відсутність витребуваних документів, а ухвалою від 06.03.2025 місцевий господарський суд відмовив позивачу-1 у витребуванні доказів, з огляду на пропуск строку на подання відповідно клопотання.

За твердженням заявника, встановлений в ч.1 ст.81 ГПК України строк пропущено з незалежних від позивача причин, зокрема, з причини систематичного ухилення ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Аттолло Гранум», ОФ ДП «АМПУ» від виконання вимог ухвали суду від 30.09.2024 та від 17.12.2024 та необґрунтованої відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів від 03.03.2025.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2024 про відкриття провадження у справі, було задоволено заявлене у позовній заяві клопотання про витребування доказів та постановлено:

- витребувати у ТзОВ “Ферко» копію договору, з усіма додатками та змінами, на підставі якого здійснено подальше відчуження механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088; зобов'язано ТзОВ “Ферко» подати витребувані докази протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали;

- витребувати у ТзОВ “Аттолло Гранум» докази (у т.ч. копію договору з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088; зобов'язано ТзОВ “Аттолло Гранум» подати витребувані докази протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 поновлено розпоряднику майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражному керуючому Соколу О.Ю. строк на подання клопотання про витребування доказів, задоволено клопотання позивача-1 про витребування доказів, та постановлено:

- витребувати у ТзОВ «Ферко»:

інформацію про період та підстави виникнення заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором комісії від 02.01.2017 №0201171 у сумі 48838543,31 грн., яка є предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020;

копії договору комісії від 02.01.2017 №0201171, який укладено між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» з усіма без виключення додатками та додатковими угодами;

копії первинних документів (виписки по банківським рахункам, видаткові/податкові накладні, рахунки тощо) на підтвердження наявності заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором комісії від 02.01.2017 №0201171 у сумі 48838543,31 грн., яка є предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020;

- витребувати у Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (ідентифікаційний код 38728457):

інформацію та підтверджуючі документи щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4 з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт за період з 01.01.2012 р. по день надання відповіді, зокрема, але не виключно:

щодо усіх без виключення власників (попередніх та дійсних на теперішній час) суднонавантажувальних машин, із зазначенням переліку усіх суднонавантажувальних машин (з ідентифікуючими ознаками), що розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4;

щодо усіх без виключення власників (попередніх та дійсних на теперішній час) механічного суднонавантажувача марки NEUERO, типу SL1000, заводський номер К130088, що розміщений на території ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у Одеському морському порті;

документи, що є в розпорядженні Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4 з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

- повторно витребувати у ТзОВ «Аттолло Гранум» докази (у т.ч. копію договору з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 до ТзОВ «Аттолло Гранум» застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з неповідомленням суду про неможливість подати докази, витребувані ухвалами Господарського суду Львівської області від 30.09.2024 та від 17.12.2024 у справі №914/466/23(914/2366/24) та неподання таких доказів без поважних причин.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 застосовано до ТзОВ «Аттолло Гранум» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом, постановлено тимчасово вилучити у ТзОВ «Аттолло Гранум» наступні докази: договір (з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088.

04.03.2025 позивач-1 звернувся до суду з клопотанням від 03.03.2025 про витребування доказів, в якому просив поновити строк на подання такого клопотання, витребувати у ТзОВ «Український центр «Експерт №1», ТзОВ «Аттолло Гранум», ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) документи, що підтверджують право власності або право користування підйомно-транспортними устаткуваннями (машинами, механізмами, устаткуваннями підвищеної небезпеки), зокрема на суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, витребування якого є предметом цього спору, у тому числі паспорт суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інформацію щодо власника такого суднонавантажувача, інші документи щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах № 3 та №4 території Одеського морського порту з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 позивачу-1 відмовлено у поновленні строку на подання клопотання про витребування доказів.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.255 ГПК України ухвали про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк відносяться до ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Проте, ухвала Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 не була оскаржена та є чинною, тому доводи апелянта (позивача-1) про необґрунтованість цієї ухвали як причини для пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів до суду є безпідставними.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.258 ГПК України клопотання особи, яка подає скаргу, має бути зазначене в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

Таким чином, клопотання про витребування доказів в суді апеляційної інстанції має бути заявлене одночасно з апеляційною скаргою або протягом строку на апеляційне оскарження в порядку доповнень до скарги.

Натомість, у цьому випадку апеляційну скаргу було подано 25.04.2025, апеляційне провадження відкрито ухвалою від 05.05.2025, а клопотання про витребування доказів сформовано в системі «Електронний суд» 12.08.2025 (вх. №01-04/6219/25 від 13.08.2025), при цьому, позивач-1 жодним чином не обґрунтовує неможливості заявлення такого клопотання одночасно з апеляційною скаргою та не зазначає причин, які б об'єктивно завадили дотриманню процесуальних строків.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу-1 строку на подання клопотання про витребування доказів.

Також в судовому засіданні 06.10.2025 представник позивача-2 надав суду пояснення щодо поданого 12.09.2025 клопотання про долучення доказу до матеріалів справи (вх. №01/04/7356/25 від 15.09.2025). Представниця позивача-1 підтримала вказане клопотання.

Представники відповідачів заперечили щодо задоволення клопотання про долучення доказу, з огляду на недоведеність винятковості випадку подання доказів, які не були предметом розгляду під час ухвалення оскарженого рішення, до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання позивача-2 про долучення доказу до матеріалів справи (вх. №01/04/7356/25 від 15.09.2025).

Щодо клопотання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про долучення доказів (вх. №01-04/7356/25 від 15.09.2025).

15.09.2025 позивач-2 подав клопотання про долучення доказів (вх. №01-04/7356/25), у якому просить:

- врахувати зазначену у клопотанні позицію щодо причин неподання доказів під час розгляду поданих клопотань про витребування доказів;

- долучити до матеріалів справи технічний паспорт суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, та врахувати під час розгляду справи.

У клопотанні позивач-2 зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого суд першої інстанції виходив з того, що майно, що було предметом продажу за оскаржуваним договором купівлі-продажу та майно, що є предметом застави за договором застави нерухомого майна від 28.11.2019 є різним рухомим майном, яке відрізняються індивідуальними ознаками.

Так, суд встановив, що відповідно до умов договору застави рухомого майна від 28.11.2019 та відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна в заставу Компанії «Медісон» передано, зокрема, суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, інвентарний номер - 1/N, кількість - 1; предметом оскаржуваного договору купівлі продажу був суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, рік випуску - 2014, інвентарний номер - 2/N, кількість - 1, заводський номер К130088.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд неодноразово витребовував у ТзОВ «Ферко» та ТОВ «Аттолло Гранум» докази, які стосуються предмету спору та мають значення для справи, також до відповідачів було застосовано заходи процесуального примусу у зв'язку із невиконанням учасниками справи вимог суду щодо надання витребуваних судом доказів.

Отже, з наведеного вбачається пасивна поведінка відповідачів щодо надання доказів, які наявні тільки у них.

Крім цього, розпорядник майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. просив суд витребувати у ТзОВ «Український центр «Експерт №1», ТзОВ «Аттолло Гранум», ДП «Адміністрація морських портів України» документи, що підтверджують право власності або право користування підйомно-транспортними устаткуваннями (машинами, механізмами, устаткуваннями підвищеної небезпеки), зокрема на суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, витребування якого є предметом цього спору, у тому числі паспорт суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інформацію щодо власника такого суднонавантажувача, інші документи щодо суднонавантажувальних машин, які розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4 території Одеського морського порту з метою проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Проте, ухвалою суду від 06.03.2025 відмовлено розпоряднику майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражному керуючому Соколу О.Ю. у витребуванні доказів.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи Компанія «Медісон» отримала технічний паспорт суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер НОМЕР_1 (далі - технічний паспорт).

Як вбачається з технічного паспорту, наступне обстеження та позачерговий повний технічний огляд передбачений 01.02.2024. При цьому, на першому аркуші технічного паспорту зазначено, що у разі передання машини іншому володільцю разом з нею має бути переданий і цей технічний паспорт. Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції технічний паспорт існував, проте не був наданий відповідачами.

Тому, оскільки технічний паспорт існував на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак не був поданий жодним із відповідачів, а суд першої інстанції не вжив відповідних заходів щодо витребування його, заявник вважає, що такий доказ не був наданий позивачем до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, відповідачі не виконували взагалі вимогу суду щодо надання витребуваних у них документів, у зв'язку із чим були застосовні заходи процесуального примусу.

Разом з тим, позивачі, враховуючи складність справи, яка пов'язана із видом майна (рухоме майно), та його специфікою руху, вживали активних дій щодо витребування доказів у відповідачів на підтвердження обставин, які мають значення для справи.

Проте, як відповідачі, так і суд першої інстанції не виконали своїх обов'язків, які передбачені процесуальним законодавством.

Невиконання відповідачами ухвал суду про витребування доказів та відсутність належної реакції суду на таке порушення процесуального обов'язку, знівелювали захисні гарантії відповідних положень процесуального кодексу від недоброчесної поведінки відповідача та зробили застосування відповідних положень кодексу непередбачуваними для позивача.

Враховуючи наведене, позивач-2 вважає, що наявні підстави для приєднання до матеріалів справи технічного паспорту, оскільки такий доказ не був наданий суду першої інстанції з поважних причин, які не залежали від позивача, оскільки суд першої інстанції фактично поставив право на доступ до суду в залежність від недобросовісної поведінки відповідачів, які перешкоджають розгляду справи шляхом приховування доказів, що знаходяться виключно у їх володінні.

До клопотання долучено доказ - паспорт на чотирьох аркушах, частину з яких викладено російською мовою, а частину (аркуш 2) - українською мовою.

В додаткових обґрунтуваннях до клопотання про приєднання доказу (вх.№01-04/7357/25 від 23.09.2025) позивач-2 надав суду лист від представника компанії Argentem Creek Partners LP адвоката Василенка Тараса Григоровича, адвокатського об'єднання «Хіллмонт Партнерс», датований 10 вересня 2025 року, адресований представнику Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» адвокату Дудяку Ростиславу Анатолійовичу. У вказаному листі обумовлено, що «Адвокатським об'єднанням «Хіллмонт Партнерс» надається правова допомога Компанії Argentem Creek Partners LP, в тому числі здійснюється представництво вказаної Компанії як потерпілої особи в кримінальному провадженні №12022000000001431 від 22.12.2022.

28.08.2025 адвокат АО «Хіллмонт Партнерс» Василенко Т.Г. здійснив ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022000000001431 від 22.12.2022. Після ознайомлення з матеріалами та їх аналізу, виявлено, що органом досудового розслідування зібрані дані, які в тому числі стосуються рухомого майна, яке було відчужене з балансу ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та на цей час використовується ТзОВ «Аттолло Гранум». Вказані відомості отримані від ТзОВ «Український центр «Експерт №1» у відповідь на запит. В переліку документів, доданих до вказаного листа, знаходився паспорт суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, і клопотання про ознайомлення та дозвіл на розголошення даних на 2 аркушах.

До обґрунтувань додано: клопотання адвоката Т.Василенка про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022000000001431 від 22.12.2022, адресоване старшому слідчому в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Громадському О.А., з проставленою відміткою «дозвіл на ознайомлення та розголошення надано, Громадський О.А., 28.08.2025»; копію відповіді ТзОВ «Український центр «Експерт №1» слідчому О.Громадському №348 від 26.08.2025 на запит від 25.08.2025, яким слідчому скеровано копію паспорта суднонавантажувача SL-1000 зав.№К130088; копію перекладу тексту технічного паспорта з російської на українську мову, зробленого перекладачем Дмитрієвою О.В., підпис якої 17.09.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г.

ТзОВ «Аттолло Гранум» у запереченнях на клопотання про долучення доказів (вх.№01-04/7457/25 від 29.09.2025) наголошує на таких аргументах:

- позивач-2 не подав доказів разом з позовною заявою як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України та не порушує питання поновлення строку на подання нових доказів;

- позивач-2 не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування технічного паспорта суднонавантажувача, а позивачу-1 було відмовлено у задоволенні такого клопотання у зв'язку з пропуском строку на його подання;

- позивач-1 самостійно визначав, що просить суд витребувати у клопотаннях, які були задоволені судом першої інстанції, і серед вказаних позивачем-1 доказів не було технічного паспорта суднонавантажувача;

- позивач просить долучити до матеріалів справи 4 аркуші технічного паспорта суднонавантажувача, однак відповідно до листа ТзОВ «Український центр «Експерт №1» №348 від 26.08.2025, слідчому до матеріалів кримінального провадження було скеровано документи загальним обсягом 18 аркушів, що свідчить про вибірковість у поданні позивачем-2 доказів;

- позивач-2 не обґрунтував винятковості випадку, як це передбачено у ч.3 ст.269 ГПК України;

- представник позивача-2 не довів, що вчинив усі дії для того, щоб отримати цей паспорт раніше, більше цього, не надано жодного доказу щодо звернень за таким чи до слідчого, чи до ТзОВ “Український центр “Експерт № 1»;

- суд апеляційної інстанції не здійснює новий розгляд на основі нових доказів, а переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення.

Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачі просили суд першої інстанції витребувати у відповідачів ряд доказів, проте не повідомляли про необхідність витребування у відповідачів технічного паспорта суднонавантажувача.

Як вже було зазначено апеляційним судом щодо розгляду клопотання позивача-1 про витребування доказів, 04.03.2025 позивач-1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у ТзОВ «Український центр «Експерт №1», ТзОВ «Аттолло Гранум» та ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) доказів, в тому числі, паспорта суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, проте ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 позивачу-1 відмовлено у поновленні строку на подання клопотання про витребування доказів і таку ухвалу не було оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Пунктом 5 ч.1 ст.267 ГПК України передбачено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи, аніж іншому учаснику справи.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування ст. 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013 та ін).

Позивач-2, обґрунтовуючи об'єктивність причин, що унеможливили подання доказу до суду першої інстанції, наголошував на недобросовісній поведінці відповідачів, яка виразилась у неподанні витребовуваних судом доказів, однак як було встановлено, в матеріалах справи відсутні судові рішення про витребування у відповідачів технічного паспорта суднонавантажувача, натомість під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу-1 було відмовлено у поновленні строку на подання клопотання про витребування такого доказу. За таких умов, обставини виявлення такого доказу в матеріалах кримінального провадження не можуть слугувати самостійною підставою для визнання випадку неподання доказу до суду першої інстанції винятковим та таким, що унеможливило вчасне вчинення процесуальної дії.

Враховуючи те, що апеляційне провадження у цій справі було відкрито ухвалою суду від 05.05.2025, позивач-2 подав клопотання про долучення доказів лише 15.09.2025, поданий позивачем-2 доказ (технічний паспорт суднонавантажувача) не був предметом оцінки в суді першої інстанції і позивач-2 не довів винятковості випадку, з яким норма ч.3 ст.269 ГПК України пов'язує можливість прийняття доказів в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача-2 про долучення доказів.

В судовому засіданні 06.10.2025 представники позивачів підтримали вимоги апеляційної скарги, надавши суду пояснення щодо викладених у них доводів, просили оскаржене рішення скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів проти доводів апеляційних скарг заперечили, надавши суду свої пояснення, просили залишити оскаржене рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, після судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та в порядку, визначеному у ст.219 ГПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 13.10.2025.

В судовому засіданні 13.10.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №914/466/23 за заявою Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл», введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл», розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ “Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В. Г., виконання обов'язків керівника боржника - ТзОВ “Олімпекс Купе Інтереншнл» покладено на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

26.09.2024 розпорядник майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтереншнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. та Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» звернулись до Господарського суду Львівської області зі спільним позовом до ТзОВ “Ферко», до “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та до “Аттолло Гранум» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, укладеного між ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ “Ферко»; витребування від ТзОВ “Аттолло Гранум» на користь ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, що знаходиться в робочому стані на причалі №3 за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір купівлі-продажу укладено з пов'язаною з боржником особою; такий договір порушує права боржника та його кредиторів, тобто є фраудаторним правочином; умови спірного договору передбачають об'єктивно занижену вартість предмета купівлі-продажу; спірний договір укладено з порушенням заборони, зумовленої заставою рухомого майна, що є предметом договору; спірний договір купівлі-продажу укладено представником боржника з перевищенням повноважень.

На переконання позивачів, за вказаних обставин, спірний договір купівлі-продажу має бути визнано недійсним, а майно, яке було предметом купівлі-продажу за оскаржуваним договором, підлягає поверненню боржнику (відповідачу-2).

ТзОВ “Ферко» (відповідач-1), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав таке: оскаржуваний договір купівлі-продажу укладено відповідно до умов попереднього договору, за умовами якого вартість спірного майна складає 57550000,00 грн., що спростовує твердження позивачів щодо заниження вартості спірного майна; спірне майно є іншим, ніж майно, яке передано в заставу позивачу-2, а отже при укладенні спірного договору купівлі-продажу не порушено заборони, зумовленої заставою рухомого майна; майнові права та інтереси позивачів жодним чином не порушено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову; позивачі не довели, що оскаржуваний договір укладений з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок спірного майна, оскільки у боржника наявне інше майно, за рахунок якого можливо задоволити вимоги кредиторів; на момент укладення спірного договору, у відповідача-2 була відсутня прострочена заборгованість перед позивачем-2 та будь-якими іншими кредиторами, а отже такий правочин не може вважатись вчиненим з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів; перед вчиненням правочину - підписанням попереднього договору та оскаржуваного договору купівлі-продажу, на виконання вимог статуту ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл», 21.07.2020 було проведено загальні збори учасників товариства, на яких погоджено укладення вказаних правочинів.

Відповідач-2 (ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл») та відповідач-3 (ТзОВ “Аттолло Гранум») в суді першої інстанції письмових заяв по суті спору не подали.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов таких висновків:

- рішення учасника ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» - Компанії “Джи-Ен-Ті Трейд При Дубайській Багатопрофільній Товарно-Сировинній Біржі» (GNT TRADE DMCC) №21/07/20/1 від 21.07.2020 про надання згоди директору Товариства ОСОБА_1 на вчинення (укладення) правочинів з відчуження механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, рік випуску - 2014, інвентарний номер - 2/N, кількість - 1, заводський номер К130088 за ціною 57550000,00 грн., спростовує твердження позивачів про відсутність погоджувального рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» на укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу;

- відповідно до умов договору застави рухомого майна від 28.11.2019 та відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в заставу Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» передано, зокрема, суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, інвентарний номер - 1/N, кількість - 1; предметом оскаржуваного договору купівлі продажу був суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, рік випуску - 2014, інвентарний номер - 2/N, кількість - 1, заводський номер К130088; тобто, майно, що було предметом продажу за оскаржуваним договором купівлі-продажу та майно, що є предметом застави за договором застави нерухомого майна від 28.11.2019 є різним рухомим майном, яке відрізняється індивідуальними ознаками;

- оскаржуваний договір купівлі-продажу був укладений відповідно до умов попереднього договору від 22.07.2020, з аналізу умов якого, а також умов угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, слідує висновок, що ціна товару, встановлена в п. 3.1. оскаржуваного договору купівлі-продажу, у розмірі 8711456,69 грн. стосується остаточного розрахунку між сторонами договору за товар, а повна вартість, за яку продано товар, складає 57550000,00 грн., що спростовує твердження позивачів щодо відчуження спірного майна за заниженою ціною;

- наявність/відсутність заборгованості та її розмір за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017, яка була предметом зарахування за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, та дійсність такої угоди не є предметом цього спору;

- станом на момент укладення попереднього договору (22.07.2020) та на момент укладення спірного договору купівлі-продажу (21.09.2020) у ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» була відсутня прострочена заборгованість перед Компанією “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», а також були відсутні судові спори чи судові рішення про стягнення з ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» заборгованості, що спростовує твердження позивачів, що спірний договір купівлі-продажу укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника;

- позивачі не довели належними та допустимими доказами, що у боржника (ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл») відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо задоволити вимоги кредиторів, а отже не довели, що внаслідок відчуження боржником майна за оспорюваним договором купівлі-продажу, у боржника стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів;

- окрім пов'язаності засновниками та бенефіціарними власниками, ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ “Ферко» були пов'язані активними бізнес-процесами в України, аналіз господарських відносин ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» з ТзОВ “Ферко», а також корпоративна структура означених компаній, свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу, тому, фактично, ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» укладаючи з ТзОВ “Ферко» оскаржуваний договір купівлі-продажу не змінили кількісного складу майна, яке перебуває у власності групи компаній до яких вони відносяться, а отже не може вважатися вчиненням власником майна правочину розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги кредитора за рахунок майна цього власника;

- твердження позивачів про те, що ТзОВ “Ферко», як пов'язаній з ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» юридичній особі, об'єктивно були відомі фінансові показники ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та фактична можливість/неможливість здійснення господарської діяльності не підтверджено жодними доказами та є лише припущеннями позивачів;

- позивачі не довели, що оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає критеріям для кваліфікації такого договору як фраудаторного;

- у зв'язку з тим, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 визнані судом не обґрунтованими, відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності такого правочину, а отже позовні вимоги про витребування механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, який був предметом договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020, задоволенню не підлягають;

- в матеріалах справи відсутні докази відчуження спірного майна на користь ТзОВ “Аттолло Гранум», а отже твердження позивачів, що спірне майно перебуває у фактичному володінні відповідача-3 (ТзОВ “Аттолло Гранум») не підтверджено жодними належними та допустимими доказами у справі та є лише припущеннями позивачів.

Узагальнені доводи апелянтів (позивачів) та заперечення відповідача-1.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також, без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На підтвердження зазначеного апелянти покликаються на такі доводи:

- як слідує з п.3.1. оскаржуваного договору, ціна товару та загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 8 711 456,69 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення відповідної угоди (33,3456) становить еквівалент 261 247,56 Євро, враховуючи, що вартість придбання спірного майна складала 3 192 000 Євро, його відчуження відбулось за ціною майже в 10 разів нижчою від його ціни на момент придбання, без урахування лізингового відсотка, сплаченого при придбанні суднонавантажувача;

- суд не надав належної оцінки доказам, що подані позивачами на підтвердження факту продажу спірного майна за ціною, що є економічно необґрунтованою та значно нижче ринкової вартості, а саме звіту про оцінку майна №101/24 від 17.07.2024;

- суд безпідставно врахував позицію відповідача-1 про те, що повна вартість за оспорюваним договором майна складає 57 550 000,00 грн. та включає вартість, зазначену у попередньому договорі від 22.07.2020, а саме суму зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 48 838 543,31 грн. на підставі угоди від 18.09.2020;

- відповідач-1 не надав суду документів на підтвердження виконання чи невиконання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» умов договору комісії №К0201171 від 02.01.2017 та наявності у боржника зобов'язань перед відповідачем-1 станом на 14.07.2020 в розмірі 48 838 543,31 грн, а отже, не доведено існування підстав для укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020;

- договір комісії в редакції до 28.01.2020 не передбачав обов'язку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» здійснювати закупівлю товару, оскільки в договорі комісії передбачено, що саме ТзОВ «Ферко» надає ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» товар на реалізацію;

- виписка по банківському рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», відкритому в АБ «Південний» за період з 16.05.2018 до 31.12.2018 не підтверджує наявність заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» станом на 14.07.2020 в розмірі 48 838 543,31 грн;

- відповідач-1 не спростував належними доказами доводів позивачів про відчуження спірного майна за значно заниженою ціною щодо його реальної вартості;

- висновки суду в оскаржуваному рішенні про те, що наявність/відсутність заборгованості та її розмір за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017, яка була предметом зарахування за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, та дійсність такої угоди не є предметом цього спору, підтверджують формальний підхід суду до з'ясування обставин справи та неналежний аналіз наданих відповідачем-1 доказів в сукупності з іншими обставинами справи;

- оскаржуваний договір, який за твердженням відповідача-1, є основним договором до попереднього договору, не містить умов про його укладення на виконання сторонами попереднього договору, про погоджену вартість спірного майна у розмірі 57 550 000,00 грн., про залишкову вартість спірного майна в розмірі 8 711 456,69 грн. про порядок розрахунків між сторонами шляхом часткового погашення вартості спірного майна за результатом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, тобто усі нібито погоджені умови викладено у попередньому договорі;

- саме оскаржуваний договір у відповідності до ст.632, 691 ЦК України, містить погоджену сторонами вартість відчуженого спірного майна, що є істотною умовою договору та підтверджує позицію позивачів про те, що відчуження спірного майна відбулось за ціною, значно нижчою від його реальної вартості;

- суд не врахував, що факт часткового погашення відповідачем-1 вартості спірного майна за результатом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог прямо суперечить вимогам статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- оскільки попередній договір за своєю природою не є майновим, не передбачає передачу майна, його оплату, а лише визначає умови та обов'язок укладення основного договору, на його підставі не може виникнути та не виникає будь-яких грошових зобов'язань, які можуть бути предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- вказані обставини у своїй сукупності дозволяють позивачам критично оцінювати і реальність отримання погоджувального рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на укладення оспорюваного договору;

- будь-яка господарська операція, дії суб'єкта господарювання повинні мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, проте за результатами відчуження на користь ТзОВ «Ферко» спірного майна, боржник не отримав оплату в розмірі, що відповідав би розумній економічній та діловій меті або інші активи, отримання яких могло б пояснювати позитивний економічний ефект для боржника, що свідчить про відчуження майна з єдиною метою - зменшення загального обсягу активів боржника, щоб унеможливити погашення вимог кредиторів;

- спірне майно є ключовим активом, за рахунок якого ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» було спроможне здійснювати господарську діяльність з перевантаження навалом зернових вантажів на спеціалізованому терміналі, суд не врахував, що відчуження цього активу фактично означало припинення господарської діяльності боржника, адже іншого суднонавантажувача в справному і робочому стані боржник не має;

- відповідач-1 та боржник в період 2019-2020 років перебували під контролем одних і тих же бенефіціарних власників, які мали та здійснювали вирішальний вплив на їх діяльність;

- обставини щодо пов'язаності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» встановлено Західним апеляційним господарським судом у постанові від 24.02.2025 у справі №914/466/23, не заперечується відповідачем-1, а також було встановлено судом першої інстанції, однак не враховано як підставу для визнання спірного договору недійсним;

- у цьому спорі слід врахувати обставини, встановлені у справах №914/466/23 (914/2764/23), від 91/466/23 (914/2942/23), що дають можливість стверджувати про наявність ознак кооперації групи осіб (ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Аттолло Гранум» та інших), пов'язаних з ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», метою якої є виведення з власності боржника майнових активів, але зі збереженням подальшого контролю та унеможливлення задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство;

- складовою цієї кооперації є фраудаторні конструкції, одним з елементів яких є створення юридичних осіб, які приймають участь в договірних відносинах з виведення майна у власність третіх осіб, зокрема - ТзОВ «Аттолло Гранум»;

- оспорюваний договір є таким, що вчинений в «підозрілий період» з пов'язаними, заінтересованими особами, при цьому відчуження спірного майна, яке є ключовим активом для здійснення господарської діяльності боржника, здійснено за ціною, що значно нижча ринкової, а отже, з підстав частин 1 та 2 статті 42 КУзПБ такий правочин має бути визнаний недійсним;

- суд не надав оцінки обставинам та фактам, що наводились позивачами на підтвердження невідповідності дій ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», при укладенні оспорюваного договору принципам добросовісності поведінки, адже 27.02.2025 ТзОВ «Чорноморський експортно-технічний центр» листом №72 повідомило розпорядника майна про те, що боржнику надавалися послуги з періодичного технічного огляду спірного майна, зокрема - 01.02.2023 та 30.01.2024 на підставі заяв ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; 30.01.2024 за результатами технічного огляду сформовано висновок експертизи, за змістом якого власником спірного майна зазначено ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; зазначена інформація отримана експертом ТзОВ «Чорноморський експортно-технічний центр», зокрема, на підставі даних паспорта механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, який надавався ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», а отже, відповідає дійсності; подання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» після укладення оспорюваного договору заяв на проведення періодичного повного технічного огляду спірного майна свідчить про те, що боржник позиціонує себе власником спірного майна та у відносинах з третіми особами виступає власником спірного майна, а укладення оспорюваного договору не мало на меті переходу права власності на спірне майно до ТзОВ «Ферко» та фактично залишилось у власності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- позивачі мають достатні підстави стверджувати, що за оспорюваним договором було неправомірно відчужено саме механічний суднонавантажувач марки NEUERO типу SL1000, який перебував у заставі за договором застави від 28.11.2019, укладеним між боржником та Компанією “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED);

- під час проведення інвентаризації розпорядник майна встановив факт відсутності у боржника іншого робочого і в справному стані механічного суднонавантажувача марки NEUERO типу SL1000;

- Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) підтверджує відсутність будь-яких повідомлень з боку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як того вимагає договір застави, зокрема, про втрату, зруйнування або будь-яке істотне пошкодження чи інше припинення предмета застави - механічного суднонавантажувача марки NEUERO типу SL1000;

- з метою здійснення неправомірного відчуження предмету застави в оскаржуваному договорі його сторони умисно вказали інший інвентарний номер (2/N), оскільки за змістом додатку №1 до договору застави саме інвентарний номер об'єкту є одним з ідентифікуючих характеристик рухомого майна, переданого в заставу;

- розпорядник майна під час проведення заходів інвентаризації в межах процедури розпорядження майном боржника, зокрема, фактичного огляду майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» отримав інформацію про подальше відчуження ТзОВ «Ферко» спірного майна, внаслідок чого спірне майно перебуває у фактичному володінні ТзОВ «Аттолло Гранум»;

- суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази відчуження майна на користь ТзОВ «Аттолло Гранум», при цьому суд не надав жодної оцінки тому факту, що матеріали справи містять докази щодо перебування спірного майна у користуванні ТзОВ «Аттолло Гранум» та доведення позивачами факту обізнаності ТзОВ «Аттолло Гранум» щодо актуального власника спірного майна, зокрема, дозвіл Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на експлуатацію вантажопідіймальних кранів та машин, зокрема суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, виданий ТзОВ «Аттолло Гранум» та висновок експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-088-10.07.30.23;

- ТзОВ «Ферко» не виконало ухвали суду першої інстанції від 30.09.2024 про витребування договору, на підставі якого відбулось подальше відчуження механічного суднонавантажувача, а ТзОВ «Аттолло Гранум» не виконало цієї ухвали щодо витребування доказів на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, а суд першої інстанції безпідставно не застосував під час оцінки доказів стандарт вірогідності доказів та не визнав відповідно до вимог ч.10 ст.81 ГПК України обставини, на підтвердження яких було витребувано докази встановленими;

- з огляду на грубе ухилення ТзОВ «Аттолло Гранум» від подання витребуваних судом доказів щодо набуття спірного майна у володіння, суд першої інстанції має процесуальні підстави для визнання факту перебування спірного майна у володінні ТзОВ «Аттолло Гранум» та розглянути справу з урахуванням доведеності цієї обставини;

- при обранні способу захисту своїх порушених прав позивачі враховували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23), згідно з яким визнання недійсним правочину, вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину) та фактично виконаного (повністю чи частково), слід вважати ефективним способом захисту у справі про банкрутство в тому разі, коли відповідна вимога поєднана із застосуванням правових механізмів, спрямованих на відновлення майнового стану осіб до того стану, який існував до вчинення спірного правочину, наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального задоволення вимог кредиторів (п.153);

- застосування віндикації, передбаченої статтею 387 ЦК України як способу захисту порушеного права позивачів не спростовано ТзОВ «Ферко» з огляду на факт недобросовісного набуття права власності на спірне майно;

- ТзОВ «Ферко» не спростувало факту перебування спірного майна в заставі, а тому скаржники вважають, що подальший набувач чи набувачі ні в якому разі не можуть вважатись добросовісними набувачами, оскільки могли знати і знали, що відчуження майна здійснено незаконно, зважаючи на наявність відомостей про заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та пов'язаність усіх учасників спірного правочину: боржника, ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Аттолло Гранум»;

- вибуття спірного майна з власності боржника відбулось на підставі недійсного договору, а отже, не з його волі іншим шляхом, що є однією із підстав витребування майна від добросовісного набувача, яка передбачена статтею 388 ЦК України;

- спірне майно підлягає витребуванню від ТзОВ «Аттолло Гранум» у власність боржника для наповнення ліквідаційної маси боржника задля задоволення за його рахунок вимог кредиторів.

У додаткових поясненнях позивач-1, доповнюючи аргументи щодо недобросовісності дій сторін оспорюваного договору, покликається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13 та від 28.05.2024 у справі №910/12935/18 (910/11264/23).

Також, доповнюючи доводи щодо факту недобросовісного набуття ТзОВ «Аттолло Гранум» права власності на спірне майно зазначає, що ТзОВ «Аттолло Гранум» створено та зареєстровано виключно з метою залучення до участі у фраудаторних конструкціях для виведення майна боржника з ліквідаційної маси, що підтверджується обставинами, які були встановлені Західним апеляційним господарський судом у постанові від 07.04.2025 у справі №914/466/23 (914/2942/23).

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- встановлена п. 3.1. договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 ціна товару та загальна вартість договору з урахуванням ПДВ у розмірі 8 711 456, 69 грн. стосується остаточного розрахунку за товар, вартість якого визначена у п.2.2. попереднього договору від 22.07.2020 та складає 57 550 000,00 грн., що спростовує доводи позивачів щодо відчуження спірного майна на користь ТзОВ «Ферко» за ціною значно нижчою від його реальної вартості;

- посилання позивачів на встановлену згідно зі «Звітом про оцінку майна» асоціації «УкрЕксПроБуд» від 17 липня 2024 року №1707/24 вартість суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, яка станом на 21.09.2020 у розмірі 41 797 780 грн., не впливає на встановлену сторонами вартість механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивністю 1000 тон на годину, рік випуску 2014 в попередньому договорі, отже, звіт про оцінку майна не є належним у розумінні ст. 76 ГПК України доказом визначення ринкової вартості спірного майна станом на 21.09.2020 та не повинен братись судом до уваги та розгляду;

- аналіз положень статей 6, 627 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у попередньому договорі, крім основного зобов'язання, сторонами також може бути передбачені і інші умови такі як внесення авансу, встановлення порядку розрахунку між сторонами, відповідальність сторін на випадок невиконання тієї або іншої його умови, зокрема за неналежне виконання зобов'язання у виді штрафних санкцій;

- в цивільному праві свобода договору є одним з основоположних принципів який дає сторонам договору можливість на власний розсуд та за взаємною згодою визначати його умови та порядок виконання, задля задоволення інтересів сторін такого договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- сторонами попереднього договору від 22.07.2020 погоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 в тому числі і умови оплати за попереднім договором від 22.07.2020, що не порушує жодних актів цивільного законодавства, що спростовує твердження позивачів, що попередній договір не є майновим і не передбачає встановлення у ньому умов оплати, а лише визначає умови та обов'язок укладення основного договору;

- з аналізу умов попереднього договору від 22.07.2020, угоди від 18.09.2020, слідує висновок, що ціна товару, встановлена в п. 3.1. оскаржуваного договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, у розмірі 8 711 456,69 грн. стосується остаточного розрахунку між сторонами договору за Товар, а повна вартість, за яку продано товар, складає 57 550 000,00 грн., що спростовує твердження позивачів щодо відчуження спірного майна за заниженою ціною. 2018 році на підставі договору комісії від 02.01.2017 №0201171 виникла заборгованість, що не була погашена ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», що призвело до направлення претензії-вимоги щодо сплати боргу від 14.07.2020 №121- 01/3;

- у відповідності до зазначеної угоди від 18.09.2020, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського Кодексу України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цієї угоди від 18.09.2020, у сумі 48 838 543,31 грн.;

- залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань, водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами;

- відповідно до умов договору комісії від 02.01.2017 №0201171 та додаткової угоди №2 від 28.01.2020 до договору комісії від 02.01.2017 №0201171, ТзОВ «Ферко» здійснювало перерахування грошових коштів на банківській рахунки ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; додаток №25/08/20/1 від 25.08.2020 до договору комісії від 02.01.2017 №0201171 та рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» б/н від 25.08.2020, який був виставлений ТзОВ «Ферко» на оплату 134 280 000,00 грн. (оплата за кукурудзу та пшеницю), свідчать про наявність відповідного зобов'язання у ТзОВ «Ферко» з оплати визначеної у рахунку суми за період з 28.01.2020 (внесення змін до договору комісії від 02.01.2017 №020117) до 18.09.2020 (дати проведення взаємозаліку відповідно до угоди від 18.09.2020);

- стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує; така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- доводи позивачів не спростовують факту існування такої заборгованості, також, позивачами не надано жодного доказу який би спростовував існування такої заборгованості;

- аналіз господарських відносин ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з ТзОВ «Ферко», а також корпоративна структура означених компаній, свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу;

- фактично ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», укладаючи з ТзОВ «Ферко» оскаржуваний договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 не змінили кількісного складу майна, яке перебуває у власності Групи компаній до яких вони відносяться, а отже не може вважатися вчиненням власником майна правочину розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги кредитора за рахунок майна цього власника, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, у боржника була відсутня прострочена заборгованість перед позивачем-2 та будь-якими іншими кредиторами;

- за результатами попереднього судового засідання в межах справи №914/466/23, яке відбулося 29.10.2024, Господарський суд Львівської області визнав грошові вимоги ТзОВ «Фекро» до ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на суму 292 045 141 грн. 18 коп. (заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 року та Договором поставки 01/10/2020 СГ); наразі Верховним судом переглядається постанова суду апеляційної інстанції від 24.02.25, якою було скасовано зазначені ухвали в частині визнання грошових вимог ТзОВ «Ферко»;

- законність договору комісії №К0201171 від 02.01.2017 та договору поставки 01/10/2020 СГ, укладених між ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», встановлена судовим рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 року у справі № 914/466/23(914/3401/23) за позовом Медісон Пасіфік Траст Лімітед та ОСОБА_2 , в межах зазначеної справи у позові було відмовлено, судове рішення у цій справі не переглядалась та набуло законної сили;

- позивач-1 не може посилатися на доказ, який ним же особисто створено на підтвердження викладених у своїй позовній заяві позицій, зазначене порушує стандарти доказування; додаток №1 до відповіді на відзив складений позивачем-1 не є належним та допустимим доказом який міг би підтверджувати ланцюг з передачі права власності на майнові активи боржника зменшення ліквідаційної маси та ускладнення в майбутньому повернення майна боржнику;

- посилання позивача-1 на обставини, які встановлювались у судових справах №914/466/23(914/2764/23) та №914/466/23(914/2942/23) є безпідставними, адже рішеннями суду першої інстанції у цих справах у задоволенні позовів розпорядника майна та ініціюючого кредитора відмовлено і зазначеними рішеннями спростовується твердження позивачів про пов'язаність ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Аттолло Гранум» та боржника; постановами суду апеляційної інстанції зазначені рішення були скасовані, проте на час подання відзиву на апеляційну скаргу судові рішення у справах №914/466/23(914/2764/23) та №914/466/23(914/2942/23) переглядаються Верховним Судом;

- твердження позивачів, про те, що ТзОВ «Аттолло Гранум» створено виключно для мети виведення майна боржника та подальшого накопичення майнових активів боржника і їх використання під контролем зацікавлених осіб є виключно припущеннями позивачів, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у справі;

- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину; власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав; враховуючи підстави позову та характер спірних правовідносин, не можна вважати порушеними права та інтереси позивачів. позивачами не було;

- визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації; такий висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20;

- при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення;

- відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19);

- суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивачів, що у рамках провадження про банкрутство боржника спірне майно могло бути використано для погашення вимог кредиторів боржника та/або кошти отримані від користування спірним майном або отримані внаслідок продажу спірного майна, підлягали б розподілу між кредиторами, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, як підстави для визнання договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 недійсним; натомість, такі доводи позивачів за своїм змістом є правовими наслідками недійсності правочину у відповідності до ст.216 ЦК України, у випадку визнання судом договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 недійсним, а відтак не можуть доводи слугувати підставою для визнання його недійсним;

- спірне майно не є єдиним майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за рахунок якого кредитори можуть задовольнити свої вимоги та не є ключовим активом, за рахунок якого боржник був спроможний здійснювати господарську діяльність;

- вимоги позивача-2 до боржника є повністю забезпеченими іпотекою та заставою майна, відмінного від спірного майна (іпотечні договори за реєстровими номерами 3950, 3951, 3952, 4196, 4197, що були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.), тому укладення договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 ніяким чином не порушують права та інтереси позивача-2;

- у боржника, навіть після укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 наявне ліквідне майно за рахунок якого позивач-2 може задовольнити свої вимоги та за рахунок якого боржник був спроможний здійснювати свою господарську діяльність;

- задоволення вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» та інших кредиторів можливе за рахунок іншого майна, позивачі не довели належними та допустимими доказами, що договір купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 укладався з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок спірного майна;

- з долучених доказів до позову не вбачається відомостей наявності заборони, накладеної на спірне майно на підставі договору застави від 28.11.2019;

- спірне майно за договором купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 та майно, що є предметом застави за додатком №1 до договору застави від 28.11.2019 є різним рухомим майном, яке відрізняються індивідуальними ознаками (інвентарними номерами, заводським номером, роком випуску), отже, безпідставними є твердження позивачів, що за договором купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 було відчужено саме майно, яке є предметом застави за додатком №1 до договору застави від 28.11.2019;

- безпідставним є припущення позивачів, що «з метою здійснення неправомірного відчуження предмету застави, в оскаржуваному договорі його сторонами було умисно вказано інший інвентарний номер (2/N), оскільки за змістом додатку 1 до договору застави саме інвентарний номер об'єкту є одним з ідентифікуючих характеристик рухомого майна, переданого в заставу» оскільки зазначене взагалі не знаходить свого підтвердження, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, які б могли це підтвердити, а окрім інвентарного номера, спірне майно відрізняється від предмета застави за додатком №1 до договору застави від 28.11.2019 наявністю заводського номера К130088 та року випуску;

- відсутність у боржника іншого робочого і в справному стані механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL1000 , встановленої позивачем-1 в ході проведеної ним інвентаризації не може бути доказом того, що спірне майно та предмет застави за додатком №1 до договору застави від 28.11.2019 є одним і тим же майном; оскільки розпорядник майна проводить інвентаризацію належного боржнику майна, а на момент її проведення спірне майно вже не належало боржнику;

- на момент укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній реєстраційний запис про обтяження саме: механічного суднонавантажувача марки NEUERO, серії SL-1000, рік випуску - 2014 рік, інвентарний номер - 2/N, кількість - 1, заводський номер К130088;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що власник спірного майна - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у відповідності до законодавства України мав право на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном, в тому числі щодо його продажу третім особам, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 спірне майно не перебувало у заставі позивача-2;

- на момент укладення договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020, у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» була відсутня прострочена заборгованість перед Медісон Пасіфік Траст Лімітед, що підтверджує факт того, що боржник укладаючи договір купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 жодним чином не уникав звернення стягнення на спірне майно перед будь-яким кредитором;

- доводи позивачів про скрутне фінансове становище боржника на дату укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 спростовуються відсутністю у матеріалах справи належного та допустимого доказу який би міг це підтвердити;

- укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 у «підозрілий період» заінтересованими особами при відсутності заборгованості у боржника перед кредиторами та відповідно відсутності збільшення його кредиторської заборгованості не може свідчити про наявність підстав для визнання його недійсним на підставі статті 42 КУзПБ;

- позивачами не надано доказів тому, що спірне майно перебувало в заставі Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» на момент укладення договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020;

- вартість спірного майна визначена у п.2.2. попереднього договору від 22.07.2020 складає 57 550 000,00 грн., що спростовує доводи позивачів щодо відчуження спірного майна на користь ТзОВ «Ферко» за ціною значно нижчою від його реальної вартості, з метою унеможливлення подальшого задоволення вимог кредиторів боржника за рахунок цього майна;

- у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», навіть після укладення договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 наявне ліквідне майно, за рахунок якого кредитори, в т.ч. позивач-2, можуть задовольнити свої вимоги;

- позивачі не довели, що оспорюваний договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 відповідає критеріями, для кваліфікації такого договору, як фраудаторного;

- саме ліквідатор вправі і зобов'язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства не наділений таким правом з метою повернення майна у ліквідаційну масу банкрута (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 зі справи №1-23-32/135-08-4825); водночас кредитор боржника може мати похідний інтерес у поверненні майна до ліквідаційної маси банкрута, який може реалізовуватися в межах процедури банкрутства боржника, де ліквідація боржника здійснюється під контролем кредиторів, зокрема контролем за вжитими ліквідатором заходами у ліквідаційній процедурі;

- не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього; такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого, у цьому разі, боржника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 зі справи №1-23- 32/135-08-4825);

- позивачі не довели безпосереднього порушення їх майнових прав або інтересів договором купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, зокрема, конкретних фактів такого порушення що є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову;

- розпорядник майна Сокол О.Ю. у справі №914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на момент звернення до суду не був ліквідатором боржника, тому на переконання відповідача-1 з таким предметом позову як повернення спірного майна у власність ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» шляхом його витребування має право звертатися до суду саме ліквідатор боржника;

- посилання розпорядника майна Сокола О.Ю. на правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23), як на можливість «звернення розпорядника майна із вимогою про витребування спірного майна» та спростування позиції «щодо неможливості розпорядника майна звертатись до суду із вимогою щодо визнання договору недійним та витребування майна», спростовуються тим, що у відповідності до зазначеного висновку, який не є релевантним до спірних правовідносин, Верховний Суд досліджував таку можливість виходячи з матеріалів справи та статусу арбітражного керуючого, а саме фактично підтвердив попередню позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.10.2022 у справі №925/593/21, що тільки ліквідатор боржника у відповідності до КУзПБ наділений необхідним обсягом повноважень звертатися до суду з вимогами про витребування майна, що є також підставою для відмови в задоволенні позову;

- матеріалами справи підтверджується законність вибуття спірного майна з власності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та його переходу у власність до ТзОВ «Ферко», таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення віндикаційного позову і витребування спірного майна;

- не може бути задоволена вимога про витребування майна у ТзОВ «Аттолло Гранум» або будь-якого іншого наступного власника, оскільки позов про витребування майна може бути подано виключно власником такого майна, натомість Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) та/або розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не були титульними власниками спірного майна;

- предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально- визначеного майна з чужого незаконного володіння (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №906/420/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц та від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, а право на витребування майна з чужого незаконного володіння має зокрема особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи;

- в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №752/13695/18, від 09.09.2020 у справі №355/1177/17 міститься такий висновок: «аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом»;

- з огляду на необґрунтованість вимог про недійсність договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, укладеного між ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вимоги позивачів про витребування спірного майна у ТзОВ «Аттолло Гранум»;

- в матеріалах справи відсутні докази відчуження спірного майна на користь ТзОВ «Аттолло Гранум», а отже твердження позивачів, що спірне майно перебуває у фактичному володінні відповідача-3 (ТзОВ «Аттолло Гранум») не підтверджено жодними належними та допустимими доказами у справі та є лише припущеннями позивачів;

- позивачі не підтвердили свої вимоги належними та допустимими доказами, на підставі яких можна встановити, що ТзОВ «Аттолло Гранум» набуло у власність механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивністю 1000 тон на годину, рік випуску 2014, що знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м. Одеса, Митна площа, 1/1.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів

Щодо підстав набуття ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» права власності на спірне майно

19.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л, відповідно до п.1.1. якого лізингодавець зобов'язався передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно, вказане в специфікації (додаток 1 до договору) з наступною передачею права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.1.2. договору об'єктом лізингу є механічний судонавантажувач марки NEUERO типу SL1000, для безперервної роботи, продуктивністю 1000 тон/година пшениці, новий, в кількості 1 (однієї) одиниці, та причальний стрічковий конвеєр, типу ВС1200, продуктивністю 1000 тон/година пшениці, новий в кількості 1 (однієї) одиниці, що надаються в лізинг згідно з договором (докладна характеристика об'єкта лізингу вказана в додатку №1 до договору). Об'єкт лізингу був обраний лізингоодержувачем у відповідності до специфікації об'єкта лізингу та повністю відповідає вимогам лізингоодержувача. Об'єкт лізингу придбавається у NEUERO Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH (Німеччина), (надалі - продавець). Продавець був обраний лізингоодержувачем на власний розсуд.

Відповідно до п.1.3. договору фінансового лізингу загальна вартість об'єкта лізингу становить 27 735 471,54 грн, крім того ПДВ 20 % у сумі 5 547 094,31 грн., разом з ПДВ - 33 282 565,85 грн. Загальна вартість об'єкта лізингу станом на дату підписання договору, фіксується у валютному еквіваленті у Євро, що становить 3 192 000,00 Євро за курсом НБУ на день укладання договору - 1042,6869 гривень за 100 Євро.

Відповідно до п.3.1.6 договору лізингоодержувач може відвідати за власний рахунок заводи продавця для перевірки об'єкта лізингу в період його виготовлення.

Відповідно до п.4.1., п.4.2. договору передача об'єкта лізингу лізингоодержувачу здійснюється протягом 17 календарних місяців з моменту сплати авансового платежу; передача об'єкта лізингу підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

30.09.2014 сторони підписали акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л від 19.04.2013.

У п.1 акту приймання-передачі зазначено, що лізингодавець передає, а лізингодержувач приймає механічний судонавантажувач марки NEUERO типу SL1000, для безперервної роботи, продуктивністю 1000 тон/година пшениці, новий, в кількості 1 (однієї) одиниці, та причальний стрічковий конвеєр, типу ВС1200, продуктивністю 1000 тон/година пшениці, новий в кількості 1 (однієї) одиниці, вказане в специфікації до договору, в такій комплектації та вартістю:

1. Механічний судонавантажувач марки NEUERO типу SL1000 - кількість 1 шт, ціна за одиницю з ПДВ - 43 862 882,28 грн;

2. Причальний стрічковий конвеєр, типу ВС1200, кількістю 1 шт., ціна за одиницю з ПДВ - 7 185 767,86 грн.

В акті приймання-передачі на 5 аркушах детально наведено опис механічного судонавантажувача, а також міститься креслення його загального виду.

12.05.2018 сторони підписали акт про перехід права власності до договору фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л від 19.04.2013, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність механічний судонавантажувач марки NEUERO типу SL1000 в кількості 1 (однієї) одиниці, та причальний стрічковий конвеєр, типу ВС1200, в кількості 1 (однієї) одиниці.

Щодо перебування спірного майна в заставі у позивача-2

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 15.02.2023, якою відкрито провадження у справі №914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та визнано вимоги кредитора - Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» у розмірі 15 081 357,98 грн. встановлено такі обставини:

- 12.11.2019 між Компанією «G.N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Республіки Кіпр (позичальник), Компанією «ACP I TRADING LLC» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів та Компанією «PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів (первинні кредитори) та Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» («Медісон Пасіфік Траст Лімітед») трастовою компанією, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (Глава 29), яка виконує функції агента від імені та за дорученням сторін фінансування, як кредитним агентом та довірчим управителем міжнародним забезпеченням, укладено кредитний договір, згідно умов якого позичальник отримав грошові кошти в загальному розмірі 75 000 000 доларів США, а саме: Кредит А в розмірі 50 000 000 доларів США та Кредит Б в розмірі 25 000 000 доларів США, із терміном погашення до 5 грудня 2021 року;

- отримання кредитних коштів підтверджується запитами на вибірку кредитних коштів від 05.12.2019 на суму 45 282 232,18 доларів США, від 06.12.2019 на суму 19 440 000,00 доларів США, від 18.12.2019 на суму 10 191 912,23 доларів США;

- у зв'язку із тим, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань із повернення суми кредиту та нарахованих відсотків 06.01.2023 Компанія Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» звернулась до позичальника із повідомленням про триваюче прострочення та з вимогою невідкладного погашення боргу в загальній сумі 118 244 636,80 доларів США, з яких: 117 832 224,02 долари США - основна заборгованість та 412 412,78 доларів США - заборгованість по відсотках;

- згідно з додатком №1 до кредитного договору ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» серед інших юридичних осіб є стороною цього договору відповідно до договору приєднання від 05.12.2019, за умовами якого ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» засвідчило, що: «Договір приєднання набуває чинності як договір приєднання для цілей кредитного договору та як договір приєднання боржника для цілей договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (як визначено в договорі довірчого управління забезпеченням та міжкредиторській угоді). Терміни, визначені в кредитному договорі та в договорі про довірче управління забезпеченням та міжкредиторській угоді, мають те саме значення в цьому договорі приєднання, якщо інше не визначено в цьому договорі приєднання» (пункт 1 договору);

- у пункті 5 договору приєднання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та кожен довірчий управитель забезпечення погодилися, що довірчі управителі забезпечення повинні володіти: (а) будь-яким забезпеченням щодо зобов'язань, створених або тих, що мають бути створені, відповідно до Фінансових документів; (б) всіма надходженнями від такого забезпечення: та (в) усіма зобов'язаннями, які Товариство має взяти на себе щодо сплати сум за зобов'язанням перед довірчими управителями забезпечення як довірчими управителями отримувачів забезпечення (у відповідних документах або іншим чином) та які забезпечені документом щодо забезпечення угоди, разом з усіма запевненнями та гарантіями, які має надати Товариство (у відповідних документах або іншим чином) на користь довірчих управителів забезпечення як довірчих управителів отримувачів забезпечення;

- у пункті 6 договору приєднання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» підтвердило, що воно має намір бути стороною договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (далі - договір управління) в якості боржника, зобов'язується виконувати всі зобов'язання, які, як було заявлено, боржник має взяти на себе за договором управління, та погоджується, що воно буде пов'язано всіма положеннями договору управління так, як якщо б воно було первісною стороною договору управління;

- пунктом 9 договору приєднання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» погодило, що положення пункту 38 (Примусове виконання) кредитного договору застосовуються до цього договору приєднання так, ніби вони прямо включені та викладені в цьому договорі приєднання з відповідними та необхідними змінами;

- у пункті 10 договору приєднання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» підтвердило, що цей договір є «Фінансовим документом» для цілей кредитного договору та «Основним фінансовим документом» для цілей договору управління;

- підписавши договір приєднання, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» фактично стало стороною кредитного договору та договору управління і взяло на себе зобов'язання боржника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов'язань за кредитним договором;

- договором управління передбачено: (А) Позичальник та кожен інший боржник пропонує взяти на себе певні забезпечені фінансові зобов'язання та певні інші зобов'язання згідно з основними фінансовими документами та фінансовими документами pari passu; (Б) Підписання та вручення цього договору належним чином санкціоновано позичальником та кожним з інших боржників;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс купе Інтернейшнл» є боржником за кредитним договором;

- пунктом 2.1 договору управління передбачено, що кожна із сторін погоджується з тим, що забезпечені фінансові зобов'язання боржників перед забезпеченими сторонами мають однакову (pari passu) черговість та пріоритетність погашення без будь-яких переваг або першочерговості за датою виникнення, валютою платежу, формою зобов'язання, особою власника або будь-яким іншим чином, крім черговості платежів, встановленої цим договором;

- у пункті 6.4 договору управління передбачено, що після настання випадку неплатоспроможності по відношенню до будь-якого учасника групи або будь-якого акціонера, кожен кредитор безвідклично уповноважує кожного довірчого управителя забезпеченням від свого імені: (а) вживати будь-яких заходів примусового виконання (відповідно до умов цього договору) проти такого учасника групи або такого акціонера; б) подавати вимоги, позови, доводити та надавати розписки за будь-якими або всіма фінансовими зобов'язаннями учасників групи або цього акціонера; (в) стягувати та отримувати всі виплати за будь-яким або всіма фінансовими зобов'язаннями такого учасника групи або такого акціонера; та (г) подавати позови, порушувати справи та вчиняти всі інші дії, які довірчий управитель міжнародним забезпеченням вважає обґрунтовано необхідними для стягнення сум за фінансовими зобов'язаннями такого учасника групи або такого акціонера;

- згідно з пунктом 8.6 договору управління встановлено, що забезпечені сторони не мають жодних самостійних повноважень щодо звернення стягнення на будь-яке забезпечення угоди, а також не мають права користуватися або здійснювати будь-яке право, повноваження, чи дискреційне право, що випливають із документів забезпечення (крім основного кредитного договору та кредитного договору pari passu), окрім як через довірчих управителів забезпеченням;

- пунктом 12.1 договору управління визначено: (а) Кожен довірчий управитель забезпеченням цим приймає своє призначення на посаду агента та довірчого управителя від імені забезпечених сторін і заявляє (а позичальник цим підтверджує), що він володіє на праві довірчого управління заставним майном від імені та за дорученням забезпечених сторін на умовах, викладених у цьому договорі. Цим забезпечені сторони уповноважують та доручають кожному довірчому управителю забезпеченням підписувати, вручати та виконувати кожен основний фінансовий документ та кожен фінансовий документ paripassu, стороною якого він є. Кожен довірчий управитель забезпеченням має право здійснювати всі операції з основними кредиторами через кредитного агента та всі операції з кредиторами paripassu через Кредитного агента (або еквівалентну особу) згідно з кредитним договором paripassu; (б) Кожен кредитор уповноважує кожного довірчого управителя забезпеченням виконувати функції, зобов'язання та обов'язки, а також здійснювати права, повноваження та дискреційні повноваження, надані спеціально такому довірчому управителю забезпеченням за борговими документами або у зв'язку з ними, а також будь-які інші додаткові права, повноваження та дискреційні повноваження;

- пунктом 12.2 договору управління передбачено:

(б) кожен боржник та кожен довірчий управитель забезпеченням визнають, що зобов'язання кожного боржника згідно з пунктом (а) вище, жодним чином не обмежують і не впливають на відповідні зобов'язання будь-якого боржника перед будь-якою забезпеченою стороною за будь-яким основним фінансовим документом або будь-яким фінансовим документом paripassu («відповідний борг»), а суми, за які позичальник несе відповідальність згідно з пунктом (а) вийде («паралельний борг»), жодним чином не обмежуються і не впливають на його відповідний борг, за умови, що: (і) паралельний борг кожного боржника зменшується в тій мірі, в якій його відповідний борг був безповоротно сплачений та погашений; (іі) відповідний борг кожного боржника зменшується в тій мірі, в якій його паралельний борг був безповоротно сплачений та погашений; та (ііі) сума паралельного боргу кожного боржника завжди дорівнює сумі його відповідного боргу;

(в) для цілей цієї статті 12.2. кожен довірчий управитель забезпеченням діє від власного імені, а не як довірчий управитель або агент, і його вимоги щодо паралельного боргу не повинні бути в довірчому управлінні. Забезпечення, надане згідно з фінансовими документами кожному довірчому управителю забезпеченням для забезпечення паралельного боргу, надається кожному довірчому управителю забезпеченням як кредитору за паралельним боргом і не перебуває в довірчому управлінні. Для цілей застосування цієї статті 12.2 в Україні або до будь-якого договору чи інструменту, що регулюється українським правом, ця стаття 12.2 визначає кожного довірчого управителя забезпеченням як солідарного кредитора за зобов'язаннями боржників стосовно всіх забезпечених фінансових зобов'язань.

Згідно кредитного договору, сторони визначили поняття «фінансові документи», що включає: (а) договір про внесення змін та викладення в новій редакції; (б) цей договір; (в) договір довірчого управління забезпеченням та міжкредиторську угоду; (г) документи забезпечення; (д) кожен лист-угоду про сплату винагороди; (е) кожен запит на вибірку коштів; (ж) кожен договір приєднання; (з) кожен договір поруки; (и) кожен корпоративний договір; (к) будь-який договір про субординацію; (л) будь-який сертифікат відповідності; (м) лист про умовне зберігання (ескроу); (н) договір про платіжне зобов'язання; (о) документи про зняття обтяження з забезпечення 2020; (п) кожен лист-відмову; та (р) будь-який інший документ, визначений як такий кредитним агентом та позичальником.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23 (залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції) визнано додаткові грошові вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на суму 4286442664,47 грн., що виникли на підставі наведених вище договірних відносин.

28.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (заставодавець) та Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» (заставодержатель) уклали договір застави рухомого майна, згідно з преамбулою якого заставодержатель укладає цей договір як солідарний кредитор за зобов'язаннями боржників на підставі статті 12.2 (паралельний борг) договору про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами та статті 27.11. (паралельний борг) пріоритетного кредитного договору.

За умовами статті 1.1 розділу 1 «Визначення термінів та тлумачення» договору застави рухомого майна сторони дійшли згоди що в цьому договорі, зокрема:

- «Позичальник» означає Джи Ен Термінал Ентерпрайзез Лімітед, товариство з обмеженою відповідальністю, що створене та існує за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер HE 137171, з місцезнаходженням за адресою: Промітеос 14, 3-й поверх, квартира/офіс 303, Нікосія, 1065, Кіпр;

- «Державний реєстр обтяжень» означає Державний реєстр обтяжень рухомого майна, як цей реєстр регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 №1255-IV;

- «Існуюча застава» означає (а) заставу з вищим (першої черги пріоритетом відносно частини предмета застави, що вказана в додатку 2 (майно, що передається в заставу другої черги) цього договору (зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень за номером 15602042), та (б) заставу з вищим (першої черги пріоритетом відносно частини предмета застави, що вказана в додатку 3 (майно, що передається в заставу третьої черги) цього договору (зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень за номером 15708464 та 16502541 відповідно), кожен створений на дату цього договору, існуючий на користь ЄБРР відповідно до існуючих договорів застави;

- «Застава» має значення, надане цьому терміну в статті 2 (застава);

- «Предмет застави» означає рухоме майно, опис якого наведено у додатку 1 (майно, що передається в заставу першої черги), додатку 2 (майно. Що передається в заставу другої черги) та додатку 3 (майно, що передається в заставу третьої черги), які є невід'ємною частиною цього договору;

- «Договір про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами» означає договір про довірче управління забезпеченням та домовленість між кредиторами, датований 12.11.2019, укладений між, серед інших, заставодержателем та позичальником;

- «Пріоритетний кредитний договір» означає кредитний договір, датований 12.11.2019, укладений між, серед інших заставодержателем та позичальником, за яким позичальнику надається кредитна лінія на суму 75 000 000 доларів США.

У статті 2 «Застава» договору визначено, що в якості забезпечення виконання забезпечених зобов'язань, заставодавець передає заставодержателю в заставу з пріоритетом першої черги частину предмета застави, що вказана в додатку 1 (майно, що передається в заставу першої черги) цього договору, в заставу з пріоритетом другої черги частину предмета застави, що вказана в додатку 2 (майно, що передається в заставу другої черги) цього договору , та в заставу з пріоритетом третьої черги стосовно решти предметів застави, що вказані в додатку 3 (майно що передається в заставу третьої черги) цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору забезпечені зобов'язання мають бути виконані до дати остаточного погашення. Незалежно від настання цієї дати, застава залишатиметься чинною та продовжуватиме забезпечувати забезпечені зобов'язання до припинення цього договору відповідно до статті 9.1. (строк дії договору).

У п.4.4.1 передбачено, що заставодавець повинен негайно письмово повідомляти заставодержателя про будь-які зміни у визначенні чи описі рухомого майна, вказаного в додатку 1 (майно, що передається в заставу першої черги), додатку 2 (майно, що передається в заставу другої черги) та додатку 3 (майно, що передається в заставу третьої черги).

Відповідно до п.5.1. договору заставодавець повинен забезпечити, щоб застава залишалась зареєстрованою в Державному реєстрі обтяжень. Заставодавець повинен надати заставодержателю будь-яку та всю необхідну допомогу, якої вимагає заставодержатель для здійснення підтримання чинності такої реєстрації.

Відповідно до п.6.2. «Право власності» заставодавець має усі необхідні права на предмет застави, відповідно до а.6.12.2. заставодавець є єдиним законним власником предмета застави. Відповідно до п.6.13.2. опис майна, яке підлягає передачі в заставу на підставі цього договору, відповідає його характеристикам, вказаним у відповідних правовстановлюючих документах бухгалтерського обліку.

У п.7.2.4 договору встановлено обов'язок заставодавця не відчужувати та іншим чином не передавати або відступати будь-якій третій особі предмет застави чи будь-яку його частину, та не дозволяти такого відчуження або передачі щодо предмета застави чи будь-якої його частини.

Відповідно до п.7.3.2. заставодавець не має права без попередньої письмової згоди заставодержателя продавати, передавати, відступати, іншим чином відчужувати предмет застави або надавати будь-яке право на нього, чи укладати будь-який договір відносно предмета застави, який надає будь-якій особі будь-яке прав придбати або набути предмет застави або будь-яку частину.

У п.7.6.4. договору передбачено обов'язок заставодавця негайно інформувти заставодержателя про втрату, зруйнування або будь-яке істотне пошкодження предмета застави або будь-яку загрозу такої втрати, зруйнування або пошкодження.

Строк дії договору застави визначено у п.9.1., відповідно до якого договір є укладеним з моменту його підписання та з урахуванням статті 9.3. (збереження в силі) діє до настання тієї з перелічених дат, яка настане раніше: дата, що дорівнює 12 рокам після дати укладення цього договору; дата погашення забезпеченого боргу; дата досягнення сторонами письмової взаємної згоди про припинення цього договору.

У додатку 1 до договору застави «Майно, що передається в заставу першої черги» зазначено:

1. Механічний судонавантажувач марки NEUERO серії SL1000, інвентарний номер - 1/N, кількість - 1, балансова вартість в гривнях - 6095472,45 грн;

2. Причальний стрічковий конвеєр типу ВС1200, інвентарний номер - 1/ВС, кількість - 1 шт., балансова вартість в гривнях - 998023,35 грн.

28.11.2019 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Пелих Ю.В. було зареєстровано обтяження майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за №27263645, №272264032, №27264050, 29.11.2019 - за №27268184, обтяжувач - Компанія Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» (відповідно до витягу №89585884 від 08.03.2024, доданого до позовної заяви).

До відзиву на позовну заяву ТзОВ «Ферко» додало витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №63429061, виданий 29.11.2019 приватним нотаріусом Пелих Ю.В. щодо обтяжень, зареєстрованих на підставі договору застави рухомого майна від 28.11.2019, видавник: Медісон Пасіфік Траст Лімітед та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Відповідно до цього витягу об'єктом обтяження за №27268184 вказано:

- невизначене майно, все рухоме майно, що відповідає зазначеним видам рухомого майна: механічний судонавантажувач марки NEUERO серії SL1000 (та інше перелічене майно);

- невизначене майно, автоматичні двостворчасті ворота, електронні автомобільні ваги, система прийому вантажівок, у тому числі, рухоме майно відповідного виду за зазначеними інвентарними номерами та у кількостях: механічний судонавантажувач марки NEUERO серії SL1000, інвентарний номер 1/N, кількість 1; (та інше перелічене майно).

09.05.2024 розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. склав інвентаризаційний опис необоротних активів боржника (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи).

Цей опис містить застереження про те, що його складено на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у справі №914/466/23 на підставі наданих відповідей органів/служб/центрів/комісій/агентств/інспекцій України/витягів, лисів керівника товариства, інвентаризацію проведено за відсутності документів бухгалтерського обліку та доступу до електронних баз даних у зв'язку з їх ненаданням керівником товариства.

Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів станом на 09.05.2024 серед активів боржника зазначено механічний судонавантажувач марки NEUERO тип SL1000, В00000063 (м.Одеса, пл.Митна, 1) кількість 1, інвентарний номер - не вказано.

Також відповідно до цього інвентаризаційного опису в боржника відсутній будь-який інший механічний судонавантажувач.

Опис підписали члени інвентаризаційної комісії: керівник/розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий О.Сокол, Р.Валєнієкс, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

До матеріалів позовної заяви додано копію документа «Инструкция по эксплуатация и техническая обслуживания К060050 Судопогрузчик SL1000 Одесса Украина» без перекладу на українську мову (а.с.13-22, том 2).

Щодо погодження загальними зборами учасників укладення спірного правочину

До відзиву на позовну заяву ТзОВ «Ферко» додано копію рішення учасника №21/07/20/1 (протокол загальних зборів учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» від 21.07.2020, складений в м.Одеса, згідно з текстом якого Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі (GNT Trade DMCC) в особі директора Душана Деніча, який діє на підставі Статуту, яка володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та є єдиним учасником товариства - вирішила надати згоду директору товариства ОСОБА_1 на вчинення (укладення) правочинів з відчуження механічного судонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, рік випуску - 2014 рік, інвентарний номер - 2/N, кількість - 1, заводський номер К130088 за ціною 57 550 000, 00 грн.

Щодо відчуження спірного майна боржника за оспорюваним договором

21.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (продавець) в особі Паньшева М.Г., що діє на підставі статуту з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» (покупець), в особі директора Позднякова Д.Ю., що діє на підставі статуту, з другого боку, уклали договір купівлі-продажу №21/09/20/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивність 1000 тон на годину, рік випуску 2014, що знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м.Одеса, Митна площа, 1/1, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору товар являє собою: механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивність 1000 тон на годину, рік випуску 2014 (надалі - товар).

Відповідно до п.2.2. договору товар належить продавцю на праві власності. На момент підписання цього договору продавець гарантує та засвідчує, що товар, який передається за цим договором, нікому іншому не продано, не подаровано, не відчужено іншим чином, не закладено, в податковій заставі та/або під будь-яким іншим обтяженням (арештом не перебуває), відносно нього відсутні будь-які права та претензії третіх осіб (у тому числі за договорами найму) як в межах, так і за межами України.

Відповідно до п.3.1. договору ціна товару та загальна вартість договору з урахуванням ПЛВ становить 8 711 456,69 грн., у тому числі ПДВ 1 451 909,45 гривень.

У п.5.1. передбачено, що покупець здійснює одноразову оплату 100% вартості всього товару шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів продавця.

Відповідно до п.4.1., 4.2. договору товар передається на день підписання договору. Право власності на товар виникає у покупця на день підписання цього договору та акту приймання-передачі.

21.09.2020 сторони договору підписали акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність згідно з договором купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 нерухоме майно: механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивність 1000 тон на годину, рік випуску 2014, що знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м.Одеса, Митна площа, 1/1.

Щодо відчуження спірного майна боржника за ціною, нижчою від ринкової вартості

Відповідно до наданого відповідачем-1 попереднього договору до договору купівлі-продажу:

22.07.2020 ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» уклали попередній договір, за умовами п.1.1. якого зобов'язались до 22.09.2020 укласти договір купівлі-продажу (далі - основний договір), відповідно о умов цього попереднього договору.

Відповідно до п.1.2. попереднього договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер - 2/N, рік випуску - 2014 рік, про що зазначити в основному договорі.

У п.2.1. попереднього договору зазначено предмет договору: товар являє собою: механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, інвентарний номер 2/N, продуктивність 1000 тон на годину, рік випуску 2014 (далі - Товар).

У п.2.2. попереднього договору зазначено ціну товару: вартість товару складає 57550000,00 грн.; валюта розрахунків - гривня.

У п. 2.3. попереднього договору визначено умови оплати, а саме:

- частина оплати товару здійснюється покупцем шляхом зменшення суми грошового зобов'язання, що утворилось внаслідок неможливості ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» погасити суму заборгованості у загальному розмірі 48 838 543,31 грн. за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017;

- зобов'язання за договором в частині оплати покупцем за товар шляхом зменшення суми грошового зобов'язання за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 в сумі 48 838 543,31 грн. виникають з моменту підписання цього договору;

- після укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі цього договору, визначити ціну товару в основному договорі, за вирахуванням суми зменшених в рахунок оплати товару зобов'язань продавця перед покупцем у розмірі 48 838 543,31 грн., що складатиме залишок вартості в розмірі 8 711 456,69 грн., в тому числі ПДВ 1 451 909,45 грн. (різниця між ціною продажу товару та сумою заборгованості ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ “Ферко» за договором комісії № К0201171 від 02.01.2017);

- остаточний розрахунок за товар у розмірі 8711456,69 грн. має бути сплачений покупцем одноразовою оплатою визначеною у даному договорі шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів продавця.

18.09.2020 ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського Кодексу України сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги з наступних договорів:

1. попередній договір до купівлі-продажу від 22.07.2020 (невиконане грошове зобов'язання ТзОВ «Ферко» перед ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в сумі 48838543,31 грн.);

2. договір комісії №К0201171 від 02.01.2017 (невиконане грошове зобов'язання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» в сумі 48838543,31 грн.).

Відповідач-1 надав копію претензії-вимоги щодо сплати боргу №121-01/3 від 14.07.2020 (без доказів надсилання боржнику), за змістом якої 02.01.2017 між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» було укладено договір комісії №К0201171. З метою здійснення закупівлі товару на виконання умов договору, ТзОВ «Ферко» здійснювало перерахування грошових коштів на банківські рахунки ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», однак ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до теперішнього часу своїх зобов'язань належним чином не виконало, таким чином загальна сума заборгованості складає 48 838 543,31 грн. На підставі ч.2 ст.530 ЦК України ТзОВ «Ферко» просило ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в 7-денний термін з моменту отримання вимоги перерахувати на його рахунок кошти в розмірі 48 838 543,31 грн.

До заперечення на відповідь на відзив відповідач-1 надав суду виписку по рахунку ТзОВ «Ферко» в АБ «Південний» за період з 16.05.2018 до 31.12.2018, копію договору комісії №К0201171 від 02.01.2017 з додатковими угодами та додатками, копію акту звірки.

Відповідно до інформації у цій виписці ТзОВ «Ферко» здійснило ряд грошових переказів на загальну суму 61 043 000,00 грн. на рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з призначенням платежу «передплата за товар згідно з договором комісії, без ПДВ».

У призначеннях платежу не відображено номера чи дати договору комісії, однак міститься посилання на реквізити рахунків.

Відповідно до умов договору комісії №К0201171 від 02.01.2017 комітент (ТзОВ «Ферко») доручає, а комісіонер (ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії:

- здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту, найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до договору;

- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати в інтересах комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних договорів (контрактів);

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;

- вантажовідправником є комісіонер, експортером-власником товару є комітент;

- особою, відповідальною за фінансове врегулювання є комісіонер;

- здійснювати транспортування товару згідно базису поставки товару по ЗЕД-контракту;

- здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

Відповідно до розділу 2 договору комітент має обов'язок надати комісіонеру товар в обсязі і на умовах, передбачених договором, сплатити комісіонеру передбачену договором комісійну плату та плат за поручительство делькредере.

У розділах договору 5 «Порядок розрахунків» та 6 «Комісійна плата і витрати, пов'язані з виконанням договору» відсутні положення щодо передоплати послуг комісії, натомість сторонами врегульовано порядок перерахування комісіонером грошових коштів, що належать комітенту, на його рахунок протягом 20-ти банківських днів з дня надходження на рахунок комісіонера, та визначення винагороди комісіонера на підставі звітів комісіонера, затверджених комітентом.

Відповідно до п.10.1. договір комісії вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2017, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їхнього виконання. У додатковій угоді №1 від 29.12.2017 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до п.10.1. договору та визначити строк його дії до31.12.2025.

У додатковій угоді №2 від 28.01.2020 сторони погодили, що на виконанняп.1.1.,1.2. договору комісії комісіонер за рахунок комітента здійснює закупівлю товару, а комітент здійснює оплату комісіонеру на підставі виставлених йому рахунків (п.1), комісіонер зобов'язується повернути (сплатити) комітенту грошові кошти в обсязі, що не перевищує суму отриманих від комітента коштів згідно з п.1 додаткової угоди у разі розірвання договорів з третіми особами з причин. Що пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням комісіонером зобов'язань за договором комісії та/або не виконання чи неналежне виконання комісіонером п.1 додаткової угоди (п.3)

У додатку №25/03/20/1 від 25.03.2020 до договору комісії сторони узгодили закупівлю сільськогосподарської продукції на суму 153 600,00 грн.

У додатку №25/08/20/1 від 25.08.2020 до договору комісії сторони узгодили закупівлю сільськогосподарської продукції на суму 134 280 000,00 грн.

Також відповідач надав додатки до договору від 25.01.2021, від 23.08.2021, від 28.09.2022, укладені після дати угоди ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» про зарахування зустрічних однорідних вимог (18.09.2020).

У акті звірки взаємних рахунків за період 15.12.2022 між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 зазначено, що заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» станом на 15.12.2022 становить 283 042 498,18 грн.

Окрім перелічених документів, на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 про витребування у ТзОВ «Ферко» доказів (інформації про період та підстави виникнення заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором комісії №0201171 від 02.01.2017 у сумі 48838543,31 грн., яка є предметом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, копії договору комісії від 02.01.2017 №0201171 з усіма без виключення додатками та додатковими угодами, копії первинних документів на підтвердження наявності заборгованості) відповідач-1 надав суду рахунки ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на оплату за надання послуг по договору комісії (без зазначення номера, дати чи інших реквізитів, за якими можна би було ідентифікувати договір) від 25.08.2020 на суму 134 280 000,00 грн., від 25.03.2020 на суму 153 600,00 грн., а також рахунки, датовані 2021 та 2022 роками, тобто після дати угоди ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» про зарахування зустрічних однорідних вимог (18.09.2020).

17.07.2024 суб'єкт оціночної діяльності асоціація «Укрекспробуд», на підставі договору №1707/24 від 17.07.2024 з арбітражним керуючим Соколом О.Ю. виконав незалежну оцінку окремо визначеного майна, яким є обладнання: механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, 2014 р.випуску (виробник: Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH (Федеративна республіка Німеччина).

Оцінку майна зроблено станом на 21.09.2020 з метою визначення вартості для вирішення майнового спору на підставі наданих документів: договору фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л від 19.04.2013 між ТзОВ «Теком-Лізинг» та ТзОВ ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; акту про перехід права власності техніки від 12.05.2018; на дату оцінки мано належало ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Згідно зі звітом про оцінку майна, яким є обладнання - механічний суднонавантажувач марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, 2014 р. випуску (виробник: Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH (Федеративна республіка Німеччина), ринкова вартість майна на дату оцінки - 21.09.2020, з ПДВ, становила 41 797 780,00 грн.

Щодо заінтересованості відповідача-1 відносно боржника

Відповідно до відомостей з сайту «Опендатабот» щодо ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (додано до позовної заяви):

- за відомостями фінансової звітності у 2020 році чистий дохід підприємства склав 31 599 000 грн., а у 2021 році - (-)298 000 грн.;

- за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2019-2020 роках кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) товариства були ОСОБА_9 , Кіпр) та Грегоріу Андреас (Кіпр); у 2021 році - ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ).

Відповідно до відомостей з сайту «Опендатабот» щодо ТзОВ «Ферко» (додано до клопотання позивача-1 про долучення доказів від 05.11.2024)

- за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2020-2021 роках кінцевим бенефіціарним власником (контролером) товариства був ОСОБА_10 ; у 2019 році кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) товариства були Фотіу Олена, Кіпр) та Грегоріу Андреас (Кіпр).

ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» мають одну адресу місцезнаходження - м.Одеса, вулиця Отамана Головатого, 67/69.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №914/466/23 встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій, ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» мають спільних бенефіціарних власників - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Отже, кредитор є заінтересованою особою щодо боржника у відповідності до визначення, наведеного у ст.1 КУзПБ та до нього застосовується підвищений стандарт доказування під час розгляду заявлених кредиторських вимог до боржника.

Щодо ознак неплатоспроможності боржника в період укладення оспорюваного правочину

Окрім того, до відповіді на відзив на позовну заяву позивач-1 додав звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю. №01-32/12-11 від 07.11.2024 за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

У цьому звіті наведено такі висновки:

- підприємство знаходиться у кризовому фінансовому стані, починаючи з 2021 року підприємство не отримувало чистого прибутку;

- протягом досліджуваного періоду (2020-2023 роки) відстежується кризова неплатоспроможність та кредитоспроможність, відстежується значна сума кредиторської заборгованості, спадання власних оборотних засобів та власного капіталу;

- господарський стан підприємства характеризується критичним рівнем ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності;

- протягом 2020 - І кв. 2023 р.р. відбулися зміни необоротних активів боржника, шляхом їх зменшення на 529 002 тис.грн., що відбулось за рахунок спадання основних засобів;

- від передачі розпоряднику майна бухгалтерської документації боржника, генеральний директор ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченко В.Г. ухиляється, таким чином здійснити детальний аналіз оборотних та необоротних активів не вбачається можливим;

- протягом результат аналізу власних оборотних засобів підприємства виявив їх відсутність протягом періоду, що аналізується, що ініціює потребу в залученні позикових джерел фінансування господарської діяльності; власні оборотні засоби не забезпечують безперервність процесу реалізації продукції та зростання прибутку. Що веде до фінансових втрат та збитків;

- загальна сума поточної кредиторської заборгованості підприємства станом на 31.03.2023 становила 788 032,00 тис.грн., довгострокові зобов'язання, цільове фінансування та забезпечення складали 167 101,0 тис. грн.;

- загальна сума заборгованості, внесена до реєстру вимог кредиторів, складає 6 558 471 725,45 грн.;

- за останні два роки до порушення справи про банкрутство, 2021 - 2022 р.р. діяльність була збитковою;

- встановлені ознаки дій з доведення до банкрутства та його приховування;

- фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Щодо підстав позовної вимоги про витребування майна у відповідача-3

На підтвердження обставини створення ТзОВ «Аттолло Гранум» з єдиною метою - виведення майнових активів боржника, позивач-1 до відповіді на відзив на позовну заяву надав ряд документів, які були предметом розгляду господарських судів у справах №914/466/23 (914/2374/23) та №914/466/23 (914/2942/23).

Так, у провадженні Господарського суду Львівської області в межах справи №914/466/23 про банкрутство ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» перебувала справа №914/466/23 (914/2764/23) за позовом ОСОБА_2 та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) до відповідача-1 ТзОВ “Доступні Фінанси», до відповідача-2 Компанії “SUNOLTA OU» (“Санолта ОУ»), до відповідача-3 ТзОВ “Зерновий порт», до відповідача-4 ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 ПАТ “Банк Восток», до відповідача-6 ТзОВ “Майнд Сет», про визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 710 від 07.07.2020); визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 (реєстраційні номери 140, 141); визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 709 від 07.07.2020); визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 (реєстраційні номери 142, 143); витребування нерухоме майно; визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 1028) від 19.04.2023.

Також у провадженні Господарського суду Львівської області в межах справи №914/466/23 про банкрутство ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» перебувала справа №914/466/23 (914/2942/23) за позовом ОСОБА_2 та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) до відповідача-1 ПАТ АБ“Південний», до відповідача-2 ТзОВ “Санолта корм», до відповідача-3 ТзОВ “Аттолло гранум», до відповідача-4 ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 ТзОВ “Озірки» про визнання недійсним договору іпотеки від 03.12.2020 реєстраційний №1152; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 реєстраційний №406; витребування нерухомого майна; визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 реєстраційний №1026.

Позовні вимоги у цих справах були обґрунтовані тим, що оспорювані договори мають ознаки фраудаторних правочинів та були укладені з метою виведення майна з активів боржника для уникнення виконання боргових зобов'язань перед кредиторами.

Станом на дату ухвалення оскарженого рішення від 25.03.2025 у цій справі - 914/466/23 (914/2366/24), у справах №914/466/23 (914/2764/23) та №914/466/23 (914/2942/23) було ухвалено рішення від 19.09.2024 про відмову у задоволенні позовних вимог, однак такі рішення не набрали законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за результатом розгляду апеляційних карг позивачів постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/466/23(914/2764/23) було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та визнано недійсними договір іпотеки (серія та номер 710 від 07.07.2020), договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 (реєстраційні номери 140, 141), договір іпотеки (серія та номер 709 від 07.07.2020) та договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 (реєстраційні номери 142, 143) з підстав їх фраудаторності, витребувано нерухоме майно (будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м. що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 115315251101; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0015 площею 0.1594 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 966422451101) на користь боржника, визнано недійсним договір іпотеки (серія та номер 1028) від 19.04.2023, за яким ТзОВ “Зерновий порт» передало майно боржника в іпотеку ТзОВ “Майнд Сет».

Вказану постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 09.07.2025.

Також постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/466/23 (914/2942/23) та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір іпотеки (серія та номер 1152 від 03.12.2020) щодо нерухомого майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл», відповідно до якого нерухоме майно передано в іпотеку ПАТ АБ “Південний»; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2023 (реєстраційний номер 406), відповідно до якого ПАТ АБ “Південний» було продано ТзОВ “Санолта Корм» нерухоме майно; витребувано в ТзОВ “Атолло Гранум» на користь боржника нерухоме майно (зерновий термінал (ПЗТ) з обсягом зберігання до 190 тис.тонн (IV черга будівництва) за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2084464051101, площею 5 288,2 кв.м., який знаходиться за адресою Одеська область, м.Одеса, пл.Митна, будинок 1/1); визнано недійсним договір іпотеки (серія та номер 1026) від 19.04.2023, який укладено між ТзОВ “Атолло Гранум» та ТзОВ “Озірки» щодо передачі в іпотеку цього нерухомого майна.

Вказану постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 18.09.2025.

У наведених справах було встановлено обставини виведення майнових активів (сухого порту та зернового терміналу), які складали основу для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», з володіння боржника, шляхом укладення ряду фраудаторних правочинів.

У справі №914/466/23 (914/2942/23) встановлено, що ТзОВ «Аттолло Гранум» засноване 16.03.2023, засновником товариства є ТзОВ «Санолта Корм», яке в свою чергу було засноване Компанією «Санолта ОУ», Естонія. Компанія «Санолта ОУ» набула права власності на іншу частину нерухомого майна боржника (визначену у кредитному договорі від 12.11.2019 як «Сухий порт») перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, що було встановлено в судових рішеннях у справі №914/466/23 (914/2764/23). Вказане свідчить про обізнаність ТзОВ «Аттолло Гранум» з обставинами виведення активів ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з його володіння перед відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Вказані обставини суд апеляційної інстанції вважає за можливе врахувати під час ухвалення постанови, адже оскаржуване рішення ухвалене Господарський судом Львівської області, який розглядає справу №914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», а відтак відповідно до положень ч.2 ст.7 КУзПБ, суд першої інстанції під час ухвалення рішення був обізнаний з матеріалами справи в цілому та матеріалами позовних проваджень в межах справи про банкрутство.

Доказів відчуження спірного майна - механічного судонавантажувача, відповідачу-3 - ТзОВ «Аттолло Гранум», чи перебування цього майна у відповідача-3 станом на час розгляду спору матеріали справи не містять.

До клопотання позивача-1 від 03.03.2025 (вх.№5524/25 від 04.03.2025) про витребування доказів було додано ряд документів, на які апелянти покликаються у скарзі як на опосередковані докази перебування спірного майна у ТзОВ «Аттолло Гранум», а саме копію листа Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПД/2/1816-25 від 19.02.2025 у відповідь на запит адвоката Ю.Гавриленко з додатками (копіями документів, на підставі яких ТзОВ «Аттолло Гранум» видано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки від 22.01.2024 №ДЗ-266/ПЛ/1-24 та №ДЗ-268/ПД/1-24).

Проте, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 було відмовлено позивачу-1 у поновленні строку на подання цього клопотання.

Також цією ухвалою було закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті на 25.03.2025.

Водночас, матеріли справи містять також пояснення позивача-1 від 04.03.2025 з долученням додаткових доказів у матеріали справи (вх.№5604/25 від 04.03.2025), у якому розпорядник майна боржника просить поновити строк на подання доказів, що є додатками до цих пояснень, а саме:

- лист ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр» від 27.02.2025;

- заяву ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» №39/1146 від 01.12.2022;

- договір на надання послуг №00707 від 02.12.2022 з додатками;

- регламент №51.-10.-31.-0011.23 від 01.02.2023;

- заява ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» №39/51 від 15.01.2024;

- договір на надання послуг №00728 від 23.10.2023 з додатками;

- висновок експертизи №51-09-31-0019.24 від 30.01.2024 за результатами експертного обстеження механічного суднонавантажувача SL1000;

- лист Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПД/2/1816-25 від 19.02.2025;

- заява ТзОВ «Аттолло Гранум» від 10.01.2024 на одержання дозволу на виконання робіт (№ДЗ-19/ПД-24 від 12.01.2024);

- заява ТзОВ «Аттолло Гранум» на одержання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (№ДЗ-20/ПД-24 від 12.01.2024);

- висновок експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- висновок експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-04-0889-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Вказані додаткові пояснення позивача-1 від 04.03.2025 (вх.№5604/25 від 04.03.2025) з клопотанням про поновлення строку на подання доказів не відображено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 про закриття підготовчого провадження, а також в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані пояснення не містять обґрунтування поважності причин не подання таких доказів в межах процесуального строку, встановленого у ч.2 ст.80 ГПК України (позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви).

Зокрема, позивач-1 повідомляє суд, що отримав докази на підтвердження його позиції щодо перебування спірного майна у власності/користуванні ТзОВ «Аттолло Гранум» 19.02.2025 з документів, доданих до листа Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПД/2/1816-25.

При цьому, такий лист було надано на запит адвоката позивача Юлії Гавриленко від 12.02.2025 №02/02-25 (вх.№1354/ПД/1-25 від 13.02.2025).

Жодних причин на пояснення відсутності можливості звернутись з адвокатським запитом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці раніше клопотання позивача-1 не містить.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Однак, враховуючи те, що суд першої інстанції не надав оцінки клопотанню позивача-1 про поновлення строку на подання доказів, викладеному у додаткових поясненнях від 04.03.2025 (вх.№5604/25 від 04.03.2025), зважаючи, що такі докази подано в межах підготовчого провадження та з наданням доказів їх скерування іншим учасникам справи, беручи до уваги те, що ТзОВ «Аттолло Гранум» не виконало вимог ухвал суду першої інстанції від 30.09.2024 та від 17.12.2024 про витребування у нього доказів на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, а Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України» повідомила суд першої інстанції про неможливість надати інформацію та підтверджуючі документи, витребувані ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 у справі №914/466/23(914/2366/24) щодо власників суднонавантажувальних машин (з ідентифікуючими ознаками), що розміщувались/розміщені на причалах №3 та №4, колегія суддів вважає за можливу у цьому випадку поновити позивачу-1 строк на подання додаткових доказів та надати їм оцінку.

Так, 02.12.2022 ДП «Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (в особі генерального директора Марченка В.Г.) уклали договір №00707 про надання послуг, а саме періодичного повного технічного огляду судонавантажувача NEUERO SL1000.

У регламенті ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр» №51-10-31-001.23, виконаному за договором №0707 від 02.12.2022, технічних оглядів механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на термін подальшої експлуатації - періодичний повний технічний огляд, зазначено: найменування устаткування: судонавантажувач NEUERO SL1000, обліковий інвентарний номер 7002, суб'єкт підприємництва: ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», місце та адреса установки - м.Одеса, Митна площа, 1, виробник - Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH, Німеччина, дата виготовлення 2014, заводський номер К130088, дата періодичного повного технічного огляду 01.02.2023 (текст регламенту, розміщений на сторінці обрізаний знизу).

23.10.2023 ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр» і ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (в особі генерального директора Марченка В.Г.) уклали договір №00728 на надання послуг експертизи щодо відповідності машин. Механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, технічний огляд, паспортизація технологічного обладнання, випробовування, надання інших експертних послуг. З урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до цього договору, строк дії договору - до 31.12.2024.

30.01.2024 ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр» і ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (в особі генерального директора Марченка В.Г.) підписали акт №ОУ-00026 приймання-передачі наданих послуг, а саме проведення експертного дослідження вантажопідіймальних механізмів (у тому числі позачерговий технічний огляд) судонавантажувача NEUERO SL1000, зав.№ К130088, інв№7002.

Відповідно до зазначених договору про надання 30.01.2024 ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр» на замовлення ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» виконало висновок експертизи %51-09-31-0019.24 за результатами експертного обстеження механічного судонавантажувача NEUERO SL1000, обліковий номер 7002, заводський номер К1300088, інвентарний номер - , власник - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». На титульному аркуші висновку вказано, що висновок повинен зберігатися в паспорті навантажувальної машини.

Окрім того, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом №ПД/2/1816-25 від 19.02.2025 надало адвокату позивача-1 Юлії Гавриленко копії документів, на підставі яких ТзОВ «Аттолло Гранум» видано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки від 22.01.2024 №ЛЗ-266/ПЛ/1-24 та №ДЗ-268/ПД/1-24.

Відповідно до цих документів 10.01.2024 ТзОВ «Аттолло Гранум» звернулось до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою від 10.01.2024 про одержання дозволу на експлуатацію обладнання, а саме (серед іншого): судонавантажувач SL1000, зав.№ К1300088, рік виготовлення - 2014, країна-виробник - Німеччина.

До заяви додано висновок експертизи №44020529-03-0888-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконаний ТзОВ «Український центр «Експерт №1» на підставі договору №10.07.30 від 20.12.2023, на замовлення ТзОВ «Аттолло Гранум».

У цьому висновку серед наданих на експертизу документів зазначено п.2.115 паспорт судонавантажувача SL1000, зав.№ К1300088 (2014 р.в., Німеччина), останній технічний огляд проведено 01.02.2023 експертом технічним ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр», термін наступного обстеження та позачергового ПТО - 01.02.2024.

У висновку експертизи №44020529-03-0889-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконаному ТзОВ «Український центр «Експерт №1» на підставі договору №10.07.30 від 20.12.2023, на замовлення ТзОВ «Аттолло Гранум» серед наданих на експертизу документів зазначено п.2.58 паспорт судонавантажувача SL1000, зав.№ К1300088 (2014 р.в., Німеччина), останній технічний огляд проведено 01.02.2023 експертом технічним ТзОВ «Чорноморський експертно-технічний центр», термін наступного обстеження та позачергового ПТО - 01.02.2024.

У висновках в розділі інформація щодо машин, механізмів, устаткування, що використовуватиметься під час виконання робіт підвищеної небезпеки, міститься зазначення щодо судонавантажувача SL1000, зав.№ К1300088 (2014 р.в., Німеччина).

22.01.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум» було надано дозвіл Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ДЗ-266/ПД/1-24 на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме (серед іншого у переліку) - судонавантажувач SL1000, зав.№ К1300088 (2014 р.в., Німеччина).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги, спільно заявлені розпорядником майна боржника та ініціюючим кредитором у справі про банкрутство боржника, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким майно боржника було відчужене пов'язаній з боржником юридичні особі за ціною, значно нижчою, від ринкової, а також про витребування цього майна на користь боржника від останнього набувача.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Наведеними нормами прямо передбачено право арбітражного керуючого та кредитора на звернення до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з позовами про визнання недійсними правочинів або спростування майнових дій боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, і кредитор (кредитори), і арбітражний керуючий, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Більш того, слід звернути увагу, що частина третя статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов'язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

Відповідно до ч.9 ст.44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

Проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов'язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/316/21)).

