Справа № 204/8644/25
Провадження № 2/204/4170/25
03 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 493717995 від 25.08.2023 у розмірі 39 640,92 грн. з яких: 8 100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 31 540,92 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 25.08.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 493717995. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора ZACJ-3556. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 8 100,00 грн. 25.08.2023 року на банківську карту № 5168-74XX-XXXX-1583 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. 28.11.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 254 від 17.10.2023 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 10.10.2024 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 39 640,92 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року вірно визначено прізвище відповідача як ОСОБА_1 (а.с.93,94) та відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 25 серпня 2023 року ОСОБА_3 заповнила у ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит від 25.08.2023 року, у якій зазначила свої анкетні данні та картку на яку бажає отримати кредитні кошти за № НОМЕР_1 (а.с.28).
25.08.2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії №357010038 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_3 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 8 100 грн. строком до 1857 днів (дисконтний період 21 дні з можливістю продовження) до 24.09.2028 року включно зі сплатою 620,50 % річних, що на день становить 1,70%, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с.39-48).
Окрім того, ОСОБА_3 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ZACJ-3556. Послідовність дій Клієнта у системі банкінгу щодо укладення кредитного договору відображена у довідці щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.20).
Відповідно до п. 5.4. кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2023 року (а.с.10).
Одночасно із цим, відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 17.10.2023 року, згідно розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», складає 8 100 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 10 615,86 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.58).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 7,12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.86-89).
Також, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.54).
Згідно витягу з реєстру прав вимоги №254 від 17.10.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №493717995 від 25.08.2023 року на загальну суму 18 640,86 грн. (а.с.82-83).
10 жовтня 2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №10/1024-01 (а.с.76-79).
Згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.04.2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №493717995 від 25.08.2023 року на загальну суму 39 640,92 грн. (а.с.74-75).
04 червня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/24 (а.с.68-71).
Згідно реєстру боржників від 04.06.2025 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №493717995 від 25.08.2023 року на загальну суму 39 640,92 грн. (а.с.66-67).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Крім того, судом встановлено, що позивачем не здійснювались нарахування за кредитним договором.
Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 8 100 грн та відсотками у розмірі 31 540,92 грн, а разом на суму 17 221,21 грн підлягають задоволенню.
Що стосується понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу у цій справі становить 7 000 грн. 00 коп.
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с.53-54).
Із Додаткової Угоди №25770773515 до Договору про надання правничої допомоги №05/06/2025-01 від 05.06.2024 року (а.с.52) та Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року (а.с.51) вбачається, що адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було надано позивачу ТОВ «Юніт Капітал» юридичних послуг на загальну суму - 7 000 грн., та зазначено, що правова допомога надавалась щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №493717995 від 25.08.2023 року.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаними вище доказами підтверджено надання адвокатським бюро «Тараненко та партнери» послуг з професійної правничої допомоги позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи докази подані позивачем на підтвердження отримання правничої допомоги, також враховуючи, що відповідач не висловлювала своїх заперечень, будь-яких заяв та клопотань на адресу суду подано не було, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн є доведеним та обґрунтованим, а також таким, що підтверджується поданими доказами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.9). З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,509,526,549,551,626,628,633,634,1047-1050,1054,1055 ЦК України, ст.ст. 12,13,15,16,19,141,274,276,277 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №493717995 від 25.08.2023 року в розмірі 39 640 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., яка складається з наступного: 8 100 (вісім тисяч сто) грн. - заборгованість по кредиту; 31 540 (тридцять одна тисяча п'ятсот сорок) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ - 43541163, місцезнаходження: вул.Рогнідинська, буд.4А, офіс 10, м.Київ, 01024),
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Н.В. Токар