Справа № 287/1264/25
провадження 3/287/2520/25
30 жовтня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Вказані матеріали відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями передані на розгляд судді Нижнику Г.П.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336868 від 21.05.2025 зазначено, що 21.05.2025 близько 00 год. 27 хв. на автодорозі М-07, 195 км, поблизу с. Білокоровичі, Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував т/з Peugeot, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які сповільнено реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року. Від керування транспортним засобом водій відсторонений згідно ст. 266 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зокрема, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Крім того, безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася в судове засідання, не подавши клопотання про його відкладення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 доведена доказами, доданими до матеріалів справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 336868 від 21.05.2025, в якому зазначено суть адміністративного правопорушення, зміст протоколу відповідає вимогам, визначеним КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.05.2025 з якого вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння направлявся для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП «ОМСЦ» ЖОР, при цьому його огляд не проводився;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП І.Ляшука від 21.05.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився;
- дисками з відеозаписом події.
Слід зазначити, що зі змісту оглянутих двох дисків із відеозаписом події, долучених до матеріалів справи, вбачається, що 21 травня 2025 року ОСОБА_1 спочатку погодився, але потім відмовився від пропозиції поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому медичному закладі. При цьому не заперечував, що саме він керував зазначеним транспортним засобом. Також, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлено працівниками поліції із його правами та обов'язками, а також із складеними відносно нього адміністративними матеріалами.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 було порушено п.2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стосовно кваліфікації дій ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою ст.130 КУпАП).
Дії ОСОБА_1 особою, якою складено протокол кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, водночас у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 раніше протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази суддя дійшов переконання, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, що б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 2 ст.130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність в діях ОСОБА_1 судом не встановлено.
Враховуючи дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 40-1, 283-285 КУпАП, суд, -
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Штраф перерахувати на рахунок отримувача (стандарт ІВАN) UA368999980313060149000006001, Отримувач ГУК в Житомирській області, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн, які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Г. П. Нижник