Справа № 344/11286/25
Провадження № 2/344/4034/25
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Бабій О.М.,
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації» про зобов'язання вчинити певні дії,-
24 червня 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації» в якому просить зобов'язати відповідача надіслати на його адресу довідку про зарплату за період роботи з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. включно електрозварником в цеху по виготовленню металовиробів відповідно до ст.49 Кодексу законів про працю.
Позов обґрунтувано тим, що з 05.01.1987 по 31.07.1987 р., а це 208 днів він працював в УПТК Треста Прикарпатбуд електрозварником 3-го розряду в цеху по виготовленню металовиробів, який перейменовано в УПТК Треста «Івано-Франківськбуд» згідно запису 4-5 його трудової книжки. З 01.08.1987 по 31.03.1994 р., а це 2435 днів він працював в УПТК Треста «ІваноФранківськбуд» електрозварником 3-го, а потім 4-го розряду згідно запису 6-8 його трудової книжки. УПТК Треста Прикарпатбуд, перейменовано на УПТК Треста «ІваноФранківськбуд», яке перейменовано на ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації», яке позивачу повинно видати уточнюючу довідку про заробітну плату, проте не видає. 12.03.2021 р. ОСОБА_1 виповнилося 55 р. Пенсію йому призначено згідно із рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.22 у справі № 300/4608/22. Отже, для збільшення розміру пенсії йому потрібна довідка про заробітну плату за період з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. включно. Дані про його зарплату повинні зберігатися відповідачем протягом 75 років. Позивач особисто спілкувався із директором ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації» Олійником Андрієм Мирославовичем, а також із бухгалтером цього підприємства, які йому повідомили, що немає якоїсь людини в них на підприємстві, яка би могла підняти його документи та видати довідку про зарплату. За наведених обставин позов просить задовольнити.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов та заперечення щодо розгляду справи не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає розгляд справи провести за наявними у справі матеріалами.
Позивач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової повістки за місцем реєстрації, на електронну пошту, оскільки електронний кабінет у відповідача відсутній, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання дій, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 із 05.01.1987 по 31.07.1987 р. працював в УПТК Треста Прикарпатбуд електрозварником 3-го розряду в цеху по виготовленню металовиробів, який перейменовано в УПТК Треста «Івано-Франківськбуд» згідно запису його трудової книжки.
Із 01.08.1987 по 31.03.1994 р. працював в УПТК Треста «ІваноФранківськбуд» електрозварником 3-го, а потім 4-го розряду згідно запису 6-8 трудової книги (а.с.10-11).
Як вбачається із матеріалів справи УПТК Треста Прикарпатбуд, перейменовано на УПТК Треста «ІваноФранківськбуд», яке перейменовано на ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації».
12.03.2021 р. ОСОБА_1 виповнилося 55 років.
Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із завяою про призначення пенсії, оскільки мав 12,5 років пільгового стажу електрозварника, 25 років загального стажу та досяг 55 років по віку
Пенсію йому призначено згідно із рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.22 у справі № 300/4608/22.
Рішенням суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092750006518 від 04.07.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, період роботи у тресті «Івано-Франківськбуд» з 01.08.1987 до 01.04.1994.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 09.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».»
Для збільшення розміру пенсії позивачу потрібна довідка про заробітну плату за період з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. включно.
Відповідно до статті 678 пункту 7.1 глави 7 розділу І Переліку № 578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого в Мінюсті 17 квітня 2012 р. за № 571/20884, - строк зберігання відомостей про застраховану особу, що підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (з 2011 р. - Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (персоніфікований облік)) становить 75 років.
Як вбачається із матеріалів справи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до відповідача з листом № 0900-0216-8/22951 в якому просило надати довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період роботи ОСОБА_1 в УТС тресту «Прикарпатбуд» з 05.01.1987 по 31.07.1987 на посаді електрозварника 3 розряду в цеху по виготовленні металоконструкцій та за період роботи з 01.08.1987 по 31.03.1994 на посаді електрозварника в тресті «Івано-Франківськбуд» (а.с.24).
24.08.2022 року позивач звертався до відповідача про надання письмової інформації та надіслання на його адресу належно завірені документи про особові картки Т-2 та П-2 за період роботи з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. електрозварником 3-го розряду в цеху по виготовленню металовиробів та уточнюючу довідку про мою роботу із за-значенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, а також довідку про зарплату за період з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. включно та помісячно (а.с.25).
Вказану заяву-звернення директор товариства ОСОБА_2 отримав 05.09.22 та підписався на повідомленні про вручення Укрпошти, також є опис вкладення завірений Укрпоштою 25.08.25 про відправлення заяви-звернення від 24.08.22 (а.с.28-29).
09.04.23, позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічною заявою-зверненням, проте ні довідки про йогозарплату, ні відповіді не отримав.
Відповідно до ст.49 Кодексу законів про працю власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
На кожного працівника підприємства заповнюється особова картка (Т-2 стара назва та П-2 нова назва) за встановленою формою, затвердженою:
- постановою Держкомстату СРСР від 28.06.90 № 94 (типова форма первинної облікової документації Т-2 "Особова картка»);
- наказом Мінстату України від 11.08.93 № 180 «Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу».
Особова картка працівника Т-2 та П-2 зберігається 75 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч.1 ст.20 закону «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самовряду-вання, об?єднань громадян, підприємсть, установ, організацій незалежно віо форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов?язків із зауваження-ми, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходжен-ня, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п?ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається із матеріалів справи позивач неодноразового звертався до відповідача для отримання відповідної довідки, дані звернення отримано та до матеріалів справи долучено відповідні докази, однак звернення було проігноровано.
Окрім того відповідач не реагував належним чином про виклики до суду та жодних заяв/клопотань не подавав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вресня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Суд приходить до висновку, що за встановленими судом обставинами, встановлено зміст порушеного права ОСОБА_1 .
Тому в даному випадку позов підлягає до задоволення.
Щодо стягнення із відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до переконання, що позов слід задовольнити, то із відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 968.96 грн.
На підставі наведено, відповідно до ст.с49 Кодексу законів про працю, ч. 1 ст. 1 та ч.1 ст.20 закону «Про звернення громадян" від 02.10.96 №393/96-ВР, Цивільного кодексу україни, керуючись ст.ст. 2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 280, 352-354 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації» надіслати на адресу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , довідку про зарплату за період роботи з 05.01.1987 р. по 31.03.1994 р. включно електрозварником в цеху по виготовленню металовиробів відповідно до ст.49 Кодексу законів про працю.
Стягнути із ПАТ «Івано-Франківське управління виробничо-технологічної комплектації», код ЄДРПОУ 01275130, місцезнаходження 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського 2А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.