Справа № 202/10629/25
Провадження № 1-кс/202/7935/2025
01 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62023170030001287 у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідча СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді з клопотанням яке погоджено з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 22.08.2023 за №62023170030001287, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській областіперебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030001287 22.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
31.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України.
31.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від ВЧ НОМЕР_1 ; витягом з наказу про призначення службового розслідування №334/нагд від 18.02.2023; рапортом командира роти вогневої підтримки оперативної групи 3 парашутно-десантного батальйону від 13.02.2023; доповіддю військової частини про самовільне залишення військової частини від 08.02.2023; витягом з наказу №176 від 05.09.2022; витягом з наказу №192 від 27.09.2022; витягом з наказу №218-РС від 09.11.2022; протоколом допиту свідка військовослужбовця ОСОБА_9 від 05.09.2023; протоколом допиту свідка від 05.09.2023.
Прокурор указує на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та посилаючись на положення ч. 8 ст. 176 КПК України просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.
Підозрюваний визнав обставини викладені в повідомленні про підозру. Посилаючись на те, що він перебуває на замісній підтримувальній терапії, просив слідчого суддю обрати щодо нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із тим, що підозрюваний перебуває на замісній підтримувальній терапії.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши у судовому засіданні доводи
прокурора, думку підозрюваного, захисника, слідчий суддя приходить до таких висновків.
У провадженні в провадженні Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030001287 22.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
31.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України.
31.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, виходячи з такого.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи недоведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від ВЧ НОМЕР_1 ; витягом з наказу про призначення службового розслідування №334/нагд від 18.02.2023; рапортом командира роти вогневої підтримки оперативної групи 3 парашутно-десантного батальйону від 13.02.2023; доповіддю військової частини про самовільне залишення військової частини від 08.02.2023; витягом з наказу №176 від 05.09.2022; витягом з наказу №192 від 27.09.2022; витягом з наказу №218-РС від 09.11.2022; протоколом допиту свідка військовослужбовця ОСОБА_9 від 05.09.2023; протоколом допиту свідка від 05.09.2023.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, виходячи з наступного.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання на строк від п'яти до десяти років.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Отже, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що наведені обставини свідчать про можливість підозрюваного ОСОБА_5 реалізувати ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість впливати на свідків існує, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних проваджень, наразі не завершено.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Тому, ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Існування інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України прокурором не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 , раніше не судимий, має постійне місце проживання, в той же час зазначені обставини не можуть бути самодостатньою підставою для відмови в застосуванні запобіжного заходу.
Крім встановлених ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 , положення ч. 8 ст. 176 КПК України, суспільне ставлення до даного виду кримінального правопорушення, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації, та вважає, що клопотання необхідно задовольнити, застосувавши до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.12.2025.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, є дискреційним повноваженням суду.
Водночас, в пункті 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий стан, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент до 27.12.2025 включно, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196-199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62023170030001287 у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.12.2025, з утриманням його в умовах гауптвахти.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 27.12.2025 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави до 27.12.2025 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1