У разі оспорювання правочинів, вчинених боржником, з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, коло осіб, що наділяються відповідним правом, прямо визначено положеннями частин першої та другої статті 42 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Стосовно доводів відповідача-1 про те, що правом подання віндикаційного позову наділений лише власник майна (яким жоден з позивачів не є) та про те, що позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння на користь боржника заявлено передчасно, оскільки лише ліквідатор банкрута може пред'явити такий позов, колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №910/15043/21 (910/11191/23), у якій предметом розгляду був позов розпорядника майна, заявлений до боржника і третіх осіб, про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності.

Зокрема, суд касаційної інстанції у постанові від 10.12.2024 у справі №910/15043/21 (910/11191/23) виклав такі правові висновки:

«Процедура банкрутства має на меті найбільш повне задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника в порядку черговості, встановленої законом. Ступінь задоволення вимог кредиторів залежить від стану майна боржника. Тому КУзПБ передбачені заходи, спрямовані на збереження та поповнення майна боржника.

Аналіз частини дев'ятої статті 44 КУзПБ свідчить про те, що розпорядник майном має право звертатися до господарського суду з вимогами щодо визнання недійсними правочинів, поєднуючи їх з вимогами про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача.

Статтею 42 КУзПБ передбачено не лише підстави для визнання правочинів недійсними, а й наслідки недійсності таких правочинів. Така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за цими правочинами активів боржника та забезпечення зберігання майна боржника в інтересах його кредиторів.

Якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не матиме ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.

У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише тоді, коли вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

За цих умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника».

Слід взяти до уваги, що у постанові Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23, якою було припинено повноваження керівника боржника - ТОВ “Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В.Г. та покладено виконання обов'язків керівника боржника - ТзОВ “Олімпекс Купе Інтереншнл» на розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича, було встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном керівник боржника не вживав заходів зі збереження майна, ухилявся від надання документації боржника розпоряднику майна, свідомо приховав інформацію про вже вчинені дії з відчуження майна боржника та інші порушення.

Тобто, на момент звернення з цим позовом - у вересні 2024 року, у арбітражного керуючого були підстави для вчинення дій, спрямованих на виконання обов'язку вживати заходів для захисту майна боржника, як на виконання повноважень розпорядника майна, так і на виконання повноважень керівника боржника.

Враховуючи наведене, доводи відповідача-1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про відсутність порушених прав та законних інтересів позивачів та про можливість заявлення віндикаційного позову лише ліквідатором банкрута спростовуються положеннями ч.1 та ч.2 ст.42 КУзПБ, якими прямо передбачено право розпорядника майна та кредитора звернутись до суду з вимогами щодо визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, та витребування майна на користь боржника.

Позивачі просять визнати недійсним договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, за умовами якого ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (боржник) відчужило механічний суднонавантажувач відповідачу-1 - ТзОВ «Ферко».

За змістом абз.4 ч.1 ст.42 КУзПБ, господарський суд може визнати недійсним правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права кредиторів, з тієї підстави, що боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових.

Окрім того, за змістом абз.3 ч.2 ст.42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з тих підстав, що боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Як було встановлено з матеріалів справи, ТзОВ «Ферко» є заінтересованою особою боржника в розумінні визначення, наведеного у ст.1 КУзПБ.

Так, відповідно до ст.1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій, ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство мали спільних бенефіціарних власників, та є пов'язаними особами.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що окрім пов'язаності засновниками та бенефіціарними власниками, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» були пов'язані активними бізнес-процесами в України, аналіз господарських відносин ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з ТзОВ «Ферко», а також корпоративна структура означених компаній, свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу, тому, фактично, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» укладаючи з ТзОВ «Ферко» оскаржуваний договір купівлі-продажу не змінили кількісного складу майна, яке перебуває у власності групи компаній до яких вони відносяться, а отже не може вважатися вчиненням власником майна правочину розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги кредитора за рахунок майна цього власника.

Такі висновки не відповідають дійсним обставинам цього спору, адже міркування про те, що у групи підприємств не змінився кількісний склад майна, мають однобічний характер з огляду на положення ч.1 та ч.2 ст.96 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, а отже, кожна юридична особа з групи підприємств самостійно та саме своїм майном відповідає за зобов'язаннями перед своїми кредиторами. Натомість, відчуження майна іншій юридичній особі, навіть в межах однієї групи, унеможливлює задоволення вимог кредиторів боржника за рахунок такого майна.

При цьому, підставами для визнання договору купівлі-продажу, окрім укладення цього правочину із заінтересованою особою, позивачі зазначають відчуження майна за ціною, що значно нижча від ринкової.

Як було встановлено з матеріалів справи, ціна відчуженого майна (механічного судонавантажувача), визначена у п.3.1. оспорюваного договору купівлі-продажу, з урахуванням ПДВ становила 8 711 456,69 грн.

Водночас, відповідно до інших доказів у справі, така ціна є значно нижчою, ніж ринкова вартість майна.

Зокрема, в акті приймання-передачі від 30.09.2014 до договору фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л від 19.04.2013 (за яким ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» набув право власності на спірне майно відповідно до акту про перехід права власності від 12.05.2018) вказано, що ціна механічного судонавантажувача марки NEUERO типу SL1000 з ПДВ становить 43 862 882,28 грн.

У звіті про оцінку майна від 17.07.2024, виконаному Асоціацією «Укрекспробуд», визначено, що ринкова вартість механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, 2014 року випуску (виробник: Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH (Федеративна республіка Німеччина) станом на дату оцінки - 21.09.2020, становила 41 797 780,00 грн. (з ПДВ).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні врахував доводи відповідача-1 про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений на виконання умов попереднього договору від 22.07.2020, з аналізу умов якого, а також умов угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, слідує висновок, що ціна товару, встановлена в п.3.1. оскаржуваного договору купівлі-продажу, у розмірі 8711456,69 грн. стосується остаточного розрахунку між сторонами договору за товар, а повна вартість, за яку продано товар, складає 57550000,00 грн.

При цьому, суд зазначив, що наявність чи відсутність заборгованості та її розмір за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017, яка була предметом зарахування за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020, та дійсність такої угоди не є предметом цього спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає наведені висновки такими, що не відповідають дійсним обставинам спору, а також зазначає, що відповідач-1, покликаючись на угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, як на підставу заперечень щодо придбання спірного майна за значно заниженою ціною, в силу вимог ч.3 ст.13 ГПК України, повинен довести такі обставини належними, допустимими та вірогідними доказами.

Таким чином, наявність заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко», яку відповідач-1, за його твердженням, використав для зменшення розміру оплати спірного майна шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, підлягає доведенню, а докази, надані відповідачем-1 на підтвердження того, що повна вартість придбання спірного майна складає 57550000,00 грн. (попередній договір, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, договір комісії з додатковими угодами та додатками, рахунки, банківська виписка, акт звірки), підлягають оцінці щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також щодо вірогідності та взаємозв'язку таких доказів у їх сукупності (у відповідності до вимог ст.86 ГПК України).

Першочергово слід зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (абз.3 ч.1 ст.635 ЦК України).

Станом на момент укладення попереднього договору - 22.07.2020, був чинним Господарський кодекс України, стаття 182 якого визначала особливості укладення попередніх договорів.

Так, відповідно до ч.1 ст.182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно до ч.2. ст.182 ГК України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

З наведених норм випливає, що за предметом попереднього договору є зобов'язання укласти у майбутньому договір на умовах, визначених у цьому попередньому договорі.

Попередній договір за своєю природою є організаційним договором і на його підставі не відбувається розпорядження майном (аналогічний правовий висновок щодо ст.635 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 344/434/16-ц).

Натомість, у спірному випадку оспорюваний договір купівлі-продажу не містить жодного зазначення щодо ціни товару, а також щодо порядку розрахунків, визначених в попередньому договорі, незважаючи на те, що такі умови є істотними умовами договору купівлі-продажу, який є основним стосовно попереднього договору.

Зокрема, у п.2.3. попереднього договору визначено умови оплати товару, який має намір придбати ТзОВ «Ферко» у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у майбутньому, а саме:

- частина оплати товару здійснюється покупцем шляхом зменшення суми грошового зобов'язання, що утворилось внаслідок неможливості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» погасити суму заборгованості у загальному розмірі 48 838 543,31 грн. за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017;

- зобов'язання за договором в частині оплати покупцем за товар шляхом зменшення суми грошового зобов'язання за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 в сумі 48 838 543,31 грн. виникають з моменту підписання цього договору;

- після укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі цього договору, визначити ціну товару в основному договорі, за вирахуванням суми зменшених в рахунок оплати товару зобов'язань продавця перед покупцем у розмірі 48 838 543,31 грн., що складатиме залишок вартості в розмірі 8 711 456,69 грн., в тому числі ПДВ 1 451 909,45 грн. (різниця між ціною продажу товару та сумою заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»» перед ТзОВ «Ферко» за договором комісії № К0201171 від 02.01.2017);

- остаточний розрахунок за товар у розмірі 8711456,69 грн. має бути сплачений покупцем одноразовою оплатою визначеною у даному договорі шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів продавця.

У п.2.2. попереднього договору зазначено ціну товару: вартість товару складає 57550000,00 грн.; валюта розрахунків - гривня.

Водночас, в основному договорі (оспорюваному договорі купівлі-продажу) зазначено, що ціна товару та загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 8 711 456,69 грн., у тому числі ПДВ 1 451 909,45 гривень (п.3.1. договору), а порядок розрахунків визначено такий: покупець здійснює одноразову оплату 100% вартості всього товару шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів продавця (п.5.1. договору).

Окрім того, у п.6.2. оспорюваного договору купівлі-продажу сторони передбачили право покупця відмовитися від приймання товару та розірвати договір в односторонньому порядку у випадку, якщо якість товару не відповідає вимогам, зазначеним в розділі 2 договору «Якість товару», та/або якщо передачі товару прострочено на 10 робочих днів, згідно з термінами, зазначеними в п.4.1. розділу 4 «Строки та умови передачі», при цьому продавець зобов'язується повернути покупцю усю суму, сплачену за товар, а також сплатити штраф у розмірі 20% від цієї суми.

Проте, сторони жодним чином не врегулювали питання щодо зарахованої як зустрічна однорідна вимога заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 в сумі 48 838 543,31 грн. в разі розірвання покупцем договору купівлі-продажу в односторонньому порядку.

Відсутність в основному договорі істотних умов щодо ціни та порядку розрахунків, які були визначені в попередньому договорі, ставить під обґрунтований сумнів твердження відповідача про те, що повна ціна придбаного за оспорюваним договором товару становила 57550000,00 грн., в тому числі з урахуванням надання відповідачем-1 копії рішення рішення №21/07/20/1 від 21.07.2020 учасника боржника про надання згоди директору товариства на вчинення (укладення) правочинів з відчуження механічного судонавантажувача за ціною 57 550 000, 00 грн.

Також відповідач-1 не довів існування заборгованості ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 в сумі 48 838 543,31 грн. станом на дату укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог - 18.09.2020.

Так, за умовами договору комісії №К0201171 від 02.01.2017 ТзОВ «Ферко» як комітент мало оплачувати послуги ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» як комісіонера за результатами здійснення реалізації товару, що належить комітенту, та на підставі звітів комісіонера.

У розділах договору 5 «Порядок розрахунків» та 6 «Комісійна плата і витрати, пов'язані з виконанням договору» відсутні положення щодо передоплати послуг комісії.

Умови, за якими комісіонер за рахунок комітента здійснює закупівлю товару, а комітент здійснює оплату комісіонеру на підставі виставлених йому рахунків, узгоджено сторонами договору комісії у додатковій угоді №2 від 28.01.2020.

Водночас, виписка по рахунку ТзОВ «Ферко» в АБ «Південний», яку надав відповідач-1, сформована за період з 16.05.2018 до 31.12.2018.

Відповідно до інформації у вказаній виписці ТзОВ «Ферко» здійснило ряд грошових переказів на загальну суму 61 043 000,00 грн. на рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з призначенням платежу «передплата за товар згідно з договором комісії, без ПДВ». У призначеннях платежу не відображено номера чи дати договору комісії, які б дозволили встановити, що оплату здійснено на виконання договору комісії №К0201171 від 02.01.2017.

Серед наданих відповідачем-1 додатків до договору комісії (у яких за умовами договору має визначатись найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару), у додатку №25/03/20/1 від 25.03.2020 сторони узгодили закупівлю сільськогосподарської продукції на суму 153 600,00 грн., у додатку №25/08/20/1 від 25.08.2020 - на суму 134 280 000,00 грн., інші додатки до договору датовано 25.01.2021, 23.08.2021 та 28.09.2022, тобто такі укладені після дати угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (18.09.2020).

Серед наданих відповідачем-1 рахунків ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на оплату за надання послуг по договору комісії (без зазначення номера, дати чи інших реквізитів, за якими можна би було ідентифікувати договір), наявні рахунки від 25.08.2020 на суму 134 280 000,00 грн. та від 25.03.2020 на суму 153 600,00 грн. Інші рахунки датовано 2021 та 2022 роками, тобто після 18.09.2020 - дати угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У претензії-вимозі щодо сплати боргу №121-01/3 від 14.07.2020 (яку надано суду без доказів надсилання боржнику) зазначено такий текст: 02.01.2017 між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» було укладено договір комісії №К0201171. З метою здійснення закупівлі товару на виконання умов договору, ТзОВ «Ферко» здійснювало перерахування грошових коштів на банківські рахунки ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», однак ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до теперішнього часу своїх зобов'язань належним чином не виконало, таким чином загальна сума заборгованості складає 48 838 543,31 грн. На підставі ч.2 ст.530 ЦК України ТзОВ «Ферко» просило ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в 7-денний термін з моменту отримання вимоги перерахувати на його рахунок кошти в розмірі 48 838 543,31 грн.

У частині третій статті 222 Господарського кодексу України (чинного станом на дату складання претензії - 14.07.2020) було передбачено, що у претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії.

Проте, зі змісту наведених додатків, рахунків та претензії неможливо встановити на підставі невиконання яких саме зобов'язань виникла заборгованість в розмірі 48 838 543,31 грн.

Наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 містить інформацію про суму заборгованості станом на 15.12.2022, в той час як угода про зарахування зустрічних однорідних вимог датована 18.09.2020, відтак не може слугувати доказом наявності заборгованості.

Окрім того, відповідно до статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Натомість, в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020 сторони узгодили здійснення зарахування заборгованості, яка мала б виникнути у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу товару.

Враховуючи наведені встановлені обставини спору, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що позивачі довели належними доказами ринкову вартість спірного рухомого майна (відповідно до договору фінансового лізингу та акту про перехід права власності на предмет лізингу - 43 862 882,28 грн, відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості майна станом на дату його відчуження - 41 797 780,00 грн.), а відповідач-1 не спростував обставини придбання за оспорюваним договором майна боржника за ціною 8 711 456,69 грн., що значно нижча, ніж ринкова вартість такого майна (у 5 разів).

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Застосовуючи вказаний стандарт доказування до спірних правовідносин, колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, викладений в оспорюваному рішенні щодо того, що майно, яке було предметом продажу за оскаржуваним договором купівлі-продажу та майно, що є предметом застави за договором застави нерухомого майна від 28.11.2019 є різним рухомим майном, яке відрізняється індивідуальними ознаками.

Так, позивачі, обґрунтовуючи наявність підстав для визнання оспорюваного ними договору купівлі-продажу недійсним, покликались також на те, що такий договір було укладено всупереч забороні на відчуження майна боржника без письмової згоди заставодавця, встановленому у договорі застави від 28.11.2019.

Як було встановлено з матеріалів справи, 28.11.2019 ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (заставодавець) та Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» (заставодержатель) уклали договір застави рухомого майна, за умовами якого заставодавець зобов'язався не відчужувати та іншим чином не передавати або відступати будь-якій третій особі предмет застави чи будь-яку його частину, та не дозволяти такого відчуження або передачі щодо предмета застави чи будь-якої його частини (п.7.2.4).

У п.7.3.2. цього договору встановлено заборону для заставодавця без попередньої письмової згоди заставодержателя продавати, передавати, відступати, іншим чином відчужувати предмет застави або надавати будь-яке право на нього, чи укладати будь-який договір відносно предмета застави, який надає будь-якій особі будь-яке прав придбати або набути предмет застави або будь-яку частину.

У додатку 1 до договору застави «Майно, що передається в заставу першої черги» зазначено: механічний судонавантажувач марки NEUERO серії SL1000, інвентарний номер - 1/N, кількість - 1, балансова вартість в гривнях - 6095472,45 грн.

Відповідач-1 у письмових заявах по суті спору наголошував на тому, що предметом оспорюваного позивачами договору купівлі-продажу є механічний судонавантажувач марки NEUERO серії SL1000, інвентарний номер - 2/N, тобто інший механічний судонавантажувач.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 на спростування доводів позивачів про те, що за результатами інвентаризації майна боржника розпорядник майна не встановив інформації про перебування у власності боржника будь-якого іншого судонавантажувача, просить врахувати, що докази, якими розпорядник майна обґрунтовує такі твердження, не можуть братись до уваги як достовірні, адже такі виготовлені позивачем-1 самостійно.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності та здійснює інвентаризацію майна боржника на виконання повноважень розпорядника майна у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.12, ч.8 ст.39, ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення фактичної наявності активів. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначається Положенням про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014.

Зважаючи на те, що інвентаризацію майна боржника проведено арбітражним керуючим розпорядником майна боржника за участю відповідно створеної інвентаризаційної комісії та на виконання ухвали суду у справі про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», надані позивачем-1 докази (інвентаризаційні описи основних засобів), не можуть бути ототожнені з доказами, створеними позивачем односторонньо, а відтак такі докази, за відсутності встановлених недоліків (невідповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань) не можуть бути розцінені як недостовірні, тобто такі, що сформовані під впливом, спрямованим на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів станом на 09.05.2024, серед активів боржника зазначено механічний судонавантажувач марки NEUERO тип SL1000, В00000063 (м.Одеса, пл.Митна, 1) кількість 1, інвентарний номер не вказано.

Також відповідно до цього інвентаризаційного опису в боржника відсутній будь-який інший механічний суднонавантажувач.

Водночас, у п.7.6.4. договору застави рухомого майна від 28.11.2019 передбачено обов'язок заставодавця негайно інформувати заставодержателя про втрату, зруйнування або будь-яке істотне пошкодження предмета застави або будь-яку загрозу такої втрати, зруйнування або пошкодження.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржником заставодавця про втрату чи зруйнування суднонавантажувача марки NEUERO серії SL1000, інвентарний номер - 1/N, який є предметом застави, що в сукупності з інвентаризаційним описом активів боржника, свідчить про те, що в заставі у позивача-2 перебуває єдиний суднонавантажувач, який перебував у власності боржника та був відчужений відповідачу-1 на підставі оспорюваного правочину.

Слід врахувати, що сукупність наявних в матеріалах справи доказів переконливо свідчить про те, що у власності боржника був один суднонавантажувач, який є предметом цього спору, що підтверджується індивідуальними характеристиками, вказаними у договорі фінансового лізингу техніки №160/04/13-Л від 19.04.2013, акті приймання-передачі від 30.09.2014 до договору фінансового лізингу техніки, акті про перехід права власності від 12.05.2018 до договору фінансового лізингу техніки, у додатку 1 до договору застави рухомого майна від 28.11.2019, оспорюваному договорі купівлі-продажу №21/09/20/1 від 20.09.2020, інвентаризаційному описі необоротних активів боржника станом на 09.05.2024, та ін.

Зокрема, у перелічених документах вказано такі індивідуальні характеристики механічного суднонавантажувача: марка NEUERO; серія SL-1000; заводський номер К130088; продуктивність 1000 тон на годину; рік випуску 2014; знаходиться в робочому стані на причалі за адресою м.Одеса, Митна площа, 1/1; виробник - NEUERO Industrietechnik fur Forderanlagen GmbH (Німеччина).

Зазначення в оспорюваному договорі інвентарного номера 2/N замість інвентарного номера, вказаного у договорі застави - 1/N, не спростовує інформації про усі інші індивідуальні ознаки, в тому числі заводський номер К130088.

Серійний (заводський) номер виробу - це унікальний код, який призначається товару для його ідентифікації.

Відтак наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що оспорюваний договір укладено без письмової згоди заставодержателя.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що обтяження майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором застави від 28.11.2019 було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується інформацією з реєстру, наданою обома сторонами (позивачем-1 та відповідачем-1).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зауважує, що вимоги позивача-2 до боржника є повністю забезпеченими іпотекою та заставою майна, відмінного від спірного майна (іпотечні договори за реєстровими номерами 3950, 3951, 3952, 4196, 4197, що були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.), тому укладення договору купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 ніяким чином не порушують права та інтереси позивача-2.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції погодився з доводами відповідача-1 про те, що задоволення вимог Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» та інших кредиторів можливе за рахунок іншого майна, позивачі не довели належними та допустимими доказами, що договір купівлі-продажу № 21/09/20/1 від 21.09.2020 укладався з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок спірного майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як було встановлено з матеріалів справи, боржник є стороною кредитного договору від 12.11.2019, укладеного між Компанією «G.N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED» (позичальник) та Компанією «ACP I TRADING LLC» й Компанією «PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP» (первинні кредитори) та Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», як кредитним агентом та довірчим управителем міжнародним забезпеченням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 про відкриття провадження у справі №914/466/23 було визнано вимоги Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» як ініціюючого кредитора у справі в розмірі 15 081 357,98 грн, які виникли на підставі кредитного договору від 12.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23 визнано додаткові грошові вимоги Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» до боржника на суму 4 286 442 664,47 грн, які виникли на підставі кредитного договору від 12.11.2019, з яких вимоги в розмірі 4 286 448 032,47 грн., з яких 3 876 963 597,57 грн. - вимоги четвертої черги, 409 479 066,99 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

Оскільки, позивач-2 має вимоги до боржника, частина з яких забезпечена заставою майна боржника, а частина - ні, він як кредитор має безумовний інтерес у збереженні активів боржника для задоволення своїх вимог за рахунок цих активів у процедурах банкрутства.

При цьому, вимоги позивача-2 до боржника виникли на підставі кредитного договору від 12.11.2019, з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким з боржником було укладено договір застави рухомого майна від 28.11.2019.

Дії боржника, спрямовані на відчуження предмета застави без згоди письмової згоди кредитора, який є заставодавцем, порушують права позивача-2.

У постанові від 02.04.2024 у справі №910/862/22(910/5477/23) (у п.96-99) Верховний Суд вказав, що системний аналіз частин першої та другої ст.42 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ч.1 ст.42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

Тоді як частиною другою ст.42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

У спірному випадку, боржник уклав договір купівлі-продажу майна за ціною, значно нижчою від його ринкової вартості, із заінтересованою особою, без письмової згоди заставодержателя, який є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство боржника.

Щодо твердження відповідача-1 про те, що відчуження спірного майна не зумовлює зупинення господарської діяльності банкрута, слід зазначити, що боржник був зареєстрований як портовий оператор, тобто стивідорна компанія, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання товарів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

За таких умов відчуження єдиного наявного у товариства суднонавантажувача не має економічної обґрунтованості чи доцільності.

У звіті розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю. №01-32/12-11 від 07.11.2024 за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, встановлено, що кризова неплатоспроможність підприємства простежувалась протягом періоду 2020-2023 років, зокрема, протягом 2020 - І кв. 2023 р.р. відбулися зміни необоротних активів боржника, шляхом їх зменшення на 529 002 тис.грн., що відбулось за рахунок спадання основних засобів, за останні два роки до порушення справи про банкрутство, 2021 - 2022 р.р. діяльність була збитковою, встановлені ознаки дій з доведення до банкрутства та його приховування.

Окрім того, слід врахувати, що у справах №914/466/23(914/2764/23) і №914/466/23(914/2942/23) було встановлено обставини виведення з володіння боржника основної частини нерухомого майна боржника шляхом укладення ряду фраудаторних правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки він унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їхніх вимог. Зокрема, але не виключно такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів - ціна (ринкова, неринкова ціна).

Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Вчинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати у виведенні майна боржника власником на третіх осіб або створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, спрямованих на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності у нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу кредиторських зобов'язань та формування в майбутньому кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий «дружній кредитор»).

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню («вживанням права на зло»).

За цих умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 30.10.2024 у справі №910/862/22 (910/5476/23).

Справедливість, добросовісність та розумність є основними засадами цивільного законодавства відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020 було укладено в порушення статей 3, 13 ЦК України, адже спірний договір є економічно невигідним для боржника, майно відчужено за ціною, значно нижчою від його ринкової вартості, заінтересованій особі боржника, метою його укладення було відчуження майна з власності боржника задля недопущення задоволення вимог кредитора за рахунок предмета застави.

Щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, встановлених у ст.42 КузПБ, - такий вчинено у підозрілий період (за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство), із заінтересованою особою, в порушення прав ініціюючого кредитора, за заниженою ціною.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що однією з ознак фраудаторних правочинів є те, що зазвичай такі правочини відповідають формальним вимогам законодавства, однак переслідують не легітимну мету, а мету уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами.

Щодо позовної вимоги про витребування у ТзОВ “Аттолло Гранум» на користь ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернейшнл» рухомого майна - механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, що знаходиться в робочому стані на причалі №3 за адресою м.Одеса, Митна площа 1/1, колегія суддів зазначає таке.

Одним зі способів досягнення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів шляхом консолідації майна боржника є визнання недійсними за позовом арбітражного керуючого або кредитора правочинів боржника, укладених на шкоду кредиторам.

Однак пред'явлення у межах справи про банкрутство такого позову не завжди може забезпечити ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з відповідними вимогами до суду. Це залежить від характеру та природи правовідносин, які склались між їх учасниками.

Зокрема, якщо фраудаторний правочин, який передбачає виникнення у боржника певних зобов'язань задля впливу на формування та справедливий розподіл ліквідаційної маси (фіктивного збільшення кредиторської заборгованості тощо), укладено, але не виконано на момент його оспорення, то задоволення позову про визнання недійсним такого договору матиме наслідком реальне поновлення прав учасників процедури банкрутства, адже це нівелює юридичні наслідки, які могли бути створені спірним правочином, та не потребує вжиття додаткових способів захисту.

Водночас, у разі коли внаслідок укладення та виконання фраудаторного правочину розмір активів боржника був зменшений, для поновлення прав потерпілих осіб самого лише визнання його недійсним є недостатньо. Захист прав у такому випадку може забезпечуватися шляхом застосування зобов'язально-правових або речово-правових способів захисту.

Тому, визнання недійсним правочину, вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину) та фактично виконаного (повністю чи частково), слід вважати ефективним способом захисту у справі про банкрутство в тому разі, коли відповідна вимога поєднана із застосуванням правових механізмів, спрямованих на відновлення майнового стану осіб до того стану, який існував до вчинення спірного правочину та наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального задоволення вимог кредиторів (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 916/3345/21(916/4077/23).

У спірних правовідносинах, після укладення фраудаторного договору купівлі-продажу рухомого майна, вказане майно вибуло з володіння боржника.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (див. правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів в тому, що у спірному випадку, найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивачів є поєднання позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна у останнього набувача на користь боржника.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази того, що на момент розгляду справи спірне рухоме майно перебуває у володінні відповідача-3.

Доводи апелянтів зводяться до того, що таку обставину суд першої інстанції мав визнати встановленою у зв'язку з ухиленням відповідачів від надання доказів, які перебувають виключно у їх розпорядженні.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З наведеної норми випливає право, а не обов'язок суду визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.

У ТзОВ «Аттолло Гранум» суд першої інстанції відповідно до ухвал від 30.09.2024 та від 17.12.2024 витребовував докази на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088 (у т.ч. копію договору з усіма додатками, доповненнями та змінами).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 до ТзОВ «Аттолло Гранум» застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з неповідомленням суду про неможливість подати докази, витребувані ухвалами Господарського суду Львівської області від 30.09.2024 та від 17.12.2024 у справі №914/466/23(914/2366/24) та неподання таких доказів без поважних причин.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 застосовано до ТзОВ «Аттолло Гранум» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом, постановлено тимчасово вилучити у ТзОВ «Аттолло Гранум» наступні докази: договір (з усіма додатками, доповненнями та змінами) на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088. Однак, таку ухвалу, скеровану на адресу Примосрького ВДВС у м.Одесі Південного міжоергіонального управління юстиції, було повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з закінченням строку зберігання.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказів, не виявляється можливим встановити, що обставини набуття ТзОВ «Аттолло Гранум» у власність чи володіння спірного майна мали місце, а отже і існування доказів на підтвердження підстав набуття у власність чи володіння механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер К130088, зокрема копії договору з усіма додатками, доповненнями та змінами.

В тому числі, такі обставини не підтверджують докази, надані позивачем-1 до додаткових пояснень у справі 04.03.2025: заява ТзОВ «Аттолло Гранум» від 10.01.2024 на одержання дозволу на виконання робіт (№ДЗ-19/ПД-24 від 12.01.2024); заява ТзОВ «Аттолло Гранум» на одержання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (№ДЗ-20/ПД-24 від 12.01.2024); висновок експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-03-0888-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; висновок експертизи ТзОВ «Український центр «Експерт №1» від 28.12.2023 №44020529-04-0889-10.07.30.23 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими можна підтвердити, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови).

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Водночас, для задоволення позовної вимоги про витребування рухомого майна необхідно достеменно встановити його фактичного володільця.

У спірному випадку відомості про те, що фактичним володільцем є відповідач-3 є припущенням, не підтвердженим належними, допустимими та достовірними доказами, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-3.

Загальні висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) слід задовольнити, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем-2 за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині немайнової вимоги в загальному розмірі 6616 грн. за результатами розгляду справи покладається на відповідача-1 та відповідача-2 і підлягає стягненню на користь позивача-2.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Вимоги апеляційних скарг розпорядника майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) б/н від 25.04.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/1283/25 від 28.04.2025) - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від від 25.03.2025 у справі №914/466/23 (914/2366/24) скасувати та прийняти нове рішення, яким позов розпорядника майна ТзОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №21/09/20/1 від 21.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферко».

4. В частині позовних вимог про витребування в Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттолло Гранум» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл» механічного суднонавантажувача марки NEUERO серії SL-1000, заводський номер НОМЕР_1 , що знаходиться в робочому стані на причалі №3 за адресою м.Одеса, Митна площа 1/1 - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 6616 грн., сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги - покласти на відповідача-1 та відповідача-2, в решті сплачений судовий збір - покласти на позивачів.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл» (65003, місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 67/69 ідентифікаційний код 20005502) на користь Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED, адреса: Юніт 1720, 17-ий поверх, Тавер 1, Адміралті Центр, Харкорт Роуд, 18, Адміралті, Гонконг / Unit 1720, 17th Floor, Tower 1, Admiralty Centre, №18 Harcourt Road, Admiralty, Hong Kong, ідентифікаційний код 16198510) 3 330,8 грн. (три тисячі триста тридцять гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферко» (65003, місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 67/69 ідентифікаційний код 31681342) на користь Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED, адреса: Юніт 1720, 17-ий поверх, Тавер 1, Адміралті Центр, Харкорт Роуд, 18, Адміралті, Гонконг / Unit 1720, 17th Floor, Tower 1, Admiralty Centre, №18 Harcourt Road, Admiralty, Hong Kong, ідентифікаційний код 16198510) 3 330,8 грн. (три тисячі триста тридцять гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

8. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 03.11.2025.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.