Єдиний унікальний номер судової справи 201/12532/25
Номер провадження 3/201/3787/2025
21 жовтня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Ополинська І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №860855 від 02 жовтня 2025 року, 02.10.2025 року близько 13 години 26 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 у приміщенні кіоску ОСОБА_1 здійснював реалізацію тютюнових виробів коробки яких не марковані акцизними марками встановленого зразку, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток на мобільний номер телефону НОМЕР_1, який зазначений в протоколі про адміністративне правпорушення та шляхом направлення судового виклику за адресу проживання останього, що підтверджується довідками про недоставку SMS від 10.10.2025 року та списком Ф.103 рекомендованих листів АТ «УКРПОШТА» від 10.10.2025 року.
Крім того, ОСОБА_1 про день, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно електронного сайту Соборного районного суду міста Дніпра користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користатися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто, або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення.
Згідно із ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Стаття 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя використала усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи, проте ОСОБА_1 не виконав процесуальний обов'язок своєчасно з'являтися до суду за викликом, затягує розгляд справи, що суддя розцінює як намагання уникнути відповідальності, тому справа буде розглянута без його участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до таких висновків, що провадження по даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 156 КУпАП, в якому зазначено, що останній перебуваючи за адресою: м. Дніпро, проспект Науки, буд. 99Д здійснював реалізацію тютюнових виробів коробки яких не марковані акцизними марками встановленого зразку.
Між тим, частина 4 статті 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, а саме:
?роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку (ч. 1 ст. 156 КУпАП),
?торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом (ч. 3 ст. 156 КУпАП),
вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
Тим більше, у даному випадку, нормами КУпАП, визначений суб'єкт складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, а саме особа, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії передбачені частиною першою чи третьою цієї статті.
Сукупний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що при кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП, обов'язковому доведенню підлягає те, що особа, щодо якої порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, протягом року піддавалась адміністративному стягненню за дії передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, що в свою чергу, вказує на те, що одним з обов'язкових доказів, який повинен бути долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення даної категорії є щонайменше одна постанова про притягнення протягом року особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 чи ч. 3 ст. 156 КУпАП з накладенням відповідних адміністративних стягнень.
Однак, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів притягнення ОСОБА_1 протягом останнього року до адміністративної відповідальності за ч. 1 чи ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Таким чином, висновок працівника поліції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, фактично зроблений на припущеннях.
Тим більше, при викладі у протоколі обставин інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення посадова особа не вказала на наявність цієї кваліфікуючої ознаки - вчинення правопорушення повторно протягом року.
Крім того, ОСОБА_1 інкримінується вчинення дій, які не є тими діяннями, які тягнуть за собою відповідальність за ч. 4 ст. 156 КУпАП оскільки диспозиція вказаного адміністративного правопорушення не передбачає відповідальність за реалізацію тютюнових виробів коробки яких не марковані акцизними марками встановленого зразку.
Тож, формулювання суті адміністративного правопорушення не відповідає його правовій кваліфікації викладеній в КУпАП, зокрема, зазначення посадовою особою в протоколі такого формулювання інкримінованого діяння, яке не передбачає відповідальності за інкриміноване ОСОБА_1 діяння, є грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП, висунутих до складання протоколу, що, у свою чергу, створює передумови до порушення права останнього здійснювати предметний захист.
При цьому, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення не має повноважень самостійно збирати докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі, як і не має процесуальної можливості змінювати інкриміновану особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфікацію дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Отже, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 860855 від 02.10.2025 року відносно ОСОБА_1 складений із недотриманням вимог ст. 256 КУпАП, що безумовно порушує право останнього на захист, а виходячи з саме такого викладу обставин правопорушення та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в яких відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень з передбачених ч. 1 чи ч. 3 ст. 156 КУпАП, останній у розумінні ч. 4 ст. 156 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9, 245, 251, 252, 280, п. 1 ч. 1 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.Г. Ополинська