Дата документу 31.10.2025
Справа № 334/9210/25
Провадження № 1-кс/334/2725/25
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, маючого на утримані двох малолітніх дітей, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у кримінальному провадженні № 42023041330000527 від 07 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
установив:
ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу за мобілізацією на посаді сержанта резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 08 травня 2023 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 30.10.2025, а саме до моменту доставлення останнього до органу досудового розслідування, тобто ОСОБА_5 підозрюється у дезертирстві, а саме самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до дванадцяти років, існує ризик, що підозрюваний
ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків та не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню останнього за викликом слідчого, прокурора та суду;
2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідка залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що тягне за собою перекладення його обов'язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_5 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров'я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених вище.
Підозрюваний та захисник заперечили проти задоволення клопотання, вказавши на те, що ОСОБА_5 бажає продовжити службу в армії. За словами підозрюваного він у 2022 році добровільно пішов служити, наприкінці 2022 року він отримав бойове поранення та проходив лікування, у цей час його перевели до іншого підрозділу із керівництвом якого у нього не склались відносини. Так, за словами ОСОБА_5 коли він попросив гроші на дорогу аби доїхати до місця дислокації підрозділу йому відмовили, після чого він повернувся додому. ОСОБА_5 зазначив, що має численні вади здоров'я, а тому бажає пройти ВЛК для їх підтвердження. На запитання «чому не пройшов з весни 2023 року до цього часу?», підозрюваний відповісти не зміг.
Крім того, у судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 вказав, що пропонував підозрюваному надати згоду на продовження служби, але ОСОБА_5 категорично відмовився. У судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що вже змінив свою думку щодо продовження служби і бажає її продовжити.
Заслухавши пояснення учасників та дослідивши надані суду докази, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, враховує, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання, які повинні вирішуватися судом під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікації її дій, а лише на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
У даному випадку слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, яка підтверджується наданими суду матеріалами та поясненнями самого підозрюваного.
Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_10 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років свідчить про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Отже, матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, судді врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.
Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора стосовно існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості впливу на свідків, адже підозрюваний знайомий із ними і може мати певний вплив на них.
Проте, слідчий суддя відхиляє доводи, викладені у клопотанні, щодо ймовірності вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки підозрюваний раніше не притягався до кримінальної відповідальності і будь-яких об'єктивних причин вважати, що підозрюваний має намір вчиняти нові кримінальні правопорушення немає.
Частиною другою статті 183 КПК України визначено виключні випадки у яких до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Частиною другою статті 183 КПК України визначено виключні випадки у яких до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Водночас, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України унормовано, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_11 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років свідчить про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Отже, матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, судді врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.
Проте, слідчий суддя відхиляє доводи, викладені у клопотанні, щодо ймовірності вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки підозрюваний раніше не притягався до кримінальної відповідальності і будь-яких об'єктивних причин вважати, що підозрюваний має намір вчиняти нові кримінальні правопорушення немає, а також доводи щодо ймовірного впливу на свідків, як такі що не підтверджені будь-якими доказами.
Суд вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, вважає за необхідне урахувати позицію ЄСПЛ, викладену зокрема у рішенні «Гафа проти Мальти». Так, Суд відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Таким чином, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80-та розмірів прожиткового мінімуму.
Керуючись ст. 176-178, 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 провадження по справі №1-кс/334/2725/25, ЄУН 334/9210/25. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця перебування (дислокації);
3) утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному проваджені.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі якщо підозрюваний порушить покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Виконання ухвали слідчого судді доручити Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області.
Термін дії ухвали закінчується 30 грудня 2025 року о 10 годині 30 хвилин.
Моментом фактичного затримання ОСОБА_5 вважати 30 жовтня 2025 року 10:30 год.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31.10.2025 року.
Повний текст ухвали складений та проголошений 03.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1