Справа № 752/8659/23
Провадження № 4-С/752/96/25
іменем України
16.10.2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Данілова Т.М. з участю секретаря Моркотун О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток Олександра Федоровича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", -
ОСОБА_1 звернулася у суд з і скаргою про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року задоволено позов ТОВ "Діджи фінанс". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" 3% річних в сумі 9 280,02 доларів США та судовий збір в сумі 5 089,20 грн.
28 листопада 2023 року на підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист №72/8659/23.
Постановою від 30.11.2023 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого документа та накладено арешт на майно боржника.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жотвня 2023 рку, зменшивши суму 3% річних, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" з 9 280,02 дол. США до 4 553,34 дол. США. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою від 22 січня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 зупинено, після чого постановою від 28 травня 2024 року вказане виконавче провадження поновлено.
Постановою від 28 травня 2024 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження щодо резолютивної частини судового рішення.
На думку заявника, дії приватного виконавця щоо внесення змін (доповнень) є порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки в інструкції відсутні посилання чи вкаазівки, що приватний виконавець має право змінювати резолютивну частину виконавчого окументу в частині зміни суми заборгованості. Така зміна не стосується описки чи технічної помилки, а виникла на підставі постанови апеляційної інстанції.
Також ОСОБА_1 зазначає, що приватний виконавець неправомірно поновив виконавче провадження, оскільки, на її думку, виконавче провадження поновлюється коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишит рішення без змін. В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.
За таких підстав, заявник просить
- визнати неправомірною та скасувати постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 28.05.2024 року,
- визнати неправомірною та скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 28.05.2024 року,
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2023 року з примусвого виконання виконавчого листа №752/8659/23, виданого 28 листопада 2023 року Голосіївським районним судом .м Києва,
- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 30.11.2023 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року вказана скарга повернена без розгляду. (а.с. 96 т.2)
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року скасована ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с. 159 т.2)
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 повторно не з"явилася, надіслала клопотання про відкладення судового розгляду.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Представник заінтересованої особи (стягувача) - ТОВ "Діджи фінанс" в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її необгрунтованість та обов"язковість виконання судового рішення.
Вислухавши пояснення представника заінтересованої особи та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року задоволено позов ТОВ "Діджи фінанс". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" 3% річних в сумі 9 280,02 доларів США та судовий збір в сумі 5 089,20 грн.
28 листопада 2023 року на підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист №72/8659/23.
Постановою від 30.11.2023 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого документа та накладено арешт на майно боржника.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жотвня 2023 рку, зменшивши суму 3% річних, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" з 9 280,02 дол. США до 4 553,34 дол. США. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою від 22 січня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 зупинено, після чого постановою від 28 травня 2024 року вказане виконавче провадження поновлено.
Постановою від 28 травня 2024 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження щодо резолютивної частини судового рішення, зокрема замість резолютивної частини "реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_1 сягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" борг у розмірі 9 280,02 доларів США та судовий збір 5 089,20 грн." зазначити резолютивну частину "стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" борг у розмірі 4 553,34 доларів США та судовий збір 2 496,74 грн. замість сума коштів до стягнення за ВД% 9 280,02 доларів США та 5 089,20 грн. зазначити сума коштів до стягнення за ВД: 4 553,34 дол. США та 2 496,74 грн. замість сума коштів (еквівалент у гривні) 342 603,52 грн. зазначити сума коштів (еквівалент у гривні) 185 996,34 грн.
У статті 1 Закону "Про виконавче провадження" закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, предметом судового захисту за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців під час виконання судового рішення є порушене право заявника, що підлягає доказуванню і встановленню при ухваленні судового рішення.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішенням суду, у зв'язку із зміною судового рішення.
Однак, такі доводи заявник не підтвердила належними доказами.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи Київським апеляційним судом приватним виконавцем 28.05.2024 року було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
Заявник у скарзі посилається на те, що приватний виконавець в даному випадку мав керуватися п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої «виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.»
В свою чергу, суд звертає увагу, що вказана норма передбачає дії виконавця у випадку скасування або визнання нечинним рішення суду, що виконується. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року було змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року у справі № 752/8659/23. За таких умов, у випадку зміни рішення, наслідки ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» не застосовуються. Отже, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток О.Ф. були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження та застосування п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим постанова про поновлення вчинення виконавчих дій від 28.05.2024 року є законною та обґрунтованою.
Що стосується постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 28.05.2024 року ВП № НОМЕР_1, суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає заборони щодо внесення змін у постанову виконавця, якщо такі зміни сприятимуть виконанню рішення суду, що передбачено п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
При цьому, суд звертає увагу на мету, яку переслідує заявник. Так, за відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 наполягає на закінченні виконавчого провадження з метою скасування арештів та заборон, накладених в межах виконавчого провадження, на належне їй нерухоме майно.
Суд погоджується з доводами заінтересованої особи ТОВ «Діджи фінанси», у випадку зняття арешту заявник може вчинити дії щодо продажу належного їй нерухомого майна, що призведе до її ухилення від виконання судового рішення.
Також боржник не наводить підстав для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та сам факт його існування, не заперечує суму стягнення, яку задовольнив суд апеляційної інстанції, та яка на сьогодні є сумою стягнення у виконавчому провадженні.
Обраний приватним виконавцем механізм зміни суми стягнення у виконавчому провадженні не є незаконним та не може бути підставою для визнання протиправними дій приватного виконавця, оскільки мета та наслідки за будь-яких обставин не зміняться. Крім того, оскаржувані дії приватного виконавця жодним чином не порушують права боржника, оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання та виконується у даній справі в розмірі, який задовольнив суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
В свою чергу ч. 2 ст. 451 ЦПК України не передбачає визнання неправомірними постанов, а лише дії виконавця, про що скаржник не заявляє вимог.
Щодо вимог, викладених Скаржником в резолютивній частині скарги про визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2023 року та постанови про арешт майна боржника від 30.11.2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, то скаржник не наводить жодних підстав для їх скасування.
З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Черток Олександра Федоровича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: