03.11.2025 Справа №607/18530/25 Провадження №3/607/7733/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як встановлено у судовому засіданні, громадянин ОСОБА_1 будучи раніше притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП, повторно протягом року, а саме 24 серпня 2025 року о 16.03 год. в с. Мишковичі на вул. Шкільна, 31, Тернопільського району, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, повишена активність, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР на стан наркотичного сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився і про причину неявки в суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
В рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до частини 2 статті 268 КУпАП, вважаю за можливе справу розглядати у відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який не з'явився до зали судових засідань, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП знайшла своє підтвердження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окрім цього, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432885 від 24.08.2025 ОСОБА_1 інкриміновано порушення передбачене п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 130 КУпАП, якою зокрема, серед іншого, передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Крім цього згідно п.п.6, 7 Розділу I вищезазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Так, у відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Мишковичі на вул. Шкільна, 31 Тернопільського району, 24 серпня 2025 року о 16.18 год., та був зупинений працівниками поліції, оскільки під час руху водій не користувався ременем безпеки.
В подальшому, в ході перевірки документів працівниками поліції було встановлено, що водій вищевказаного автомобіля, ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами оскільки раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення порушень передбачених ч.1, 2 ст.130 КУпАП, тощо. Також під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього поліцейські виявили ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, повишена активність, яка не відповідає обстановці, тощо, у зв'язку із чим запропонували йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння та проїхати у медичний заклад КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Внаслідок вищевказаних обставин відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП повністю доводиться матеріалами справи, а саме даними, що містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432885 від 24.08.2025;
- аудіовізуальному диску на якому зафіксований факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, разом з тим суд вважає, що відеозапис є об'єктивним доказом, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, який забезпечує можливість наочно впевнитись в обставинах справи, а тому такий доказ є належним та допустимим, більше того в протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання про його долучення до матеріалів справи;
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 24.08.2025 в якому наявна відмітка про відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР»;
- копії постанови серії ЕНА №5561610 від 24.08.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП;
- копії постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025 (Справа №15514/25), згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
За наведеного, суд не має жодних сумнівів, щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки такі дійсно мали місце, що підтверджується доказами, що долучені суб'єктом владних повноважень до матеріалів адміністративної справи. При цьому наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи. Разом з тим, суд зауважує, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, адже таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, ОСОБА_1 реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, повинен беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чого не зробив, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, сукупність досліджених доказів є переконливими, і в повній мірі свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинене повторно протягом року, і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою ОСОБА_1 притягується до відповідальності.
Крім того, у відповідності до ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду вказав, що враховуючи системні зв'язки між положеннями частин другої та третьої статті 30 КУпАП, можливо зробити висновок, що законодавство України не забороняє суду визначати загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, виходячи за межі строку цього стягнення, передбаченого у частині другій цієї статті.
Згідно ст.317-1 виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Судом встановлено, що на ОСОБА_1 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025 в справі №607/15514/25 накладено адміністративне стягнення за.2 ст.130 КУпАП із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, яка набрала законної сили 08.09.2025, яке він не відбув та 24.08.2025 вчинив повторно адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП.
На день винесення даної постанови залишається не відбутим стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком: 2 роки, 10 місяців і 3 дні.
Враховуючи вищаневедене, суд на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, вважає за необхідне до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного за вчинення нового адміністративного правопорушення, приєднати невідбуте стягнення, накладене на ОСОБА_1 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025.
Крім цього слід зазначити що, санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, серед іншого, передбачено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Так, вирішуючи питання про застосування додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суд враховує те, що відповідно до інформації, яка міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколі про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№432885 від 24.08.2025, транспортний засіб марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , керуючи яким 24 серпня 2025 року ОСОБА_1 скоїв правопорушення, йому не належить.
У відповідності до положень частини першої ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України(норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті " №14 від 23.12.2005 р., не можна накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншим особам.
Відтак транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , у приватній власності останнього не перебуває, а тому вважаю за неможливе застосувати до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, такий вид додаткового стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу.
В силу ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення, поведінку особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яка вказує на її стійку протиправну направленість, приводить суд до висновку, що з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення та запобіганню скоєння ним нових правопорушень, ОСОБА_1 необхідно призначити стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, що буде достатнім для його виховання та попередження вчиненню нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 8, 130, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.3 ст.30 КУпАП, до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою приєднати невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025 (справа №607/15514/25) та остаточно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, 10 (десять) місяців і 3 (три) дні.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяС. В. Кунцьо