Справа №345/5127/25
Провадження № 2/345/2320/2025
03.11.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.,
секретаря судового засідання Баран В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
що позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом. Позов обґрунтовує тим, що 11.03.2021 позичив відповідачу 500 доларів США за письмовою угодою позики. Вказану суму коштів відповідач зобов'язався повернути 11.09.2021 зі сплатою щомісячних процентних платежів за надання позики по 35 доларів США. Незважаючи на домовленість, відповідач отриманих коштів не повернув. За таких обставин позивач вимушений звернутися до суду. Просить суд стягнути з відповідача в користь позивача суму боргу 500 доларів США,процентні платежі в розмірі 210 доларів США та судові витрати.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
Позивач подав до суду клопотання в якому вказав, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного.
Із наявної в матеріалах справи письмової розписки ОСОБА_2 судом встановлено, що 11.03.2021 ним отримано в борг у ОСОБА_1 500 доларів США, зазначену суму ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 11.09.2021. Додатково ОСОБА_2 зазначив, що дана розписка написана ним власноруч. Щомісячний платіж процентів 35доларів США.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання по поверненню суми боргу не виконав про що свідчить наявність у нього оригіналу боргової розписки.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Так зазначив Верховний Суд у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16 (провадження № 61-9032св22), від 20 березня 2023 року у справі № 724/569/20.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, копію боргової розписки та надавши їй належну оцінку, суд встановив, що надана позивачем розписка підтверджує укладення між сторонами договору позики.
Отже, відповідач свої зобов'язання за вказаною розпискою не виконав, грошові коштиу визначений розпискою строк не повернув.
Підтвердження сплати позики частково або повністю протягом встановленого договором строку або після його спливу, чи факту виконання грошового зобов'язання перед позивачем у інший спосіб відповідачем не надано, доводів позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано та не надано доказів на спростування всіх обставин, на які посилається позивач.
Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відтак, позовні вимоги про стягнення коштів за договором позики від 11.03.2021 у розмірі 500 доларів США та заборгованості за процентами в розмірі 210 доларів США є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) зроблено правовий висновок про те, що позикодавець за договором позики в іноземній валюті має процесуальне право обирати валюту зобов'язання та пред'явити позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ.
Як вбачається з договору позики від 11.03.2021 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 500 доларів США. Суд вважає, що така вимога позивача відповідає вимогам закону та правовій позиції Верховного Суду, а позивач мав право на свій вибір пред'явити позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в доларах США.
Ураховуючи викладене вище суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 11.03.2021 в загальному розмірі 710 доларів США.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 527, 530, 545, 610, 634, 1046, 1047, 1048 ЦК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики від 11.03.2021 в розмірі 500 доларів США та процентні платежі в розмірі 210 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: