справа № 208/5591/25
№ провадження 1-кс/208/4076/25
27 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), представника заявника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 18.09.2025 року у кримінальному провадженні №42025050000000042 від 07.04.2025 року, -
14.10.2025 року адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 18.09.2025 року у кримінальному провадженні №42025050000000042 від 07.04.2025 року.
ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що кримінальне провадження не завершено, проводяться експертизи, висновки ще не отримані, тому прохала відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши учасників справи, дослідивши наявні матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 18.09.2025 року було накладено арешт на речі ОСОБА_6 .
Речі, на які накладено арешт, в силу положень ст.98 КПК України визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Накладення арешту було націлене не на позбавлення власника його майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним, а виключно на те, щоб тимчасово запобігти ризикам, передбаченим ст.170 КПК України.
Разом з тим, зауважую, що досудове розслідування на даний час не завершено.
При цьому, на даний час в кримінальному провадженні щодо речей, на які накладено арешт, призначені та проводиться судові експертизи.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, заявником на виконання вимог даної статті не надано слідчому судді доказів та обґрунтувань, доказів які б спростовували обставини, що стали підставою для накладення арешту, свідчили б про те, що потреба в його накладенні відпала, або б давали підстави для визнання його необґрунтовано накладеним.
В цьому контексті слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Зважаючи на те, що досудове розслідування на даний час слідчим не проведено необхідного переліку слідчих дій, які б дозволили встановити всі обставини кримінального правопорушення, вважаю, що мета ефективності досудового розслідування та кримінального провадження в цілому не досягнута, а встановлені слідчим суддею ризики, які стали підставою для накладення арешту на речі не відпали, та на даний час проводяться слідчі дії та експертне дослідження речових доказів.
При цьому, під час вирішення клопотання по суті враховую висловлену Європейським судом з прав людини у рішенні "Бакланов проти Росії" від 9 червня 2005 року позицію щодо необхідності досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, зокрема, у сфері забезпечення непорушності права власності, та констатую, що в даному випадку накладення арешту на автомобіль є законним та виправданим, і сприятиме забезпеченню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Разом з тим, вважаю, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази по справі з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність автомобілю, на який накладено арешт, до вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатньою підставою для застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявником не доведено, що на час розгляду застосовані заходи арешту та їх підстави відпали, як і не надано будь-яких доказів, що обґрунтовують та доводять відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту майна, беручи до уваги, що на даний час слідство у кримінальному провадженні не закінчено, зокрема, призначені та проводяться експертизи, а тому підстав для скасування арешту не встановлено, та клопотання є таким що не узгоджується із приписами ст. 174 КПК України, та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-175 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 18.09.2025 року у кримінальному провадженні №42025050000000042 від 07.04.2025 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1