Справа № 521/11179/24
Номер провадження № 2/521/793/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Громіка Д.Д.,
при секретарі Котигорох Н.С.,
за участі:
представника прокуратури - Андріянової О.П.
представника позивача - Бутрик А.О.
представника відповідача - Юрченко К.А.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 204, в м. Одесі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про припинення володіння правом приватної власності та знесення об'єкту самочинного будівництва, -
встановив:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , в якому просив суд: припинити володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна 1332810251101; зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 123,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 шляхом її звільнення та знесення об'єкту самочинного будівництва - споруди загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтовано наступними обставинами.
За результатами вивчення підстав для представництва інтересів держави Малиновською окружною прокуратурою міста Одеса установлено, що розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.12.1997 № 1305р «Про затвердження переліку тимчасових об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, дозволених до проектування, установки та експлуатації у м. Одесі» затверджено перелік тимчасових об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, дозволених до проектування, установки та експлуатації, відповідно до додатку № 1 до розпорядження. Додатком № 1 до розпорядження передбачено, зокрема, для Фірми «СПС» дозвіл на нову установку тимчасових об'єктів торгівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
За замовленням Фірми «СПС» Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 25.10.2016 оформлено паспорт прив'язки на групу стаціонарних тимчасових споруд - павільйони загальною площею твердого покриття 88.5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 . Строк дії паспорту передбачено до 12.10.2018, який не продовжувався.
27.10.2016 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фірмою «СПС» (код: 19212408) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (договір від 27 жовтня 2016 року № ТС-1439/16). Предметом договору стало місце під розташування стаціонарної споруди для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 88,5 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 19 (на теперішній час - Героїв Крут). Строк дії договору обумовлений сторонами з 25.10.2016 по 12.10.2017, та був продовжений до 12.10.2018. Після закінчення терміну дії договору, тобто 12.10.2018, Фірма «СПС» стосовно продовження договору ТС-1439/16 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не зверталось.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Фірмою «СПС» зареєстровано за собою право власності на вказану тимчасову споруду площею 36 кв. м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1332810251101) за адресою: АДРЕСА_2 .
Реєстрація права власності відбулась на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 36723344 від 21.08.2017 державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» Іскрова О.В. Підставами для внесення відомостей про право власності стали наступні документи: акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 27.07.1998; технічний паспорт від 16.08.2017, виданого ТОВ «Інжинірінг Тех Буд».
З акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 27.07.1998 слідує, що Державна технічна комісія прийняла торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_4 .
У подальшому на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» Іскрова О.В від 22.08.2017 № 36744799 до запису про право власності внесено зміни в частині збільшення площі об'єкту з 36 на 73,2 кв. м лише на підставі довідки № 17/861, виданої 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд» та технічного паспорту, виданого 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд».
За змістом довідки № 17/861, виданої 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд», під час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що загальна площа нежитлової будівлі складає 73,2 кв. м, основна - 68,8 кв. м. Збільшення загальної та основної площі відбулось за рахунок виконання робіт, які, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 582/5773, не належать до самочинного будівництва.
Як наголошує прокурор в позові, з технічних характеристик технічного паспорту, виданого 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд» вбачається, що до раніше існуючих приміщень, згідно технічного паспорту від 16.08.2017, виданого ТОВ «Інжинірінг Тех Буд», добудовано підсобне приміщення площею 3,3 кв. м (№ 3 техпаспорту від 22.08.2017), основне приміщення площею 25,0 кв. м (№ 4 техпаспорту від 22.08.2017), основне приміщення площею 8,9 кв. м (№ 5 техпаспорту від 22.08.2017) - загалом додано 37,2 кв. м. до єдиного першого поверху об'єкту.
Згідно з рішенням загальних зборів учасників Фірми «СПС», оформленого протоколом від 31.08.2017 № 1/3108, та «актом приймання-здавання майна» від 31.08.2017, у зв'язку із виходом зі складу учасників підприємства ОСОБА_1 останньому повернуто в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі цього документа за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 04.09.2017 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
На думку прокурора, реєстрація права власності за Фірмою «СПС» на об'єкт площею 36 кв. м, подальше збільшення її площі за рахунок земель комунальної власності до площі 73,2 кв. м, відчуження його та набуття ОСОБА_1 - проведено за відсутності законодавчо встановлених документів для набуття права власності на нерухоме майно; зареєстровано право власності на рухоме майно - тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а не на нерухоме майно, за відсутності належного документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, документу, що посвідчує готовність об'єкту до експлуатації та права на земельну ділянку під будівлями для відповідної мети. Наведене, як наголошує прокурор, свідчить про наявність факту самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці територіальної громади міста Одеси.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.07.2024 вирішено питання щодо забезпечення позову.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Тарановським Д.С. 24.09.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд закрити провадження по справі.
На думку відповідача, прокурором невірно обрано спосіб захисту права, позивач обрав неналежного позивача по справі, оскільки саме Фірма «СПС» проводила первинну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, отже саме Фірма «СПС» за логікою позивача незаконно набула права власності на вказану будівлю та самочинно зайняла земельну ділянку.
Натомість, відповідач ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові будівлі згідно з протоколом загальних зборів учасників Фірми «СПС», а отже цей протокол також повинен бути предметом спору за логікою позивача.
Крім того, відповідачем зазначено, що в квітні 2020 року Одеська міська рада зверталася з позовом до Малого приватного підприємства-фірми «СПС» та ОСОБА_1 про скасування права власності, визнання недійсним рішення загальних зборів, приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва (справа № 521/6349/20).
Предметом спору справи № 521/6349/20 були нежитлові будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_2 , а також сторони, до яких подається позов, є ідентичними, за винятком того, що тепер відповідачем виступає лише ОСОБА_1 який отримав у власність будівлі шляхом виділення їх в натуральній формі після виходу з Фірми «СПС», отже відповідач вважає, що позивач подав позов з тих самих підстав до того ж самого відповідача, з однаковим предметом.
Відповідачем долучено до відзиву ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року, якою провадження у справі було закрито в порядку пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та постановою Верховного суду від 08 серпня 2022 року ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 травня 2021 року - залишено без змін
Відтак, відповідач вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через набрання законної сили ухвали суду про закриття провадження у справі, ухваленої з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім вищенаведеного, відповідач наголосив на необхідності розгляду позову прокурора в межах господарського судочинства , з приводу чого подано окрему заяву.
На думку відповідача, оскільки ОСОБА_1 є зареєстрованим ФОП, здійснює на об'єкті за адресою: АДРЕСА_2 підприємницьку діяльність, справа підсудна суду господарської юрисдикції.
Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси 03.10.2024 подано відповідь на відзив та заперечення щодо клопотань про закриття провадження у справі, в якому вказано, що прокурором вірно обрано спосіб захисту прав власника земельної ділянки, що відповідає актуальній практиці Верховного Суду, а судові справи, що розглядається, та справи 521/6349/20 не є тотожними: різним є склад учасників, а також предмет та підстави позову.
Ухвалою суду від 19.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
На підставі ухвали від 09.09.2025 заяву представника відповідача про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України залишено без задоволення.
Під час розгляду справи представник Малиновської окружної прокуратури міста Одеси позовну заяву підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник Одеської міської ради підтримала позовні вимоги прокурора, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Представник відповідача Юрченко К.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, вивчивши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 377069649 від 02.05.2024 слідує, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 36723344 від 21.08.2017 державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» Іскрова О.В. зареєстровано право власності Малого Приватного Підприємства-Фірма «СПС» (надалі за текстом - Фірма «СПС») на нежитлову будівлю площею 36 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу чого відкрито реєстраційний
розділ об'єкту нерухомого майна: 1332810251101.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2015 за № 1127.
Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Частина 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наводить перелік документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 377069649 від 02.05.2024 та матеріалів реєстраційної справи № 1332810251101, долучених прокурором до позову, підставами для державної реєстрації права стали наступні документи: акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 27.07.1998 та технічний паспорт від 16.08.2017, виданого ТОВ «Інжинірінг Тех Буд». Отже, серед підстав реєстрації відсутні будь-які документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Як вбачається з листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 07.12.2023 № 4437/03.01-09, станом на 31.12.2012 інформація про зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , у КП «БТІ» ОМР відсутня, відповідна інвентаризаційна справа також відсутня.
З наведеного суд робіть висновок, що реєстрація права власності на нежитлову будівлю площею 36 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 відбулась як на новостворене нерухоме майно.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України набуття права власності на нерухоме майно відбувається після введення в експлуатацію та державної реєстрації об'єкта будівництва.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2015 за № 1127, новозбудований об'єкт - завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.
За п. 41 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Відповідно до акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 27.07.1998, Державна технічна комісія прийняла до експлуатації торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_3 площею 36 кв. м.
За п. 3.10 ДБН А.3.1-3-94. Управління, організація і технологія прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію.
Проте, згідно відповіді Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 29.11.2023 № 2095-11.1-31, в документах Управління архітектури та містобудування за 1992-1999 роки акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації - торгового павільйону від 27.07.1998 за адресою: АДРЕСА_4 - відсутній, в документах виконавчого комітету Одеської міської ради та Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради за 1998 рік рішення або розпорядження про затвердження акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації - торгового павільйону від 27.07.1998 за адресою: АДРЕСА_4 - також відсутні.
З цього приводу суд робить висновок про недостовірність цього акту, оскільки цей документ не затверджений в установленому законом порядку органом, який призначив Державну технічну комісію, та відомості про його видачу не підтверджено уповноваженим органом архівної справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. 2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 27.12.2023 № 01-6/325-пр, в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру щодо об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 чи 19-А. До Управління не надходили та не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вказаною адресою.
Як передбачає ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Отже, наведені документи свідчать, що набуття права на майно за адресою: АДРЕСА_2 , відбулось за відсутності документа, передбаченого Законом, для прийняття закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації.
Як передбачає ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Крім того, відповідно до інформації Комунального підприємства «Право» Одеської міської ради від 01.12.2023 № 380, адреса «місто Одеса, вулиця Героїв Крут, 19-А» в Адресному реєстрі міста Одеси відсутня, резервування вказаної адреси та присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_2 - не здійснювалось.
Актом обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудови на території міста Одеси від 13.02.2024, Хаджибейською районною адміністрацією зафіксовано, що розпоряджень про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 - не видавалось.
Наведені докази свідчать про відсутність документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси - АДРЕСА_2 .
На підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» Іскрова О.В від 22.08.2017 № 36744799 до запису про право власності внесено зміни шляхом збільшення площі об'єкту за адресою: АДРЕСА_2 з 36 на 73,2 кв. м на підставі довідки № 17/861, виданої 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд» та технічного паспорту, виданого 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд».
За змістом довідки № 17/861, виданої 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд», під час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що загальна площа нежитлової будівлі складає 73,2 кв. м, основна - 68,8 кв. м. Збільшення загальної та основної площі відбулось за рахунок виконання робіт, які, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 582/5773, не належать до самочинного будівництва.
Проте, суд погоджується з доводами прокурора, що такі зміни до права власності на спірний об'єкт нерухомого майна та проведення будівельних робіт, внаслідок яких державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Одеської області» Іскровим О.В 22.08.2017 за № 36744799 до запису про право власності внесено зміни в частині збільшення площі об'єкту з 36 на 73,2 кв. м, є реконструкцією зі зміною геометричних розмірів будівлі та зайняттям додаткової площі земельної ділянки, що потребує прийняття його в експлуатацію.
Зокрема, відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. Таким чином, термін реконструкція - це один із підвидів будівництва.
Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності). (п. 3.21 ДБН).
Реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, в результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників об'єкту, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому зазначені зміни та вдосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та/або функціонального призначення об'єкту будівництва. Відповідно, роботи, якими не змінено площу нежитлового приміщення, його конструкцію та функціональне призначення, не є реконструкцією, а тому не потребують отримання дозвільних документів на їх виконання (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 742/1756/17 та від 15.05.2020 у справі № 813/1885/16).
Порівняльним аналізом технічних характеристик будівлі площею 73, 2 кв. м, відображених в технічному паспорті, виданого 22.08.2017 ТОВ «Інжинірінг Тех Буд», та технічного паспорту від 16.08.2017, виданого ТОВ «Інжинірінг Тех Буд» (де зафіксовано технічні характеристики будівлі площею 36 кв. м), вбачається, що до раніше існуючих приміщень, добудовано підсобне приміщення площею 3,3 кв. м (№ 3 техпаспорту від 22.08.2017), основне приміщення площею 25,0 кв. м (№ 4 техпаспорту від 22.08.2017), основне приміщення площею 8,9 кв. м (№ 5 техпаспорту від 22.08.2017) - загалом додано 37,2 кв. м. до єдиного першого поверху об'єкту.
Наведені документи підтверджують збільшення розмірів споруди з 36 кв. м до 73,2 кв. м, що становить зміст реконструкції зі зміною геометричних розмірів будівлі.
Також судом враховано матеріали перевірки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, долучених прокурором до позову.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу від 02.01.2019 № 01-13/1ДАБК та на підставі звернення Юридичного департаменту Одеської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами перевірки встановлено, що власником нежитлової будівлі загальною площею 36,0кв.м проведено реконструкцію (зі збільшенням загальної площі об'єкту до 73,2кв.м) та експлуатується реконструйований об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , не прийнятий до експлуатації, що є порушенням вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 461.
Наслідки перевірки відображено в акті № 000108 від 30.01.2019, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
У наслідок перевірки Управлінням складено на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 9 ст. 96 КУпАП та внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил.
13.02.2019 було винесено постанову № 087/19 по справі про адміністративне правопорушення, в якій власника ( ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП (експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію) та накладено адміністративне стягнення.
З метою перевірки виконання власником вимог припису, Управлінням проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та стандартів за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки встановлено, що власником не виконано вимоги припису Управління (акт № 000711 від 26.04.2019). За наслідками складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП та 10.05.2019 винесено постанову № 386/19 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю).
Крім того, згідно з рішенням загальних зборів учасників Фірми «СПС», оформленого протоколом від 31.08.2017 № 1/3108, та актом приймання-здавання майна від 31.08.2017, у зв'язку із виходом зі складу учасників підприємства ОСОБА_1 , останньому повернуто в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі цього документа за ОСОБА_1 04.09.2017 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, в акті приймання-здавання майна від 31.08.2017, яким ОСОБА_1 повернуто в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , суд оцінює як неукладений правочин, визнання недійсним якого не потребується, виходячи з наступного.
Виключно власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
За вимогами ч.1 статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 2 статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № 910/16039/16 зазначено, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи законодавець пов'язує безпосередньо з наявністю права розпорядження річчю, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, в редакції, чинної на момент складання акту приймання-здавання майна від 31.08.2017, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Оскільки розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , в акті приймання-здавання майна від 31.08.2017, яким ОСОБА_1 повернуто в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні, а також через те, що наведений об'єкт в силу вимог ст. 376 ЦК України відчужувачу, Фірмі «СПС», не належав, отже акт приймання-здавання майна від 31.08.2017 не є укладеним, а відтак не може бути визнаний недійсним.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що протокол загальних зборів № 1/3108 від 31.08.2017, яким вирішено повернути ОСОБА_1 в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , повинен бути предметом позову, оскільки протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами та не є правочином в розумінні ст. 202, 215 ЦК України, а тому не може бути визнаний недійсним.
Крім того, при прийнятті судового рішення враховано документи, що підтверджують факт належності споруди за адресою: АДРЕСА_2 до категорії об'єктів рухомого майна.
Так, розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.12.1997 №1305р затверджено перелік тимчасових об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, дозволених до проектування, установки та експлуатації, відповідно до додатку № 1 до якого передбачено, зокрема, для Фірми «СПС» дозвіл на нову установку тимчасових об'єктів торгівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 25.10.2016 оформлено Фірмі «СПС» паспорт прив'язки на групу стаціонарних тимчасових споруд - павільйони загальною площею твердого покриття 88.5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 зі строком дії до 12.10.2018.
27.10.2016 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фірмою «СПС» укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (договір від 27 жовтня 2016 року № ТС-1439/16), який діяв до 12.10.2017.
Після закінчення дії правовідносин із уповноваженими органами Одеської міської ради щодо розміщення на території міста Одеси тимчасової споруди Фірмою «СПС» зареєстровано право на це майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
За вимогами статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення
Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Частинами 2, 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
За вимогами ДБН В.2.2-23:2009. Будинки і споруди підприємства торгівлі (29876), павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.
За вимогами п. 1. 4 «Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3961-VI, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Отже, тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності відноситься до категорії рухомого майна, право на яке не підлягає державній реєстрації, згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Кодексу), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 Кодексу) або з інших передбачених законом підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Положеннями п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
В матеріалах справи наявні листи Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 12.12.2023 № 01-19/2137 та від 07.02.2024 № 01-19/146, в яких наведено, що рішення про передачу у власність, надання в користування (оренду) Фірмі «СПС» чи ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , Одеською міською радою не приймалось.
Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, передбачено, що право власності, а також право користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» установлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 377069469 від 02.05.2024 слідує, що реєстрація права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 відсутня.
Листом від 28.12.2023 № 10-15-0.82-6798/2-23 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, другими примірниками державних актів та примірниками договорів оренди землі станом на 31.12.2012 не зареєстровано державні акти та договори оренди на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .
Отже, у Фірми «СПС» та ОСОБА_2 відсутнє право на земельну ділянку під зареєстрованими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, передбачено ст. 331 цього Кодексу.
Зокрема, установлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Вищенаведене свідчить, що споруда за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом самочинного будівництва.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
На думку Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. За наведеними нормами ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відтак, суд погоджується з думкою прокурора та позивача, що знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «По регулювання містобудівної діяльності», за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Верховний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 звернув увагу, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
Так, згідно правової позиції суду, за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише в разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст. 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови».
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
У постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21, в силу вимог частини 1 статті 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.
На відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), орма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб'єктний склад зобов'язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об'єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об'єкт.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 489/742/20 вбачається, що факт здійснення самочинного будівництва попереднім власником нерухомості не спростовує того, що на даний час саме актуальний власник чинить перешкоди міській раді у користуванні її власною земельною ділянкою.
Верховний Суд дотримується правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, у постановах від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20.
З огляду на викладене, належним відповідачем за вимогою про усунення перешкод власнику земельної ділянки, Одеській міській раді, у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом її звільнення та знесення об'єкту самочинного будівництва - споруди, загальною площею 73,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 - є теперішній власник об'єкту - ОСОБА_1 .
За висновками Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19) стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Тому посилання у статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.
Водночас, законами України не передбачено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).
Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).
Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт100)).
Ураховуючи наведене, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22 виснувала, що фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об'єкт не виник як об'єкт права власності).
Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт.
Таким чином, для ефективного захисту прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, належною є вимога про припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна № 1332810251101.
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України суд відхиляє, виходячи з наступного.
Як регламентовано п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, підставою для закриття провадження у справі є наявність такого, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 417/7171/19 зазначено, що закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду (постанова Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 347/2115/17).
Отже, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Суд зазначає, що суб'єктний склад сторін в межах справ № 521/6349/20 та № 521/11179/24 різниться: у справі, що розглядається, єдиним відповідачем є ОСОБА_1 , тоді як в справі № 521/6349/20 - Фірма «СПС», у зв'язку з залученням якої визначено питання про підвідомчість спору суду господарської юрисдикції.
Предметом позову справ № 521/6349/20 були наступні позовні вимоги: скасування рішення державного ресторатора від 22.08.2017 року, індексний номер: 36744799 про державну реєстрацію змін до права власності, відповідно до якого внесені зміни до підстав виникнення права власності за МПП Фірма «СПС» на нежитлову будівлю, загальною площею 73,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування запису про право власності № 21980474 за МПП Фірма «СПС» на спірне майно; визнання недійсними рішення загальних зборів учасників МПП Фірми «СПС», оформлене протоколом від 31.08.2017 року № 1/3108 та актом приймання-здавання майна від 31.08.2017 року, за якими ОСОБА_1 у зв'язку із виходом із складу учасників підприємства повертається в натуральній формі вклад у вигляді нерухомого майна; скасування рішення державного реєстратора від 04.09.2017 року, індексний номер: 36937359 про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_1 ; скасування запису про право власності № 22194804 на спірне майно за ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення спірної нежитлової будівлі, загальною площею 73,2 кв. м.
Предметом позову справи № 521/11179/24 є наступні матеріально-правові вимоги: припинення володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна 1332810251101; зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 123,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 шляхом її звільнення та знесення об'єкту самочинного будівництва - споруди загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, предмет позовних вимог також не співпадає.
Отже, справи № 521/6349/20 та № 521/11179/24 не є спорами між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦК України не має.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси законними та знайшли своє підтвердження в наявній у справі матеріалах і досліджених судом доказах.
Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги прокурора: припинити володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна 1332810251101; зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 123,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 шляхом її звільнення та знесення об'єкту самочинного будівництва - споруди загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує у тому числі питання щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір по справі складає 6056,00 грн., які були сплачені Одеською обласною прокуратурою 05.07.2024 на підставі платіжної інструкції № 1380 та 1514,00 гривень, сплачені 05.07.2024 на підставі платіжної інструкції № 1381 за подачу заяви про забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 376, 391 ЦК України, ст. ст. 4,5.12,13 81,89, 141, 258-259, 267, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позов заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Головківська, 1, м. Одеса, 65091, ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, ЄДРПОУ 26597691) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Припинити володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю, літ. «А» площею 73,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна 1332810251101.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою площею 123,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 шляхом її звільнення та знесення об'єкту самочинного будівництва - споруди загальною площею 73,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 6 056,00 грн. та за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1514,00 грн. на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всім учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя: Д.Д.Громік