Справа№ 309/5335/24
Провадження № 1-кп/309/348/24
15 жовтня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12024071050000570 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,-
В Хустському районному суді Закарпатської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12024071050000570 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 17 січня 2025 року включно, який потім було неодноразово продовжено ухвалами Хустського районного суду, останній раз - по 19 жовтня 2025 року включно.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника ОСОБА_5 ..
Заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України: за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України: строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1/переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2/знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3/незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4/перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5/вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України: при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1/вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2/тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3/вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4/міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5/наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6/репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7/майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8/наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9/дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10/наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11/розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12/ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу. Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., §57).
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п'яти до восьми років.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 17 січня 2025 року включно, який потім було неодноразово продовжено ухвалами Хустського районного суду, останній раз - по 19 жовтня 2025 року включно.
Продовжуючи застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, суд виходить з того, що на сьогоднішній день судове слідство по справі не закінчено, усі свідки не допитані, а тому продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, перешкоджати судовому розгляду іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, з врахуванням положень ст.177,178,183,194 КПК України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
Керуючись ст.176-178, 183, 193-194, 196-197, 199, 205, 315, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - з 20 жовтня 2025 року по 18 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати ДУ «Закарпатська УВП №9» - для відома.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено до Закарпатського Апеляційного суду через Хустський районний суд протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 17 жовтня 2025 року, о 10-00.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1