Справа № 182/2667/25
Провадження № 2/0182/2336/2025
Іменем України
03.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція», ОСОБА_2 про визнання наймачем квартири,-
02.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про визнання наймачем квартири, посилаючись на наступні обставини.
В 1985 році мати позивача - ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 та офіційно зареєструвала там своє місце проживання 29.05.1985 року. Пізніше в цій квартирі був зареєстрований позивач, як її син, та ОСОБА_2 , як її цивільний чоловік.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Згідно договору найму житла від 31.03.2014 року вона була основним квартиронаймачем вказаної квартири. Після її смерті постало питання щодо укладення нових договорів з комунальними службами та переоформлення книжок для оплати послуг, але у всіх комунальних службах позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю особового рахунку, який був зареєстрований на його матір. З метою зміни особового рахунку та укладення нового договору найму в листопаді 2023 року позивач звернувся до керівника ОСББ «Сонет-28», який в свою чергу подав відповідну заяву до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, щодо надання дозволу на зміну особового рахунку в згаданій вище квартирі. Подану заяву виконавчий комітет Нікопольської міської ради залишив без руху та надав час для подачі додаткового документу, а саме, ордеру про розподіл житлового приміщення зазначеної квартири на ОСОБА_3 , або рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання ОСОБА_3 основним квартиронаймачем. Зазначені недоліки не були усунуті, так як ордер був зданий при вселенні в зазначену вище квартиру до житлово-експлуатаційної організації. А тому виконавчий комітет Нікопольської міської ради своїм листом від 29.11.2024 року повідомив про відсутність правових підстав для надання дозволу на зміну договору найму та на визначення ОСОБА_1 наймачем квартири.
З цих підстав позивач змушений звернутись до суду, та просить визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.05.2025 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.16-17).
26.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що виконком частково погоджується з позовними вимогами оскільки судова практика (зокрема, постанова Касаційного цивільного суду від 01.09.2021 у справі № 641/7103/19 та рішення Смілянського міськрайонного суду від 14.03.2025 у справі № 703/6186/24) підтверджує можливість визнання позивача наймачем за наявності зазначених обставин. Однак виконком вважає, що належним було б дослідити позицію ОСОБА_2 щодо визнання позивача наймачем. Крім того, відповідач визнає, що позивач, як син ОСОБА_3 , має право вимагати визнання його наймачем відповідно до ст. 106 ЖК України, якщо будуть доведені наступні обставини: постійне проживання позивача в квартирі разом із попереднім наймачем; належність позивача до членів сім'ї наймача; виконання позивачем обов'язків наймача (утримання квартири, сплата комунальних послуг); фактична згода або відсутність заперечень із боку ОСОБА_2 як іншого члена сім'ї, який проживає в квартирі; законність вселення ОСОБА_3 в квартиру, як наймача (а.с.24-28).
29.10.2025 року до канцелярії суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позовних вимог (а.с.33).
Третя особа КП «МЖТІ» повідомлялись про розгляд справи, шляхом направлення на їх юридичну адресу ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками, про що свідчить поштове повідомлення, згідно якого пакет документів отриманий 14.05.2025 року особою за довіреністю Щербань (а.с.23). Своїм правом на подання письмових пояснень (відзиву) не скористались.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 є матір'ю позивача, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с.6). В 1985 році вона вселилась в квартиру АДРЕСА_1 та 29.05.1985 року офіційно зареєструвала там своє місце проживання, про що містяться відомості в картці прописки (а.с.8).
Згідно Витягу №1820 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.12.2023 року, в згаданій вище квартирі з 12.01.2010 року також зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як син наймача квартири, а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як цивільний чоловік наймача квартири, зареєстрований з 05.08.2004 року (а.с.10).
31.03.2014 року між КП «Міська житлово-технічна інспекція» НМР та ОСОБА_3 було укладено Договір найму житла, в п. 1.1. якого зазначено, що Наймодавець надає наймачу (основному квартиронаймачу) ОСОБА_3 і членам її сім'ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування квартиру загальною площею 42,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.7). Після смерті матері позивач продовжив проживати в цій квартирі та використовує її відповідно до цільового призначення, сплачує комунальні послуги та слідкує за її технічним станом.
Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Європейської Конвенції з прав людини. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на державні органи зобов'язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення ЄСПЛ у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U. K. від 24 листопада 1986 року) так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
Відповідно до частин 1,2 статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Як передбачено ст.64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із ст.65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч.ч.1,2 статті 64 ЖК Української РСР ). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2 статті 65 ЖК Української РСР ).
Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім'ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 565/1499/19, від 16 січня 2023 року у справі № 523/1756/20.
Так, судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 , тобто основного квартиронаймача, зареєстрований в даній квартирі з 12.01.2010 року та постійно мешкає в ній. Отже, враховуючи викладені норми права, у позивача нарівні з наймачем виникли права та обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ст.106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 824 ЦК України, на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.
За змістом вказаної норми закону будь-який член сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім'ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім'ї у згоді на зміну договору.
У відповідності до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Зважаючи на те, що житлове приміщення по АДРЕСА_2 не приватизоване і знаходиться в комунальній власності територіальної громади, то управління житловим фондом відповідно здійснюється Нікопольською міською радою через свої виконавчі органи. Надання дозволу на зміну умов Договору найму здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення.
Судом встановлено, що після смерті матері позивач звернувся до керівника ОСББ «Сонет-28» з приводу прийняття рішення про надання дозволу на зміну особового рахунку на своє ім'я. Керівник ОСББ «Сонет-28», в свою чергу, передав пакет документів до виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Листом від 29.11.2024 року № 2736/24 виконавчий комітет Нікопольської міської ради в наданні такого дозволу відмовив, у зв'язку з відсутністю в наданому пакеті ордера на вселення в жиле приміщення (а.с.12).
Згідно зі ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів. Крім того, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Дані положення зазначені в розділі IV Постанови ради Міністрів України РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».
З матеріалів справи випливає, що позивач був зареєстрований в даній квартири 21.01.2010 року, як член сім'ї наймача. Він протягом тривалого часу продовжує в ній жити, використовує квартиру відповідно до її цільового призначення, сплачує комунальні послуги та слідкує за її технічним станом. У Договорі найму житла від 31.03.2014 року позивач зазначений, як член сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_3 , родинні зв'язки з якою документально підтверджені в судовому засіданні. Третя особа ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог, а законність вселення ОСОБА_3 у згадану вище квартиру не викликає сумнівів у суду та підтверджується самою наявністю Договору житла від 31.03.2014 року, укладеного між нею та КП «МЖТІ» НМР.
Враховуючи викладене вище, суд, розглядаючи даний спір, дійшов висновку про те, що заявлені вимоги є доведеними і співрозмірними із переслідуваною законною метою, та позивач має всі законні підстави для визнання його наймачем квартири АДРЕСА_1 . А отже, сам лише факт відсутності у позивача ордеру на вселення в житлове приміщення не позбавляє його права бути визнаним наймачем займаного житла.
При цьому, суд зауважує, що з моменту смерті ОСОБА_3 та по теперішній час, жодним власником будинку, або балансоутримувачем не пред'являлось до позивача претензій щодо незаконності зайняття ним спірної квартири або заперечень щодо визнання його наймачем займаного житла. При цьому сам факт визнання ОСОБА_1 наймачем квартири не порушує права ОСОБА_2 на реєстрацію та проживання в даній квартирі, а також на участь в приватизації даного житла.
Відповідно до ч. 1 ,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, позивач не наполягав на стягненні з відповідача судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 4,12,15,824, ЦК України ст.ст. 58,61, 63, 104, 106 ЖК Української РСР, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція», ОСОБА_2 про визнання наймачем квартири - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наймачем житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева